Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №906/780/24 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Справа № 906/780/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Хабарова М.В.,

суддя Кульчій І.М.,

суддя Мамченко Ю.А.,

секретар судового засідання Щербак В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 01.09.2026 у справі № 906/780/24 (суддя Лозинська І.В., повна ухвала складена 01.09.2026)

за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Пидюри Сергія Михайловича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов`язання повернути земельну ділянку, знести самочинне будівництво та про скасування державної реєстрації прав

за участю:

прокурор - Ковальчук І.М

від позивача - не з`явились

від відповідача - не з`явились

від третьої особи - не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.09.2026 у задоволенні заяви заступника керівника Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі №906/780/24 відмовлено. У задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Пидюри С.М. про вжиття заходів зустрічного забезпечення у справі №906/780/24 відмовлено.

Обґрунтовуючи постановлену ухвалу, суд першої інстанції, встановивши, що наведені у заяві прокурора обставини ґрунтуються на припущеннях щодо ймовірного невиконання відповідачем рішення суду та не підтверджені жодними доказами вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання такого рішення в разі задоволення позову, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Оскільки зустрічне забезпечення є похідним від заходів забезпечення позову, суд, урахувавши наведене вище, дійшов також висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про застосування заходів зустрічного забезпечення.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, заступник керівника Житомирської окружної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 та на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 963321818101) задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги мету забезпечення позову - збереження спірного об`єкта нерухомості, земельної ділянки та прав на них у незмінному стані. Однак, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем здійснювалась реконструкція спірного об`єкта нерухомості, нова реєстрація права власності під час розгляду справи, що зумовлювало необхідність подачі заяв про зміну предмета позову. Так, у разі продажу земельної ділянки та об`єкту нерухомості власником, необхідно буде змінювати та доповнювати позовні вимоги, що не є можливим на усіх стадіях судового розгляду чи перегляду рішення суду.

Крім того, зазначає, що судом не надано належної оцінки аргументам прокурора, що незастосування відповідних заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у межах даної справи, а також не надано оцінки наявним та обґрунтованим ризикам, що можуть унеможливити розгляд, вирішення чи виконання рішення у зазначеній судовій справі.

Зокрема, у разі здійснення власником будівництва на земельній ділянці, у разі задоволення позову прокурора, - необхідно буде вживати додаткові заходи до забезпечення приведення земельної ділянки у її первісний стан, пред`являти відповідний негаторний позов до власника будівництва.

Прокурор вказує, що задоволення заявленого заходу забезпечення позову жодним чином не буде створювати відповідачеві перешкод для обслуговування належному йому об`єкту нерухомості, не обмежуватиме у правах володіння, користування майном; не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

З огляду на вказане, вважає що відмова у задоволенні судом застосування заходів забезпечення позову перешкоджає можливості здійснення ефективного захисту порушених прав і законних інтересів держави.

Щодо зустрічного забезпечення прокурор вважає заяву ФОП Пидюри С.М. необґрунтованою, оскільки відповідачем не зазначено розміру можливих збитків, не надано доказів використання спірного об`єкта в комерційній діяльності та не підтверджено причинно-наслідкового зв`язку між можливими збитками й заходами забезпечення позову.

Крім того, прокурор зазначає, що введення об`єкта в експлуатацію відбулося під час розгляду справи та дії заходів забезпечення позову, що, на його думку, свідчить про обізнаність відповідача щодо правових наслідків арешту майна.

Інші учасники справи правом на подачу відзиву, у відповідності ст.263 Господарського процесуального кодексу України, не скористались.

Згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання 13.10.2026 з`явився прокурор, який надав свої пояснення щодо обставин справи. Інші учасники справи явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечили.

Разом з тим, 12.10.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд даної справи за відсутності його представника. У вказаному клопотання відповідач також зазначив, що апеляційну скаргу не підтримує, доводи, зазначені в ній, вважає безпідставними. Вказав, що будь-якої потреби в арешті майна на даному етапі немає, оскільки за час судового розгляду в першій та касаційній інстанціях і зараз, при новому розгляді, без таких заходів, відповідач не вчиняв спроб і дій щодо відчуження майна та надалі не планує їх вчиняти.

Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на вказане, зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, приймаючи до уваги ст. 269 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали оскарження ухвали Господарського суду Житомирської області від 01.09.2026, наявні в них докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Житомирської області від 01.09.2026, в провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/780/24 за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради до ФОП Пидюри С.М. (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 10.09.2024, 24.07.2026) щодо:

1) визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 від 08.06.2019, що укладений між сторонами;

2) зобов`язання відповідача повернути у власність Житомирської міської об`єднаної територіальної громади в особі Житомирської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004;

3) зобов`язання відповідача знести об`єкт самочинного будівництва по АДРЕСА_1 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 963321818101;

4) скасування державної реєстрації права власності Пидюри С.М. на земельну ділянку з кадастровим №1810136600:03:010:0004 (номер відомостей про речове право 31919001);

5) скасування державної реєстрації права власності Пидюри С.М. на об`єкт нерухомості, що по вул. Хлібній, 18-а в м. Житомирі, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 963321818101 (номер відомостей про речове право: 61939605).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що із 2005 року в оренді ФОП Чорноморець І.А. перебувала земельна ділянка комунальної власності кадастровий номер 1810136600:03:010:0004, яка була вільна від будь-якої забудови, задіяна під проходами та проїздами та на ній розташовувалися дерева, газони та квітник.

01.07.2016 за орендарем в державному реєстрі здійснено реєстрацію права власності на торгівельний павільйон реєстраційний номер 963321818101, який розміщується на даній земельній ділянці за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, 18- а, площею 15,2 кв.м.

Проте, документи на підставі яких здійснено реєстрацію права власності на павільйон, не є документами що посвідчують право власності на об`єкти нерухомості чи підтверджують законність створення об`єкту нерухомого майна, оскільки згідно дозвільних документів на земельній ділянці могли бути розташовані лише некапітальний об`єкт дрібнороздрібної торговельної мережі - палатка та засіб пересувної мережі - автотрейлер.

Прокурор зазначає, що у довідці №75 від 29.06.2016 та Технічному паспорті на нежитлову будівлю - торгівельний павільйон по вул. Хлібній, 18-а, (документи на підставі яких зареєстровано право власності) вказано недостовірні відомості, що на земельній ділянці станом на 21.06.2016 розміщується об`єкт нерухомого майна, який був побудований у 1991 році (вказані обставини наразі також досліджуються у межах кримінального провадження №42024062020000061), оскільки вони суперечать та не відповідають виготовленим раніше документам як Житомирської міської ради і її виконавчих органів, так і документам виготовленим на замовлення орендаря земельної ділянки - ФОП Чорноморець І.А. і які засвідчені нею.

Згідно інформації Реєстру будівельної діяльності та Управління ДАБК Житомирської міської ради, до 15.05.2024 дозвільні документи на забудову земельної ділянки не реєструвалися та не видавалися.

Таким чином, на думку прокурора, відповідне будівництво здійснено за відсутності дозвільних документів на будівництво, дозволу власника землі - Житомирської міської ради, без реєстрації документу про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів та на землях, які не були відведенні для цієї мети. Реєстрація права власності на даний об`єкт здійснена в порушення вимог відповідного закону на підставі документів, що не посвідчують ні його створення в розумінні ст. 331 Цивільного кодексу України, ні наявності будь-якого права власності. Відтак, даний об`єкт нерухомості є об`єктом самочинного будівництва, що унеможливлює виникнення права власності на нього.

В подальшому, ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу №1358 від 20.08.2018 придбав у ОСОБА_1 , зазначений торгівельний павільйон.

Вищезазначену земельну ділянку, на підставі рішення Житомирської міської ради від 07.02.2019 № 1377 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.06.2019 також продано ФОП Пидюрі С.М.

Враховуючи викладене, прокуратурою з метою захисту земельних прав та інтересів держави і територіальної громади пред`явлено позов у даній справі в інтересах держави в особі Житомирської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов`язання повернути територіальні громаді земельну ділянку, знести самочинне будівництво та про скасування державної реєстрації прав власності.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.07.2024 у справі вжито заходи забезпечення позову у вигляді арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.09.2024 вжито заходи забезпечення позову у вигляді заборони ФОП Пидюрі С.М. та іншим особам вчиняти дії, пов`язані із забудовою земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.02.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2026, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.03.2026 скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.07.2024, у вигляді арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 та вжиті ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.09.2024, у вигляді заборони ФОП Пидюрі С.М. та іншим особам вчиняти дії, пов`язані із забудовою земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004.

Постановою Верховного Суду від 09.06.2026 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 та рішення Господарського суду Житомирської області від 06.02.2025 у даній справі скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

24.07.2026 до суду першої інстанції від прокуратури надійшла заява про забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим №1810136600:03:010:0004 та на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 963321818101.

Обґрунтовуючи вищевказану заяву прокурор зазначав, що з витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.07.2026 встановлено, що 15.10.2025 внесено запис про припинення за ОСОБА_2 права власності (номер відомостей про речове право: 27559846) на спірний об`єкт нерухомості з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 963321818101 та внесено новий запис про реєстрацію за ОСОБА_2 прав власності на даний об`єкт за номером відомостей про речове право: 61939605.

Дані записи внесено на підставі Витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ №ЖТ101241011601 щодо Реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта за результатами його реконструкції.

Відповідно до позову прокурора та доданих доказів, відповідачем у стислі строки здійснено процедуру отримання у приватну власність із комунальної власності міської ради спірної земельної ділянки та здійснено реконструкцію спірного об`єкту самочинного будівництва.

Прокурор зазначає, що ФОП Пидюра С.М. як власник має необмежене право на розпорядження земельною ділянкою та об`єктом нерухомості розташованим на ній - право на відчуження їх третім особам, здійснення забудови, перебудови, передання їх в заставу та інше. А тому, у разі вчинення таких дій, прокурору необхідно буде вживати додаткові заходи для усунення порушення прав власності територіальної громади (у разі продажу нерухомості, здійснення нового будівництва на земельній ділянці, перебудови об`єкту нерухомості - змінювати та доповнювати позовні вимоги, що не є можливим на усіх стадіях судового розгляду позову чи перегляду рішення суду, а також вживати додаткові заходи до забезпечення приведення земельної ділянки у її первісний стан, пред`являти відповідний позов до власника будівництва).

Вважає, що вказані дії унеможливлять захист прав та інтересів територіальної громади і держави, ускладнять судовий розгляд справи та зумовлять необхідність пред`явлення нових позовів.

Крім того, зазначає, що вищевказані обставини уже мали місце під час первісного розгляду позову прокурора, що викликало необхідність в подачі прокурором заяви про зміну предмету позову у даній справі від 24.07.2026, що стало процесуально можливим лише у зв`язку із передачею Верховним Судом справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Однак, у разі продовження вчинення таких дій під час розгляду справи по суті чи перегляду судових рішень - буде неможливо забезпечити ефективний захист прав та інтересів держави у межах даної судової справи та виконати рішення суду, у разі задоволення позову прокурора.

З огляду на вказане, прокурор вважає, що заявлені ним заходи забезпечення позову забезпечать реальний захист інтересів держави у разі задоволення позову і будуть ефективним механізмом захисту прав учасників процесу.

Також прокурор вказує, що вжиті заходи забезпечення не будуть створювати відповідачу перешкод для обслуговування належного йому об`єкта нерухомості, обмежувати у правах володіння та користування своїм майном, а також не завдадуть йому шкоди та збитків.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (схожа правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного до предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Разом з тим, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет вірогідності, належності, допустимості та достовірності.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язуються заявлені позовні вимоги та застосування певного заходу забезпечення позову.

Звідси, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову та які можуть виражатись у вчиненні відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2025 у справі №916/3385/25.

Колегія суддів звертає увагу, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору, а процесуальний закон, визначаючи у ст.75 Господарського процесуального кодексу України підстави звільнення від доказування, не передбачає звільнення учасника від доказування у разі подання заяви про забезпечення позову.

У розрізі вказаного, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити, попри це такі дії не можуть визнаватись встановленими поза межами процедури та стандартів доказування.

У зворотному ж порушується баланс рівності усіх учасників судового процесу та презюмується абсолютне право заявника на застосування обраних ним заходів забезпечення позову.

Оцінюючи заявлені прокурором заходи забезпечення позову, колегія суддів вважає їх неспівмірними та такими, що не підтверджені жодними доказами необхідності їх вжиття.

Прокурором не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення у разі задоволення позову, а також не доведено існування обставин, за яких невжиття відповідних заходів могло б перешкодити або ускладнити виконання такого рішення.

Апеляційний суд зазначає, що на обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову прокурор посилається на вчинення відповідачем дій, спрямованих на завершення реконструкції спірного об`єкта нерухомості під час розгляду справи № 906/780/24, попри наявність чинних ухвал Господарського суду Житомирської області від 16.07.2024 та 04.09.2024 у зазначеній справі, якими було вжито заходи забезпечення позову.

Зокрема, вказує, що постановою Верховного Суду від 16.04.2026 у справі №240/21336/24 встановлено, що: "29.10.2024 Управлінням ДЛБК повернуто позивачу (ФОП Пидюрі С.М.) декларацію про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (CCI), реєстраційний номер ЖТ101241011601 у зв`язку з наявністю арешту та заборони на нерухоме майно щодо вчинення дій пов`язаних із забудовою земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004, що унеможливило внесення відомостей до Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва".

"У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління ДАБК про повернення на доопрацювання декларації про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (CCI), реєстраційний номерЖТ101241011601;

- зобов`язати Управління ДАБК зареєструвати декларацію про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (CCI), реєстраційний номер ЖТ101241011601.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що відповідач протиправно повернув декларацію про готовність об`єкта до експлуатації на доопрацювання з підстав наявності чинних ухвал Господарського суду Житомирської області, якими накладено арешт на земельну ділянку та заборонено вчиняти дії, пов`язані з її забудовою, оскільки, на його думку, наявність таких ухвал не може підставою для повернення поданої ним декларації про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (CCI).

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 03.07.2025 у задоволенні позову відмовив.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 24.09.2025 скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 . Визнав протиправним та скасував рішення Управління ДАБК про повернення на доопрацювання декларації про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (CCI), реєстраційний номерЖТ101241011601. Зобов`язав Управління ДАБК зареєструвати декларацію про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (CCI), реєстраційний номер ЖТ101241011601".

В подальшому, після прийняття даного рішення апеляційного адміністративного суду 15.10.2025 внесено запис про припинення за ОСОБА_2 права власності (номер відомостей про речове право: 27559846) на спірний об`єкт нерухомості з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 963321818101. Цього ж дня, до реєстру внесено новий запис про реєстрацію за ОСОБА_2 прав власності на даний об`єкт за номером відомостей про речове право: 61939605.

Дані записи внесено на підставі Витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ №ЖТ101241011601 щодо Реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта за результатами його реконструкції.

Водночас, постановою Верховного Суду від 16.04.2026 у справі №240/21336/24 Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі №240/21336/24 скасовано, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 у справі №240/21336/24 залишено в силі.

Вказані обставини, на думку прокурора свідчать про наявність у відповідача права на безперешкодне здійснення розпорядження земельною ділянкою та об`єктом нерухомості розташованим на ній, права на відчуження їх третім особам, здійснення забудови, перебудови, тощо. А тому, вчинення таких дій спричинить необхідність вчиняти додаткові заходи до забезпечення приведення земельної ділянки у її первісний стан, пред`явлення позову до власника будівництва.

Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що дії відповідача, на які прокурор посилається як на обґрунтування необхідності забезпечення позову, були вчинені після ухвалення постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі №240/21336/24, якою було задоволено позовні вимоги відповідача, та в період дії заходів забезпечення позову, застосованих ухвалами Господарського суду Житомирської області від 16.07.2024 та 04.09.2024 у справі № 906/780/24.

Разом з тим, вказані ухвали про забезпечення позову скасовано, а постановою Верховного Суду від 16.04.2026 постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі № 240/21336/24 скасовано із залишенням у силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Отже, сам факт вчинення відповідачем відповідних дій у минулому, за відсутності доказів вчинення ним подальших дій після зазначених судових рішень, спрямованих на відчуження спірного майна, продовження реконструкції або іншу зміну його правового чи фактичного стану, не свідчить про наявність реальної та актуальної загрози утруднення чи неможливості ефективного захисту прав позивача.

Колегія суддів зазначає, що прокурором не наведено конкретних обставин і не подано належних доказів, які б підтверджували існування на час розгляду заяви реального ризику вчинення відповідачем дій, здатних ускладнити або унеможливити виконання можливого судового рішення чи ефективний захист прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Щодо твердження прокурора про те, що внаслідок вчинення відповідачем наведених вище дій, прокурор зміг змінити предмет позову у даній справі лише після передання Верховним Судом справи №906/780/24 на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області, колегія суддів зазначає, що наведені обставини не підтверджують існування на даний час реальної загрози утруднення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав.

Разом з тим, після скасування попередніх заходів забезпечення позову, прокурором не наведено доказів вчинення відповідачем нових дій, спрямованих на реконструкцію або відчуження спірного об`єкта нерухомості, а також інших конкретних обставин, які б свідчили про реальність загрози вчинення таких дій у майбутньому.

Таким чином, доводи прокурора ґрунтуються на припущеннях щодо можливої поведінки відповідача в майбутньому та не підтверджують наявності передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення позову.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову.

Щодо заявленого клопотання ФОП Пидюри С.М. про вжиття заходів зустрічного забезпечення, апеляційний суд зазначає, що згідно ч.1,3 ст.141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Враховуючи, що у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову у даній справі відмовлено, процесуальні підстави для застосування зустрічного забезпечення передбачені ст.141 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У силу приписів ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення ухвали Господарського суду Житомирської області від 01.09.2026 у справі №906/780/24 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури задоволенню не підлягає.

Оскільки відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно з ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 01.09.2026 у справі №906/780/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 01.09.2026 у справі №906/780/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню до Верховного Суду відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена "20" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Хабарова М.В.

Суддя Кульчій І.М.

Суддя Мамченко Ю.А.