Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №338/529/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Суд: Івано-Франківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших видів кредиту

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №338/529/26

Суддя: Мальцева Є. Є.

Справа № 338/529/26

Провадження № 22-ц/4808/1894/26

Головуючий у 1 інстанції Шишко О. А.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А., Максюти І.О.,

секретар Гудяк Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на заочне рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2026 року у справі, ухвалене судом у складі головуючого судді Шишка О.А. у м. Богородчани, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в

08 квітня 2026 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 13 січня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1331-1048, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 15000 грн строком до 07 листопада 2024 року.

Позивач зазначав, що кредитний договір укладено відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, після чого кредитні кошти були перераховані на належний відповідачу банківський рахунок.

На думку позивача, відповідач неналежним чином виконував умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв`язку з чим станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 49750 грн, яка, згідно з поданим розрахунком, складається із 13000 грн простроченої заборгованості за основною сумою кредиту та 36750 грн простроченої заборгованості за процентами.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 49750 грн, а також понесені судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області заочним рішенням від 22 липня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення 49750 грн заборгованості за кредитним договором № 1331-1048 від 13.01.2024 року відмовив повністю.

Не погоджуючись із таким рішенням, представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що вищезазначене рішення є таким, що прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, які мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 13.01.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту (https://creditkasa.com.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», у рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1331-1048. Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 15 000,00 грн; строк кредитування – 300 днів; базовий період – 30 днів; знижена % ставка – 2,50 % в день; стандартна % ставка – 2,50 % в день.

Таким чином, при заповненні заявки на отримання грошових коштів відповідач погодив такі умови договору.

Вказує, що згідно з розрахунку заборгованості за договором №1331-1048 від 13.01.2024 року, станом на 06.03.2026 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснювало лише нарахування по процентам за користування кредитом (згідно п. 4.10. та п. 10.1.кредитного договору) в строк договору (згідно п. 4.12. Договору), що погоджений між сторонами. Також апелянт звертає увагу, що відповідно до розрахунку вбачається, що позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов Кредитного договору, а нарахована комісія передбачена як плата за видачу кредиту та є одноразовою.

Крім того, відповідно до умов Кредитного договору, а саме п. 6.9. Договору позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від нього без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, про що зобов`язаний повідомити кредитодавця до закінчення вказаних 14 календарних днів шляхом направлення відповідного повідомлення у письмовій формі на адресу кредитодавця. Проте відповідач не скористався своїм правом відмовитися від договору без пояснення причии та продовжував користуватись кредитними коштами на погоджених умовах.

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, затвердженого наказом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», який разом з кредитним договором складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови, зазначено, що стандартна ставка – 2,50% в день; знижена ставка – 2,50% в день. Також зазначено тип процентної ставки – фіксована. Крім того, у Паспорті споживчого кредиту зазначено, що споживач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування. Вищевказане підписано ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Щодо максимального розміру денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1% відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» апелянт вказує, що вищезазначений Закон України набрав чинності 24.12.2023 року. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Таким чином, станом на день укладення Кредитного договору № 1331-1048 від 13.01.2024 року законодавчо встановлено максимальний розмір денної процентної ставка 2,50%. При цьому вказує, що поняття "денна процентна ставка" та "процентна ставка, встановлена договором, яка нараховується на залишок неповерненої суми кредиту", мають різну правову природу та зміст, і не повинні ототожнюватися.

Таким чином, чинним законодавством було надано час для приведення своєї діяльності та документів у відповідність до чинного законодавства, тобто до 23.01.2024 року включно. Договір з відповідачем було укладено у 30 денний строк з дня набрання чинності закону, а саме 13.01.2024 року, тим самим з боку позивача не було допущено порушень вимог чинного законодавства.

Просить скасувати рішення Богородчанського районного суд Івано-Франківської області від 22 липня 2026 року по справі та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити повністю. Судові витрати, пов`язані з розглядом цієї апеляційної скарги, у встановленому законодавством порядку покласти на відповідача.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони до апеляційного суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судом встановлено, 13.01.2024 року між ТОВ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” і фізичною особою ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1331-1048.

Для підписання договору позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор A5018, що підтверджує ознайомлення з Правилами та інших супутніми документами.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах:

сума кредиту – 15 000,00 грн;

строк кредитування – 300 днів;

базовий період* – 30 днів;

знижена % ставка – 2,50 % в день;

стандартна % ставка – 2,50 % в день.

Умовами Кредитного договору передбачено, що тип процентної ставки за користуванням Кредитом – фіксована, тобто не змінюється протягом усього строку користування Кредитом.

Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний ним в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 р. на карту отримувача (відповідача).

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1331-1048 від 13.01.2024 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором (електронні документи містяться у підсистемі Електронний суд).

Відмовляючи у задоволенні позову суд встановив, що відповідач сплатив на користь позивача 25250 грн, що перевищує суму кредиту та процентів, які могли бути нараховані із застосуванням максимально допустимої денної процентної ставки, передбаченої спеціальним законом. Таким чином, на момент звернення позивача до суду кредитне зобов`язання було припинене належним виконанням, а відтак правові підстави для стягнення будь-якої заборгованості були відсутні.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

В силу положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У зв`язку з підписанням 13 січня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, електронного Договору про відкриття кредитної лінії № 1331-1048, відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 15000,00 грн.

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (пароля), про що свідчить п. 12 договору - реквізити сторін (електронні документи містяться у підсистемі Електронний суд).

Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 15000,00 грн; строк кредитування 300 днів; базовий період – 30 днів; знижена % ставка – 2,50 % в день; стандартна % ставка – 2,50 % в день.

Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно з умовами кредитного договору.

Факт перерахування 13 січня 2024 грошових коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay в сумі 15000,00 грн на номер банківської картки № НОМЕР_1 , підтверджується відповідною довідкою та квитанцією(електронні документи містяться у підсистемі Електронний суд).

Невід`ємною частиною цього Договору є Правила відкриття кредитної лінії, які розміщені на сайті Товариства. Приймаючи умови договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Як вбачається з представленого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 06.03.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становив: 90 350,00 гривень, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом – 13 000,00 гривень, - прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 77 350,00 гривень.

Разом з тим, позивач просив стягнути із відповідача не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину (застосувавши програму лояльності), а саме заборгованість у розмірі 49 750,00 гривень, яка складається із 13000 грн простроченої заборгованості за основною сумою кредиту та 36750 грн простроченої заборгованості за процентами.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону).

В свою чергу, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставка визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими процентами за період з 13 січня 2024 року по 07 листопада 2024 року (у межах строку кредитування) в сумі 36750,00 грн (з урахуванням програми лояльності).

Відповідно до кредитного договору процентна ставка становить 2.50% за кожен день користування Кредитом.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%, яка була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Згідно з ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Закон України № 3498-ІХ набув чинності 24 грудня 2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року (включно) максимальний розмір денної процентної ставки 2,5 %, в період часу з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року (включно) максимальний розмір денної процентної ставки 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 1 %.

Однак перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовується лише у випадку продовження дії кредитних договорів після набрання чинності Законом України № 3498-ІХ .

Проте, як вбачається із умов кредитного договору та підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором, позивачем у період з 13 січня 2024 року по 07 листопада 2025 року нараховувалась заборгованість відповідачу за процентами із відсотковою ставкою у розмірі 2,50 %, що не відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування».

Не погодившись із наданим позивачем розрахунком заборгованості, суд першої інстанції навів свій розрахунок виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що кредитний договір між сторонами було укладено 13 січня 2024 року, тобто після введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ. З огляду на це суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що максимальний розмір денної процентної ставки на момент укладення такого договору становить 1%.

Суд із розрахунку заборгованості, поданого позивачем, встановив, що відповідачем було здійснено два платежі на погашення заборгованості : 12 лютого 2024 року - у сумі 11625 грн та 14 березня 2024 року - у сумі 13625 грн.

Таким чином, загальна сума коштів, добровільно сплачених відповідачем на користь позивача, становить 25 250 грн.

Здійснюючи власний арифметичний перерахунок заборгованості, суд першої інстанції правильно визначив, що за період користування коштами з 13 січня 2024 року по 12 лютого 2024 року (31 день) на суму кредиту 15 000 грн проценти склали 4 650 грн (15000 грн х 1% х 31 день). Із першого платежу (11 625 грн) після погашення процентів залишок у сумі 6 975 грн правомірно зараховано в рахунок погашення основної суми кредиту, внаслідок чого залишок тіла кредиту зменшився до 8 025 грн. За другий період користування залишком коштів з 13 лютого 2024 року по 14 березня 2024 року (31 день) проценти склали 2 487 грн 75 коп. (8025грн х 1% х 31 день). Другим платежем у сумі 13 625 грн було повністю погашено зазначені проценти, а решта коштів у сумі 11 137 грн 25 коп спрямована на погашення основного боргу.

Оскільки залишок основної суми кредиту після першого платежу становив 8 025 грн, другий платіж повністю закрив заборгованість за тілом кредиту та поточними процентами.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що внаслідок здійснення вищезазначених платежів зобов`язання відповідача за договором були виконані в повному обсязі в межах фактичного строку користування коштами, а будь-які подальші нарахування відсотків після повного погашення боргу є безпідставними.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13.

Колегія суддів зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.

Судом першої інстанцій виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Тому, враховуючи наведене, прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни апеляційний суд не вбачає, а тому апеляційну скаргу залишає без задоволення, а рішення суду — без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» залишити без задоволення.

Заочне рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А. Девляшевський

І.О. Максюта

Оригінал: reyestr.court.gov.ua