Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №922/1908/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 922/1908/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Демідова П.В.,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду без повідомлення у учасників справи (в порядку письмового провадження) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Демчана Володимира Васильовича (вх. № 1687 Х /2)

на рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2026 у справі № 922/1908/26, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Рильовою В.В. (повне рішення складено та підписано 22.07.2026)

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків,

до Фізичної особи-підприємця Демчана Володимира Васильовича, м. Харків,

про стягнення 20 021,08 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Демчана Володимира Васильовича про стягнення заборгованості у розмірі 20 021,08 грн. Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн та 144,00 грн поштових витрат.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.07.2026 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Демчана Володимира Васильовича на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість у сумі 20021,08 грн, з яких:

- заборгованість за невиконання зобов`язань по оплаті теплової енергії по індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 18675,16 грн. за період: з жовтня 2024 року по квітень 2025 року;

- заборгованість за абонентську плату за послуги з постачання теплової енергії по індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії з урахуванням витрат по обслуговуванню вузлів комерційного обліку в сумі 199,44 грн. за період з серпня 2024 року по липень 2025 року на рахунок;

- заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання по публічному договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності в сумі 1146,48 грн. за період з серпня 2024 року по липень 2025 року.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Демчана Володимира Васильовича на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" судовий збір у розмірі 2662,40 грн та поштові витрати у розмірі 144,00 грн.

Фізична особа-підприємець Демчан Володимир Васильович з рішенням Господарського суду Харківської області від 22.07.2026 не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2026 у справі №922/1908/26 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову КП "Харківські теплові мережі" до ФОП Демчана Володимира Васильовича про стягнення 20 021,08 грн відмовити повністю;

- стягнути з КП "Харківські теплові мережі" на користь ФОП Демчана Володимира Васильовича, РНОКПП НОМЕР_1 на банківський рахунок НОМЕР_2 АТ КБ "ПриватБанк" судові витрати, понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи;

- прийняти та долучити зазначені докази до матеріалів справи № 922/1908/26, дослідити зазначені докази під час апеляційного розгляду у справі № 922/1908/26, надати оцінку кожному доказу окремо та у сукупності відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України;

- визнати поважними причини неподання зазначених доказів до Господарського суду Харківської області у справі 922/1908/26;

- розглядати апеляційну скаргу без участі апелянта.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог вказує про таке:

- господарський суд першої інстанції розглянув справу на підставі доводів та доказів позивача, чим порушив принципи рівності сторін, змагальності судового процесу та право відповідача на справедливий судовий розгляд, норми процесуального права - ст.ст. 2, 7, 13, 42, 74, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, а також статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- за відсутності доведення поведінки апелянта, яка об`єктивно виражала б волю прийняти послугу з централізованого опалення його приміщення, висновок господарського суду першої інстанції щодо наявності факту укладення з теплопостачальною організацією та акцепту договору на постачання теплової енергії суперечить статтям 11, 202, 626, 638, 641, 642 Цивільного кодексу України;

- позивачем не надано до суду ані проектного розрахунку, ані енергетичного аудиту, ані інших технічних документів, які підтверджували б правильність визначення обсягу теплової енергії та здійснених нарахувань;

- господарським судом першої інстанції не було перевірено помісячний розрахунок заявлених позивачем до стягнення 18 675,16 грн (не здійснено арифметичної перевірки, не надано таблиці розрахунку та пояснення, чому саме заявлена сума відповідає фактичному тепловому надходженню до автономно опалюваного приміщення, не здійснено аналізу того, скільки гігакалорій нараховано у кожному місяці, які показання будинкового лічильника використані, яка загальна опалювана площа будинку, які приміщення виключено або включено до розподілу, який тариф застосовано і як отримано підсумок), чим порушено приписи статті 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України; висновок про неподання відповідачем контррозрахунку не надає розрахунку позивача наперед установленої сили та не звільняє суд від перевірки його вихідних даних і арифметики;

- оскільки абонентська плата є похідною від існування договору та статусу апелянта як споживача відповідної послуги, відсутність доведення позивачем акцепту договору-1 та фактичне надання послуги конкретному приміщенню вказує на відсутність й достатність підстав для стягнення абонентської плати. Крім того, господарським судом першої інстанції не встановлено затверджений у спірні місяці розмір плати, склад витрат на обслуговування вузла комерційного обліку, кількість абонентів, порядок розподілу таких витрат та відповідність 199,44 грн граничному розміру;

- суд першої інстанції не встановив: чи включений будинок № 53 по Григорівському шосе до належного додатка з переліком адрес; хто є замовником та споживачем послуг технічного обслуговування у цьому будинку; які конкретні роботи виконані у кожному місяці спірного періоду; які акти виконаних робіт, журнали аварійних заявок, наряди, кошториси або інші первинні документи це підтверджують; за якою площею, ставкою і формулою визначено саме 1 146,48 грн; чи має КП "Харківські теплові мережі" правові підстави обслуговувати внутрішньобудинкову систему.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Демідова П.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1908/26 та відкладено вирішення питань, пов`язаних із рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

13.08.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/1908/26.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Демчана Володимира Васильовича (вх. № 1687 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2026 у справі № 922/1908/26; постановлено розглянути апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Демчана Володимира Васильовича (вх. № 1687 Х /2) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2026 у справі № 922/1908/26 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження); встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали.

27.08.2026 через підсистему "Електронний суд" від Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 9408), в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2026 – без змін (вх.№ 9408).

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції встановила таке.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 06.06.2025) нежитлові приміщення цокольного поверху № 7-14, 17, II в літ. "А-9" загальною площею 116,8 кв.м по Григорівському шосе (раніше назва Комсомольське шосе), буд. 53 у м. Харкові належать на праві власності Демчан Володимиру Васильовичу (далі - приміщення).

Нежитлові приміщення, які належать відповідачу, є вбудованими в багатоквартирний дев`ятиповерховий житловий будинок № 53 по Григорівському шосе у м. Харкові, який має централізовану систему опалення. На тепловому вводі житлового будинку встановлений прилад обліку теплової енергії. Приміщення відповідача не оснащено приладом обліку.

На підставі ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022), на офіційному сайті позивача www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір-1).

За умовами п. 1 договору-1 цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 2 договору-1 даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на веб-сайті виконавця www.hts.kharkov.ua.

Договір-1 є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021.

Відповідно до п. 4 договору-1 фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

За твердженнями позивача факт отримання теплової енергії відповідачем підтверджується актами про підключення опалення на початку опалюваних сезонів та відключення наприкінці опалюваних сезонів за №176/1565 від 30.10.2024, №176/2349 від 15.04.2025, а також актом готовності до опалювального періоду 2024-2025 №176/702 від 15.08.2024, які підписані позивачем та балансоутримувачем будинку.

Відповідно п. 30 договору-1 споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/808-2019-п#Text. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Відповідачу направлялися рахунки-фактури, які сплачені не були.

Станом на час подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача (17601-1499) обліковується заборгованість по договору-1 в сумі 18 874,60 грн, з яких: заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення складає 18675,16 грн, яка утворилася за період жовтень 2024 року - квітень 2025 року та абонентська плата за спожиту теплову енергію в сумі 199,44 грн, яка утворилася за період серпень 2024 року - липень 2025 року.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", з 01.07.2022 набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності (договір-2), який укладається з урахуванням ст.ст. 11, 633, 634, 641, 642 ЦК України та опублікований на офіційному сайті позивача в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01.06.2022.

Згідно з п. 1 договору-2 цей договір є публічним договором, що укладається з метою надання послуг з технічного (у тому числі з аварійного) обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання (далі-послуга), споживачу у багатоквартирному будинку. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 11, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

За умовами п. 2 д оговору-2 даний договір вважається укладеним між виконавцем та споживачами багатоквартирного будинку через 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті виконавця (https://www.hts.kharkov.ua), якщо протягом цього періоду власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, не повідомили Виконавця про свою відмову від укладання договору.

Згідно з п. 3 договору-2 виконавець має право змінити умови цього Договору. У разі зміни Виконавцем умов, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному веб-сайті виконавця (https:// www.hts.kharkov.ua).

Згідно положень п. 30 договору-2 цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Згідно з п. 31 договору-2 якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, цей договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Матеріали справи не містять доказів про відмову від договору-2, а відтак договір-2 є чинним.

Відповідно до п. 4 договору-2 фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору), опублікованого на офіційному веб-сайті виконавця (https:// www.hts.kharkov.ua), є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його намір укласти Договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від виконавця послуги, або фактичного отримання послуг.

Згідно п. 5 договору-2 виконавець зобов`язується надати споживачу послуги з технічного (у тому числі аварійного) обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплатити Виконавцю надані послуги за затвердженою вартістю в строки та на умовах, визначених цим договором. Виконавець зобов`язується надати споживачу послуги з технічного (у тому числі аварійного) обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплатити Виконавцю надані послуги за затвердженою вартістю в строки та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 6 договору-2 технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання проводиться відповідно до переліку адрес будинків, зазначених у додатку 1, та включає комплекс робіт, які визначені на підставі Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово- комунального господарства від 10.08.2004 № 150.

Згідно з п. 13 договору-2 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги сплачується споживачем Виконавцю щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для плати завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

За умовами п. 14 договору-2 плата за послугу включається до єдиного рахунку на оплату послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у разі наявності).

Згідно з п. 15 договору-2 споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за отримані послуги.

На час на подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача (17601- 1499) обліковується заборгованість по договору-2 за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання в сумі 1146,48 грн, яка утворилася за серпень 2024 року - липень 2025 року.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до господарського суду з цим позовом.

22.07.2026 ухвалено оскаржуване судове рішення з підстав, викладених вище.

Судова колегія, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Предметом спору у справі є вимога про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію по індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії, стягнення заборгованості за абонентську плату за послуги з постачання теплової енергії з урахуванням витрат по обслуговуванню вузлів комерційного обліку по індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії та стягнення заборгованості за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання по публічному договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ст. 630 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" відповідно до мети діяльності, передбаченої Статутом, забезпечує задоволення суспільних потреб населення, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності у якісній тепловій енергії при найменших витратах. Предметом статутної діяльності КП "Харківські теплові мережі" та відповідно основними видами господарської діяльності підприємства є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII від 09.11.2017 предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач) (ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком можуть прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу електричної енергії і послуг з постачання та розподілу природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону та укласти з виконавцями комунальних послуг письмові договори про надання відповідних комунальних послуг.

Згідно з положеннями ст.24 Закону України "Про теплопостачання" до основних обов`язків споживача теплової енергії відноситься своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Приписами ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуги з постачання теплової енергії" (далі - Правила), які регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку).

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

У разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.

Споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

Системне тлумачення вказаних норм свідчить, що на споживачів покладено законодавчий обов`язок укласти договір та вносити плату за постачання теплової енергії, а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору на постачання теплової енергії або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.

Як встановлено судом, на офіційному сайті КП "Харківські теплові мережі" в мережі Інтернет 31.10.2021 розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.

Пунктом 51 індивідуального договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Означений договір є публічним договором приєднання.

За умовами п.4 індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п.6 ч.1 ст.1 Закону "Про житлово-комунальні послуги").

Матеріали справи свідчать, що нежитлові приміщення відповідача цокольного поверху № 7-14, 17, ІІ в літ. "А-9" загальною площею 116,8 кв.м за адресою: Григоровське шосе, буд. 53 в м. Харкові, розташовані в житловому будинку.

Теплопостачання будинку за вказаною адресою здійснює КП "Харківські теплові мережі".

Згідно з п.8 Правил №830 постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки та об`єкти соціальної сфери КП "Харківські теплові мережі" здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів.

Отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку по Григоровському шосе, буд. 53, у м. Харкові, в якому знаходяться нежитлові приміщення відповідача, підтверджується актами обстеження системи теплопостачання об`єкту від 16.07.2024, актами підключення/відключення споживача в зв`язку початком/закінчення опалювального періоду, актами готовності до опалювального періоду 2024-2025.

Доказів відсутності опалення, або відключення від опалення житлового будинку по Григоровському шосе, буд. 53 в м. Харкові у спірний період матеріали справи не містять і відповідачем таких доказів не надано.

Оскільки нежитлові приміщення відповідача розташовані в житловому будинку, матеріали справи не містять доказів прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про вибір моделі договірних відносин та укладення з виконавцем комунальної послуги відповідного договору, між позивачем та відповідачем укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є обов`язковим для виконання сторонами.

Виходячи з вищенаведених приписів законодавства, укладений між сторонами типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є підставою для виникнення у сторін цього договору майново-господарських зобов`язань.

Відсутність укладеного між сторонами договору у письмовому вигляді, обов`язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації в силу законодавства, не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальній організації вартості послуг з теплопостачання.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства (пункт 31 Правил).

Комерційний облік комунальних послуг з постачання, зокрема, теплової енергії здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства (частина перша статті 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Як встановлено судом апеляційної інстанції, обраховуючи обсяги теплової енергії на потреби опалення приміщення ФОП Демчана В.В., позивачем застосовано Методику розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджену Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 №315, яка встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

За змістом п. 2 розділу II Методики № 315 загальний обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосереднього опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуального опалення та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, у відповідності до формули.

Споживання тепла на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та місць загального користування будівлі/будинку визначаються за формулами, які є в Методиці. Вони ґрунтуються на підтверджених вихідних даних – технічних характеристиках будинку: довжині трубопроводів, площах приміщень, планових втратах і т.п.

За змістом ч. 6 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу (пункт 24 Правил).

Відповідно до п. 3 розділу I Методика № 315 розподіл обсягів спожитих у будівлі/ будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Водночас у підпункті 12 пункту 42 Правил закріплено право споживача відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону №169 від 26.07.2019.

Судова колегія вказує, що споживач, який відключений від системи централізованого опалення, обов`язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування. Така позиція ґрунтується на тому, що спільним майном у багатоквартирному будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до положень пункту 14 Правил відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу. Положення наведеної норми також кореспондуються з пунктом 38, підпунктом 12 пункту 42, підпунктом 13 пункту 45 Правил.

Враховуючи правову природу договору послуг, до предмету доказування входить факт надання виконавцем замовнику відповідної послуги, оскільки у разі ненадання послуги визначеної якості у замовника не виникає обов`язку з її оплати.

Крім того, для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає обсяг спожитої теплової енергії та її вартість.

Нарахування позивача складаються з нарахувань на загальнобудинкові потреби та за послугу з постачання теплової енергії відповідачу, через приміщення якого проходять транзитні трубопроводи.

Звертаючись до доводів апеляційної скарги відповідача, судова колегія вказує, що підставами для оскарження рішення суду першої інстанції визначено помилковість висновків суду щодо правомірності розрахунку обсягу теплової енергії, віднесеного позивачем до загальнобудинкових потреб опалення та теплової енергії на опалення приміщень відповідача, у спірний період часу, відсутності оцінки правильності визначення позивачем обсягу теплової енергії та здійснених нарахувань.

Колегія суддів, враховуючи наведені апелянтом доводи з приводу нарахування позивачем заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2024 по квітень 2025 року в загальному розмірі 18 675,16 грн, яку судом першої інстанції було визнано обґрунтованою, вказує про таке.

По особовому рахунку відповідача (17601-1499) по Григорівському шосе, 53 у м. Харкові обліковується заборгованість по договору за послугу з постачання теплової енергії в сумі 18 675,16 грн за період: жовтень 2024 року - квітень 2025 року, абонентську плату за послугу з постачання теплової енергії з урахуванням витрат по обслуговуванню вузлів комерційного обліку в сумі 199,44 грн за період серпень 2024 року 2024 по липень 2025 року та заборгованість за технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання за договором -2 в сумі 1 146,48 грн.

Доказів відсутності опалення, або відключення від опалення споживача у спірний період матеріали справи не містять.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 ГК України.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як свідчать матеріали справи, листом від 09.04.2025 №36, відповідачу направлялись акти виконаних робіт, рахунки фактури та акти-рахунки (а.с. 23-35).

Проте відповідачем не надано суду, а в матеріалах справи відсутні докази повної оплати спожитої у спірний період теплової енергії.

З огляду на зазначене, факт наявності заборгованості за спожиту теплову енергію за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 18 675,16 грн, яка утворилася за період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року, підтверджується належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на відсутність фактичного споживання ним послуги та відсутність надання з боку відповідача проектного розрахунку, ані енергетичного аудиту, ані інших технічних документів, які підтверджували б правильність визначення обсягу теплової енергії та здійснених нарахувань.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість у відповідача виникла із нарахувань на загальнобудинкові потреби (ЗБП) та транзитні мережі опалення, які проходять через нежитлові приміщення відповідача.

Сторонами не оспорюється той факт, що у приміщеннях, яке належать відповідачу, наявне індивідуального опалення. Споживачу ФОП Демчан В.В. належать на праві власності нежитлові приміщення цокольного поверху № 7-14, 17, ІІ в літ. "А-9", загальною площею 116,8 кв.м, які розташовані у багатоквартирному житловому будинку № 53 по Григорівському шосе у м.Харкові. Зазначені приміщення є вбудованим в багатоквартирний житловий будинок, знаходиться у тепловому контурі житлового будинку. На тепловому вводі житлового будинку встановлено прилад обліку.

Згідно з актом обстеження системи теплоспоживання об`єкту №176/1482 від 16.07.2024 встановлено, що за адресою Григоровське шосе, 53 розташований житловий будинок, 9 поверхів, 1987 року забудови; подача теплоносія верхня. Приміщення відповідача має окремий вхід з вулиці; наявна індивідуальна автономна система опалення – газовий котел; висота приміщення Н=2,5 см; через нежитлове приміщення відповідача проходять 5 транзитних внутрішньо будинкових трубопроводів опалення: 1 трубопровід заізольований, 4 трубопроводи незаізольовані; d=20; загальною довжиною L=12,3м, з них 2,5 м – заізольовані та 10 м – незаізольовані (а.с. 37).

Вищевказаним актом відповідачу було визначено протягом місяця наадати пакет документів для оформлення договірних відносин та розрахунок теплового навантаження. В разі не виконання припису КП "Харківські теплові мережі" самостійно виконає розрахунок теплового навантаження на опалення на підставі цього акту обстеження.

Враховуючи, що відповідачем не виконаний припис, на підставі акту обстеження системи теплоспоживання об`єкту №176/1482 від 16.07.2024 позивачем виконаний розрахунок теплових втрат від ізольованих та неізольованих транзитних трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку по Григорівському шосе, 53 в м. Харкові, які проходять через нежитлове приміщення відповідача ГКТ/426 від 12.08.2024 (наявний в матеріалах справи), що становить: Qтр. = 0,000425 Гкал/год (а.с. 44).

Як зазначив позивач, розрахунки нарахувань відповідачу здійснено на підставі Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (зі змінами), яка встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, а також СНиП 2.04.14-88.

Відповідач на протязі опалювального періоду 2024-2025, знаючи про існування нарахувань за теплову енергію на загальнобудинкові потреби приміщення та транзитні мережі опалення, які проходять через його нежитлове приміщення, не скористався своїм правом та не надав позивачу свій розрахунок теплового навантаження, який мав би бути прийнятий позивачем до нарахувань обсягу теплової енергії, витраченого у приміщенні відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

За змістом ч. 6 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Згідно з п. 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Пункт 24 Правил № 830 передбачає, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики № 315.

Позивачем до матеріалів справи були долучені належні докази у вигляді розрахунку нарахувань, з якого вбачаються вихідні числові дані, що підтверджують підстави та правильність здійснених нарахувань. Відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів на спростування розрахунку нарахувань за спірний період, як і не надано контррозрахунку заборгованості.

Таким чином, твердження скаржника стосовно необґрунтованості здійснених позивачем нарахувань заборгованості є хибними. Розрахунок здійснений позивачем на підставі всіх даних щодо приміщень відповідача.

Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору-1 та чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 18 675,16 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про нарахування абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період серпень 2024 року по липень 2025 року, суд зазначає таке.

Cтаттею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Пунктом 30 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування.

Відповідно до п.32 індивідуального договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

На виконання вимог пункту 6 частини першої статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" 21.08.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами".

Згідно п.33 індивідуального договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Відповідно до п.34 індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Як свідчать матеріали справи, відповідачу направлялися рахунки-фактури за абонентську плату за спірний період. Доказів оплати відповідачем зазначених рахунків матеріали справи не містять.

По особовому рахунку відповідача рахується заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії у сумі 199,44 грн за період серпень 2024 року по липень 2025 року. Нарахування такої плати здійснено з урахуванням наказу КП "Харківські теплові мережі" від 01.02.2022 №104, що міститься в загальній мережі Інтернет на сайті КП "Харківські теплові мережі".

Перевіривши наданий позивачем розрахунок абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період серпень 2024 року по липень 2025 року суд встановив, що даний розрахунок є арифметично вірний, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, у зв`язку із чим суд визнає позовні вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період з серпня 2024 року по липень 2025 року, колегія суддів зазначає про таке.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; міжопалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; ліквідацію наслідків аварії.

Відповідно до вимог ст.24 Закону України "Про теплопостачання", п.40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, споживач зобов`язаний забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання; у міжопалювальний період виконувати обов`язкові обсяги робіт з підготовки до опалювального періоду та оформити акт про готовність об`єкта до опалювального періоду.

З 01.07.2022 набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, який опубліковано на офіційному сайті КП "Харківські теплові мережі" в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01 червня 2022 року.

Відповідно до положень пункту 30 договору-2, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Згідно з п.4 договору-2 фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від виконавця послуги, або фактичного отримання послуги.

Відповідно до п.5 договору-2 виконавець зобов`язується надати споживачу послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги затвердженою вартістю в строки та умови зазначені цим Договором.

Відповідно до пунктів 12-15 договору-2 вартість послуги з поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання у разі його здійснення обраховується за окремим кошторисом по кожному багатоквартирному будинку та зазначається у рахунку пропорційно опалювальній площі квартири споживача.

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги сплачується споживачем виконавцю щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для плати завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Плата за послугу включається до єдиного рахунку на оплату послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у разі наявності).

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за отримані послуги.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №219 від 15.08.2018 затверджено Порядок обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 11 серпня 2021 року №197) (надалі - Наказ).

Порядок поширюється на управителів або інших осіб, уповноважених співвласниками багатоквартирного будинку на виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, а також виконавців комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення у разі укладення з ними споживачами індивідуальних договорів про надання такої послуги з використанням та обслуговуванням внутрішньобудинкових мереж.

Обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації (п.4. розділу 1 Наказу).

Обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками) (п.5.Наказу).

Виконавець забезпечує функціонування та підтримку в робочому стані елементів внутрішньобудинкових систем відповідно до заданих параметрів і режимів роботи (п.6. розділу 1 Наказу).

Технічне обслуговування складається з комплексу робіт, спрямованих на підтримку справності елементів системи чи заданих параметрів та режимів роботи обладнання внутрішньобудинкових систем за допомогою огляду, налагодження, регулювання і випробування систем, заміни швидкозношуваних елементів, заправки витратними матеріалами, змащення тощо та не включає обслуговування вузлів комерційного обліку (п.7. розділу 1 Наказу).

Поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку складається з комплексу робіт, що спрямовані на систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей інженерного обладнання. Поточний ремонт має проводитися з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію в періодах між капітальним ремонтом (п.8. розділу 1 Наказу).

Згідно п.1 розділі 2 Наказу основними заходами технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем є:

- визначення технічного стану внутрішньобудинкових систем;

- усунення дрібних несправностей елементів систем з метою забезпечення їх безперебійної роботи, а також попередження порушень санітарно-гігієнічних вимог до приміщень будинків, налагодження та регулювання окремих видів технічних пристроїв;

- перевірка готовності внутрішньобудинкових систем до сезонної експлуатації;

- визначення обсягів та видів ремонтних робіт внутрішньобудинкових систем для врахування під час формування плану проведення робіт з поточного ремонту на наступний рік або уточнення відповідних планів поточного року;

- поновлення витратних матеріалів, змащення, регулювання, перевірка справності елементів систем тощо.

Якщо обслуговування внутрішньобудинкової системи здійснюється виконавцем відповідної комунальної послуги, умови такого обслуговування включаються до індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги (п.2 розділу 2 Наказу).

Відповідно до п.5 розділу 2 Наказу, перед укладенням договору виконавець повинен здійснити обстеження внутрішньобудинкових систем шляхом проведення візуального огляду або огляду за допомогою технічних пристроїв, за результатами якого надає уповноваженому представнику співвласників:

- акт огляду технічного стану системи у довільній формі із зазначенням оцінки її поточного стану;

- перелік обладнання та елементів системи і перелік невідкладних (першочергових, аварійних) робіт з усунення дефектів системи з визначенням вартості робіт та матеріалів;

- перелік робіт з поточного ремонту систем;

- графік робіт з технічного обслуговування системи із зазначенням видів та періодичності виконання робіт.

Розмір плати виконавцю формується за результатами обстеження з урахуванням стану систем, періодичності робіт з технічного обслуговування, погодженого із співвласниками переліку робіт з поточного ремонту та зазначенням витрат на ліквідацію аварій (п.6 розділу 2 Наказу).

Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем здійснюється виконавцем згідно з погодженим співвласниками графіком. Такий графік складається виконавцем у п`ятнадцятиденний строк з дати набрання чинності договором (п.7 розділу 2 Наказу).

Підготовка внутрішньобудинкових систем до опалювального періоду здійснюється виконавцем з дотриманням вимог Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 10 грудня 2008 року №620/378, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2008 року за №1310/16001 (п.8 розділу 2 Наказу).

В актах технічного огляду внутрішньобудинкових систем зазначаються технічні несправності внутрішньобудинкових систем, виявлені в процесі технічного обслуговування, що враховуються під час виконання робіт з підготовки до опалювального періоду та складання плану робіт з поточного ремонту (п.10 розділу 2 Наказу).

Факт отримання відповідачем послуги підтверджується Актом №176/702 від 15.08.2024 про готовність до опалювального періоду 2024-2025 років.

Вищезазначений акт підписано та скріплено печатками уповноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача будинку.

По особовому рахунку відповідача (17601-1499) обліковується заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за Договором-2 в сумі 11146,48 грн за період з серпня 2024 року по липень 2025 року.

Листом від 09.04.2026 №36 відповідачу направлялись акти-рахунки виконаних робіт та платіжні вимоги.

Проте відповідачем не надано суду, а в матеріалах справи відсутні докази оплати вказаних робіт.

Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору про технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності та чинного законодавства, суд першої інстанції правомірно визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1146,48 грн по договору про технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за період з серпня 2024 року по липент 2025 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу нових доказів, наданих відповідачем до матеріалів апеляційної скарги у справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

За змістом ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими сторона обґрунтовує свої доводи, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на неї покладено обов`язок подання таких доказів у визначений процесуальним законом строк. Прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку є можливим лише у разі наявності об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

При цьому приписи ч. 3 ст. 269 ГПК передбачають наявність критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Вказаний висновок щодо застосування норми ст.269 ГПК викладений у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі 912/2294/20, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач вказує, що на момент розгляду справи Господарським судом Харківської області апелянт перебував за межами України, у Канаді, загран паспорт № НОМЕР_3 з відміткою про в`їзд 17.09.2022, та не був обізнаний про відкриття провадження і розгляд справи №922/1908/26. Лише після ознайомлення з повним текстом рішення суду першої інстанції апелянт зібрав усі наявні документи та подав їх разом з апеляційною скаргою. Таким чином, як зазначає відповідач, неподання зазначених доказів до суду першої інстанції було зумовлене не недбалістю апелянта чи зловживанням процесуальними правами, а об`єктивними обставинами, що не залежали від його волі.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем не надано до матеріалів апеляційної скарги доказів на підтвердження причин, що об`єктивно не залежали від нього, та з яких він не міг подати відповідні докази до суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного рішення (на які він посилається).

З огляду на основні засади господарського судочинства, саме на відповідача покладався обов`язок доводити обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, а саме щодо надання послуг за договором.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms"), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла до висновку, що долучені відповідачем до апеляційної скарги нові докази (які були відсутні у суду першої інстанції на час винесення оскаржуваного рішення) до розгляду колегією суддів не приймаються.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача та залишення без змін рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2026 у справі № 922/1908/26.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Демчана Володимира Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2026 у справі №922/1908/26 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 19.10.2026.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя П.В. Демідова