Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №908/3603/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026 м.Дніпро справа №908/3603/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач)

суддів: Кошлі А.О., Демчини Т.Ю.

з секретарем судового засідання Ігнатенко Г.В.

за участю представників сторін:

від апелянта Ткаченко О.С. (у режимі відеоконференції)

від позивача Тувайкін Р.В.(у режимі відеоконференції)

розглянув апеляційну скаргу Запорізької торгово-промислової палати на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2026 (суддя Давиденко І.В.) у справі

за позовом Концерну «Міські теплові мережі» (69001, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку Азов, 137, ідентифікаційний код 32121458)

до відповідача Запорізької торгово-промислової палати (69000, м. Запоріжжя, бульвар Центральний, 4, ідентифікаційний код 02944840)

про стягнення 430 282 грн 12 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовної заяви.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» до Запорізької торгово-промислової палати про стягнення 430282 грн 12 коп. заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії №72209631 від 01.11.2021.

Позов заявлено на підставі статтей 525, 530, 629 Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019 №830, Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та, у зв`язку з заборгованістю відповідача за поставлену теплову енергію за період з листопада 2021 до вересня 2025 у розмірі 430282 грн 12 коп.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.05.2026 позов задоволено повністю, стягнуто з Запорізької торгово-промислової палати на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість у розмірі 430 282 грн 12 коп, а також судовий збір у розмірі 5163 грн 40 коп. Повернуто Концерну «Міські теплові мережі» надміру сплачений судовий збір у розмірі 2103 грн 80 коп.

Суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини сторін виникли з публічного договору приєднання, який є укладеним 01.11.2021, оскільки позивач розмістив типові індивідуальні договори на своєму офіційному вебсайті 02.10.2021, а відповідач, як власник нежитлових приміщень 302, 303, 303 (підвал) та 304 у вказаному будинку, є споживачем комунальної послуги. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії суд визнав підтвердженим рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок і закінчення опалювальних періодів, а також тим, що відповідач цього факту не заперечує.

Перевіривши розрахунок позивача, суд першої інстанції встановив, що обсяг спожитої теплової енергії визначено відповідно до Методики №315 з урахуванням різного статусу приміщень відповідача, зокрема, приміщення 302 і 303 оснащені розподільним приладом обліку теплової енергії, а приміщення 303 (підвал) і 304 визнані окремими приміщеннями з транзитними мережами опалення. Суд зазначив, що розбіжності у сумах до сплати виникли внаслідок неврахування відповідачем приписів Методики для кожного приміщення з урахуванням його статусу, та на те, що відповідач контррозрахунку не надав, посилаючись на відсутність спеціальних знань. Суд також навів пояснення позивача щодо зміни опалюваної площі будинку, структури двоставкового тарифу та плати за абонентське обслуговування, а клопотання відповідача про призначення комплексної судової теплотехнічної та економічної експертизи і про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №908/3483/24 відхилив ухвалами від 25.02.2026 та від 25.03.2026.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

15.06.2026 Запорізька торгово-промислова палата подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2026, у якій просить скасувати рішення від 21.05.2026 та прийняти у справі нове рішення, яким визначити питання обсягу обґрунтованості позовних вимог Концерну «Міські теплові мережі» до Запорізької торгово-промислової палати у відповідності до висновків призначеної у справі судової експертизи.

В апеляційній скарзі Запорізька торгово-промислова палата вказала, що для правильного вирішення спору необхідно призначити комплексну судову теплотехнічну та економічну експертизу, на вирішення якої поставити питання: який обсяг теплової енергії був фактично спожитий власником нежитлових приміщень №302 площею 1036,3 кв.м. №303 площею 1756,1 кв.м, №303 (підв.) площею 53,3 кв.м та 304 площею 564,7 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд.4 за період з 01.11.2021 до 30.09.2025? Чи підтверджується нормативно і документально, за наявними у справі документами, заявлений Концерном «Міські теплові мережі» розмір заборгованості у сумі 430282 грн 12 коп. за надані послуги з постачання теплової енергії по зазначеним нежитловим приміщенням?

Вказала експертну установу у якій хоче провести експертизу, витрати з її проведення готова взяти на себе, а також зупинити провадження у справі до закінчення проведення комплексної судової теплотехнічної та економічної експертизи та надходження її висновку до Центрального апеляційного господарського суду.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував повною мірою обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які насправді є недоведеними, дійшов висновків, які не відповідають встановленим обставинам справи, та порушив норми процесуального права, зокрема щодо дотримання принципу змагальності та оцінки доказів.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по вересень 2025 року, при цьому суд у рішенні помилково вказав інший період виникнення послуги, а саме з листопада 2022 року до вересень 2025 року. Апелянт зауважує, що постачання теплової енергії здійснюється до чотирьох приміщень у будинку по бульвару Центральний, 4 у місті Запоріжжя, при цьому вказані приміщення мають різну форму опалювання: два приміщення є опалювальними, а два - окремими приміщеннями з транзитними мережами опалення.

Апелянт вказує, що у заявах по суті, а також безпосередньо у судових засіданнях, він не заперечував самого факту отримання від позивача послуги з централізованого опалення, натомість висловлював обґрунтовані конкретними прикладами сумніви у правильності здійснених позивачем нарахувань. Посилаючись на Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, яка затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018 у редакції Наказу Міністерства розвитку громад та територій України №28.12.2021 №358, який набрав чинності 21.01.2022, матеріали листування з позивачем, а також інші документи, долучені сторонами до матеріалів справи, відповідач пояснював, що відомості, які позивач наводить у рахунках на оплату, є об`єктивно непослідовними і суперечливими. Водночас, не маючи ані фахових знань у області теплотехніки, ані доступу до джерел, якими користується позивач під час виставлення рахунків, відповідач не має можливості надати суду детальний контррозрахунок заборгованості, натомість може лише проілюструвати на прикладах підстави непогодження з розрахунком позивача.

Апелянт наголошує, що за таких обставин він просив суд призначити у справі комплексну експертизу для перевірки правильності здійснених позивачем нарахувань, однак вказане клопотання було відхилено судом. Також відповідач просив суд зупинити провадження у справі до завершення розгляду іншої справи, у якій стосовно цього ж будинку та приблизно того ж періоду господарським судом Запорізької області було призначено таку експертизу, адже висновок даної експертизи та ухвалене за результатами її проведення судове рішення дозволить об`єктивно та фахово підтвердити або спростувати законність дій позивача при визначенні розміру оплати за надані ним послуги. Вказане клопотання також було залишено судом без задоволення.

На думку апелянта, у результаті господарський суд ухвалив рішення, у якому повністю відсутній аналіз та перевірка законності заявленої позивачем до стягнення суми, натомість всі висновки базуються виключно на голослівних твердженнях позивача. Уважне вивчення мотивувальної частини рішення свідчить про те, що майже вся вона зводиться до посилань на законодавчі та підзаконні акти, які регулюють спірні відносини та не мають жодного стосунку до справжнього предмету спору - тобто до тих питань, стосовно яких відповідачем висловлювалися заперечення.

Відповідач також зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки його доводам щодо зміни позивачем розміру опалювальної площі житлового будинку при виставленні рахунків, не з`ясував питання обґрунтованості визначення позивачем розміру умовно-постійної частини тарифу, не перевірив доводи про завищення обсягів теплової енергії на випромінювання у підвальних приміщеннях, не врахував розбіжності у загальних обсягах споживання теплової енергії, які зазначені на офіційному сайті позивача та наводяться у його рахунках, а також безпідставно визнав обґрунтованим нарахування абонентської плати окремо на кожне приміщення.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив принцип змагальності сторін, оскільки обмежився вимогою до відповідача надати контррозрахунок заборгованості та ухвалив рішення з огляду на відсутність такого контррозрахунку, не врахувавши, що відповідач не є фахівцем у сфері теплопостачання і перебуває у завідомо нерівному становищі порівняно з позивачем.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу від 29.06.2026 позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права на підставі всебічно з`ясованих обставин, підтверджених належними доказами.

Обґрунтовуючи правильність визначення опалюваної площі, позивач посилається на Правила №830 та пункт 10 Методики №315, згідно з якими базою для розподілу обсягу теплової енергії є опалювана площа приміщень, яка зазначена у договорі, а за відсутності відомостей від споживача – загальна площа за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зміну площі будинку позивач пояснює уточненням площ нежитлових приміщень за даними Реєстру, зміною форми договірних відносин та наказом Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 05.07.2022 №30р.(а) про зміну адреси об`єкта нерухомого майна, а також указує, що при перерозподілі теплової енергії у грудні 2023 на підставі рішень про визнання частини приміщень відповідача приміщеннями з транзитними мережами опалення враховано всі зміни площ за весь період.

Стосовно теплового навантаження позивач посилається на Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869, та на рішення Запорізької міської ради №494 від 08.09.2023 і №273 від 27.08.2021, якими затверджено питомі погодинні норми витрат теплоти на опалення й теплове навантаження. За поясненнями позивача, ці норми затверджені у розрахунку на один квадратний метр площі, тому при зміні загальної площі будівлі змінюється навантаження на будинок у цілому, але навантаження споживача з розрахунку на один квадратний метр не змінюється.

Структуру плати позивач пояснює посиланням на пункти 32 і 33 Правил №830 і стверджує, що нарахування умовно-постійної частини тарифу та абонентського обслуговування не залежить від типу приміщення, тоді як умовно-змінна частина розраховується за різними формулами Методики для приміщень, які оснащені розподільним приладом обліку, та для окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Стосовно абонентської плати позивач, покликаючись на Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №808, зазначає, що у розподілі обсягів послуги за індивідуальним договором №72209631 від 01.11.2021 беруть участь чотири об`єкти нерухомого майна, тому плату нараховано за кожним з них.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач), судді: Кошля А.О., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізької торгово-промислової палати на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2026, витребувано матеріали справи №908/3603/25 з Господарського суду Запорізької області.

26.06.2026 на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 надійшли матеріали справи №908/3603/25.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2026 розгляд апеляційної скарги Запорізької торгово-промислової палати на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2026 призначено у судовому засіданні 26.08.2026 о 16 год 00 хв.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №712/26 від 24.08.2026 щодо повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Стефанів Т.В.., та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2026, визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кучеренко О.І., суддів Демчина Т.Ю., Кошля А.О.

Протокольною ухвалою суду від 26.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Запорізької торгово-промислової палати про призначення комплексної судової теплотехнічної та економічної експертизи, оскільки заявником не доведено визначеної у статті 99 Господарського процесуального кодексу України сукупності правових підстав для призначення судом судової експертизи.

Суд виходить з того, що заявник не обґрунтував, які саме обставини, що входять до предмета доказування, не можуть бути встановлені на підставі наявних у справі письмових доказів без залучення експертів. Поставлене на вирішення експертизи питання про те, чи підтверджується нормативно і документально заявлений Концерном «Міські теплові мережі» розмір заборгованості у сумі 430282 грн 12 коп., за своєю суттю є питанням права та оцінки доказів, а не питанням, що потребує спеціальних знань у галузі теплотехніки чи економіки; відповідно до частини 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України предметом висновку експерта не можуть бути питання права, а встановлення обґрунтованості розрахунку заборгованості на підставі договорів, актів, тарифів і рахунків належить до компетенції суду, який здійснює оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням. Питання ж про фактичний обсяг спожитої теплової енергії за наявності встановлених приладів обліку та визначеного договором порядку розрахунку є питанням застосування норм права та умов договору до встановлених обставин і вирішується судом на підставі первинних документів обліку, які вже є у матеріалах справи.

Сама по собі незгода сторони з наданим позивачем розрахунком заборгованості та наведені нею окремі приклади розбіжностей не є підставою для призначення експертизи, якщо цей розрахунок може бути перевірений судом шляхом дослідження первинних документів і нормативних актів, що регулюють порядок нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії. Доводи заявника про відсутність у нього фахових знань і доступу до джерел, якими користується позивач, не свідчать про неможливість подання ним розрахунку чи інших доказів у порядку, який встановлений Господарським процесуальним кодексом України, і не трансформуються в обов`язок суду призначити експертизу. Оскільки підстави для призначення експертизи відсутні, клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення її проведення також не підлягає задоволенню.

26.08.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 23.09.2026.

23.09.2026 у судовому засіданні оголошено перерву у справі до 01.10.2026.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2026 розгляд апеляційної скарги Запорізької торгово-промислової палати на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2026 відкладено, призначено судове засідання 08.10.2026 о 10 год 00 хв.

08.10.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Обставини справи, які встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

02.10.2021 на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», концерн «Міські теплові мережі» розмістив на офіційному вебсайті індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (за посиланням у мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua, вкладка «Споживачам»).

02.10.2021 повідомлення про розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі» публічних договорів опубліковано також на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування – Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk, вкладка Новини, Всі новини, Місто, у вільному доступі у мережі Інтернет за посиланням: https://zp.gov.ua/uk/articles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-).

Вказані договори є публічними договорами приєднання і вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Відповідно до вищенаведеного, станом на 01.11.2021 Типовий індивідуальний договір №72209631 про надання послуги з постачання теплової енергії до об`єктах нерухомого майна – нежитлових приміщенннях по бул.Центральний, 4 м.Запоріжжя, між позивачем та відповідачем є укладеним.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги (пункт 4 Договору).

Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та у обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надану послугу у строки і на умовах, що визначені цим договором (пункт 5 Договору).

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої у будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 (пункт 11 Договору).

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу визначається на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця http://teploseti.zp.ua (пункт 31 Договору).

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (пункт 32 Договору).

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 Договору).

До листопада 2022 року нарахування коштів відповідачу за надані послуги проводились за Договором оренди №049/01 від 01.08.1997, згідно з яким, відповідач був орендарем нежитлових приміщень загальною площею 2238 м2 за адресою бульвар Центральний, буд.4.

Під час проведення інвентаризації споживачів за адресою бул. Центральний, буд. 4, у листопаді 2022 року Концерн «Міські теплові мережі» встановив, що відповідач є власником нежитлового приміщення 302 загальною площею 1036,3 м2, нежитлового приміщення 303 загальною площею 1756,1 м2, нежитлового приміщення 304 загальною площею 564,7 м2. Отже, Запорізькій торгово-промисловій палаті на праві власності належать нежитлові приміщення 302, 303, 303 (підвал), 304 адресою: м.Запоріжжя, бул. Центральний 4, що підтверджується даними з державного реєстру нерухомості та не заперечується відповідачем.

Житловий будинок 4 по бул.Центральному у м.Запоріжжі обладнаний приладом комерційного обліку теплової енергії, а деякі нежитлові приміщення відповідача – розподільними приладами обліку теплової енергії.

З метою упорядкування розрахунків з відповідачем у березні 2023 року позивачем було проведено корегування нарахувань по нежитловому приміщенню 302 площею 1036,3 кв.м. знято нарахування (різницю нарахувань від площі 2238 кв.м) та донараховано за послугу з постачання теплової енергії на нежитлове приміщення 303 площею 1756,1 кв.м, нежитлове приміщення 304 площею 564,7 кв.м., за період з листопада 2021 року до жовтня 2022 року.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №762 від 20.12.2023 затверджено акт обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку за адресою бул.Центральний, буд. 4, прим. №303 (площа 53,3 кв.м.) у м.Запоріжжя від 14.11.2023, яким підвальне приміщення визнано окремим приміщенням з транзитними мережами опалення.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №763 від 20.12.2023 затверджено акт обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку за адресою бул.Центральний, буд. 4, прим. №304 (площа 564,7 кв.м.) у м.Запоріжжя від 14.11.2023, яким підвальне приміщення визнано окремим приміщенням з транзитними мережами опалення.

На виконання Рішень №762 та №763 Концерном «Міські теплові мережі» проведене корегування нарахувань за період з січня 2022 року до листопада 2023 року, згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, яка затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315

Вбудовано прибудовані нежитлові приміщення відповідача, що розташовані у житловому будинку за адресою: м.Запоріжжя, бульв. Центральний, 4 мають окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку будинку та оснащені вузлом обліку теплової енергії SA97 (заводський номер 13372).

З метою визначення вартості поставленої у приміщення відповідача теплової енергії позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату, які містять детальну інформацію по нарахуванням споживачу, за надані послуги за договором №72209631 за період 01.11.2021-30.09.2025 на загальну суму 2 422 220 грн 46 коп.

За вказаний період відповідач повністю не оплатив вартість отриманої теплової енергії, частково здійснив платежі на суму 1 991 938 грн 34 коп., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 430282 грн 12 коп.

Заборгованість виникла, у зв`язку з неповною оплатою відповідачем послуг з теплопостачання у таких розмірах: приміщення №302 за період листопад 2021 р. - жовтень 2022 р. площа 2238 кв.м, листопад 2022 р. - вересень 2025 р. площа 1036 кв.м заборгованість 856023 грн 93 коп.; приміщення №303 за період листопад 2022 р. - листопад 2023 р. площа 1756,1 кв.м, грудень 2023 р. - вересень 2025 р. площа 1702,8 кв.м заборгованість 1210097 грн 05 коп.; приміщення №303 (підвал) за період грудень 2023 р. - вересень 2025 р. площа 53,30 кв.м. заборгованість 27811 грн 87 коп.; приміщення №304 за період 2022 р. - вересень 2025 р. площа 564,7 кв.м заборгованість 328287 грн 62 коп.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

За змістом частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування або зміни судового рішення, якщо це призвело до ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.

Відносини, що виникли між сторонами у справі, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315, та іншими нормативно-правовими актами України.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (частина 1 статті 630 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

За приписами частин 1 та 2 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, які затверджені Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (стаття 1, частина 2 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до Статуту Концерну «Міські теплові мережі» основною метою його діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Відповідно до приписів частини 2 статті 7, частини 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Положеннями статті 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплова енергія - це товарна продукція, яка виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг», визначено, що абонентом є споживач відповідної комунальної послуги (самостійні об`єкти нерухомого майна якого розташовані за однією поштовою адресою), з яким виконавець уклав індивідуальний договір про надання комунальних послуг або індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг.

Аналіз наведених вище визначень дає підставу дійти висновку про те, що обов`язковою ознакою споживача теплової енергії, а саме споживачем теплової енергії у розумінні цього Закону може бути особа (ОСББ, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі. З огляду на зазначене вище (за умови технічної можливості для приєднання внутрішньобудинкових мереж, теплоспоживчого устаткування до місцевої (розподільчої) теплової мережі) до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/балансоутримувачі/користувачі будинків (споруд), будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи Запорізька торгово-промислова палата є споживачем послуг позивача, а об`єктами споживання відповідача є нежитлові приміщення, які розташовані у багатоквартирному житловому будинку по бульвару Центральному 4 м. Запоріжжя, що свідчить про те, що відповідач є споживачем комунальних послуг у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Їх правовідносини урегульовані Типовим індивідуальним договір №72209631 про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідач не заперечує факту надання послуг позивачем, проте не погоджується з розміром визначення плати за такі послуги.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі Методика №315).

Ця Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, яка зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії. У разі, якщо відомості про опалювану площу не були надані споживачем, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщення у метрах квадратних, яка визначена за даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а у разі відсутності у ньому інформації про окремі приміщення - за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення (ункт 10 Методики №315).

Для всіх споживачів будинку спочатку визначаються та розподіляються обсяги спожитої у будівлі теплової енергії на загальнобудинкові потреби (пункт 8 розділу IV Методики №315). У житловому будинку за адресою бул.Центральний, 4 обсяги теплової енергії на загальнобудинкові потреби визначаються як частка 20% від загальних обсягів споживання теплової енергії у розрахунковому періоді (Методика №315 (зі змінами №358 від 28.12.2021). Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії у розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму у цих приміщеннях протягом опалювального періоду, у яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії (пункт 1 розділу VI Методики №315).

Для окремих приміщень з транзитними мережами опалення передбачено визначення обсягу спожитої теплової енергії на підставі формули 3 розділу II Методики №315.

Обсяг розподіленої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення розраховується за формулою 15 та включає у себе обсяги теплової енергії на опалення місць загального користування (пункт 5 розділу II Методики №315).

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (пункт 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).

Пунктом 24 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (далі Правила №830) встановлено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг №315 від 22.11.2018.

Плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року) (пункт 32 Правил №830).

Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з плати за послугу, яка визначена відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання, та плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України (пункт 33 Правил №830).

Постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 затверджено «Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого Концерном «Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021р. № 374 (зі змінами). Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) – плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) – плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/ годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.

Відповідно до умов укладених договорів плата виконавцю складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.

У разі, якщо відомості про опалювану площу не були надані споживачем, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщення у метрах квадратних, визначена за даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а у разі відсутності у ньому інформації про окремі приміщення - за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення.

Позивач розраховував вартість наданих відповідачу послуг з врахуванням опалюваної площі приміщень будинку, які були встановлені на підставі технічних паспортів та даних, які зазначені у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), оскільки відповідачем не були надані ці дані, хоча на споживачів відповідно до вимог чинного законодавства покладено обов`язок надання інформації про опалювану площу виконавцю послуги.

Для усіх споживачів будинку спочатку визначаються та розподіляються обсяги спожитої у будівлі теплової енергії на загально-будинкові потреби, відповідно до наведених приписів законодавства у житловому будинку за адресою бул. Центральний, 4 обсяги теплової енергії на ці потреби визначаються як частка 20% від загальних обсягів споживання теплової енергії у розрахунковому періоді.

Крім того, для опалюваного приміщення, яке оснащене приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, який визначений на підставі його/їх показань, донараховується обсяг теплової енергії або, якщо фактичне споживання теплової енергії у такому приміщенні менше мінімальної частки середнього питомого споживання, яка визначається відповідно до пунктів 1 - 3 розділу VI цієї Методики.

Мінімальне питоме споживання теплової енергії в опалюваному приміщенні в розрахунку на 1 квадратний метр площі квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Середнє питоме споживання теплової енергії визначається згідно формули 30 (пункт 1 розділу VI Методики №315).

Отже, споживачу у житловому будинку з власним розподільчим приладом обліку опалення нараховується вартість теплової енергії на загально-будинкові потреби, а також кількість теплової енергії, яка спожита відповідачем згідно з свого приладу обліку або у разі, якщо кількість теплової енергії по приладу менші, ніж мінімальна частка питомого споживання (50%), споживачу донараховується – мінімальна частка.

У житловому будинку, де знаходяться приміщення відповідача два приміщення оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії.

У будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється:

на опалення опалюваного приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку (Qт.лічпр.j), визначається на підставі показань відповідного вузла розподільного обліку з врахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, що визначається пропорційно до загальних/опалювальних площ/об`ємів цих приміщень, та враховуючи вимоги розділів VI, VIІІ цієї Методики;

на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення за формулою 15 цього розділу;

на опалення опалюваного приміщення, не оснащеного приладами розподільного обліку теплової енергії (Qб.облпр.і), розраховується за формулою 16 (пункт 6 Розділу ІІІ Методики №315).

З урахуванням наведених положень чинного законодавства, позивач врахував наявності засобів обліку у частини приміщень відповідача, а також врахувавши, що у власності відповідача є приміщення з транзитними мережами опалення, за наявними у нього даними щодо площі приміщень відповідача, які були ним отримані з різних джерел (оскільки відповідач не надавав такі дані протягом спірного періоду заборгованості) проводив розрахунок вартості спожитої теплової енергії з 01.11.2021 і до листопада 2022 року з врахуванням розміру нежитлових приміщень загальною площею 2238 м2 , оскільки відповідач був їх орендарем.

У листопаді 2022 року Концерн «Міські теплові мережі» встановив, що відповідач є власником нежитлового приміщення 302 загальною площею 1036,3 м2, нежитлового приміщення 303 загальною площею 1756,1 м2, нежитлового приміщення 304 загальною площею 564,7 м2, що підтверджується даними з державного реєстру нерухомості та не заперечується відповідачем, відповідно позивачем було проведено корегування нарахувань по нежитловому приміщенню 302 площею 1036,3 кв.м. знято нарахування (різницю нарахувань від площі 2238 кв.м) та донараховано за послугу з постачання теплової енергії на нежитлове приміщення 303 площею 1756,1 кв.м, нежитлове приміщення 304 площею 564,7 кв.м., за період з листопада 2021 року до жовтня 2022 року.

Заборгованість виникла, у зв`язку з неповною оплатою відповідачем послуг з теплопостачання у таких розмірах: приміщення №302 за період листопад 2021 р. - жовтень 2022 р. площа 2238 кв.м, листопад 2022 р. - вересень 2025 р. площа 1036 кв.м заборгованість 856023 грн 93 коп.; приміщення №303 за період листопад 2022 р. - листопад 2023 р. площа 1756,1 кв.м, грудень 2023 р. - вересень 2025 р. площа 1702,8 кв.м заборгованість 1210097 грн 05 коп.; приміщення №303 (підвал) за період грудень 2023 р. - вересень 2025 р. площа 53,30 кв.м. заборгованість 27811 грн 87 коп.; приміщення №304 за період 2022 р. - вересень 2025 р. площа 564,7 кв.м заборгованість 328287 грн 62 коп.

За період 01.11.2021-30.09.2025 позивачем було нараховано вартість спожитої відповідачем теплової енергії на загальну суму 2 422 220 грн 46 коп., яку відповідач повністю не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 430282 грн 12 коп., яка і є предметом спору.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять достатньо доказів, на підставі яких суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, зокрема, факт укладення між сторонами Типового індивідуального договору №72209631 про надання послуги з постачання теплової енергії. Факт надання позивачем відповідачу послуги з постачання теплової енергії у спірний період не заперечується відповідачем та підтверджується рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального періоду, у тому числі постачання теплової енергії за адресою м. Запоріжжя, бул. Центральний 4.

Розрахунки позивача здійснені з урахуванням вимог законодавства, якими урегульовано порядок та підстави для визначення вартості послуг теплопостачальної організації з урахуванням усіх особливостей щодо приміщень відповідача (наявність приміщень з транзитними мережами опалення, розміщення одного приміщення на різних рівнях, визначення частки обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку), плата за послуги розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, та застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії, яка визначається як сума плати, яка розрахована виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення комплексної судової теплотехнічної та економічної експертизи. Відповідно до частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про призначення комплексної судової теплотехнічної та економічної експертизи, виходив з того, що для з`ясування обставин справи, які мають значення для справи, не потрібно необхідних спеціальних знань у сфері іншій ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, матеріали справи містять достатньо доказів, за якими суд має розглянути дану справу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки позивачем надано суду детальні роз`яснення та розрахунки щодо нарахування плати за послугу з постачання теплової енергії за спірний період.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №925/1641/17 та постанову Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» №4 від 23.03.2012 колегія суддів оцінює критично, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку у разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. У справі, що розглядається, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Стосовно твердження апелянта про те, що суд першої інстанції у рішенні помилково вказав період виникнення заборгованості з листопада 2022 року до вересня 2025 року, то колегія суддів зазначає, що зазначена технічна помилка не впливає на суть висновків суду першої інстанції оскільки в описовій частині та з установлених судом обставин вбачається, що спір стосується періоду з 01.11.2021 до 30.09.2025 (зокрема посилання на рахунки починаючи з листопада 2021 року). Розмір заборгованості 430282 гривні 12 копійок є різницею між сумою нарахувань за весь період з 01.11.2021 до 30.09.2025 (2422220 гривень 46 копійок) та сумою здійснених оплат (1991938 гривень 34 копійки). Зазначена невідповідність не вплинула на правильність висновку суду щодо розміру заборгованості та не може бути підставою для скасування рішення.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на безпідставну відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до завершення розгляду іншої справи. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається у порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, виходив з відсутності об`єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи №908/3483/24. Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті, а розгляд іншої справи не перешкоджає розгляду даної справи.

Колегія суддів також не вбачає підстав для висновку про завищення позивачем обсягів теплової енергії на випромінювання у підвальних приміщеннях відповідача. Позивачем у розрахунках використано фактичні години роботи котельного обладнання з урахуванням аварійних відключень, інформації від керуючих компаній, ОСББ, тощо. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем за заявлений період щомісяця складено акти обстеження теплового вузла та зняття показань комерційного/розподільчого приладу обліку теплової енергії, дані з яких використано при розрахунку плати за теплову енергію. Вказані акти містяться у матеріалах справи та не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Не приймаються до уваги і доводи апелянта про розбіжності у загальних обсягах споживання теплової енергії, які зазначені на офіційному сайті позивача та наводяться у його рахунках. Позивачем надано пояснення, що при формуванні даних на сайті була допущена технічна помилка, яка призвела до некоректного відображення даних. На розрахунки зі споживачами та визначення заборгованості відповідача вказана помилка не впливає. При цьому суд першої інстанції перевірив розрахунки позивача та встановив, що вони відповідають вимогам наведених підзаконних актів, якими урегульовані спірні питання та є правильними. Відповідачем не надано суду доказів того, що вказана технічна помилка вплинула на розмір нарахованої йому плати за спожиту теплову енергію.

Помилковими є твердження апелянта про безпідставне нарахування позивачем абонентської плати окремо на кожне приміщення. Відповідно до абзацу 10 Правил №808 під абонентом слід розуміти споживача відповідної комунальної послуги (самостійні об`єкти нерухомого майна якого розташовані за однією поштовою адресою), з яким виконавець уклав індивідуальний договір про надання комунальних послуг або індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг. Як встановлено судом першої інстанції, у власності Запорізької торгово-промислової палати перебувають приміщення №302 площею 1036,3 м2, приміщення №304 площею 567,7 м2 та приміщення №303 площею 1756,1 м2. Приміщення №303 розділено на приміщення І поверху та підвалу. Отже, при розподілі обсягів спожитої послуги за Договором про надання послуги з постачання теплової енергії №72209631 від 01.11.2021 плата за абонентське обслуговування нараховується за кожним з цих об`єктів споживача.

Не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення і доводи апелянта про порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін, зокрема щодо надання свого розрахунку заборгованості. Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу у реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Як наголошує Верховний Суд у постанові від 11.04.2024 у справі №910/15160/19, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Принцип змагальності передбачає, зокрема, і те, що суд у розгляді справи займає позицію об`єктивного та неупередженого арбітра, не збирає докази, а лише оцінює ті, що надані сторонами.

У постанові від 25.06.2020 у справі №924/233/18 Верховний Суд зазначає, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дають змогу оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. У цій самій постанові вказано, що стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з уведенням у дію стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції з`ясував всі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та надав оцінку всім аргументам учасників справи. Відповідач не був позбавлений можливості надати суду всій розрахунок заборгованості або інші докази на спростування розрахунків позивача, однак не скористався таким правом.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідачем не надано суду апеляційної інстанції доказів неможливості подання до суду першої інстанції будь-яких доказів з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, ґрунтуються на власному тлумаченні апелянтом норм матеріального та процесуального права, а також на обставинах, які не підтверджені належними та допустимими доказами. Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 276, 277 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не встановлено.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької торгово-промислової палати на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2026 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2026 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду. Якщо у судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення, або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 21.10.2026

Головуючий суддя О.І. Кучеренко

судді Т.Ю. Демчина

А.О. Кошля