Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №910/5518/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. Справа№ 910/5518/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "2Х2 Фінанс"

на рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2026

у справі № 910/5518/26 (суддя Блажівська О. Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "2Х2 Фінанс"

про стягнення заборгованості 44 088, 43 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - ТОВ "Євро-Реконструкція", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "2Х2 Фінанс" (далі - ТОВ "2Х2 Фінанс", відповідач, скаржник) про стягнення заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії/централізованого опалення, гарячого водопостачання, абонентської плати у розмірі 44 076, 59 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 10, 99 грн, 3 % річних у розмірі 0, 85 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач з березня 2024 року не вносив плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, з березня 2024 року за отримані послуги з гарячого водопостачання, з листопада 2021 року за абонентське обслуговування, в результаті чого у нього утворилась заборгованість станом на 31.12.2025 у загальному розмірі 44 076, 59 грн, та включає в себе: заборгованість з постачання теплової енергії у розмірі 34 152, 32 грн, заборгованість із сплати послуг за гаряче водопостачання у розмірі 7 284, 23 грн, абонентське обслуговування у розмірі 2 640, 04 грн. Також позивач на суму заборгованості нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 10, 99 грн та 3% річних у розмірі 0, 85 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2026 у справі № 910/5518/26 позовні вимоги ТОВ "Євро-Реконструкція" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "2Х2 Фінанс" на користь ТОВ "Євро-Реконструкція" заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії/централізованого опалення, гарячого водопостачання, абонентської плати у розмірі 44 076, 59 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 10, 99 грн, 3 % річних у розмірі 0, 85 грн. Стягнуто з ТОВ "2Х2 Фінанс" на користь ТОВ "Євро-Реконструкція" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 328, 00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем документально підтверджений та відповідачем не спростовний.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2026 у справі № 910/5518/26, ТОВ "2Х2 Фінанс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції поклав в основу рішення виключно твердження позивача та складені ним в односторонньому порядку документи; не дослідив первинні документи, що підтверджують фактичний обсяг та вартість наданих послуг; не перевірив ані правильність здійснених нарахувань, ані фактичний обсяг наданих послуг, ані дотримання позивачем вимог законодавства у сфері житлово-комунальних послуг та комерційного обліку теплової енергії; неправильно застосував положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Також, на переконання скаржника, позивач не довів належними та допустимими доказами факту надання послуг саме у тому обсязі та на ту суму, яка заявлена до стягнення; матеріали справи не містять належного комплексу первинних документів, які б давали можливість суду перевірити правильність здійсненого розрахунку; сам по собі розрахунок, складений позивачем, не є безумовним доказом існування у відповідача заборгованості; суд безпідставно відмовив у витребуванні доказів та проігнорував факт відсутності будь-яких зареєстрованих та проживаючих осіб у квартирі, що визнано самим позивачем; позивач не надав до суду жодного доказу (описів вкладення, поштових квитанцій) про направлення проєкту договору чи заяви-приєднання на адресу відповідача. Відтак, за відсутності фактичного споживання та конклюдентних дій договірні правовідносини приєднання між сторонами не виникли.

Позиції учасників справи

Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вказуючи, що наявні в матеріалах справи розрахунки заборгованості за послугу з постачання гарячої води та теплової енергії є деталізованими та містять необхідні відомості визначення вартості наданих послуг, зокрема: періоди утворення заборгованості, тарифи, обсяги наданої послуги до квартири (гкал/м.куб), кількість користувачів послуги, наявність чи відсутність вузлів розподільного та комерційного обліку, опалювальну площу приміщення та інші; право на неоплатність вартості комунальних послуг виникає лише за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг; доказів того, що відповідач, до моменту подання позовної заяви до суду, звертався до ТОВ "Євро-Реконструкція" з заявою про відключення його квартири від гарячої води та опломбування запірних вентилів, а позивачем було проведено таке відключення та опломбування, відповідачем до матеріалів справи не надано.

03.09.2026 ТОВ "2Х2 Фінанс" подало через систему "Електронний суд" заперечення на відзив на апеляційну скаргу.

07.09.2026 ТОВ "Євро-Реконструкція" подало через систему "Електронний суд" пояснення до заперечення відповідача на відзив до апеляційної скарги.

Колегія суддів, дійшла висновку про залишення поданих ТОВ "2Х2 Фінанс" заперечень на відзив на апеляційну скаргу та ТОВ "Євро-Реконструкція" пояснень до заперечень відповідача на відзив до апеляційної скарги без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на таке.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "2Х2 Фінанс" на рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2026 у справі № 910/5518/26.

Відповідно цієї ухвали учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 10 днів з дня їх вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Виходячи з наведених норм процесуального закону, колегія суддів вирішила залишити без розгляду подані ТОВ "2Х2 Фінанс" заперечення на відзив на апеляційну скаргу та ТОВ "Євро-Реконструкція" пояснення до заперечень відповідача на відзив до апеляційної скарги, оскільки вони були подані поза межами строку встановленого ухвалою суду про відкриття апеляційного провадження, без клопотання про його продовження. Учасники справи також не просили дозволу подати додаткові письмові пояснення, а суд поза межами процесуального строку не визнавав їх подання необхідним.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 (колегія суддів у складі: головуючої Ходаківської І. П., суддів Демидової А. М., Владимиренко С. В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "2Х2 Фінанс" на рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2026 у справі № 910/5518/26. Постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, надання послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку 21 по вул. Сосницького, як теплопостачальною організацією, з 01.07.2014 здійснюється ТОВ "Євро-Реконструкція" на підставі ліцензії, яка видана НКРЕКП відповідно до рішення № 198 від 01.06.2012, яке переоформлено рішенням №1159 від 21.06.2016.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири за адресою: м, Київ, вул, Сосницька, буд, 21 кв. 61 є ТОВ "2X2 Фінанс" (код ЄДРПОУ 38618785).

Право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за відповідачем 15.12.2021 на підставі Договору купівлі-продажу, серія та номер: 3176, виданий 15.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В.

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади м. Києва, у квартирі № 61, по вул. Сосницькій, 21, в м. Києві - відсутні особи, місце проживання яких зареєстровано за вищевказаною адресою.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначає, що відповідач з березня 2024 року не вносив плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, з березня 2024 року за отримані послуги з гарячого водопостачання, з листопада 2021 року за абонентське обслуговування, в результаті чого у нього утворилась заборгованість станом на 31.12.2025 в розмірі 44 076, 59 грн, та включає в себе:

заборгованість з постачання теплової енергії у розмірі 34 152, 32 грн,

заборгованість із сплати послуг за гаряче водопостачання у розмірі 7 284, 23 грн,

абонентське обслуговування у розмірі 2 640, 04 грн.

Також позивач на суму заборгованості нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 10, 99 грн та 3% річних у розмірі 0, 85 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказує, що позивач не підтвердив наданими документами обсяг поставленої відповідачу теплової енергії, не надав жодних алгоритмів розрахунку обсягу наданого опалення, докази направлення відповідачу актів-рахунків, що містять відомості передбачені статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання". Позивачем не надано прозорого та зрозумілого алгоритму помісячних розрахунків, який би дозволив суду та відповідачу перевірити, яка саме кількість теплової енергії зайшла до будинку № 21 по вул. Сосницькій, та яким чином здійснювався її помісячний розподіл між житловими та нежитловими приміщеннями з урахуванням Методики розподілу. Відповідач зазначає, що не вчиняв жодної з вище перелічених дій: підписаних заяв не надавав, жодного рахунку позивача не сплачував, послугами позивача фактично не користувався через повне непроживання у квартирі та відсутність у ній будь-яких осіб. За відсутності укладеного договору, поданої заяви-приєднання чи фактичного споживання послуг (що підтверджується відсутністю проживаючих/зареєстрованих осіб), правовідносини приєднання (акцепту) між позивачем та відповідачем не виникли.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Багатоквартирний будинок є неподільною єдиною річчю, утім усі співвласники будинку (кожному з яких належить право на частку у праві на цілу річ) мають нести витрати по його утриманню, включаючи витрати, пов`язані з теплопостачанням до будинку через приєднану мережу.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин сторін і до 28.08.2025, далі - ГК) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Приписами частини шостої статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання" (далі - Закону).

Відповідно до статті 2 Закону він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Згідно зі статтею 1 Закону:

- теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплопостачальна організація - це суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Відповідно до статті 4 Закону проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Пунктами 4 та 6 статті 19 Закону передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до пункту 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 та пункту 12 Правил надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

13.10.2021, типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та типовий договір про надання послуг з постачання гарячої води опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ "Євро-Реконструкція" за посиланням: https://tec4.kiev.ua.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, договори про надання послуг на постачання теплової енергії та надання послуг з постачання гарячої води сторонами укладені не були.

Разом з тим, приписами ч. 4 ст. 319 ЦК України установлено, що власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція є усталеною та викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №303/7554/16-ц, від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 26.04.2018 у справі №904/6293/17.

Оскільки ТОВ "2X2 Фінанс" (код ЄДРПОУ 38618785) є власником квартири за адресою: м, Київ, вул, Сосницька, буд, 21 кв. 61 , відтак відповідач як власник квартири, що отримує житлово-комунальні послуги, є індивідуальним споживачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Таким чином, договір на постачання теплової енергії та договір про надання послуги з постачання теплової енергії та договір про надання послуг з постачання гарячої води є укладеними з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання).

Відтак судом апеляційної інстанції відхиляються за неспроможністю доводи скаржника про відсутність укладеного між сторонами договору чи заяви-приєднання, а також вчинення конклюдентних дій.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону).

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (шостий абзац статті 19 Закону).

Відповідно до п. 29 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила № 1198) теплова енергія постачається безперервно.

Згідно з п. 36 Правил № 1198 теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Пунктом 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (далі - Правила № 630), встановлено, що послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Також відповідно до п. 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, ТОВ "Євро-Реконструкція" надавало відповідачу послуги з постачання теплової енергії у період з березня 2024 року по березень 2026 року, що підтверджується копіями корінців нарядів на підключення та відключення об`єктів теплоспоживання №598/1 від 28.03.2024, № 2510/1 від 30.10.2024, 368/1 від 24.03.2025, № 3028/1 від 29.10.2025, № 741/1 від 24.03.2026, актом постановки на комерційний облік приладів теплової енергії споживача, актами № 434 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2024-2025 р.р., та в опалювальний період 2025- 2026 р.р., звітами показників будинкового засобу обліку за спірні періоди (з 01.03.2024 по 27.03.2024, з 29.10.2024 по 28.11.2024, з 01.12.2024 по 29.12.2024, з 28.10.2025 по 27.11.2024, з 01.12.2025 по 22.12.2025, з 01.01.2026 по 31.01.2026, з 01.02.2026 по 28.02.2026, з 01.03.2026 по 28.03.2026).

Також судом першої інстанції встановлено, що у період з 30.01.2025 по 15.04.2025 було виявлено непрацездатність засобу комерційного обліку, нарахування коштів за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.01.2025 по 22.04.2025 здійснювалося з урахуванням показників засобу комерційного обліку теплової енергії у попередньому опалювальному періоді, що підтверджується копіями Актів про виявлення непрацездатності засобу обліку від 30.01.2025, 01.04.2025.

За таких обставин, позивачем доведено факт надання послуг в спірні періоди за адресою м, Київ, вул, Сосницька, буд, 21, відтак відповідач зобов`язаний здійснювати розрахунки за надані послуги.

Суд зауважує, що порядок звільнення наймачів (власників) квартир (приватних будинків) та членів їх сімей за період їх тимчасової відсутності від оплати за комунальні послуги (в т.ч. за ГВП), затверджений рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 409/1843.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до ТОВ "Євро-Реконструкція", як до надавача комунальних послуг, із заявами (повідомленнями) про не проживання у квартирі за адресою: м. Київ, вул. Сосницька, кв. 61 та про бажання припинити отримання послуг (як повністю так і на певний період) тощо.

Будь-якого доказу, зокрема акту про відключення будинку чи квартири відповідача від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання, чи доказів надання послуг іншою юридичною особою відповідачем до матеріалів справи також не надано,

Відтак оскільки ТОВ "2Х2 Фінанс" як власник майна не надав позивачу інформацію про кількість зареєстрованих осіб або інформацію про те, що у приміщені не зареєстровано жодної особи та при відсутності в квартирі встановленого індивідуального засобу обліку споживання гарячої води, отже позивач правомірно здійснив нарахування коштів за надані до квартири послуги з гарячого водопостачання з розрахунку па 1 особу, як мінімально можливе нарахування.

З огляду на те, що споживачі не звільняються від плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання у випадку не користування послугою з постачання гарячої води, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо відсутності споживання наданих послуг та, відповідно, обов`язку з їх оплати.

Крім того, апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до пункту 39 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затвердженої постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. Рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити, зокрема, таку інформацію: 1) найменування та платіжні реквізити виконавця комунальної послуги; 2) адресна інформація, найменування або прізвище, ім`я та по батькові споживача, або абонентський номер споживача, визначений договором про надання комунальної послуги, який дає згоду ідентифікувати споживача виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг; 3) період, за який здійснюється нарахування; 4) загальна сума до сплати; 5) поле для внесення споживачем показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії (якщо згідно із законом або договором такі показання знімає споживач); 6) обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону, а також показання відповідних вузлів обліку (у разі відсутності вузлів обліку теплової енергії - приладів - розподілювачів теплової енергії), на основі яких цей обсяг визначено, застосоване розрахункове або середнє споживання; 7) діючі ціни та тарифи на комунальні послуги; 8) стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуги (у разі її наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги/субсидії (у разі їх надання/призначення).

Розрахунок спожитої теплової енергії здійснюється на підставі Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні (КТМ 204 Україна 244-94); Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ "Євро-Реконструкція" не надано доказів правильності наданого суду розрахунку заборгованості відповідача, колегія суддів оцінює критично, оскільки скаржником розрахунок заборгованості за вказаний період не спростовано, контр-розрахунку не надано.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, з березня 2024 року з отримані послуги з гарячого водопостачання, з листопада 2021 року за абонентське обслуговування матеріали справи не містять.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем документально підтверджений та відповідачем не спростовний, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії/централізованого опалення, гарячого водопостачання, абонентської плати у загальному розмірі 44 076, 59 грн є обґрунтованими та доведеними.

Посилання скаржника на безпідставну відмову суду першої інстанції у витребуванні доказів, колегією суддів відхиляються, з огляду на не дотримання відповідачем приписів ч. 1, ч. 2 ст. 81 ГПК України, що було правильно встановлено місцевим господарським судом. Відтак суд правомірно відмовив ТОВ "2Х2 Фінанс" у задоволенні клопотання про витребування доказів від 03.06.2026.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Оскільки відповідачем було прострочено оплату наданих позивачем послуг, обґрунтованими визнані судом вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат. Відповідний розрахунок перевірений судом і є арифметично вірним. Стягненню підлягає 10, 99 грн процентів річних та 0, 85 грн 3 % річних.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд апеляційної інстанції виснує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам законодавства.

Натомість доводи скаржника в тій частині, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказав, не врахував доводів відповідача, не дослідив первинні документи, що підтверджують фактичний обсяг та вартість наданих послуг, фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують, підстав для скасування чи зміни судового рішення не містять.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду, судовою колегією не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів теж не вбачає, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Інші наведені відповідачем у апеляційній скарзі аргументи колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "2Х2 Фінанс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2026 у справі № 910/5518/2 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко