Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: повернення безпідставно набутого майна (коштів)
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №910/3538/26
Суддя: Євсіков О.О.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
(додаткова)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" жовтня 2026 р. Справа№ 910/3538/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
без виклику представників сторін,
розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагеларія» адвоката Щербаня Д.М. про стягнення витрат на правничу допомогу
при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг Імпорт»
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 (повний текст складено 25.05.2026)
у справі №910/3538/26 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагеларія»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг Імпорт»
про стягнення грошових коштів,
в с т а н о в и в :
Короткий зміст і підстави заявлених вимог.
28.09.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагеларія» (далі - ТОВ «Флагеларія») Щербань Д.М. сформував у системі «Електронний суд» заяву, в якій просить ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг Імпорт» (далі - ТОВ «Стронг Імпорт») на користь ТОВ «Флагеларія» 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
За текстом заяви ТОВ «Флагеларія» зазначило, що в апеляційній скарзі зробило заяву про подання доказів на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.
На обґрунтування заяви ТОВ «Флагеларія» посилається на укладений 25.05.2026 договір, за умовами якого адвокат зобов`язаний здійснювати представництво і захист інтересів клієнта (позивача) у судових справах, у т. ч. в господарських, а клієнт надав право адвокату діяти в його інтересах з усіма необхідними повноваженнями.
09.07.2026 сторони уклали додаткову угоду №2-Ст до цього договору, в якій визначили доручення на ведення в суді апеляційної інстанції справи за позовом до ТОВ «Стронг Імпорт» про стягнення безпідставно набутих коштів. Цією ж додатковою угодою визначений і гонорар, який має сплатити позивач, - 10 000 грн, які оплачуються повністю або частинами на підставі виставлених адвокатом рахунків. Далі, вже після виконання доручення, сторони договору підписали акт про надання правової допомоги із детальним описом виконаних робіт, згідно з яким адвокат надав ТОВ «Флагеларія» послуги з правничої допомоги на загальну суму 10 000,00 грн.
Заявник також надав детальний опис робіт:
10.07.2026: вивчення та аналіз матеріалів апеляційної скарги ТОВ «Стронг Імпорт», 4 год;
13.07.2026: підготовка та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Стронг Імпорт», 4 год;
15.09.2026: підготовка та подання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, 2 год.
Всього витрачено часу 10 год.
Позиції учасників справи.
ТОВ «Стронг Імпорт» надало заперечення на заяву ТОВ «Флагеларія» про ухвалення додаткового рішення, у якому просить відмовити ТОВ «Флагеларія» у поновленні строку на подання доказів на підтвердження розміру судових витрат; заяву ТОВ «Флагеларія» про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ТОВ «Стронг Імпорт» 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України; у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку, відмовити у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням положень ч. 2 ст. 124 ГПК України; у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для розподілу витрат на професійну правничу допомогу, на підставі ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшити їх розмір як такий, що не відповідає критеріям співмірності, розумності та пропорційності.
ТОВ «Стронг Імпорт» зазначає, що ТОВ «Флагеларія» не подало передбаченого ст. 124 ГПК України попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат; пропустило встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк для подання доказів судових витрат: постанова суду ухвалена 09.09.2026, тому встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України п`ятиденний строк сплив 14.09.2026, а докази судових витрат подані лише 15.09.2026, тобто з пропуском встановленого законом строку; строк для подання доказів понесення судових витрат обчислюється з дати ухвалення рішення, а не з дати його отримання; постанову позивач отримав через електронний кабінет 09.09.2026; позивач не зазначив поважних підстав для поновлення строку подання доказів понесення судових витрат; розмір гонорару у 10 000,00 грн був визначений сторонами ще 09.07.2026, тобто був відомий позивачу як під час подання відзиву, так і протягом усього п`ятиденного строку після ухвалення постанови; заявлена до стягнення сума 10 000,00 грн є неспівмірною з ціною позову 4 202,00 грн, складністю справи та фактичним обсягом роботи адвоката.
ТОВ «Флагеларія» подало додаткові пояснення у справі, у яких заперечує проти наведених ТОВ «Стронг Імпорт» доводів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви по суті.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 16.09.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагеларія» адвоката Щербаня Д.М. про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3538/26 передано колегїї у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2026 поновлено ТОВ «Флагеларія» строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №910/3538/26. Прийняти до розгляду заяву ТОВ «Флагеларія» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3538/26. Розгляд заяви постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу надати свої заперечення щодо заяви ТОВ «Флагеларія» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3538/26.
Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.
27.03.2026 ТОВ «Флагерія» сформувало у системі «Електронний суд» позовну заяву, у якій просило Господарський суд міста Києва стягнути з ТОВ «Стронг Імпорт» грошові кошти, що утримуються без достатньої правової підстави.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Стронг Імпорт» на користь ТОВ «Флагеларія» грошові кошти у розмірі 4 202,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2026, ТОВ «Стронг Імпорт» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити ТОВ «Флагеларія» у задоволенні позову до ТОВ «Стронг Імпорт» повністю, судові витрати покласти на відповідача.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Стронг Імпорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/3538/26 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/3538/26 залишено без змін.
ТОВ «Флагеларія» звернулось із заявою про ухвалення додаткового рішення, вимоги та обґрунтування якої наведені вище за текстом цієї постанови.
Суд з наданих ТОВ «Флагеларія» документів встановив таке.
25.02.2025 ТОВ «Флагеларія» (клієнт) уклало з адвокатом Щербанем Д.М. (адвокат) договір про надання правничої допомоги (далі - договір), за умовами якого адвокат зобов`язаний здійснювати представництво і захист інтересів клієнта (позивача) у судових справах, у т. ч. в господарських, а клієнт надав право адвокату діяти в його інтересах з усіма необхідними повноваженнями. Розмір гонорару та витрат, пов`язаних з виконанням доручення клієнта, сторони погоджують у додаткових угодах до цього договору.
09.07.2026 сторони уклали додаткову угоду №2-Ст до договору, якою погодили гонорар за виконання доручення (представництво інтересів клієнта у Північному апеляційному господарському суді у справі №910/3538/26) у розмірі 10 000,00 грн. Оплата здійснюється повністю або частинами на підставі виставлених адвокатом рахунків.
15.09.2026 сторони підписали акт про надання правової допомоги на загальну суму 10 000,00 грн, згідно з яким адвокат надав таку правничу допомогу:
10.07.2026: вивчення та аналіз матеріалів апеляційної скарги ТОВ «Стронг Імпорт», 4 год;
13.07.2026: підготовка та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Стронг Імпорт», 4 год;
15.09.2026: підготовка та подання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, 2 год.
15.09.2026 адвокат виставив ТОВ «Флагеларія» рахунок на оплату №0001509 на суму 10 000,00 грн.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно зі ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в т.ч. якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
В силу приписів ст. 59, 131 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, для надання якої в Україні діє адвокатура, а ст. 16 ГПК України вказує на те, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Суд, вирішуючи питання про судові витрати, має брати до уваги такі підтверджені судовою практикою правила застосування норм процесуального права:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (п. 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та пункт 20 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №917/304/21);
- відшкодування судових витрат, у т.ч. на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі (додаткова постанова Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17).
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд виходить з того, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).
Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: у разі зазначення фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом на надання послуг клієнту, і, навпаки, підставою для виплати гонорару, визначеного у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п. 130, 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Колегія суддів також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати у визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Також ч. 4-6, 7, 9 ст. 129 ГПК України визначають випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Отже, процесуальний закон передбачає такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст. 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У п. 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи».
Отже, розглядаючи заяву / клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд має дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено до документів інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами, та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядає конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення
Надані докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. 75-79 ГПК України.
Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд встановив, що у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Флагеларія» повідомило суд, що докази на підтвердження розміру судових витрат на правову допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення постанови апеляційного суду.
Після ухвалення постанови ТОВ «Флагеларія» подало заяву, що розглядається, з доданими до неї доказами понесених витрат на правничу допомогу, у якій просить стягнути з ТОВ «Стронг Імпорт» на користь ТОВ «Флагеларія» 10 000,00 грн.
Суд встановив, що сторони у договорі встановили фіксований гонорар у розмірі 10 000,00 грн, тому у цьому випадку винагорода виконавця (адвоката) не залежить від кількості витраченого ним (виконавцем) часу.
Водночас суд відзначає, що окремо зазначені виконавцем послуги з вивчення та аналізу матеріалів апеляційної скарги є невід`ємною частиною послуги з підготовки відзиву на апеляційну скаргу, а подання відзиву до суду не є правничою допомогою у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Щодо послуги з підготовки заяви про ухвалення додаткового рішення суд звертає увагу на правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, згідно з якою заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
За таких підстав у їх сукупності суд вважає, що заявлений ТОВ «Флагеларія» до стягнення з ТОВ «Стронг Імпорт» в порядку розподілу витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції розмір правничої допомоги (10 000,00 грн) не відповідає критерію співмірності (не відповідає складності справи (яка розглядалася без виклику представників сторін) та обсягу і складності виконаних адвокатом робіт, про що зазначено вище, а також реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
З огляду на відсутність доказів оплати правничої допомоги, суд звертається до висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Так, в абз. 2 та 3 п. 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. А отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що до стягнення з ТОВ «Стронг Імпорт» на користь ТОВ «Флагеларія» підлягають 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
У Х В А Л И В :
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагеларія» адвоката Щербаня Д.М. про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг Імпорт» (01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 37-А, офіс 1; ідентифікаційний код 41095387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагеларія» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40; ідентифікаційний код 42544966) 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
5. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua