Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №910/5382/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р. Справа№910/5382/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2026

у справі №910/5382/26 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

до Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»

про стягнення 188 998, 29 грн

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 188 998, 29 грн. з яких: основна заборгованість у розмірі 107 868, 37 грн, пеня у розмірі 5 506, 98 грн, 15 % річних у розмірі 46 947, 93 грн та інфляційні втрати у розмірі 28 675, 01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" щодо повної та своєчасної оплати поставленої електричної енергії за березень 2021 року, січень - вересень 2023 року. За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) та Комерційної пропозиції 15% річних та інфляційних втрат, а також пеню на підставі п.6.1. Комерційних пропозицій.

Господарський суд міста Києва рішенням від 21.07.2026 у справі №910/5382/26 в задоволені позову відмовив.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції встановив, що твердження позивача про те, що відповідачем борг за березень 2021 року у розмірі 20 456, 50 грн, який вказаний у Акті купівлі-продажу електроенергії № 033144 від 31.03.2021 погашений частково лише в сумі 5213, 96 грн, не відповідає дійсності, оскільки, з платіжного доручення № 168979 від 02.12.2021 наданого відповідачем вбачається, що борг відповідачем за отриману електроенергію за березень 2021 погашений у повному обсязі, а саме в розмірі 20 456, 50 грн.

Щодо боргу відповідача перед позивачем за січень - вересень 2023 року Господарський суд міста Києва зазначив, що з наявних в матеріалах справи листів та долученого до відзиву на позовну заяву фото лічильника під №012413 вбачається, що відповідачем у період січня - вересня 2023 року показники лічильника не змінювались, у зв`язку з відсутністю споживання електроенергії з боку Херсонської філії відповідача, а позивачем не надано до матеріалів справи належних доказів фактичного надання Херсонській філії послуг з постачання електроенергії у період з січня по вересень 2023, що є стало підставою для відмови в задоволенні позову.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, 10.08.2026 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору _ Акціонерне товариство «Херсонобленерго»; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі №910/5382/26 та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що фото лічильника не може слугувати належним доказом відсутності споживання відповідачем електроенергії. Судом першої інстанції не враховано звіти АТ «Херсонобленерго», з яких вбачається, що з січня 2023 року по вересень 2023 року відповідачем електроенергія все ж таки споживалась.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2026 апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі №910/5382/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі №910/5382/26. Витребував матеріали справи №910/5382/26 з Господарського суду міста Києва. Призначив до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Запропонував Приватному акціонерному товариству «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» надати свої міркування щодо заявленого скаржником клопотання про залучення третьої особи.

Згідно відзиву від 24.08.2026 на апеляційну скаргу позивача, відповідач заперечує проти її задоволення, зазначаючи, що суд, у відповідності до вимог ст. ст. 73, 74, 77, 79 ГПК України на підставі належних та допустимих доказів відповідача - не лише фото лічильників, як зазначив у своїй апеляції скаржник, але й актів інспекторів АТ «Херсонобленерго», зробив обґрунтований висновок, що станом на жовтень 2023 року покази лічильників не змінились, оскільки споживання електроенергії філією не здійснювалось - за 10 місяців, (з грудня 2022 по вересень 2023 року) філія не використала жодного кіловата електроенергії.

Щодо залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стадії апеляційного провадження в господарському процесі, відповідачем зазначено, що таке залучення допускається лише у випадку, якщо суд першої інстанції не залучив її, хоча ухвалене рішення може безпосередньо вплинути на її права, свободи, інтереси або обов`язки.

Враховуючи, що, ані скаржник (позивач), ані Акціонерне товариство «Херсонобленерго» не заявляли подібне клопотання при розгляді справи в суді першої інстанції; права, інтереси та обов`язки Акціонерного товариства «Херсонобленерго» оскаржуваним позивачем судовим рішенням не порушені та що питання про його права, інтереси та обов`язки у даній справі судом першої інстанції не вирішувалися, відповідач вважає, що дане клопотання скаржника має бути залишене судом без задоволення.

Матеріали справи №910/5382/26 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 31.08.2026.

Згідно відповіді від 01.09.2026 на відзив на апеляційну скаргу, зважаючи на те, що, на думку позивача, рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки третіх осіб, а також з метою отримання від цих осіб відповідних пояснень та доказів, що сприятимуть встановленню дійсних обставин справи та ухваленню законного та обґрунтованого рішення, позивача вважає, що наявні підстави для залучення до участі у справі АТ «Херсонобленерго» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Відповідно до статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Клопотання позивача про залучення третьої особи без самостійних вимог викладене в апеляційні скарзі не підлягає задоволенню на підставі частини 1 статті 50 ГПК України, оскільки судове рішення у даній справі не впливає на права або обов`язки Акціонерного товариства «Херсонобленерго».

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, відповіді на відзив, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права щодо відмови у задоволенні позовних вимог оскаржених позивачем, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 01.01.2019 до 31.12.2024.

Положенням частини шостої статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (надалі - Правила) затверджено типовий договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до Правил).

Частиною першою статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пунктом 3.4.2 Правил вказано, що постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Пунктом 1.2.9 Правил передбачено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», зміст якого визначається постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Постачальники універсальних послуг та постачальники «останньої надії» повинні оприлюднити на своїх вебсайтах типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідно (пункт 3.2.1 Правил).

У пункті 3.4.4 Правил зазначено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

У цьому випадку покази засобу вимірювання визначаються постачальником послуг комерційного обліку на дату початку фактичного постачання електричної енергії в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Відповідно до частини 6 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» позивач здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується НКРЕКП (додаток 7 до ПРРЕЕ), є публічним договором приєднання та оприлюднений на офіційному веб- сайті позивача (https://uie.kiev.ua/arhiv-dogovoriv-ta-komertsijnyh-propozytsij/), примірник якого додається.

Згідно частини 8 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Положеннями пункту 6.2.4 ПРРЕЕ встановлено, що адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику послуг комерційного обліку.

Акціонерне товариство «Херсонобленерго» (надалі - АТ «Херсонобленерго», ОСР) визначений, як оператор системи розподілу згідно Реєстру суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг та на яких покладені функції адміністраторів комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії».

Згідно отриманої від АТ «Херсонобленерго» інформації, відповідач приєднався до публічного договору постачання електричної енергії Постачальником «останньої надії», який відповідно частини 8 статті 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії» вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 633 ЦК публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Виходячи із сукупного аналізу положень статей 633, 634, 641, 642 ЦК та статті 64 Закону постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в силу вимог Закону можливо у разі настання таких обставин: попередній електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу та у разі необрання споживачем електропостачальника після розірвання договору з попереднім електропостачальником або незабезпечення власного споживання шляхом купівлі електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку.

Відповідно до п. 38 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» комерційний облік електричної енергії - сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 53 Закону України «Про ринок електричної енергії» адміністратор комерційного обліку на ринку електричної енергії відповідно до правил ринку, кодексу комерційного обліку та інших нормативно-правових актів: надає дані комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків та іншим учасникам ринку; створює та управляє базами даних комерційного обліку електричної енергії, а також централізованими реєстрами постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та автоматизованих систем, що забезпечують комерційний облік електричної енергії.

Відповідно до п. 3.1.4 ПРРЕЕ електропостачальник перед початком постачання електричної енергії споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності оператора системи, повинен укласти договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з оператором системи, на підставі якого отримати доступ до мереж оператора системи з метою реалізації своїх прав та виконання обов`язків та функцій як електропостачальника по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані на відповідній території до мереж оператора системи, узгодивши умови щодо необхідного інформаційного обміну, взаємних прав, обов`язків та відповідальності сторін, а також порядок виставлення рахунків за послуги з розподілу/передачі електричної енергії.

Підпунктами 4.3, 4.12 пункту 4 ПРРЕЕ передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Згідно з пунктом 4.13 ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з пунктом 9.14.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (далі - ККОЕЕ), АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Щодо встановлення обставин про фактичне споживання електричної енергії відповідачем у спірний період, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.2 Тимчасового порядку визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженого постановою НКРЕКП від 28.12.2018 №2118, оператор системи розподілу та оператор системи передачі до 8 числа М+1 ОСР/НЕК на підставі фактичних обсягів надходження електричної енергії (споживання електричної енергії «брутто») до електричних мереж та фактичного корисного відпуску електричної енергії по кожному споживачу за місцем провадження господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії ОСР/НЕК формують: фактичні (звітні) значення ТВЕ ОСР у М (формує ОСР); фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії по кожному електропостачальнику у М, у т. ч. з розбивкою по групі «а» та групі «б»; фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії у М по кожному споживачу; погодинні обсяги купівлі електричної енергії по кожному електропостачальнику у М.

Згідно п. 4.3 Правил №312 дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (п. 4.12, 4.13 Правил №312).

Таким чином, розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюється згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Формування даних комерційного обліку електричної енергії відповідачу для здійснення у подальшому розрахунків з позивачем, входить до функцій оператора системи розподілу.

На підставі наданих АТ «Херсонобленерго» звітів та на виконання умов Договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», позивачем було складено рахунок №000004737111/20/О01/11378 від 16.02.2021 та Акт № 005562 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період січень 2021 від 31.01.2021, обсяг споживання електричної енергії - 3 501,00 кВт*год на суму 15 242,54 грн; рахунок №000004737111/20/О02/17382 від 24.03.2021 та Акт № 011562 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період лютий 2021 від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії - 4 100,00 кВт*год на суму 16 629,65 грн; рахунок №000004737111/20/О03/19011 від 12.04.2021 та Акт № 013144 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період березень 2021 від 31.03.2021, обсяг споживання електричної енергії - 4 590,00 кВт*год на суму 20 456,50 грн; рахунок №000004737Ш/20/К01/56725 від 13.11.2023 та Акт №049063 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період січень 2023 від 31.10.2023, обсяг споживання електричної енергії 1853,00 кВт*год на суму 11 207,57 грн; рахунок №000004737111/20/К02/56738 від 13.11.2023 та Акт №049076 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період лютий 2023 від 31.10.2023, обсяг споживання електричної енергії - 1 674,00 кВт*год на суму 10 538,09 грн; рахунок №000004737111/20/ к03/56752 від 13.11.2023 та Акт №049090 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період березень 2023 від 31.10.2023, обсяг споживання електричної енергії - 1 851,00 кВт*год на суму 11 162,98 грн; рахунок №000004737111/20/ К04/56766 від 13.11.2023 та Акт №049104 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період квітень 2023 від 31.10.2023, обсяг споживання електричної енергії - 1 793,00 кВт*год на суму 9 751,76 грн; рахунок №000004737111/20/ К05/56777 від 13.11.2023 та Акт №049115 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період травень 2023 від 31.10.2023, обсяг споживання електричної енергії - 1 853,00 кВт*год на суму 9 200,46 грн; рахунок №00004737111/20/ К06/56789 від 13.11.2023 та Акт №049127 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період червень 2023 від 31.10.2023, обсяг споживання електричної енергії - 1793,00 кВт*год на суму 8498,66 грн; рахунок №000004737111/20/ К07/56804 від 13.11.2023 та Акт №049142 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період липень 2023 від 31.10.2023, обсяг споживання електричної енергії - 1 853,00 кВт*год на суму 9 422,82 грн; рахунок №000004737111/20/К08/56815 від 13.11.2023 та Акт № 049153 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період серпень 2023 від 31.10.2023, обсяг споживання електричної енергії - 1 853,00 кВт*год на суму 10 886,94 грн; рахунок №000004737111/20/ О09/55275 від 12.10.2023 та Акт № 047635 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період вересень 2023 від 30.09.2023, обсяг споживання електричної енергії - 1 794,00 кВт*год на суму 11 956,55 грн.

Пунктом пп. 4.3. п. 4 Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 передбачено, що рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі, зокрема, їх направлення на адресу, надану ОС або споживачем постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до п. 16.2. цієї комерційної пропозиції. У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення.

Положеннями п.п. 16.1 та 16.2 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 року встановлено, що інформування споживача, з яким укладено договір, про зміни в умовах договору, про закінчення терміну його дії, зміну цін, надсилання рахунків на оплату (із вкладенням сканованої копії рахунку у форматі PDF), попереджень про припинення постачання електричної енергії (із вкладенням сканованої копії попередження у форматі PDF) також може здійснюватися шляхом надсилання інформації/документів засобами електронного зв`язку на електронну адресу споживача.

У випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони використовують наступні адреси електронної пошти: - постачальника - pon@uie.kiev.ua; - споживача - зазначена на веб-сайті споживача та/або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом, в довільній формі на адресу постачальника, телефонограмою), та/або надана постачальнику оператором системи розподілу (передачі). Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.

Пунктом пп. 4.7. п. 4 Комерційної пропозиції №6 від 09.06.2023 передбачено, що рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення будь-яким із наступних способів: - особистим врученням (нарочним) в приміщені Постачальника; - поштою на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та/або на адресу, надану оператором системи (ОС) або споживачем Постачальнику; засобами електронного зв`язку на електронну пошту Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або зазначену ОС, або зазначену в листуванні між сторонами; - засобами систем електронного документообігу, зокрема, але не виключно системи «М.Е.Dос» (якщо Споживач використовує таку систему). У разі направлення Постачальником рахунків електронною поштою, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником Споживачу відповідного електронного повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, за період коли до спірних правовідносин розповсюджувались вищезазначені норми Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 та Комерційної пропозиції №6 від 09.06.2023:

рахунок №000004737Ш/20/К01/56725 від 13.11.2023 та Акт №049063 купівлі- продажу електричної енергії за розрахунковий період січень 2023 від 31.10.2023, обсяг споживання електричної енергії - 1853,00 кВт*год на суму 11 207,57 грн - надіслані 28.11.2023 на електронну пошту відповідача - mppzt@mppzt.com.ua та на електронну пошту зазначену у повідомленні про переведення Відповідача на ПОН - ovros@i.ua;

рахунок №000004737111/20/К02/56738 від 13.11.2023 та Акт №049076 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період лютий 2023 від 31.10.2023, обсяг споживання електричної енергії - 1 674,00 кВт*год на суму 10 538,09 грн - надіслані 28.11.2023 на електронну пошту відповідача - mppzt@mppzt.com.ua та на електронну пошту зазначену у повідомленні про переведення відповідача на ПОН - ovros@i.ua.

рахунок №000004737111/20/к03/56752 від 13.11.2023 та Акт №049090 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період березень 2023 від 31.10.2023, обсяг споживання електричної енергії - 1 851,00 кВт*год на суму 11 162,98 грн - надіслані 28.11.2023 на електронну пошту відповідача - mppzt@mppzt.com.ua та на електронну пошту зазначену у повідомленні про переведення відповідача на ПОН - ovros@i.ua;

рахунок №000004737111/20/К04/56766 від 13.11.2023 та Акт №049104 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період квітень 2023 від 31.10.2023, обсяг споживання електричної енергії - 1 793,00 кВт*год на суму 9 751,76 грн - надіслані 28.11.2023 на електронну пошту відповідача - mppzt@mppzt.com.ua та на електронну пошту зазначену у повідомленні про переведення відповідача на ПОН - ovros@i.ua;

рахунок №000004737111/20/К05/56777 від 13.11.2023 та Акт № 049115 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період травень 2023 від 31.10.2023, обсяг споживання електричної енергії - 1 853,00 кВт*год на суму 9 200,46 грн - надіслані 28.11.2023 на електронну пошту відповідача - mppzt@mppzt.com.ua та на електронну пошту зазначену у повідомленні про переведення відповідача на ПОН - ovros@i.ua.

рахунок №00004737111/20/К06/56789 від 13.11.2023 та Акт №049127 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період червень 2023 від 31.10.2023, обсяг споживання електричної енергії - 1793,00 кВт*год на суму 8498,66 грн - надіслані 28.11.2023 на електронну пошту відповідача - mppzt@mppzt.com.ua та на електронну пошту зазначену у повідомленні про переведення відповідача на ПОН - ovros@i.ua.

рахунок №000004737111/20/К07/56804 від 13.11.2023 та Акт № 049142 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період липень 2023 від 31.10.2023, обсяг споживання електричної енергії - 1 853,00 кВт*год на суму 9 422,82 грн - надіслані 28.11.2023 на електронну пошту відповідача - mppzt@mppzt.com.ua та на електронну пошту зазначену у повідомленні про переведення відповідача на ПОН - ovros@i.ua.

рахунок №000004737111/20/К08/56815 від 13.11.2023 та Акт №049153 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період серпень 2023 від 31.10.2023, обсяг споживання електричної енергії - 1 853,00 кВт*год на суму 10 886,94 грн - надіслані 28.11.2023 на електронні пошти відповідача, зокрема на електронну пошту зазначену у повідомленні про переведення відповідача на ПОН - ovros@i.ua.

рахунок №000004737111/20/О09/55275 від 12.10.2023 та Акт № 047635 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період вересень 2023 від 30.09.2023, обсяг споживання електричної енергії - 1 794,00 кВт*год на суму 11 956,55 грн - надіслані 12.10.2023 на електронну пошту відповідача mppzt@mppzt.com.ua, крім цього рахунок та акт вручений засобами поштового зв`язку 10.11.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0505120052157.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, відповідачем не було заперечено факт листування між сторонами, не було надано заперечень щодо змісту листування.

Положеннями пункту 3.5. Договору розподілу споживача встановлено, що визначений обсяг розподіленої (спожитої) електричної енергії за підсумками розрахункового місяця передається Адміністратору комерційного обліку у встановленому Кодексом комерційного обліку порядку для включення в місячний баланс електричної енергії ОЕС України і є підставою для його використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі для взаєморозрахунків між Споживачем та його постачальником.

Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику «останньої надії» оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118.

Тобто, факт споживання електричної енергії споживачем оператор підтверджує шляхом надання постачальнику «останньої надії» Звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.

Заперечення відповідача щодо фактичного споживання електричної енергії зводяться до того,що у відповідача у період січня - вересня 2023 року показники лічильника №012413 не змінювались, у зв`язку з відсутністю споживання електроенергії з боку Херсонської філії відповідача, оскільки філія не здійснює господарську діяльність - вона законсервована і працівників там немає.

Відповідачем надано докази, що комісією Херсонської філії (відповідача) у складі 4-х працівників було складено акт від 20.12.2022 про фіксацію показників лічильника електроенергії станції Текстильна, згідно якого покази становлять - 33086 квт.ч.

09.08.2023 Херсонська філія (відповідач) листами №61 до АТ «Херсонобленерго» та від 09.08.2023 №62 на адресу ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» направила фото лічильника № 012413 та Акт від 20.12.2022 про фіксацію показників лічильника електроенергії ст. Текстильна, згідно якого покази становлять - 330862 кВт.ч., які були зареєстровані адресатами за №12/004413 від 09.08.2023 та № 12/001448 від 09.08.2023 відповідно.

04.09.2023 листом №01-003618 АТ «Херсонобленерго» повідомило відповідача, що факти зайняття об`єктів сторонніми особами не є такими, що звільняють особу від виконання обов`язку в натурі, а тому споживач зобов`язаний виконувати свій обов`язок по договору. Також, АТ «Херсонобленерго» зазначило, що станом на 04.09.2023 відсутні підстави для проведення перерахунку обсягів розподіленої/спожитої електроенергії по договору та відповідачем листом від 09.08.2023 №61 повідомлено покази тільки одного об`єкта, водночас розподіл електричної енергії відбувається на три об`єкта споживача.

12.09.2023 Херсонська філія зверненням №85 до АТ «Херсонобленерго» просила надіслати інспектора для зняття фактичних показників лічильника по ст. Текстильна та провести корегування суми заборгованості. Вказаний лист адресатом зареєстрований під №12/005384 від 13.09.2023.

21.09.2023 інспектором були складені Акт контрольного огляду вузлів обліку № 003556 по ст. Текстильна, лічильник 012413, покази становили - 330862 кВт та Акт контрольного огляду вузлів обліку № 003557 по м. Херсон, вул. Заводська, 47 (офіс), лічильник 002120, покази становили - 83798 кВт.

09.10.2023 Херсонська філія листом №104 звернулась до АТ «Херсонобленерго» про проведення корегування витрат електроенергії по ст. Текстильна, оскільки покази станом на грудень 2022 року (після деокупації м. Херсон) філією передавались і вони становили 330862 кВт та станом на жовтень 2023 року показники лічильника не змінилися, оскільки споживання електроенергії філією на здійснювалось - за 10 місяців філія не використала жодного кіловата електроенергії.

Відповідно до пункту 4.4 комерційної пропозиції акт купівлі-продажу електричної енергії (надалі - акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС.

Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС розподілу постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку.

Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника.

Оригінал акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача.

Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника.

У разі наявності зауважень до акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому споживач або постачальник залучають оператора системи розподілу для врегулювання спірного питання. У разі якщо сторони договору не дійшли згоди у вирішенні суперечки, споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини.

До усунення розбіжностей сторони договору керуються даними, що зазначені в акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.

У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.

Документом, що підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від постачальника до споживача, є узгоджений сторонами акт купівлі-продажу оформлений відповідно до умов, визначених в цьому розділі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що споживач (відповідач) звертався до позивача із зауваженнями до актів купівлі-продажу та оформив протоколи розбіжностей, в якому вказав обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

Північний апеляційний господарський суд погоджується з доводами позивача, що, у даному випадку, фото лічильника не може слугувати належним доказом відсутності споживання відповідачем електроенергії, а надані відповідачем докази листування не підтверджують усунення розбіжностей.

За таких обставин, відповідач не надав, а матеріали справи не містять доказів оплати заборгованості за поставлену позивачем електричну енергію у січні - вересні 2023 року.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за зазначений період.

Щодо розрахункового періоду березень 2021 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Пунктом пп. 4.3. п. 4 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 передбачено, що рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або ресстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв?язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв?язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповілного слектронного повідомлення (лист, факс та інше).

На підставі наданих АТ «Херсонобленерго» звітів та на виконання умов Договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», ДПЗД «Укрінтеренерго» було складено:

рахунок №000004737111/20/О01/11378 від 16.02.2021 та Акт № 005562 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період січень 2021 від 31.01.2021, обсяг споживання електричної енергії - 3 501,00 кВт год на суму 15 242,54 грн, рахунок та акт вручений 01.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0100189556750;

рахунок №000004737111/20/О02/17382 від 24.03.2021 та Акт №011562 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період лютий 2021 від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії - 4 100,00 кВт*год на суму 16 629,65 грн, рахунок та акт вручений 26.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення;

рахунок №000004737111/20/О03/19011 від 12.04.2021 та Акт № 013144 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період березень 2021 від 31.03.2021, обсяг споживання електричної енергії - 4 590,00 кВт год на суму 20 456,50 грн., рахунок та акт вручений 07.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

За наявності у Споживача заборгованості за Договором Постачальник зараховує кошти, отримані від Споживача, як погашення заборгованості за електричну енергію, поставлену в минулі періоди по Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості незалежно від зазначеного Споживачем призначення платежу (п.4.5 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»).

Згідно реєстру оплат, який був поданий до суду разом з позовом та виписки по рахунку позивача, відповідачем в рахунок погашення боргу за спожиту електроенергію 02.12.2021 було сплачено за лютий 2021 року 16 629,65 грн та за березень 2021 року 20 456,50 грн.

Позивач вказав, що у відповідача залишається борг за березень 2021 року в розмірі 15 242,54 грн., а за січень та лютий 2021 року борг за спожиту електроенергію відсутній, оскільки відповідачем борг за лютий 2021 року було погашено повністю, за березень 2021 року частково(оплата за березень 2021 року в розмірі 20 456,50 грн частково зарахована за минулий період, а саме, за січень 2021 року з 20 456,50 грн зараховано 15 242,54 грн) залишок 5 213,96 грн за березень 2021 року (20 456,50 грн - 15 242, 54 грн).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем суду було надано лише одне платіжне доручення про сплату 20 456,50 грн, а судом першої інстанції не враховано зарахування оплат за минулий період, що передбачено п.4.5 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 та не враховано, що відповідачем порушено строки оплати за спожиту електроенергію.

Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням позивача, оскільки такі доводи підтверджуються доказами наявними в матеріалах справи доказами.

Оскільки, рахунок за січень 2021 року вручений відповідачу 01.03.2021, а борг сплачено 02.12.2021, тому за період з 09.03.2021 по 02.12.2021 позивачем нараховано пеню, 15 % річних та інфляційні втрати.

Оскільки, рахунок за лютий 2021 року вручений відповідачу 26.04.2021, а борг сплачено 02.12.2021, тому за період з 04.05.2021 по 02.12.2021 позивачем нараховано пеню, 15 % річних та інфляційні втрати.

Оскільки, рахунок за березень 2021 року вручений відповідачу 07.06.2021, борг частково сплачено 02.12.2021 за цей період, тому за період з 15.06.2021 по 02.12.2021 нараховано позивачем пеню, 15 % річних та інфляційні втрати та на залишок суми боргу за березень 2021 нараховано за період з 03.12.2021 по 31.03.2026 15 % річних та інфляційні втрати, а пеня нарахована за період з 03.12.2021 по 23.02.2022.

Так, згідно з п. 6.1. договору за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку Постачальника.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України (тут і далі, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, установлений договором.

У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені «за кожен день прострочення») нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Як вбачається з пункту 6.1. договору, зміст умов містить додаткове застереження, зокрема, «враховуючи фактичний день оплати», яке свідчить про визначення в них іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22.

Враховуючи викладене, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені, суд апеляційної інстанції встановив, що розмір пені у сумі 5 506, 98 грн та період нарахування здійснено позивачем правильно та відповідає умовам Договору.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання встановлено статтею 625 ЦК України, згідно з положеннями частини другої якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.1 договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Згідно з п. 7.4 комерційної пропозиції, споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція) (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №910/21124/20, від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21).

Питання розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання також було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19, за результатами розгляду якого об`єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Таким чином, вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем (пункт 5.10. Договору).

Згідно пункту 5.1. Комерційної пропозиції споживачі постачальника «останньої надії» оплачують послуги з передачі та розподілу електричної енергії оператору системи передачі та оператору системи розподілу згідно з умовами укладених договорів про надання відповідних послуг.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем відповідачу 15 % річних та інфляційних втрат за оспорюваний період та встановлено, що розрахунок є арифметично правильним та таким, що відповідає приписам Закону.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, які слід було задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зважаючи на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі №910/5382/26 скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі №910/5382/26 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі №910/5382/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (02092, м. Київ, вул. Алматинська, 37, код ЄДРПОУ 04737111) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) основну заборгованість у розмірі 107 868, 37 грн (сто сім тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 37 копійок), пеню у розмірі 5 506, 98 грн (п`ять тисяч п`ятсот шість гривень 98 копійок), 15 % річних у розмірі 46 947, 93 грн ( сорок шість тисяч дев`ятсот сорок сім гривень 93 копійки) інфляційні втрати у розмірі 28 675, 01 грн (двадцять вісім тисяч шістсот сімдесят п`ять гривень 01 копійка) та судовий збір за подання позову у розмірі 2 662, 40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (02092, м. Київ, вул. Алматинська, 37, код ЄДРПОУ 04737111) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) 3 993, 60 грн (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три гривні 60 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/5382/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська