Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №910/4140/26 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №910/4140/26

Суддя: Владимиренко С.В.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р. Справа№910/4140/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» про ухвалення додаткового рішення

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 (повний текст складено 15.07.2026)

у справі №910/4140/26 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 5 515 956, 60 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» (далі за текстом - позивач) 10.04.2026 звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 3 903 551,15 інфляційних втрат, 1 612 405,45 грн 3% річних та судових витрат.

Господарський суд міста Києва рішенням від 13.07.2026, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 29.09.2029 у справі №910/4140/26 позов задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача 1 612 405,45 грн 3% річних, 3 882 130,42 грн інфляційних втрат та 82 418,04 грн судового збору. У решті позову суд першої інстанції відмовив.

02.10.2026 позивачем подано до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення, за якою просить суд стягнути з відповідача 34 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції позивач до заяви про ухвалення додаткового рішення додав копію Договору №2026/25 про надання професійної правничої допомоги від 14.01.2026, копію Акта приймання-передавання послуг від 01.10.2026 до Договору №2026/25 про надання професійної правничої допомоги від 14.01.2026, копію Ордера про надання правничої допомоги серії АТ №1150276 від 28.08.2026.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, картки, додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому (судді-доповідачу) (складу суду) від 02.10.2026 заяву про ухвалення додаткового рішення передано на розгляд колегії Північного апеляційного господарського суду у складі: Владимиренко С.В. - головуючий, Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Процесуальні дії у даній справі не здійснювались у період перебування головуючої судді Владимиренко С.В. у відпустці з 02.10.2026 по 11.10.2026, суддів: Ходаківської І.П. та Демидової А.М. у відпустках з 05.10.2026 по 08.10.2026.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.10.2026 у справі №910/4140/26 розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, дослідивши надані заявником докази, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина 2 статті 124 ГПК України).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі №910/4140/26 зазначив, що остаточний розмір судових витрат, у тому числі, витрат на професійну правничу допомогу, буде підтверджений у встановленому законодавством порядку шляхом подання відповідних доказів щодо обсягу таких витрат та їх вартості, що сплачена або буде сплачена.

Не подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат не є безумовною підставою для відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Подібний за змістом правовий висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 15.01.2024 у cправі №918/1094/22.

Згідно із статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач своїм правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу скористався, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції заявив та вказав, що заявлений позивачем розмір витрат є очевидно завищеним, враховуючи те, що справа не викликала публічного інтересу та не мала впливу на репутацію позивача, а заявлена позивачем сума відшкодування вартості послуг є очевидно завищеною.

Відповідно до частини 1, 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

14.01.2026 між позивачем (Клієнт) та адвокатом Загайкевич Світланою Михайлівною (Адвокат) укладено Договір №2026/25 про надання професійної правничої допомоги (далі за текстом - Договір), за умовами якого Адвокат зобов`язався надавати послуги з професійної правничої допомоги по захисту прав та законних інтересів Клієнта під час цивільного, господарського, адміністративного та кримінального провадження, юридичної консультації, правового інформування та іншої юридичної допомоги, пов`язаної з діяльністю Клієнта та його посадових осіб, а Клієнт зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити надані Адвокатом послуги.

Відповідно до пункту 3.1 Договору представництво та захист прав та законних інтересів Клієнта, а також надання йому необхідної професійної правничої допомоги під час господарського провадження, пов`язаного з діяльністю Клієнта, відповідно до умов цього Договору, здійснюється на платній основі.

Пунктами 3.2 та 3.3 Договору сторони погодили, що винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва та наданих інших видів правової допомоги Клієнту у судових справах обчислюється у фіксованому розмірі та зазначається в актах приймання-передачі наданих послуг. Остаточний розмір витрат Клієнта та фактично надані Адвокатом послуги відповідно до умов цього Договору підтверджуються оформленими сторонами у встановленому законодавством порядку актами приймання-передачі наданих послуг. Клієнт перераховує Адвокату кошти згідно суми, обумовленої в Акті приймання-передачі наданих послуг.

Цей Договір набирає чинності з дня підписання Сторонами даного Договору та діє до 31.12.2026 та у будь-якому разі до повного та належного його виконання (пункт 5.1 Договору).

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг б/н від 01.10.2026 (а.с. 89 т. 2) сторони погодили, що вартість наданих адвокатських послуг складає 34 000,00 грн без ПДВ.

Відповідно до вище наведеного Акта вбачається, що позивачу було надано наступні адвокатські послуги:

- формування правової позиції, складання відзиву на апеляційні скарги на рішення та додаткове рішення - ціна за одиницю - 15 000,00 грн, загальна ціна -30 000,00 грн;

- участь адвоката у судовому засіданні - 4 000,00 грн (участь адвоката в одному судовому засіданні становить 4 000,00 грн).

Представництво інтересів позивача у Північному апеляційному господарському суді здійснювала адвокат Загайкевич Світлана Михайлівна на підставі Ордера на надання правничої допомоги серії АТ №1150276 від 28.08.2026.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

Отже, сторони за Договором погодили, що винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва та наданих інших видів правової допомоги Клієнту у судових справах обчислюється у фіксованому розмірі та зазначається в актах приймання-передачі наданих послуг. Остаточний розмір витрат Клієнта та фактично надані Адвокатом послуги відповідно до умов цього Договору підтверджуються оформленими сторонами у встановленому законодавством порядку актами приймання-передачі наданих послуг. Клієнт перераховує Адвокату кошти згідно суми, обумовленої в Акті приймання-передачі наданих послуг.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Разом з цим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Згідно частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (пункт 39 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, пункт 18 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2025 у cправі № 910/2546/22).

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 04.12.2018 у справі №911/3386/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 сформував правовий висновок про те, що, визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи, крім іншого, суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Судом апеляційної інстанції враховано, що правова позиція позивача як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції не змінювалась, отже, адвокату не потрібно було витрачати додатковий час на підготовку відзиву на апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі №910/4140/26, відзиву на апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2026 у справі №910/4140/26 та підготовку до судового засідання.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката. Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2026 у справі №911/969/24.

За висновком суду апеляційної інстанції, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 19 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, враховуючи те, що правова позиція позивача як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції не змінювалась, отже, адвокату не потрібно було витрачати додатковий час на підготовку відзиву на апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі №910/4140/26, відзиву на апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2026 у справі №910/4140/26 та підготовку до судового засідання.

Крім того, переглядаючи додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2026 у справі №910/4140/26 судом апеляційної інстанції встановлено, що за наявною у відкритому доступі інформацією в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» є учасником численних аналогічних судових спорів про стягнення заборгованості з відповідача - ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» за договорами постачання електричної енергії, а тому відповідні спори розглядаються з урахуванням уже сформованої судами практики.

Отже, участь представника позивача у таких справах не потребує додаткового часу та великих зусиль на ознайомлення з судовою практикою та підготовку відповідних процесуальних документів. Враховуючи характер спірних правовідносин та ціни позову, наявність обґрунтованих заперечень відповідача щодо співмірності заявленої суми компенсації, а також оцінюючи фактичні витрати позивача, з урахуванням критеріїв реальності та розумності таких витрат, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 19 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

За таких обставин, заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 19 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Статтею 244 ГПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням того, що за подання клопотання по ухвалення додаткового рішення судовий збір не сплачується, то розподіл судового збору у такому випадку не здійснюється.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/4140/26 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» (вул. Надрічна, буд. 4-Б, м. Івано-Франківськ, 76019; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42129720) 19 000,00 грн (дев`ятнадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

3. Видачу наказу на виконання пункту 2 резолютивної частини даної додаткової постанови доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №910/4140/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua