Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №910/14624/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р. Справа№ 910/14624/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Чайка»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026

у справі № 910/14624/25 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами

до Державного підприємства «Чайка»

про стягнення 236 457,93 грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва звернулася Клінічна лікарня «Феофанія» Державного управління справами з позовом до Державного підприємства «Чайка» про стягнення суму основного боргу за Договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 1132 від 01.12.2018 року з урахуванням сума боргу: 201 928,65 грн, 3% річних - 4 732,32 грн, пеня (6 місяців) - 15 604,04 грн, інфляційні втрати - 14 192,92 грн, - разом до стягнення 236 457,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.12.2018 між Клінічною лікарнею «Феофанія» Державного управління справами та Державним підприємством «Чайка» було укладено Договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 1132.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/14624/25 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Чайка» на користь Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами 236 457,93 грн, з яких основний борг у розмірі 201 928,65 грн, 3% річних - 4 732,32 грн, пеня (6 місяців) - 15 604,04 грн, інфляційні втрати - 14 192,92 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що положення Договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в п.п. 2.2.3. «за кожен день прострочки, включаючи день оплати», то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців. Враховуючи, що відповідач не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов`язань, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Державне підприємство «Чайка» звернулось через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 по справі № 910/14624/25 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне.

Скаржник зазначає, що відповідно до пп.2.2.3 п.2.2 Договору орендар зобов`язується щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним місяцем, своєчасно у повному обсязі сплачувати на рахунок Орендодавця відшкодування витрат за комунальні послуги по утриманню орендованого приміщення, відповідно до загальної площі приміщення, та відшкодування податку на землю, на підставі отриманих від орендодавця рахунків та/або актів виконаних робіт (послуг). При несвоєчасному внесенні плати або не в повному обсязі, сплачувати пеню із розрахунку облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом. Таким чином, обов`язковою умовою для сплати комунальних послуг є наявність акту виконаних робіт-первинного бухгалтерського документу.

Так, скаржник зазначає, що в обґрунтування наявності заборгованості позивач надає акти виконаних робіт (послуг). Однак, частина наданих позивачем актів не підписані відповідачем та не скріплені його печаткою (акт №26 від 29.02.2024, №7 від 31.01.2024, №49 від 29.03.2024, №266 від 29.12.2023, №8 від 31.01.2024, №265 від 29.12.2023). У зв`язку з чим не можуть бути належним доказом, який підтверджує заборгованість відповідача. Поряд з цим, позивач не надає акти виконаних робіт (послуг) за листопад, грудень 2023 року, а надає лише рахунки. Відтак, позивач безпідставно заявляє до стягнення з відповідача витрати за комунальні послуги, витрати за водопостачання, земельний податок за відповідні періоди.

Відповідач вказує, що акти №26 від 29.02.2024, №7 від 31.01.2024, №49 від 29.03.2024, №266 від 29.12.2023, №8 від 31.01.2024, №265 від 29.12.2023 оформлені без дотримання вимог частини 2 статті 9 Закону № 996-XIV, а на послуги за листопад, грудень 2023 року акти взагалі відсутні, відповідні документи є неналежними і недостовірними доказами, та такими, що не можуть підтвердити наявність заборгованості відповідача перед позивачем. Однак, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення на вище вказані обставини уваги не звернув, що призвело до винесення необґрунтованого та незаконного рішення.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивачем не надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Чайка» у судовій справі № 910/14624/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 апеляційну скаргу Державного підприємства «Чайка» - залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

13.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Державного підприємства «Чайка» про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано доказ сплати судового збору у розмірі 4 256,50 грн.

Ухвалою суду від 17.03.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/14624/25 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 Розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/14624/25 призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку тим, що рішенням Вищої ради правосуддя від 07.05.2026 тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя суддю Кропивну Л.В., яка є головуючим суддею (суддею-доповідачем), для розгляду справи №910/14624/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою суду від 18.05.2026 апеляційну скаргу Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/14624/25 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/14624/25 у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

Враховуючи воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу «Повітряна тривога», перебування колегії суддів у відпустці, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/14624/25 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.12.2018 Клінічною лікарнею «Феофанія» Державного управління справами (орендодавець) та Державним підприємством «Чайка» (орендар) було укладено договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 1132, згідно з яким орендодавець забезпечує обслуговування та експлуатацію нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Заболотного, 21, розташоване на території контрольно-пропускного пункту, загальною площею 72,6 кв.м, а орендар бере участь у витратах орендодавця на виконання вказаних послуг пропорційно до займаної ним площі цього приміщенні, вартість якого за незалежною експертною оцінкою 1 086 600 грн.

Крім пропорційно займаної площі, Договір може передбачати й інші критерії для розрахунку відшкодування витрат на утримання орендованого приміщення і оплати спожитих послуг, а саме за кількістю джерел електрообладнання, у разі наявності лічильників з обліку спожитих послуг.

Орендоване приміщення використовується орендарем для цілей розміщення торгівельного об`єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи. (п. 1.1. розділу 1 договору).

Згідно з п.п. 2.2.3. розділу 2 договору орендар зобов`язується щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним місяцем, своєчасно й у повному обсязі сплачувати на рахунок орендодавця відшкодування витрат за комунальні послуги по утриманню орендованого приміщення, відповідно до загальної площі приміщення, та відшкодування податку на землю, на підставі отриманих від орендодавця рахунків та/ або актів виконаних робіт (послуг). При несвоєчасному внесені плати або не в повному обсязі, сплачувати пеню із розрахунку облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом.

Відповідно до п.п. 2.2.4. розділу 2 договору орендар зобов`язується щомісячно оформляти шляхом підписання) отриманий від орендодавця Акт наданих послуг у 2-ох екземплярах та повертати оформлений належним чином екземпляр орендодавцю у термін 5-ти банківських днів з дати отримання. У випадку не повернення (не підписання) орендодавцем Акту наданих послуг в обумовлений Договором термін з будь-якої причини і не повідомивши її орендодавцю, послуги за даним Актом вважаються наданими/отриманим та підлягають сплаті орендарем.

Згідно з п.п. 2.2.7. розділу 2 договору орендар зобов`язується оплачувати орендодавцю в повному обсязі передбачені послуги за цим Договором та додатками до нього, на підставі виставлених рахунків, включно до дня повернення орендованого майна за актами приймання-передачі, який є невід`ємною частиною Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01 грудня 2018 року № 1117.

Відповідно до п.п. 3.1.2. розділу 3 договору орендодавець має право стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість за виставленими рахунками за послуги, передбачені Договором та додатками до нього.

Згідно п. 4.5. розділу 4 договору закінчення або припинення цього Договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити орендодавцю заборгованість за ним, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.

Строк дії цього Договору не може бути більшим, ніж строк дії Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2018 №1117 (п. 5.1. розділу 5 договору).

Сторони визначились і дійшли згоди, що цей договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців, що діє з 01.12.2018 по 31.10.2021, включно (п. 5.2. розділу 5 договору).

У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважатиметься продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (п. 5.5. розділу 5 договору).

Листом від 25.11.2022 позивач повідомив відповідача про наявність боргу за Договором розмір якого станом на 24.11.2022 становив 73449,89 грн.

Листом від 24.05.2023 позивач повідомив відповідача про наявність боргу за Договором розмір якого станом на 24.11.2022 становив 110 907,46 грн.

Листом від 04.01.2024 позивач повідомив відповідача про розірвання Договору про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 1132 від 01.12.2018, у зв`язку із постійним порушенням відповідачем умов Договору з оплати орендних платежів, а також просив погасити наявний борг за Договором.

При цьому, 09.02.2024 орендар надіслав орендодавцю гарантійний лист №20-24/8, в якому зазначив, що ДП «Чайка» понесла прямі збитки від агресії російської федерації, що призвело до порушення договірних відносин з контрагентами, у тому числі перед КЛ «Феофанія». Також просив погодити графік погашення заборгованості на суму у розмірі 331 046,26 грн.

Позивачем до матеріалів справи надані акти виконаних робіт (послуг) щодо перерахунку відшкодування витрат з електроенергії, відшкодування витрат з теплопостачання, відшкодування витрат з електроенергії, відшкодування витрат з водовідведення, відшкодування послуг зв`язку, експлуатаційні витрати (вивіз сміття) на загальну суму 186 470,29 грн, а саме: від 31.05.2022 № 92 на суму 4 956 грн, від 30.04.2022 № 74 на суму 5 394,53 грн, від 31.07.2022 № 144 на суму 8 199 грн, від 30.06.2022 № 116 на суму 8 598,50 грн, від 30.09.2022 № 182 на суму 5 384,81 грн, від 31.08.2022 № 160 на суму 9 261,20 грн, від 31.10.2022 № 204 на суму 10 144,36 грн, від 30.11.2022 № 225 на суму 10 336,70 грн, від 30.12.2022 № 239 на суму 10 372,68 грн, від 31.01.2023 № 10 на суму 8 791,86 грн, від 28.02.2023 № 28 на суму 8 433,87 грн, від 31.03.2023 № 51 на суму 7 797,71 грн, від 28.04.2023 № 79 на суму 4 995,37 грн, від 31.05.2023 № 99 на суму 3 884,80 грн, від 30.06.2023 № 120 на суму 5 284,95 грн, від 31.07.2023 № 146 на суму 7 756,23 грн, від 31.08.2023 № 167 на суму 8 371,48 грн, від 29.09.2023 № 190 на суму 13 026,98 грн, від 31.10.2023 № 216 на суму 10 416,19 грн, від 31.01.2024 № 7 на суму 12 357,48 грн, від 29.02.2024 № 225 на суму 12 588,88 грн.

Також позивачем 30.11.2023 було виставлено рахунок - фактуру № 233 на суму 10067,77 грн., 05.12.2023 рахунок-фактуру № 254 на суму 12 588,88 грн.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем щодо перерахунку відшкодування витрат з електроенергії, відшкодування витрат з теплопостачання, відшкодування витрат з електроенергії, відшкодування витрат з водовідведення, відшкодування послуг зв`язку, експлуатаційні витрати (вивіз сміття) як станом на день подання позовної заяви, так і станом на день прийняття рішення становить 186 470,29 грн.

Також позивачем надані до матеріалів справи акти приймання-передачі робіт (надання послуг) витрати за водопостачання на загальну суму 5 497,57 грн, а саме: від 31.03.2022 № 66 на суму 378,08 грн з ПДВ, від 30.04.2022 № 75 на суму 230,05 грн з ПДВ, від 31.05.2022 № 93 на суму 230,05 грн з ПДВ, від 30.06.2022 №117 на суму 230,05 грн з ПДВ, від 31.07.2022 № 145 на суму 230,05 грн з ПДВ, від 31.08.2022 № 165 на суму 230,05 грн з ПДВ, від 30.09.2022 № 183 на суму 230,05 грн з ПДВ, від 31.10.2022 № 205 на суму 230,05 грн з ПДВ, від 30.11.2022 № 226 на суму 230,05 грн з ПДВ, від 30.12.2022 № 253 на суму 230,05 грн з ПДВ, від 31.01.2023 № 11 на суму 241,16 грн з ПДВ, від 28.02.2023 № 29 на суму 241,16 грн з ПДВ, від 31.03.2023 № 52 на суму 241,16 грн з ПДВ, від 28.04.2023 № 80 на суму 241,16 грн з ПДВ, від 31.05.2023 № 100 на суму 241,16 грн з ПДВ, від 30.06.2023 № 121 на суму 241,16 грн з ПДВ, від 31.07.2023 № 147 на суму 241,16 грн з ПДВ, від 31.08.2023 № 168 на суму 241,16 грн з ПДВ, від 29.09.2023 № 191 на суму 241,16 грн з ПДВ, від 31.10.2023 № 217 на суму 241,16 грн з ПДВ, від 29.12.2023 № 265 на суму 241,16 грн з ПДВ, від 31.01.2024 № 8 на суму 365,30 грн з ПДВ.

Також позивачем 30.11.2023 було виставлено рахунок-фактуру № 234 на суму 241,16 грн.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем щодо витрати за водопостачання як станом на день подання позовної заяви, так і станом на день прийняття рішення становить 5 497,57 грн.

Окрім того, позивачем надано акти приймання-передачі робіт (надання послуг) стосовно компенсації земельного податку на загальну суму 9 960,79 грн, а саме: від 31.03.2022 № 51 на суму 1 106,40 грн, від 30.06.2022 № 119 на суму 1 106,40 грн, від 30.09.2022 № 184 на суму 1 106,40 грн, від 30.12.2022 № 254 на суму 1 106,40 грн, від 31.03.2023 № 53 на суму 1 272,36 грн, від 30.06.2023 № 122 на суму 1 272,36 грн, від 29.09.2023 № 193 на суму 1 272,36 грн, від 29.12.2023 № 266 на суму 1 272,36 грн, від 29.03.2024 № 49 на суму 1 337,25 грн.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем щодо відшкодування податку за користування земельною ділянкою як станом на день подання позовної заяви, так і станом на день прийняття рішення становить 9 960,79 грн.

Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків за період: Січень 2022 року - Грудень 2024 року за відповідачем обліковується заборгованість щодо відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг на загальну суму 201 928,65 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму заборгованості з відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг у розмірі 201 928,65 грн, пеню у розмірі 15 604,04 грн, інфляційні втрати 14 192,92 грн та 3% річних від суми заборгованості у розмірі 4 732,32 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір №1132 про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

За умовами договору орендодавець забезпечує обслуговування та експлуатацію нежитлового приміщення, а орендар бере участь у витратах орендодавця на виконання відповідних послуг пропорційно до займаної ним площі приміщення.

Відповідно до пп. 2.2.3 договору орендар зобов`язався щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, своєчасно та у повному обсязі сплачувати на рахунок орендодавця відшкодування витрат за комунальні послуги з утримання орендованого приміщення відповідно до його загальної площі та відшкодування податку на землю на підставі отриманих від орендодавця рахунків та/або актів виконаних робіт (послуг).

Підпунктом 2.2.7 договору передбачено обов`язок орендаря оплачувати орендодавцю в повному обсязі передбачені договором та додатками до нього послуги на підставі виставлених рахунків, а пп. 3.1.2 договору передбачено право орендодавця стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість за виставленими рахунками за послуги, передбачені договором та додатками до нього.

Отже, зі змісту погоджених сторонами умов договору вбачається, що виникнення у ДП «Чайка» грошового обов`язку з відшкодування відповідних витрат не поставлено у залежність виключно від наявності двосторонньо підписаного акта виконаних робіт (наданих послуг), оскільки сторони прямо передбачили можливість здійснення оплати на підставі рахунків та/або актів виконаних робіт (послуг).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено місцевим господарським судом, у зв`язку з неналежним виконанням ДП «Чайка» взятих на себе договірних зобов`язань у відповідача виникла заборгованість за відшкодування витрат з теплопостачання, електроенергії, водовідведення, зв`язку, експлуатаційних витрат, водопостачання з артсвердловини та мереж лікарні, а також земельного податку.

Матеріалами справи підтверджується, що правовідносини сторін за договором мали тривалий характер. Позивач систематично здійснював відповідні нарахування, оформлював акти та рахунки, а відповідач протягом попередніх періодів здійснював оплати за договором, що відображено, зокрема, у документах щодо взаємних розрахунків сторін.

При цьому позивач неодноразово звертався до відповідача у зв`язку з невиконанням останнім зобов`язань з оплати отриманих послуг за договором.

Так, повідомленням про заборгованість від 25.11.2022 позивач повідомив відповідача про існування станом на 24.11.2022 заборгованості за договором №1132 у загальному розмірі 73 449,89 грн, навівши конкретний перелік неоплачених актів, їх дати та суми, та вимагав погасити заборгованість.

У подальшому повідомленням від 24.05.2023 позивач повторно повідомив ДП «Чайка» про невиконання зобов`язань за договором. У цьому листі детально перелічено неоплачені акти за 2022-2023 роки та зазначено про наявність станом на 24.05.2023 заборгованості вже у розмірі 110 907,46 грн.

Матеріали справи не містять доказів того, що у відповідь на зазначені повідомлення ДП «Чайка» заперечувало факт отримання відповідних комунальних послуг, їх обсяг чи вартість, заявляло про неправильність здійснених нарахувань або посилалося на неналежне оформлення актів як на підставу відсутності грошового зобов`язання.

Позивач, у зв`язку із порушенням відповідачем своїх зобов`язань щодо внесення орендної плати за договором та допустив наявність заборгованості перед позивачем, листом від 04.01.2024 повідомив відповідача про розірвання договору оренди та пов`язаного з ним договору №1132 з 01.02.2024 та вимагав повного погашення наявної заборгованості.

В подальшому, 09.02.2024 відповідач направив позивачу гарантійний лист, в якому зазначив про існування форс-мажорних обставин, пов`язаних із військовою агресією російської федерації проти України, понесення підприємством збитків, втрату частини посівних площ, недоотримання врожаю та скорочення обсягів переробки власної сировини, що, за твердженням самого підприємства, призвело до порушення договірних відносин з контрагентами, у тому числі з Клінічною лікарнею «Феофанія».

Також у листі відповідач не заперечував проти наявності грошових зобов`язань перед позивачем, а, навпаки, запропонував погодити конкретний графік погашення заборгованості на загальну суму 331 046,26 грн із визначенням сум та строків відповідних платежів.

Колегія суддів враховує, що зазначена в гарантійному листі загальна сума 331 046,26 грн сама по собі не підтверджує розмір саме тієї заборгованості за договором №1132, яка є предметом цього спору, оскільки з матеріалів справи вбачається існування між сторонами також інших пов`язаних грошових зобов`язань.

Водночас зміст гарантійного листа має істотне доказове значення у сукупності з іншими доказами, оскільки характеризує поведінку самого боржника після неодноразового пред`явлення йому вимог про оплату.

Зокрема, відповідач причиною невиконання грошових зобов`язань вказує не відсутність наданих послуг, неправильність їх обсягу чи вартості, непідписання актів або відсутність первинних документів, а складний фінансово-господарський стан підприємства, спричинений обставинами воєнного часу, та просив погодити графік погашення заборгованості, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює доводи скаржника про те, що заборгованість не доведена виключно через відсутність підпису відповідача на деяких актах.

Так, скаржник у апеляційній скарзі вказує на те, що акти № 26 від 29.02.2024, № 7 від 31.01.2024, № 49 від 29.03.2024, № 266 від 29.12.2023, № 8 від 31.01.2024 та № 265 від 29.12.2023 не містять підпису та печатки відповідача, у зв`язку з чим, на переконання скаржника, не є належними первинними документами та не можуть підтверджувати відповідну заборгованість.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника лише в частині фактичної обставини, що окремі наявні у справі акти дійсно не містять підпису представника відповідача, водночас, зазначене не є достатньою підставою для висновку про відсутність господарських операцій та, відповідно, грошового зобов`язання відповідача.

Також доводи відповідача, з посиланням на ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки положення зазначеної норми щодо оформлення первинних документів не можуть тлумачитися таким чином, що сам лише формальний недолік документа автоматично усуває цивільно-правові наслідки фактично здійсненої господарської операції, реальність якої підтверджується іншими належними та допустимими доказами.

Більше того, доводи скаржника про те, що обов`язковою умовою виникнення обов`язку з оплати за договором № 1132 є саме двосторонньо підписаний акт, суперечить змісту укладеного сторонами договору, оскільки пп. 2.2.3 договору встановлено обов`язок орендаря здійснювати оплату на підставі рахунків та/або актів виконаних робіт (послуг), а пп. 2.2.7 договору окремо передбачено обов`язок оплачувати послуги на підставі виставлених рахунків.

Отже, двостороннє підписання акта не визначене сторонами як єдина та безальтернативна умова виникнення грошового зобов`язання.

При цьому відповідач не навів та не підтвердив належними доказами, що фактично не користувався відповідними комунальними послугами, що вони не надавалися, що визначені позивачем обсяги споживання не відповідають фактичним показникам або що застосовані тарифи чи здійснені розрахунки є неправильними, натомість апеляційна скарга фактично зводиться до заперечень проти форми оформлення частини документів, однак не містить належного спростування реальності самих господарських операцій.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що відсутність підпису відповідача на окремих актах, оцінена разом із договором, рахунками, іншими актами, здійсненими сторонами розрахунками, тривалим характером договірних відносин, неодноразовими повідомленнями про заборгованість та гарантійним листом самого відповідача про погодження графіка її погашення, не спростовує факту існування грошового зобов`язання відповідача перед позивачем.

Щодо доводів скаржника про відсутність актів за листопад та грудень 2023 року, колегія суддів вказує на те, що за відповідні періоди позивачем виставлялися рахунки на оплату, зокрема рахунок-фактура №233 від 30.11.2023 на суму 10 067,77 грн та рахунок №254 від 05.12.2023 на суму 12 588,88 грн.

Як уже зазначалося, відповідно до пп. 2.2.3 договору №1132 обов`язок відповідача з оплати виникає на підставі отриманих від орендодавця рахунків та/або актів виконаних робіт (послуг).

Отже, використання сторонами конструкції «та/або» свідчить про погодження ними можливості здійснення розрахунків як на підставі актів, так і на підставі відповідних рахунків.

Цей висновок додатково узгоджується з пп. 2.2.7 договору, який прямо покладає на орендаря обов`язок оплачувати послуги на підставі виставлених рахунків, та пп. 3.1.2 договору, який надає орендодавцю право стягнути прострочену заборгованість за такими рахунками, тому відсутність окремого акта за наявності виставленого відповідно до умов договору рахунку сама по собі не свідчить про відсутність грошового зобов`язання та не є достатньою підставою для звільнення відповідача від оплати фактично понесених позивачем витрат.

Отже, за результатами дослідження та оцінки наявних у справі доказів колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність у відповідача перед позивачем основної заборгованості за договором №1132 у розмірі 201 928,65 грн, при цьому, відповідачем доказів погашення зазначеної заборгованості до матеріалів справи не надано.

Водночас матеріали справи підтверджують не лише факт нарахування відповідних сум позивачем, але й існування між сторонами реальних та тривалих договірних відносин, попереднє здійснення розрахунків за цим договором, неодноразове повідомлення відповідача про наявність заборгованості та подальше звернення самого відповідача з пропозицією встановити графік її погашення.

За змістом статей 610, 612 Цивільного кодексу України невиконання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених його змістом, є порушенням зобов`язання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлення факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для стягнення, крім основного боргу в сумі 201 928,65 грн, також 4 732,32 грн 3% річних, 14 192,92 грн інфляційних втрат та 15 604,04 грн пені, а всього 236 457,93 грн.

Доводів щодо неправильності безпосередньо здійсненого позивачем та перевіреного судом першої інстанції математичного розрахунку зазначених нарахувань, періодів їх нарахування або застосованих показників апеляційна скарга не містить.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги ДП «Чайка» не спростовують установлених судом першої інстанції обставин щодо існування та розміру невиконаного грошового зобов`язання відповідача.

Колегія суддів враховує, що окремі акти, які надані позивачем, дійсно не містять підпису представника відповідача, а тому висновки місцевого господарського суду в частині оцінки оформлення таких документів потребують наведеного вище уточнення.

Разом із тим зазначена обставина не призвела до неправильного вирішення спору по суті, оскільки реальність господарських операцій та наявність відповідного грошового зобов`язання підтверджуються сукупністю інших доказів, а умовами самого договору № 1132 не встановлено, що виключною підставою для здійснення оплати є двосторонньо підписаний акт.

Натомість зміст договору, виставлені рахунки та акти, тривалий характер виконання сторонами договірних зобов`язань, неодноразові письмові повідомлення позивача про накопичення заборгованості, відсутність доказів своєчасного заперечення відповідачем факту надання послуг, в тому числі і у апеляційній скарзі, та, насамперед, гарантійний лист самого ДП «Чайка» від 09.02.2024, яким останнє пояснювало причини невиконання своїх зобов`язань та пропонувало конкретний графік погашення заборгованості, у своїй сукупності підтверджують обґрунтованість висновку про порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором.

Саме лише посилання скаржника на формальні недоліки оформлення окремих актів за відсутності належного спростування фактичного надання послуг, обсягу понесених позивачем витрат та здійснених нарахувань, не є достатньою підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції. Такий підхід відповідає актуальній практиці Верховного Суду щодо необхідності оцінювати реальність господарської операції на підставі всієї сукупності доказів, а не вирішувати питання про існування зобов`язання виключно за формальною ознакою наявності або відсутності підпису на окремому первинному документі.

Інші доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують та не свідчать про наявність передбачених статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/14624/25, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/14624/25, відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/14624/25 в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/14624/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/14624/25 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №910/14624/25 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко