Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №904/2065/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 м. Дніпро Справа № 904/2065/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,

суддів: Демчини Т. Ю., Кучеренко О. І.,

секретаря судового засідання Скородумової Л. В.,

за участі :

прокурора Кучери А. Ю.;

від позивача-1 Пономарьова Р. О.,

від відповідача-1 (апелянта) Калитвянської С. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 (повний текст рішення складено 16.03.2026, суддя Бєлік В. Г., м. Дніпро) у справі № 904/2065/25

за позовом Краматорської окружної прокуратури Донецької області, Донецька область, м. Краматорськ в інтересах держави в особі

позивача-1 Східного офісу Держаудитслужби, м. Дніпро,

позивача-2 Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецька область, м. Краматорськ

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ", м. Дніпро,

відповідача-2 Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Краматорської міської ради, Донецька область, м. Краматорськ

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 115 623,32 грн,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Краматорська окружна прокуратура Донецької області в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби (позивач-1) та Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області (позивач-2) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (відповідач-1) та Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Краматорської міської ради (відповідач-2), у якій просить визнати недійсними додаткові угоди № 2.1, № 2.2, № 2.3, № 2.4, № 2.5 до Договору про постачання електричної енергії від 14.01.2021 № 443, стягнути з відповідача-1 на користь позивача-2 безпідставно отримані кошти в розмірі 115 623,32 грн, а також стягнути з відповідачів на користь Донецької обласної прокуратури судовий збір у розмірі 14 534,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами відкритих торгів між КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Краматорської міської ради та ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" 14.01.2021 укладено договір на постачання електричної енергії № 443 на суму 1 011 739,24 грн з ПДВ, за ціною 3,37246 грн з ПДВ за 1 кВт/год. Протягом дії договору постачальник без укладання додаткових угод безпідставно збільшував ціну за одиницю товару, а в подальшому сторонами укладено п`ять додаткових угод, якими ціну електричної енергії підвищено до 4,84612 грн з ПДВ за 1 кВт/год, тобто на 43,7% порівняно з первісною ціною, що перевищує встановлений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" 10-відсотковий ліміт збільшення ціни за одиницю товару від ціни, визначеної за результатами процедури закупівлі. Загальна сума надмірно сплачених коштів склала 115 623,32 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 у справі № 904/2065/25 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсною додаткову угоду №2.1 до Договору про постачання електричної енергії від 14.01.2021 №443, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ 44691014) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (код ЄДРПОУ 42086719).

Визнано недійсною додаткову угоду №2.2 до Договору про постачання електричної енергії від 14.01.2021 №443, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ 44691014) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (код ЄДРПОУ 42086719).

Визнано недійсною додаткову угоду №2.3 до Договору про постачання електричної енергії від 14.01.2021 №443, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ 44691014) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (код ЄДРПОУ 42086719).

Визнано недійсною додаткову угоду №2.4 до Договору про постачання електричної енергії від 14.01.2021 №443, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ 44691014) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (код ЄДРПОУ 42086719).

Визнано недійсною додаткову угоду №2.5 до Договору про постачання електричної енергії від 14.01.2021 №443, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ 44691014) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (код ЄДРПОУ 42086719).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 4Д; код ЄДРПОУ 42086719) на користь Краматорської міської адміністрації Краматорського району Донецької області (84300, Донецька область, м. Краматорськ, пл. Миру, буд. 2, код ЄДРПОУ 44691014) безпідставно отримані кошти в розмірі 115 623,32 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 4Д; код ЄДРПОУ 42086719) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6, код ЄДРПОУ 25707002) судовий збір у розмірі 7 267,20 грн.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Краматорської міської ради (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Дніпровська, буд. 17, код ЄДРПОУ 44691014) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6, код ЄДРПОУ 25707002) судовий збір у розмірі 7 267,20 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки загальне збільшення ціни за одиницю товару перевищило 10% від ціни, визначеної сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі. Суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, згідно з якою у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Суд також зазначив, що відповідачем не надано належних доказів щодо коливання ціни електричної енергії на ринку, а перемога в тендері та подальше підвищення ціни більш як на 10% є нечесною і недобросовісною діловою практикою. Щодо стягнення коштів суд застосував положення ст. ст. 216, 1212 ЦК України, зазначивши, що внаслідок визнання недійсними додаткових угод договір діє у первісній редакції, а різниця між фактично сплаченими коштами та сумою, що підлягала оплаті за договором, є безпідставно набутими коштами.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 у справі № 904/2065/25, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 по справі №904/2065/25 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з недотриманням норм процесуального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування відповідно до ст. 277 ГПК України.

На думку апелянта, суд першої інстанції зробив невірні висновки при аналізі норм матеріального права, зокрема ст. ст. 203, 215, 651, 652 ЦК України та положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Апелянт стверджує, що Договір та додаткові угоди до нього повністю відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки при їх укладенні дотримано всіх вимог ст. 203 ЦК України: зміст правочинів не суперечить законодавству, сторони мали необхідний обсяг дієздатності, волевиявлення було вільним, правочини вчинені у письмовій формі та спрямовані на реальне настання правових наслідків. Прокурором не надано належних та допустимих доказів недотримання відповідачами вимог ст. 203 ЦК України.

Щодо зміни ціни апелянт вказує, що п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість сторонам змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню його ціни на ринку з одночасним зменшенням обсягів закупівлі, і ця норма має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Апелянт наголошує, що підвищення ціни за кожною окремою додатковою угодою не перевищувало 10% від ціни, погодженої сторонами на момент укладання кожної попередньої додаткової угоди: додатковою угодою № 2/2 ціна зросла на 4,97%, додатковою угодою № 2/3 - на 5,21%, додатковою угодою № 2/4 - на 2,74%, додатковою угодою № 2/5 - на 5,56%.

Апелянт посилається на те, що порядок зміни ціни встановлений у п. 1.2.3 Комерційної пропозиції, яка є додатком до Договору, згідно з яким підтвердженням зміни ціни (коливання ціни) на ринку на електричну енергію є рівень середньозваженої ціни на ринку електричної енергії "на добу наперед" за підсумками відповідного періоду, що підтверджується інформацією ДП "Оператор ринку". Апелянт зазначає, що чинним законодавством не визначено виключний перелік органів та документів щодо підтвердження коливання ціни товару на ринку, а тому сторони правомірно використовували інформацію з сайту АТ "Оператор ринку".

Апелянт також посилається на роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 та відповідь на запит замовника № 36/2022, згідно з якими сторони можуть внести зміни до договору про закупівлю декілька разів протягом виконання договору за умови, що кожне збільшення ціни за одиницю товару не перевищуватиме 10% один раз протягом 90 днів. Апелянт вважає, що сторони, беручи до уваги неоднозначність норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, не мали законних підстав не керуватися роз`ясненнями регулятора у сфері публічних закупівель, і сприйняття сторонами норм законодавства в момент вчинення правочинів було таким самим, як і сприйняття відповідного державного органу.

Крім того, апелянт стверджує, що суд першої інстанції зробив невірні висновки при застосуванні ст. 216 ЦК України. Прокурор, посилаючись на абз. 1 ч. 1 ст. 216 та п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, проігнорував положення абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України, згідно з яким у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Апелянт зазначає, що законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції, посилаючись на постанову Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 396/29/17. Підставою для стягнення грошових коштів за недійсним правочином є саме сукупне застосування абз. 1 та абз. 2 ч. 1 ст. 216 та п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

Апелянт вказує, що визнання додаткових угод недійсними не означає автоматичне застосування положень договору у первісній редакції, оскільки постачання товару за умовами договору на період дії додаткових угод не відбулося. У разі визнання додаткових угод недійсними юридичні наслідки у вигляді постачання електричної енергії на період дії додаткових угод та оплати не відбуваються. Апелянт також зазначає, що до договору про постачання електричної енергії через неможливість фізичного повернення спожитої електричної енергії мають застосовуватися спеціальні положення, за аналогією з договорами оренди, послуг або виконання робіт, і якщо не можна застосувати двосторонню реституцію через специфіку правочину, то неможливо і додаткові угоди визнавати недійсними, що свідчить про обрання прокурором неефективного способу захисту.

Апелянт також зазначає, що задовольняючи позовні вимоги про стягнення коштів, суд мав також повернути від позивача на користь відповідача товар (електричну енергію), тобто застосувати двосторонню реституцію. Незастосування наслідків недійсності додаткових угод до обох сторін правочину, на переконання апелянта, носить дискримінаційний характер та не відповідає принципам справедливості та рівності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Краматорська окружна прокуратура Донецької області не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Східний офіс Держаудитслужби (позивач-1) не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Краматорська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області (позивач-2) не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Краматорської міської ради (відповідач-2) не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Стефанів Т. В. (доповідач), судді - Демчина Т. Ю., Кучеренко О. І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 у справі № 904/2065/25.

Витребувано матеріали справи №904/2065/25 у Господарського суду Дніпропетровської області.

13.04.2026 справа № 904/2065/25 надійшла на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2026 призначено справу № 904/2065/25 до розгляду в судовому засіданні на 20.05.2026 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 у справі № 904/2065/25 відкладено на 24.06.2026 об 11:15 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 у справі № 904/984/25 відкладено на 19.08.2026 о 10:00 год.

19.08.2026 в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 у справі № 904/2065/25 оголошено перерву до 07.10.2026 об 11:30 год.

07.10.2026 в судове засідання з`явилися прокурор, представники позивача-1, відповідача-1, інші учасники справи наданим процесуальним правом не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності зазначених представників сторін.

У судовому засіданні 07.10.2026 колегією суддів оголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) у справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

У грудні 2020 року Комунальне некомерційне підприємство Краматорська міська лікарня №3 Краматорської міської ради проведено відкриті торги із закупівлі електричної енергії ID: UA-2020-12-09-003915-b (код за ДК 021:2015: 09310000-5 Електрична енергія) з очікуваною вартістю 1 065 000,00 грн. Джерело фінансування кошти місцевого бюджету та власних коштів. Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено на веб-сайті Prozorro за № UA-2020-12-09-003915-b.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій, розміщеного на веб-сайті Prozorro, учасниками торгів подано наступні пропозиції: - ТОВ Донецькі енергетичні послуги - 1 011 739,24 грн; - ТОВ Енергоносії України з остаточною пропозицією 1076400,00 грн; - ТОВ Енергозбут-Транс з остаточною пропозицією 1092960,00 грн.

Переможцем вказаного аукціону визнано ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" з остаточною пропозицією 1 011 739,24 грн, у тому числі ПДВ.

За результатами проведеної процедури закупівлі КНП "ЦПМСД № 1" КМР з ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" 14.01.2021 укладено договір № 443 (арк.с.18) про постачання (закупівлю) електричної енергії на період з 01.01.2021 по 31.12.2021 на суму 1 011 739,24 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 2.1. Договору Постачальник продає електричну енергію код за ДК 021:2015 код 09310000-5 Електрична енергія Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з моменту підписання договору по 31.12.2021 становить 300 000 кВт/час (п. 2.3 Договору).

Ціна електричної енергії за 1 кВт/ год складає 2,81039 грн (згідно з додатками № 2/1 до Договору - 3,37112 грн, № 2/2 - 3,53898 грн., № 2/3 - 3,82559 грн., № 2/4 - 3,82559 грн., №2/5 - 4,03844 грн. без ПДВ за 1кВт/год).

Згідно з п. 5.1 Договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору, постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена Договором.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.4 Договору).

Згідно з п. 5.4 Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до п.13.10 Договору істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ст.41 ЗУ "Про публічні закупівлі" зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Пунктом 1.2.3 додатків №№ 2/1, 2/2, 2/3, 2/4, 2/5, сторони узгодили, що постачальник здійснює коригування ціни електричної енергії для здійснення остаточних розрахунків та змінити ціну на наступний розрахунковий період, в разі зміни ринкової ціни за підсумками відповідного періоду від попередніх даних. Підтвердженням зміни ціни (коливання ціни) на ринку на електричну енергію є рівень середньозваженої ціни на ринку електричної енергії "на добу наперед" (далі - РДН) за підсумками відповідного періоду, що підтверджується інформацією ДП "Оператор ринку", які викладено на його офіційному сайті за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua це є безумовним підтвердженням коливання ціни електричної енергії, та підставою для коригування ціни на електричну енергію згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до п. 13.2 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині грошових розрахунків до повного виконання зобов`язань за цим Договором.

Між сторонами укладено ряд додаткових угод.

20.08.2021 КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" та ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" уклали додаткову угоду № 2.1 до Договору, якою у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку", ціну електричної енергії підвищено з 01.08.2021 до 4,04535 грн з ПДВ (3,37112 грн без ПДВ), тобто на 19,9% порівняно з первісною ціною, при цьому обсяги закупівлі зменшено до 244 094 кВт/год.

25.08.2021 КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" та ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" уклали додаткову угоду № 2.2 до Договору, якою у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку", ціну електричної енергії підвищено з 01.08.2021 до 4,24678 грн з ПДВ (3,53898 грн без ПДВ), тобто на 25,9% порівняно з первісною ціною.

26.08.2021 КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" та ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" уклали додаткову угоду № 2.3 до Договору, якою у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку", ціну електричної енергії підвищено з 01.08.2021 до 4,46815 грн з ПДВ(3,82559 грн без ПДВ), тобто на 32,5% порівняно з первісною ціною.

27.08.2021 КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" та ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" уклали додаткову угоду № 2.4 до Договору, якою у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку", ціну електричної енергії підвищено з 01.08.2021 до 4,59070 грн з ПДВ (3,82559 грн без ПДВ), тобто на 36,1% порівняно з первісною ціною.

Прокурор вказує, що за тиждень, з 20.08.2021 до 27.08.2021, відповідачі по справі чотири рази підвищили ціну за 1 кВт/год електроенергії, в результаті чого вона зросла на 36,1% від первісної ціни, визначеної Договором. При цьому, в порушення вказаних у договорі положень, дія додаткових угод розповсюджена на минулий період, до укладення додаткових угод.

27.09.2021 КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" та ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" уклали додаткову угоду № 2.5 до Договору, якою у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку", ціну електричної енергії підвищено з 01.09.2021 до 4,84612 грн з ПДВ (4,03844 грн без ПДВ), тобто на 43,7% порівняно з первісною ціною.

Прокурор зазначає, що наведені дані свідчать, що упродовж дії Договору Постачальник необґрунтовано, безпідставно та без укладання додаткових угод в порушення вимог чинного законодавства про публічні закупівлі, збільшував ціну за одиницю товару та, зокрема, з перевищенням 10 %.

Наведені обставини, є на думку прокурора підставою для визнання спірних додаткових угод № 2.1, № 2.2, № 2.3, № 2.4, № 2.5 недійсними та стягнення з відповідача безпідставно сплачених коштів, за результатом розгляду прийнято оскаржуване рішення.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, представника позивача -1, відповідача-1 (апелянта), дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та необхідність залишення оскаржуваного рішення без змін, виходячи з наступного.

Предметом перегляду є рішення, яким задоволено позов керівника Краматорської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби та Краматорської міської військової адміністрації про визнання недійсними додаткових угод № 2.1, № 2.2, № 2.3, № 2.4 і № 2.5 до договору постачання електричної енергії від 14.01.2021 № 443 та стягнення з ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" 115 623,32 грн надмірно сплачених коштів.

Спір у справі виник внаслідок того, що за твердженнями прокурора, додаткові угоди до Договору були укладені його сторонами з порушенням п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки вартість за одиницю товару збільшилась на понад 10%, а документи, що були підставою для укладення цих угод не містять інформації про коливання ціни на товар, що є необхідною умовою для зміни ціни за одиницю товару, а лише засвідчують середній рівень цін на певну дату.

Апелянт стверджує, що кожне підвищення ціни не перевищувало 10 % від попередньої ціни, що зміни вносилися з урахуванням даних ДП "Оператор ринку" та роз`яснень уповноважених органів, а обраний спосіб захисту є неефективним через неможливість повернення спожитої енергії в натурі та необхідність двосторонньої реституції. Ці доводи не враховують спеціального регулювання зміни істотних умов договору про закупівлю й не спростовують обставин, установлених судом першої інстанції.

Частиною 2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3, 4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною 1 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (п. 43) виснувала, що прокурору достатньо дотриматися порядку, визначеного статтею 23 Закону. Якщо компетентний орган упродовж розумного строку після повідомлення не звернувся до суду, це є достатнім підтвердженням його бездіяльності. Відсутність відповіді або неможливість з`ясувати з неї причини незвернення не робить звернення прокурора необґрунтованим.

Матеріалами справи підтверджено, що Краматорська окружна прокуратура листами від 14.11.2024 № 53-3909вих-24 та від 18.03.2025 № 53-863вих-25 повідомила Східний офіс Держаудитслужби про порушення. Управління листами від 25.11.2024 та від 24.03.2025 повідомило про відсутність підстав для звернення до суду. Краматорська міська рада, повноваження якої виконує військова адміністрація, на запити від 01.11.2024 та від 18.03.2025 листами від 02.11.2024 та від 27.03.2025 повідомила про відсутність наміру вживати заходів. Про рішення звернутися з позовом прокуратура повідомила обидва органи листами від 23.04.2025 №№ 53-1435вих-25 і 53-1436вих-25 відповідно до частини четвертої статті 23 Закону. Оспорювані угоди укладено в 2021 році, і впродовж тривалого часу компетентні органи не вживали заходів до їх оскарження.

Інтерес держави полягає в забезпеченні законності публічних закупівель, добросовісної конкуренції та ефективного використання коштів місцевого бюджету. Східний офіс Держаудитслужби як орган державного фінансового контролю наділений правом порушувати питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, та стягувати кошти, одержані за такими договорами. Військова адміністрація, яка виконує повноваження міської ради як засновника КНП і розпорядника бюджетних коштів, відповідає за законність витрат підпорядкованої установи.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що прокурором дотримано визначений ст.23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби та Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (абз.1 ч.1 ст.216 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст.203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за результатами відкритих торгів 14.01.2021 між КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" та ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" укладено договір № 443 на суму 1 011 739,24 грн з ПДВ. Ціна становила 3,37246 грн з ПДВ (2,81039 грн без ПДВ) за 1 кВт·год, обсяг становив 300 000 кВт·год, строк дії до 31.12.2021. Договір є договором постачання енергії через приєднану мережу (ст. 714 ЦК України). Оскільки його укладено за результатами публічної закупівлі, до зміни його умов застосовуються спеціальні вимоги Закону України "Про публічні закупівлі".

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

При цьому, обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/4058/21, від 22.06.2022 у справі №917/1062/21, від 07.12.2022 у справі №927/189/22.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 висвітлено питання допустимості збільшення сторонами договору ціни товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни згідно з п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду відзначила, що із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" слідує, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст.652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст.652 Цивільного кодексу України та п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Системний аналіз положень ст. ст. 651, 652 ЦК України та положень п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", з урахуванням вищенаведених висновків щодо застосування цієї норми права, дає підстави для висновку, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22).

Відповідно до висновків Верховного Суду правомірною є зміна ціни лише за сукупності таких умов (постанови від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, від 07.02.2023 у справі № 927/188/22, від 16.03.2023 у справі № 903/383/22, від 11.10.2023 у справі № 903/742/22, від 18.07.2023 у справі № 916/944/22) згода сторін і дотримання порядку зміни, передбаченого договором; коливання ринкової ціни товару, обґрунтоване та документально підтверджене постачальником; непрогнозованість цього коливання, тобто неможливість передбачити його й закласти в ціну на момент подання тендерної пропозиції; пропорційність збільшення ціни ринковому коливанню; незбільшення загальної суми договору; сукупне збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної за результатами закупівлі.

У постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду (п. 90) виснувала, що ціна за одиницю товару в будь-якому разі не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни, яка була визначена сторонами за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків змін. Сторони можуть змінювати ціну неодноразово за наявності відповідних умов, але загальне збільшення не повинно перевищувати цю межу. З огляду на зазначене, довід апелянта, що кожна наступна угода збільшувала ціну менш як на 10 % порівняно з попередньою (приблизно на 5,0 %, 5,2 %, 2,7 % та 5,6 % для угод № 2.2-2.5), є помилковим. Правове значення має зростання щодо первісної ціни. Воно становило 19,9 % за угодою № 2.1, 25,9 % за № 2.2, 32,5 % за № 2.3, 36,1 % за № 2.4 та 43,7 % за № 2.5. Уже перша угода перевищила межу вдвічі.

Пункт 1.2 додатка № 2 до договору (збільшення "не більше 10 % від попередніх змін") не може тлумачитися як розширення цієї межі, оскільки умови договору про закупівлю не можуть суперечити імперативним нормам закону.

Апелянт посилається на те, що внаслідок зменшення обсягу до 244 094 кВт·год за угодою № 2.1 вартість договору не збільшилась (приблизно 987 446 грн проти 1 011 739,24 грн). Колегія суддів зазначає, що дотримання цієї умови не є достатнім для правомірності зміни ціни. Вона діє у сукупності з іншими умовами, які в цій справі не виконано. До того ж зменшення обсягів поставки внаслідок підвищення ціни означає, що замовник отримав менше товару за ті самі кошти, а це суперечить принципу максимальної економії.

Положення договору про використання середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" (РДН) за даними ДП "Оператор ринку" як індикатора не звільняє сторін від дотримання закону. Погодження джерела інформації не означає, що будь-яка зміна показника автоматично виправдовує підвищення договірної ціни. Постачальник мав довести, що відбулося коливання ринкової ціни саме товару, який він поставляє, що збільшення пропорційне цьому коливанню, що воно було непрогнозованим і що виконання договору за тендерною ціною стало вочевидь збитковим (постанови Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 927/284/21, від 07.02.2023 у справі № 927/188/22). Згідно з роз`ясненням Мінекономіки від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 документ, що підтверджує коливання, має містити діючу ринкову ціну та її порівняння з ціною на дату початку змін.

Відповідач (апелянт) таких доказів не надав. У спірних угодах констатовано лише факт "коливання" цін на РДН без вказівки на показники, періоди порівняння та розрахунок пропорційності. Не доведено й непрогнозованості. Ринок "на добу наперед" за своєю природою характеризується постійними змінами цін залежно від попиту, пропозиції, часу доби та сезону. Постачальник, який формував тендерну пропозицію на річний період, мав це враховувати й нести відповідний підприємницький ризик (ст. 42 ГК України). Він також міг скористатися правом відмовитися від укладення договору (п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону), але цього не зробив.

Додатково колегія суддів зазначає, що ціна РДН ОЕС України станом на 20.08.2021 становила 2,01979 грн без ПДВ за кВт·год. Цей показник відображає оптову вартість електроенергії і сам по собі не дорівнює роздрібній ціні, яка включає й послуги з передачі, розподілу та постачання. Тому він не береться за основу висновків суду, проте він не підтверджує твердження про те, що на дату першої угоди ринкова ціна перевищувала первісну договірну. Те саме стосується порівняння з договором № 668 із Сіверською міською радою (ціна 2,99988 грн з ПДВ за угодою від 13.08.2021). Воно не є самостійним доказом, але в сукупності з іншими обставинами підтверджує сумнівність обґрунтування підвищення ціни.

Відповідач мав довести правову підставу кожного підвищення й не виконав цього обов`язку (ст. 74, 76, 77 ГПК України). Відсутність закритого переліку документів, якими підтверджується коливання, не звільняє від обов`язку надати належні докази, що дозволяють перевірити його реальність і пропорційність.

Частина третя статті 631 ЦК України дозволяє сторонам поширити умови договору на відносини, що виникли до його укладення. Однак ця норма регулює часову дію умов і не дозволяє обходити імперативні обмеження законодавства про публічні закупівлі. Крім того, за частиною третьою статті 632 ЦК України зміна ціни після виконання договору не допускається. Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 922/2321/22 (п. 88) підтвердила, що зміна ціни після виконання продавцем зобов`язання з передачі товару не допускається.

Угоди № 2.1-2.4 застосовано з 01.08.2021, хоча укладено 20-27 серпня 2021 року, а угоду № 2.5 застосовано з 01.09.2021, хоча укладено 27.09.2021. Тобто ціну підвищено щодо вже спожитої електроенергії. Така зміна також суперечить п. 4 ч. 3 ст. 57 та п. 11 ч. 1 ст. 58 Закону "Про ринок електричної енергії", п. 3.1.1 і 3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії та п. 10.6 комерційної пропозиції, за якими про зміну умов споживача слід повідомляти не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування. Отже, зворотне застосування нових цін є самостійною підставою незаконності спірних угод.

Листи та роз`яснення Міністерства економіки України й НКРЕКП не є нормативно-правовими актами, не можуть змінювати умови, встановлені законом, і не звільняють учасників від їх дотримання. Навіть якщо вони допускають кілька додаткових угод про зміну ціни, це не означає правомірності підвищень без фактичного коливання, документального підтвердження та пропорційності, особливо за перевищення 10 % від первісної ціни. Правомірні очікування не гарантують збереження результатів правочину, укладеного з порушенням імперативних норм. Окремі думки суддів Верховного Суду не змінюють змісту ухвалених постанов і не мають обов`язкової сили.

Укладення договору за результатами тендеру за однією ціною з подальшим її підвищенням понад 10 % додатковими угодами є нечесною діловою практикою і свідчить про заниження цінової пропозиції для перемоги (постанови Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18). Така практика порушує принципи ст. 5 Закону та вимоги добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК України; постанова Об`єднаної палати КЦС ВС від 10.04.2019 у справі № 390/34/17). Замовник, оплачуючи рахунки за завищеними цінами та погоджуючи угоди без перевірки обґрунтованості, не захистив інтересів територіальної громади.

За частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання вимог, встановлених статтею 203 цього Кодексу, зокрема щодо відповідності змісту правочину актам цивільного законодавства та інтересам держави й суспільства. Додаткові угоди № 2.1-2.5 укладено з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, тому вони підлягають визнанню недійсними. Недійсність першої угоди, що перевищила ліміт, тягне недійсність наступних. Кожна з них фіксує ціну, яка є похідною від попередньої, і без попередньої угоди сукупне підвищення ціни за наступними перевищувало б 10 % від первісної ціни. Позов правильно пред`явлено до обох сторін оспорюваних угод.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України). Недійсність окремої частини правочину не тягне недійсності решти, якщо можна припустити, що правочин було б вчинено і без цієї частини (ч. 1 ст. 217 ЦК України). Предметом спору є недійсність додаткових угод про зміну ціни, а не договору № 443, який недійсним не визнавався й діє в первісній редакції з ціною 3,37246 грн з ПДВ.

Тому двостороння реституція в розумінні відповідача не застосовується. Спожита електрична енергія була оплачена за договором і не підлягає поверненню чи відшкодуванню. Наслідок недійсності полягає в тому, що правова підстава для застосування завищеної ціни відпала, а сума, сплачена понад вартість спожитого обсягу за договірною ціною, є безпідставно набутою та підлягає поверненню (ст. 216, 1212 ЦК України; п. 82 постанови ВП ВС у справі № 922/2321/22). Неможливість повернути спожиту енергію в натурі не дає постачальнику права зберігати кошти понад договірну вартість. Обраний прокурором спосіб захисту, який поєднує визнання угод недійсними та стягнення переплати, є ефективним, бо відновлює порушений майновий інтерес замовника.

Стягнена сума складається з двох частин. Частина переплати за серпень-вересень 2021 року (45 800,49 грн) виникла внаслідок оплати за цінами недійсних угод № 2.4 та № 2.5. Інша частина (69 822,83 грн) стосується січня-липня 2021 року. За цей період рахунки виставлялися за цінами, вищими за договірну на 7,4-20,7 %, без укладення жодних додаткових угод. Це суперечить п. 3.4 і п. 13.10-13.12 договору, ч. 1 ст. 651 і ст. 632 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону. Різниця між сплаченим і належним до сплати за договірною ціною не має правової підстави та підлягає поверненню за ст. 1212 ЦК України.

Розрахунок суми переплати перевірено за рахунками, платіжними дорученнями та обсягами споживання. Він визначається як різниця між фактично сплаченою за місяць сумою та вартістю спожитого обсягу за ціною 3,37246 грн з ПДВ:

ПеріодСпожито, кВт·годСплачено з ПДВ, грнПереплата, грн

Січень 202121 64283 582,8110 596,03

Лютий 202129 351119 508,9620 523,89

Березень 202128 970112 229,2114 529,04

Квітень 202122 20783 697,738 805,51

Травень 202118 56767 224,594 608,13

Червень 202114 87255 544,035 388,80

Липень 202117 79765 391,105 371,43

Серпень 202117 87882 072,6121 779,77

Вересень 202116 30078 991,8224 020,72

Разом115 623,32

Відповідач цього розрахунку не спростував і власного контррозрахунку не надав.

Рівність сторін не означає права зберігати майнові результати правочинів, укладених усупереч імперативним нормам. Закінчення строку дії договору та виконання зобов`язань не легалізують умов, що не відповідали закону на момент їх укладення. Можливі негативні майнові наслідки для постачальника не є підставою для незастосування наслідків недійсності. Наявність різних підходів у тлумаченні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону не свідчить про юридичну невизначеність, оскільки висновки Верховного Суду, зокрема Великої Палати у справі № 922/2321/22, є сталими й підлягають врахуванню (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

Апелянт не спростував висновків суду першої інстанції про те, що ціну електричної енергії підвищено з перевищенням 10 % від первісної ціни, без доведеного й непрогнозованого коливання ринкової ціни, зі зворотною дією та всупереч принципам публічних закупівель. Решта доводів зводиться до іншого тлумачення норм права й незгоди з оцінкою доказів. Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни немає.

Доводи апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин нової редакції пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", запровадженої Законом України від 27.05.2026 № 4888-IX, та поширення її дії на додаткові угоди, укладені у 2021 році, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4888-IX договори про закупівлю, укладені до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який їх укладено, а зміни до таких договорів вносяться в порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону. Отже, законодавець прямо визначив правила внесення змін до раніше укладених договорів, що виключає можливість обґрунтування правомірності спірних додаткових угод виключно посиланням на нову редакцію закону. При цьому загальні положення про застосування нової редакції нормативного акта до правовідносин, які виникли з моменту набрання чинності Законом України № 922-VIII, не можуть тлумачитися окремо від спеціальних перехідних положень того самого Закону та статті 58 Конституції України, яка закріплює принцип незворотності дії законів у часі.

Щодо доводів апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції статті 216 ЦК України та неефективність обраного способу захисту колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої цієї статті недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все одержане на його виконання, а за неможливості такого повернення - відшкодувати вартість одержаного. Зазначені положення у взаємозв`язку з частиною першою та пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачають обов`язок повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, зокрема виконаного за недійсним правочином.

Отже, у разі визнання недійсними додаткових угод, на підставі яких постачальник отримав оплату електричної енергії за збільшеною ціною, правова підстава для утримання коштів у відповідній частині відпадає. За таких обставин стягнення з ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" на користь держави в особі уповноваженого органу коштів у розмірі 115623,32 грн є способом відновлення майнового становища, порушеного внаслідок виконання недійсних правочинів. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22. Тому посилання апелянта на неефективність обраного способу захисту саме по собі не спростовує наявності правових підстав для повернення безпідставно отриманих коштів.

Необґрунтованими є також доводи апелянта про відсутність у сторін правових інструментів для коригування договірних відносин, зокрема шляхом розірвання договору. Як вбачається з обставин справи, договір від 14.01.2021 № 443 укладено за результатами публічної закупівлі електричної енергії з визначеним періодом постачання протягом року. Визначаючи ціну тендерної пропозиції, ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" самостійно оцінювало власні економічні можливості, очікувану рентабельність та ризики виконання зобов`язань упродовж строку дії договору. Підписання договору свідчило про добровільне прийняття постачальником його умов, зокрема погодженої ціни та обсягу постачання електричної енергії.

При цьому відповідно до статті 13 ЦК України особа повинна здійснювати свої цивільні права в установлених межах, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускати зловживання правом. Особливості функціонування ринку електричної енергії, зокрема ринку "на добу наперед", зумовлюють динамічність ціни та її залежність від попиту і пропозиції, часу доби, сезону й інших ринкових чинників. Такі обставини є характерними для відповідної сфери господарської діяльності та мають враховуватися учасником ринку під час формування тендерної пропозиції і прийняття договірних зобов`язань.

За цих обставин можливе коливання ринкової ціни саме по собі не надає постачальнику права змінювати істотні умови договору всупереч установленим законом обмеженням. Можливість внесення змін до договору про закупівлю визначається спеціальними приписами законодавства про публічні закупівлі, а не виключно домовленістю сторін чи економічною доцільністю продовження договірних відносин.

Послідовне укладення декількох додаткових угод, якими збільшувалася ціна електричної енергії, підлягає оцінці з погляду дотримання законодавчих обмежень, що діяли на момент їх підписання. Сам факт укладення кожної наступної угоди не може розглядатися як самостійна підстава для обходу встановленого законом граничного розміру зміни ціни. Відповідно, посилання постачальника на ринкові коливання або відсутність необхідності розірвання договору не усуває обов`язку довести правомірність кожної зміни його істотних умов.

Крім того, за доводами позивача, ТОВ "Донецькі енергетичні послуги", будучи професійним учасником ринку електричної енергії, мало можливість оцінити ризики зміни ринкових цін і визначити економічно обґрунтовану цінову пропозицію. Прийнявши умови закупівлі та уклавши договір, постачальник узяв на себе відповідні господарські ризики, які не можуть бути перекладені на замовника шляхом внесення змін до договору з порушенням імперативних вимог законодавства. Водночас питання про недобросовісність поведінки постачальника має вирішуватися на підставі встановлених обставин укладення та виконання договору, а не лише з огляду на сам факт подальшого збільшення ціни.

Отже, доводи апелянта щодо застосування нового законодавчого регулювання, неправильного застосування статей 216 та 1212 ЦК України, неефективності обраного способу захисту й відсутності можливості врегулювати договірні відносини іншим шляхом не спростовують необхідності перевірки законності оспорюваних додаткових угод за нормами, чинними на момент їх укладення, та правових наслідків отримання коштів на їх виконання. За умови підтвердження встановлених судом першої інстанції обставин і правильності їх правової оцінки наведені доводи не утворюють самостійних підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи все вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з правовою оцінкою, наданою судом першої інстанції, і не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з правовою оцінкою встановлених обставин та ґрунтуються на вибірковому тлумаченні норм матеріального права без урахування їх взаємозв`язку, мети правового регулювання публічних закупівель і необхідності забезпечення законного та ефективного використання бюджетних коштів.

Апелянт не спростував висновків суду першої інстанції щодо невідповідності спірних додаткових угод вимогам законодавства, а наведені ним аргументи не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права чи наявність передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 у справі № 904/2065/25 слід залишити без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 264, 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 у справі № 904/2065/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 у справі № 904/2065/25- залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 19.10.2026.

Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ

Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА

Суддя О. І. КУЧЕРЕНКО