Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №906/1333/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 року м.Дніпро Справа № 906/1333/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач у справі)

суддів: Віннікова С.В., Левшиної Г.В.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін у справі:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МАКСІГРАН" – Березка Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2026, суддя суду першої інстанції Манько Г.В., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 15.08.2026

у справі № 906/1333/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" (м. Дніпро)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД МАКСІГРАН" (м. Київ)

про зобов`язання повернути майно з відповідального зберігання, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2026 у справі № 906/1333/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2026, закрито провадження у справі в частині вимог про повернення 1 266,54 т піску річкового; в решті позов задоволено, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" з відповідального зберігання 21 088,300 т піску річкового відповідно до умов договору відповідального зберігання № 2/05-2023 від 16.05.2023.

28.05.2026 на виконання зазначеного рішення Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" (далі – ТОВ "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД", боржник, апелянт) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2026 у справі № 906/1333/24.

Заява спочатку обґрунтовувалася зверненням боржника до суду із заявою про перегляд рішення від 25.03.2026 за нововиявленими обставинами. У подальшому боржник подав додаткову заяву, в якій наполягав на визнанні наказу таким, що не підлягає виконанню, зазначав, що діями приватного виконавця порушуються права товариства, та просив до перегляду в касаційному порядку постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 про заміну стягувача зупинити дію наказу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД МАКСІГРАН" (далі – ТОВ "ТД МАКСІГРАН") подало заперечення на заяву, в яких зазначило, що рішення суду не виконано, та просило відмовити в її задоволенні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2026 у справі № 906/1333/24 у задоволенні заяви відмовлено.

Постановляючи ухвалу, місцевий господарський суд навів зміст статті 328 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) та обставини справи і зазначив, що, дослідивши наявні у справі докази, він не вбачає передбачених цією статтею підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з ухвалою, ТОВ "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2026 у справі № 906/1333/24 та постановити нову ухвалу, якою: визнати таким, що не підлягає виконанню, наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2026 у справі № 906/1333/24; зупинити дію цього наказу, на виконання якого 09.07.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Ніколаєвим С.В. відкрито виконавче провадження № 81461296, до перегляду в касаційному порядку постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 у справі № 906/1333/24.

Апелянт вважає, що оскаржувану ухвалу постановлено з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм процесуального права (статей 73, 74, 76– 79, 86, 236, 328 ГПК України) та з неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 598, 601 Цивільного кодексу України, далі – ЦК України).

Доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

– суд першої інстанції формально підійшов до розгляду заяви, не дослідив надані боржником докази та не надав їм правової оцінки, обмежившись висновком про відсутність підстав, передбачених статтею 328 ГПК України;

– постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026, якою замінено стягувача ТОВ "МАКСІГРАН" його правонаступником ТОВ "ТД МАКСІГРАН", боржник оскаржив у касаційному порядку та одночасно заявив клопотання про зупинення її дії. Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2026 касаційну скаргу залишено без руху, і боржник усунув її недоліки. На думку апелянта, після відкриття касаційного провадження дію цієї постанови буде зупинено, а саму постанову – скасовано;

– у виконавчому провадженні № 81461296 приватний виконавець на підставі постанови від 01.07.2026 замінив стягувача, склав акт про невиконання рішення та наклав на боржника штраф, що, на думку апелянта, істотно порушує його права;

– у разі повного виконання наказу та подальшого скасування постанови від 01.07.2026 поворот виконання буде неможливим, оскільки йдеться про поставку великого обсягу продукції протягом тривалого часу;

– перелік підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним (постанови Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 14.06.2018 у справі № 914/4134/15, від 06.07.2018 у справі № 918/882/15), а частина третя статті 328 ГПК України надає суду право зупинити виконання за виконавчим документом;

– суд першої інстанції безпідставно не задовольнив подане 11.08.2026 клопотання боржника про відкладення розгляду заяви. Відкладення було потрібне, щоб надати докази зупинення Верховним Судом дії постанови від 01.07.2026 та забезпечити участь представника боржника.

На обґрунтування своєї позиції апелянт також посилається на практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) щодо неприпустимості надмірного формалізму та принципу рівності сторін. Крім того, він посилається на рішення Конституційного Суду України щодо принципу справедливості та на постанови Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 910/9025/24 і від 19.06.2025 у справі № 904/354/24 щодо вимог до обґрунтованості судового рішення та оцінки доказів.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

ТОВ "ТД МАКСІГРАН" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Відзив мотивовано тим, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист. На підтвердження цього ТОВ "ТД МАКСІГРАН" посилається на рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012, від 13.12.2012 № 18-рп/2012, від 26.06.2013 № 5-рп/2013 та на постанову Верховного Суду від 28.05.2019 у справі № 905/2458/16.

Стаття 328 ГПК України пов`язує визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, з помилковістю його видачі або з відсутністю обов`язку боржника. Звернення боржника із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами такою підставою не є. До того ж ухвалою від 23.07.2026 у задоволенні такої заяви відмовлено.

Рішення суду від 25.03.2026 не виконано, що 23.07.2026 встановив приватний виконавець. У зв`язку з цим 24.07.2026 на боржника накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

21.08.2026 ТОВ "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" через підсистему "Електронний суд" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2026 у справі № 906/1333/24.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді – Висоцького А.М. (доповідач), суддів – Віннікова С.В., Левшиної Г.В.

Апеляційна скарга залишена без руху ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.08.2026. Скаржнику запропоновано усунути недоліки апеляційної скарги та сплатити судовий збір за її подання.

01.09.2026 до апеляційного суду подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" та встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 20.10.2026 о 11 год 30 хв.

11.09.2026 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив ТОВ "ТД МАКСІГРАН" на апеляційну скаргу.

20.10.2026 у судовому засіданні взяв участь представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МАКСІГРАН" – Березка Р.М.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до частин другої-третьої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2026, якою призначено справу № 906/1333/24 до розгляду на 20.10.2026 о 11 год 30 хв., була отримана в електронному кабінеті Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" – 08.09.2026.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 20.10.2026, не визнавалася апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні в матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2026 у справі № 906/1333/24, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2026 у справі № 906/1333/24, незважаючи на відсутність представників окремих учасників справи, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинна заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2026 у справі № 906/1333/24 зобов`язано ТОВ "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" повернути на користь ТОВ "МАКСІГРАН" з відповідального зберігання 21 088,300 т піску річкового відповідно до умов договору відповідального зберігання № 2/05-2023 від 16.05.2023. Додатковим рішенням від 21.04.2026 з ТОВ "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" на користь ТОВ "МАКСІГРАН" стягнуто 48 086,40 грн судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2026 рішення від 25.03.2026 залишено без змін.

28.05.2026 Господарський суд Дніпропетровської області видав накази на виконання рішення від 25.03.2026 та додаткового рішення від 21.04.2026. Предметом заяви боржника є наказ від 28.05.2026 про зобов`язання повернути з відповідального зберігання 21 088,300 т піску річкового.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "ТД МАКСІГРАН" про заміну стягувача у виконавчому документі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 цю ухвалу скасовано, а заяву ТОВ "ТД МАКСІГРАН" задоволено. Замінено стягувача у виконавчому документі, виданому на примусове виконання рішення від 25.03.2026: ТОВ "МАКСІГРАН" на його правонаступника ТОВ "ТД МАКСІГРАН".

09.07.2026 приватний виконавець виконавчого округу Київської області Ніколаєв С.В. відкрив виконавче провадження № 81461296 з примусового виконання наказу від 28.05.2026. Постановою від 09.07.2026 він на підставі постанови суду апеляційної інстанції від 01.07.2026 замінив у виконавчому провадженні стягувача ТОВ "МАКСІГРАН" на ТОВ "ТД МАКСІГРАН".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2026 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" про перегляд рішення від 25.03.2026 за нововиявленими обставинами, рішення залишено в силі.

23.07.2026 приватний виконавець встановив, що рішення суду боржник не виконав і пісок річковий стягувачу не повернув, про що склав відповідний акт. 24.07.2026 приватний виконавець виніс постанову про накладення на боржника штрафу.

Боржник оскаржив постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 в касаційному порядку. Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2026 касаційну скаргу залишено без руху. Станом на день ухвалення цієї постанови матеріали справи не містять доказів відкриття касаційного провадження, зупинення дії (виконання) постанови від 01.07.2026 чи її скасування.

11.08.2026 боржник подав клопотання про відкладення розгляду заяви. Того ж дня суд першої інстанції розглянув заяву за відсутності представників учасників справи.

Матеріали справи не містять доказів виконання рішення від 25.03.2026, припинення обов`язку боржника з інших підстав чи скасування цього рішення.

Мотивувальна частина

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За частиною другою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів розглянула матеріали справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї та перевірила правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права. Вона дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції – зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови, з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 236 ГПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 234 ГПК України мотивувальна частина ухвали, що викладається окремим документом, має містити мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

ЄСПЛ зазначає, що судові рішення повинні належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча обов`язок обґрунтовувати рішення не може тлумачитися як вимога детально відповідати на кожен аргумент, суд має дати відповідь на основні, ключові для вирішення питання доводи сторони (рішення від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", п. 29; рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", п. 58).

Оскаржувана ухвала зазначеним вимогам повною мірою не відповідає. Суд першої інстанції виклав зміст статті 328 ГПК України та обставини справи, однак обмежився загальним висновком про відсутність підстав для задоволення заяви. Він не навів мотивів, з яких відхилив доводи боржника щодо звернення із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та щодо касаційного оскарження постанови від 01.07.2026 про заміну стягувача. Так само відсутня оцінка вимоги про зупинення дії наказу. У цій частині доводи апелянта є обґрунтованими.

Водночас відповідно до частини другої статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Як буде викладено нижче, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви боржника по суті є правильним.

Тому недостатня мотивованість ухвали не є підставою для її скасування, але зумовлює необхідність зміни її мотивувальної частини на підставі частини четвертої статті 277 ГПК України. Колегія суддів робить це, надаючи оцінку всім доводам заяви боржника та апеляційної скарги.

Щодо правового регулювання та підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до частини першої статті 18 та частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України).

Відповідно до частин першої – третьої статті 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком обставин, а пов`язано з наявністю самого обов`язку боржника (постанови від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 14.06.2018 у справі № 914/4134/15, від 15.05.2025 у справі № 926/5372/23). На ці висновки посилаються як апелянт, так і ТОВ "ТД МАКСІГРАН".

Отже, "інші причини" у розумінні частини другої статті 328 ГПК України – це обставини, які свідчать про відсутність (припинення) обов`язку боржника, встановленого судовим рішенням, зокрема скасування рішення, на виконання якого видано наказ. Невичерпність переліку підстав не означає, що виконавчий документ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, з причин, які не впливають на існування обов`язку боржника.

Процедура, передбачена статтею 328 ГПК України, не є способом перегляду судового рішення, яке набрало законної сили. Не призначена вона і для оцінки обставин, які можуть настати в майбутньому.

Щодо доводів про звернення із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами

Звернення боржника до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами само по собі не свідчить про відсутність його обов`язку, встановленого рішенням, яке набрало законної сили. Тому така обставина не є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2026 у задоволенні цієї заяви відмовлено, рішення від 25.03.2026 залишено в силі. Отже, на момент розгляду заяви судом першої інстанції ця підстава відпала.

Щодо доводів про касаційне оскарження постанови від 01.07.2026 про заміну стягувача

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 вирішено питання процесуального правонаступництва на стороні стягувача (статті 52, 334 ГПК України). Заміна стягувача визначає особу, на користь якої підлягає виконанню обов`язок боржника. Проте вона не впливає на існування, зміст та обсяг самого обов`язку, встановленого рішенням від 25.03.2026.

Отже, незалежно від результатів касаційного перегляду постанови від 01.07.2026 обов`язок боржника повернути 21 088,300 т піску річкового залишається чинним – на користь ТОВ "МАКСІГРАН" або його правонаступника ТОВ "ТД МАКСІГРАН". Відповідно до частини другої статті 52 ГПК України всі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Доводи апелянта про те, що Верховний Суд відкриє касаційне провадження, зупинить дію постанови від 01.07.2026 та скасує її, ґрунтуються на припущеннях щодо майбутніх процесуальних рішень суду касаційної інстанції. Суд вирішує заяву за статтею 328 ГПК України з урахуванням обставин, які існують на момент її розгляду.

На день розгляду заяви судом першої інстанції касаційну скаргу боржника ухвалою Верховного Суду від 05.08.2026 було залишено без руху. Докази зупинення дії (виконання) чи скасування постанови від 01.07.2026 не надані й суду апеляційної інстанції.

Навіть якщо Верховний Суд зупинить дію постанови від 01.07.2026, це може вплинути лише на визначення особи стягувача у виконавчому провадженні. Відсутності обов`язку боржника за рішенням від 25.03.2026 це не означає.

Щодо доводів про дії приватного виконавця та неможливість повороту виконання

Відкриття виконавчого провадження, заміна стягувача у виконавчому провадженні, складення акта про невиконання рішення та накладення штрафу є діями виконавця в межах примусового виконання рішення. Вони не свідчать про відсутність обов`язку боржника. Навпаки, акт приватного виконавця від 23.07.2026 підтверджує, що обов`язок боржника не виконано.

Якщо боржник вважає, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця порушують його права, він має право їх оскаржити в порядку, передбаченому розділом VI ГПК України (стаття 339 ГПК України). Такі доводи не є предметом розгляду за статтею 328 ГПК України.

Посилання апелянта на неможливість повороту виконання також безпідставні. Інститут повороту виконання (стаття 333 ГПК України) застосовується в разі скасування рішення, яке було виконане. Рішення від 25.03.2026 набрало законної сили та не скасоване, а можливе скасування постанови від 01.07.2026 про заміну стягувача не скасовує обов`язку боржника.

Крім того, предметом зобов`язання є повернення майна, переданого боржнику на відповідальне зберігання. Повернення такого майна є обов`язком зберігача (стаття 949 ЦК України).

Обсяг майна та тривалість його повернення мають значення лише для порядку виконання рішення. Питання відстрочення, розстрочення виконання чи зміни способу і порядку виконання вирішуються в порядку статті 331 ГПК України, а не шляхом визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Щодо посилань на статті 598, 601 ЦК України

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Стаття 601 ЦК України регулює припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Апелянт не стверджує і не доводить, що його обов`язок повернути пісок річковий припинився виконанням, зарахуванням чи з будь-якої іншої підстави, передбаченої главою 50 ЦК України. Відповідних доказів матеріали справи не містять. Тому посилання на зазначені норми не підтверджують наявності підстав, передбачених частиною другою статті 328 ГПК України.

Щодо вимоги про зупинення дії наказу

Частина третя статті 328 ГПК України надає суду право зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання лише до розгляду заяви. Цей захід є тимчасовим і має забезпечувальний характер: він діє на час розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Після вирішення заяви по суті підстави для застосування такого заходу відсутні. Процесуальний закон не передбачає можливості зупинити дію наказу як самостійного способу захисту "до перегляду в касаційному порядку" іншого судового рішення.

Питання зупинення виконання (дії) судового рішення, оскарженого в касаційному порядку, згідно зі статтею 332 ГПК України належить до повноважень суду касаційної інстанції. Відповідне клопотання боржник, за його ж твердженням, заявив у Верховному Суді.

Підстави та порядок зупинення виконавчого провадження визначено Законом України "Про виконавче провадження". Тому вимога боржника про зупинення дії наказу задоволенню не підлягала.

Щодо відмови у відкладенні розгляду заяви

Частина третя статті 328 ГПК України встановлює спеціальне правило: заява розглядається в десятиденний строк, а неявка стягувача і боржника не є перешкодою для її розгляду. Відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується з урахуванням обґрунтованості клопотання та строків розгляду (стаття 202 ГПК України).

Боржник клопотав про відкладення, щоб надати докази зупинення Верховним Судом дії постанови від 01.07.2026. Станом на 11.08.2026 таких доказів не існувало: касаційну скаргу боржника ухвалою від 05.08.2026 було залишено без руху. До того ж, як зазначено вище, навіть наявність таких доказів не могла бути підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Боржник був обізнаний про розгляд заяви, що підтверджується поданням ним клопотання про відкладення. Тому підстава для обов`язкового скасування судового рішення, передбачена пунктом 3 частини третьої статті 277 ГПК України, відсутня.

Розгляд заяви без відкладення не призвів до неправильного вирішення питання, тож не може бути підставою для скасування ухвали (частина друга статті 277 ГПК України). Крім того, свої доводи апелянт мав можливість викласти та виклав у суді апеляційної інстанції, і всі вони отримали оцінку в цій постанові.

Щодо доводів про неналежну оцінку доказів

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять у предмет доказування (частина перша статті 76 ГПК України). Предметом доказування за заявою, поданою на підставі статті 328 ГПК України, є помилковість видачі виконавчого документа або відсутність (припинення) обов`язку боржника.

Надані боржником документи – ухвала Верховного Суду від 05.08.2026, постанови та акт приватного виконавця – підтверджують лише факти касаційного оскарження постанови від 01.07.2026 та примусового виконання рішення. Про відсутність обов`язку боржника вони не свідчать, тому не можуть бути підставою для задоволення заяви.

Отже, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції статей 73, 74, 76– 79, 86 ГПК України не спростовують правильності висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Щодо посилань апелянта на практику ЄСПЛ, Конституційного Суду України та Верховного Суду

Наведені апелянтом положення практики ЄСПЛ щодо неприпустимості надмірного формалізму та рівності сторін, рішення Конституційного Суду України щодо принципу справедливості, а також висновки Верховного Суду щодо обґрунтованості судового рішення та оцінки доказів мають загальний характер. Колегія суддів врахувала їх, однак вони не свідчать про наявність підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Водночас ЄСПЛ послідовно наголошує, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина "судового розгляду" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції", п. 40; рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 51). Визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, за відсутності передбачених законом підстав суперечило б цьому принципу.

Висновки апеляційного господарського суду

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої та частини четвертої статті 277 ГПК України підставою для зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2026 у справі № 906/1333/24 таким, що не підлягає виконанню, та для зупинення його дії. Водночас належних мотивів такого висновку суд не навів і доводам боржника оцінки не надав.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ТОВ "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" слід задовольнити частково. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2026 у справі № 906/1333/24 слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Зміна мотивувальної частини ухвали не змінює результату вирішення заяви боржника, яке залишається не на його користь. Тому відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269– 271, 275, 277, 281– 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2026 у справі № 906/1333/24 – задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2026 у справі № 906/1333/24 – змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2026 у справі № 906/1333/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.10.2026.

Головуючий суддя Висоцький А.М.

Судді Вінніков С.В.

Левшина Г.В.