Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №922/1143/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 922/1143/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.,

при секретарі судового засідання , Погребняк А. М. .,

за участі представників сторін,

прокурор , Трофіменко О. О .,

інших, не прибули ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури , вх. №686 Х/1 на рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2026 (23.03.2026 суддя Шатерніков М. І. ) у справі № 922/1143/25

за позовом Керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області , Харківська обл., м. Чугуїв , в інтересах держави

в особі позивача -

Північно-Східного офісу Держаудитслужби , м. Харків,

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м.Харків,

до першого відповідача -

Комунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім.М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області , м. Чугуїв,

та до другого відповідача -

Фізичної особи-підприємеця Кліпкова Олександра Олександровича , м. Харків,

про визнання недійсним договору про закупівлю товару та стягнення 446100,29 грн

ВСТАНОВИВ:

Керівник Чугуївської окружної прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби з позовом до першого відповідача - Комунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області та до другого відповідача - Фізичної особи-підприємця Кліпкова Олександра Олександровича, в якому просив суд:

- визнати недійсним Договір № 508 про закупівлю товарів від 26.03.2018, укладений між КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ ім. М.І. Кононенка" (найменування змінено на КНП "Чугуївська ЦЛ ім.М.І. Кононенка") та ФОП Кліпковим О.О.;

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Кліпкова Олександра Олександровича на користь Комунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області грошові кошти у розмірі 446 100,29 грн, а з Комунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області одержані ним за рішенням суду грошові кошти у розмірі 446 100,29 грн стягнути в дохід держави.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.03.2026 у справі відмовлено у задоволенні позову Чугуївської окружної прокуратури Харківської області до Комунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім.М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області та Фізичної особи-підприємця Кліпкова Олександра Олександровича про визнання недійсним договору про закупівлю товару та стягнення 446100,29 грн .

Не погодившись з ухваленими судом першої інстанції судовим рішенням, апелянт звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вважає, що рішення по справі прийнято без урахування усіх обставин справи, з не правильним застосування норм матеріального та процесуального права. Не погоджується з висновками суду щодо застосування приписів частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури , вх. №686 Х/1 на рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2026 (23.03.2026 суддя Шатерніков М. І.)у справі №922/1143/25, встановлено учасникам справи строк до 15.05.2026 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи, витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали оскарження у справі .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 р. розгляд справи призначено на 25.06.2026 р.

У судовому засіданні, яке відбулося 25.06.2026 р приймав участь прокурор, який підтримав свої вимоги. Інші представники сторін у судове засідання не з`явилися.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 02.07.2026 р.

01.07.2026 від прокурора ( апелянт) через систему Електронний суд надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 зупинено провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/7314/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2026 поновлено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 12.10.2026 р.

У судовому засіданні, яке було призначене на 12.10.2026 приймав участь прокурор, який підтримав свої вимоги. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином. Явка представників сторін у судове засідання, судовою колегією не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до приписів частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану було продовжено.

Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 «Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:

- тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;

- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об`єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;

- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;

- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв`язку. У разі відсутності об`єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого у статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, заслухавши прокурора, який приймав участь у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи.

КУ "КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ ім. М.І. Кононенка" (найменування змінено на Комунальним некомерційним підприємством "Чугуївська ЦЛ ім. М.І. Кононенка") 23.02.2018 в електронній системі публічних закупівель «ProZorro» опубліковано відомості про проведення відкритих торгів щодо закупівлі «ДК 021:2015: 33690000-3 - Лікарські засоби різні» (ідентифікатор закупівлі UA-2018-02-23-001609-c). Очікувана вартість предмета закупівлі становила 450 000,00 гривень.

Правом на участь у зазначеній процедурі закупівлі скористались: ТОВ "АЛІУС" та ФОП Кліпков Олександр Олександрович, що підтверджується реєстром тендерних пропозицій.

Остаточна тендерна пропозиція ТОВ "АЛІУС" становила 449 560,33 гривень, ФОП Кліпкова О.О. - 446 100,29 гривень.

Протоколом засідання тендерного комітету КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ ім. М.І. Кононенка" (про погодження переможця відкритих торгів від 13.03.2018 визначено переможцем процедури відкритих торгів щодо закупівлі: Лікарські засоби різні (код ДК 021:2015: 33690000-3 Лікарські засоби різні) учасника ФОП Кліпков О.О.

В подальшому на веб-сайті https://prozorro.gov.ua/ КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ ім. М.І. Кононенка" розміщено повідомлення про намір укласти договір з ФОП Кліпковим О.О.

За результатами проведеної публічної закупівлі 26.03.2018 між КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ ім. М.І. Кононенка" (нині КНП "Чугуївська ЦЛ ім. М.І. Кононенка") та ФОП Кліпковим Олександром Олександровичем було укладено договір № 508 про закупівлю товарів, згідно з умовами якого ФОП Кліпкова О.О. зобов`язався поставити товар на загальну суму 446100,29 грн на умовах, визначених цим договором, а покупець забезпечити приймання та оплату товару (код за ДК 021: 2015: 33690000-3 Лікарські засоби різні) згідно видаткової накладної, у строки (терміни) і за цінами згідно з положеннями цього Договору та специфікації (п. 1.1, 2.1 договору).

У подальшому 17.12.2018 сторонами укладено додаткову угоду до Договору № 508 від 26.03.2018, відповідно до якої загальну вартість договору зменшено на 36622,29 грн та викладено п. 2.1 договору наступним чином: Загальна сума договору встановлюється у розмірі 409478,00 грн.

20.06.2019 на веб-сайті https://prozorro.gov.ua/ замовником КУ "КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ ім. М.І. Кононенка" був опублікований звіт про результати проведення процедури закупівлі.

У подальшому, Рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.08.2024 № 70/148-р/к у справі № 3/01-182-21 визнано, що ФОП Кліпков О.О. та ТОВ "АЛІУС" вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених КУ «КЗОЗ» «Чугуївська ЦРЛ ім. М.І. Кононенка» з використанням електронної системи закупівель «Prozorro» на закупівлю «ДК 021:2015: 33690000-3 - Лікарські засоби різні» (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» - UA-2018-02-23-001609-c).

За порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ФОП Кліпкова О.О. та ТОВ "АЛІУС" накладено штраф у розмірі 66 915,00 грн на кожного.

Чугуївською окружною прокуратурою Харківської області на виконання вимог, установлених ст. 23 вказаного Закону, листом від 05.03.2025 № 63-1371вих-25 повідомлено Північно-Східний офіс Держаудитслужби щодо виявлених порушень та необхідності вжиття заходів до звернення до суду із відповідним позовом.

Північно-Східним офісом Держаудитслужби листом від 13.03.2025 № 202025-17/1639-2025 повідомлено, що останнім не проводились заходи державного фінансового контролю стосовно закупівлі з ідентифікатором UА-2018-02-23-001609-с. Також враховуючи, що закупівля вже завершена, у офісу відсутні правові підстави для початку проведення моніторингу означеної закупівлі, у зв`язку з чим відсутні підстави для вжиття заходів цивільно-правового характеру

За таких підстав, прокурор стверджує, що в діях відповідача-2 вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення тендерної закупівлі та недобросовісне отримання права на укладення спірного Договору. Завідомо суперечлива мета дій ФОП Кліпкова О.О. у сукупності з діями ТОВ "АЛІУС" полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного Договору не на конкурентних засадах.

У своїх поясненнях щодо позову прокурора Північно-Східний офіс Держаудитслужби зазначає, що перевірка закупівлі та моніторинг процедури закупівлі за номером UA-2018-02-23-001609-c зазначеної у позові закупівлі Комунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області не проводились, у зв`язку з чим, надати ґрунтовні пояснення з приводу порушень, виявлених прокуратурою та зазначених в позовній заяві по справі № 922/1143/25, не вбачається за можливе. При цьому, оскільки укладений за результатами проведення закупівлі Договір виконаний підрядником, то підстав для проведення моніторингу та для вжиття заходів цивільно-правового характеру у Північно-східного офісу Держаудитслужби відсутні.

Як зазначалося вище, рішенням по справі відмовлено у задоволені позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на нижче викладене.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Мета та підстави представництва прокурором інтересів держави в суді визначені частиною третьою статі 23 Закону України «Про прокуратуру».

Метою представництва прокурором інтересів держави є захист законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення. Підставами представництва є нездійснення захисту законних інтересів держави або здійснення його неналежним чином органом державної чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також відсутність такого органу. Наявність цих обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та твердженням прокурора про наявність обставин, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в спірних правовідносинах враховуючи нижче викладене.

З матеріалів справи убачається, що пред`являючи позов в інтересах держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби прокурор посилається на норми Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з частинами 1, 4 статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про основні засади здійснення фінансового контролю в Україні» контроль за дотриманням законодавства в сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі в порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

За приписами пунктів 8, 10 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Водночас Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі - Положення № 43), визначено, що Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 Положення № 43 Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, Від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 17.08.2020 у справі № 924/1240/18 та інших, якими обґрунтована касаційна скарга.

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Тобто, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

У свою чергу, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 вказаного Закону, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло з власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

В даному випадку, підставою для звернення з позовом, є бездіяльність Північно- Східного офісу Держаудитслужби щодо захисту відповідних порушених прав.

Судом першої інстанції встановлено, що прокурором дотримано процедуру, передбачену статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема попередньо, до звернення до суду з позовом, повідомлено уповноважений орган про порушення інтересів держави, чим надано позивачу можливість самостійно відреагувати на виявлені порушення інтересів держави у належний спосіб.

Проте, Північно-Східний офіс Держаудитслужби протягом розумного строку після отримання повідомлення прокуратури про виявлені нею порушення при укладенні спірного Договору не звертався до суду з відповідним позовом і не повідомив у своїх листах про намір такого звернення.

Таким чином, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала пасивна поведінка позивача щодо захисту порушених інтересів держави/територіальної громади. Звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби відповідає приписам статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 Господарського процесуального кодексу України та підтверджено належними доказами.

Щодо суті спору, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно висновків Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 215 ЦК України викладені у постанові від 24.04.2020 у справі №522/25151/14-ц, а також у постановах від 22.06.2020 у справі № 177/1942/16-ц, від 25.03.2024 у справі №336/6023/20, наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності спірного у цій справі Договору прокурор визначив положення частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України та зазначив про те, що Договір суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки був укладений за результатом закупівлі, проведення якої відбулося з порушенням її учасниками законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів закупівлі, з порушенням встановленого Законом України "Про публічні закупівлі" принципу добросовісної конкуренції серед учасників, які проявили недобросовісну поведінку, що підтверджується Рішенням АМК.

Відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норми чинного законодавства не містять визначення понять "інтерес" загалом та "інтерес держави і суспільства" зокрема. Законодавство України не містить ні орієнтовного переліку сфер, у яких існують державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Суд виходить з того, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо ( рішення Конституційного Суду України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99).

Поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

Відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, викладеного у постанові від 20.03.2019 у справі №922/1391/18, та який був підтверджений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, аналіз частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України свідчить про те, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Для правильного вирішення спору у цій справі при застосуванні частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення спірного Договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства.

Наявність у сторін (сторони) правочину такого наміру (умислу) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

За таких обставин, для застосування положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України прокурор мав довести, що спірний правочин за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства.

З матеріалів справи убачається, що прокурор у позовній заяві в обґрунтування недійсності спірного договору на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України послався на те, що спірний Договір був укладений з порушенням принципу добросовісної конкуренції серед учасників.

Фактично доводи прокурора зводяться до обставин порушення учасниками закупівлі правил конкуренції, які були допущені під час проведення процедур закупівлі, а не до того, що безпосередньо сам укладений Договір порушує інтереси держави та суспільства.

Судова колегія бере до уваги, що Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 уточнила попередні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України, які зокрема містилися у постановах від 13.11.2024 у справі № 911/934/23, від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23 та в інших постановах.

Згідно з уточненими висновками Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України ця норма права передбачає санкції конфіскаційного характеру, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.

Конфіскація без вироку суду розглядається Європейським судом з прав людини як втручання у право власності, захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Застосування наслідків, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України, є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

З огляду на конфіскаційний характер санкції, передбаченої частиною третьою статті 228 ЦК України, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

З тексту позовної заяви убачається, що Прокурор, в обґрунтування позову, послався на Рішення АМК.

Однак, як уже зазначалося вище, відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України у випадку порушення суб`єктом господарювання законодавства про захист конкуренції, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, антиконкурентна поведінка учасника закупівлі не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підірвати її інтереси і сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у розумінні частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України. Ця норма права не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання законодавства про захист конкуренції.

Аналогічні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 22.09.2026 у справі №910/7314/23, які судова колегія враховує під час розгляду цієї апеляційної скарги,

Відповідно до приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на наведене, обставини допущення учасниками спірної закупівлі при її проведенні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, принципу добросовісної конкуренції, вчинення антиконкурентних узгоджених дій, на які послався прокурор в обґрунтування позову, не є підставами для визнання недійсним спірного договору з підстав його суперечності інтересам держави та суспільства.

Як свідчать матеріали справи, ФОП Кліпков О.О. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції вже притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу покладеного на нього Рішенням АМК.

Крім того, до матеріалів справи не надано доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника цінових пропозицій, доказів того, що товари за спірним Договором були поставлені за завищеними цінами, а також доказів невідповідності кількості, вартості або якості товарів поставлений другим відповідачем умовам договору, розміру завданих замовнику збитків, наявності інших порушень при виконанні умов договору про закупівлю.

Судом першої інстанції також було враховано, що прокурор не посилався на ці обставини та на обставини того, що внаслідок укладення спірного у цій справі договору держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти тощо.

Предметом закупівлі були товари ДК 021:2015: 33690000-3 - Лікарські засоби різні, які були отримані та використані відповідачем-1, тобто за рахунок виконання відповідачем-2 спірного Договору відповідач-1 задовольнив свої потреби у поставці товару. Спірний договір є виконаним його сторонами у повному обсязі, що підтверджується звітом про виконання договору про закупівлю та його виконання підтверджується відповідачем-1.

Як свідчить текст рішення, суд першої інстанції погодився з доводами прокурора про те, що укладений між відповідачами правочин не в повній мірі відповідає основним принципам закупівель за публічні кошти.

Проте, з огляду на правову позицію Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України у випадку порушення суб`єктом господарювання законодавства про захист конкуренції, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, та враховуючи наявні у справі докази, відсутні підстави вважати, що оспорюваний правочин не відповідає інтересам держави і суспільству у відповідності до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вище викладене, підстави для визнання Договору про закупівлю № 508 від 26.03.2018 недійсним відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України відсутні, а відтак відсутні підстави для застосування наслідків недійсного правочину шляхом стягнення з Фізичної особи-підприємця Кліпкова Олександра Олександровича на користь Комунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області 446100,29 грн.

Крім того, як зазначив суд першої інстанції, з наданих першим відповідачем документів, судом було встановлено, що до Договору про закупівлю № 508 від 26.03.2018 його сторонами були внесені зміни щодо ціни закупівлі в бік її зменшення шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 17.12.2018, відповідно до якої загальна сума договору визначена у сумі 409478,00 грн. Тобто прокурором одночасно не доведено й розмір суми заявленої до стягнення (повернення),

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до того, що прокурор не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, судом першої інстанції були враховані висновки Верховного Суду з цього приводу, які є обов`язковими для врахування в силу приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України

В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури , вх. №686 Х/1 на рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2026 у справі №922/1143/25 – залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2026 у справі №922/1143/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 21.10.2026.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов