Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №927/792/26 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: перевезення, транспортного експедирування, з них

Дата: 05 жовтня 2026 р.

Справа: №927/792/26

Суддя: Гаврилюк О.М.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. Справа№ 927/792/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Тарабанько Д.М. (поза межами приміщення суду);

від відповідача: не з`явився;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОРЕСУРС ЛТД»

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2026

у справі № 927/792/26 (суддя Моцьор В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІВЕР ТРАНС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОРЕСУРС ЛТД»

про стягнення 51 000,00 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду

Товариством з обмеженою відповідальністю «СІВЕР ТРАНС» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОРЕСУРС ЛТД» про стягнення заборгованості у сумі 51 000,00 грн.

Ухвалою суду від 12.08.2026 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.

Від позивача та відповідача надійшли до суду заява та клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2026 закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОРЕСУРС ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІВЕР ТРАНС» 2 662,40 грн витрат по сплаті судового збору та 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОРЕСУРС ЛТД» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2026 у справі № 927/792/26 в частині вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн скасувати. Направити справу № 927/792/26 в частині вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції для нового розгляду, з наданням відповідачу процесуальної можливості подати клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 126 ГПК України.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказав на те, що останній строк для подання відзиву спливав 26.08.2026 і відповідач мав намір скористатися наданим йому процесуальним законом правом на подання відзиву на позовну заяву та клопотання про зменшення розміру судових витрат, однак 25.08.2026, до закінчення процесуального строку для подання відзиву, судом першої інстанції винесено ухвалу про закриття провадження у справі якою наказано стягнути з ТОВ «БІОРЕСУРС ЛТД» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн. та 2662,40 грн. судового збору, а також вказано, що відповідачем не подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Саме в межах цього строку, встановленого самим судом на підставі статті 165 ГПК України, відповідач мав право подати заперечення щодо суті вимог, а також клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. За таких обставин висновок суду про те, що відповідачем не подано клопотання про зменшення витрат, не може вважатися підставою для стягнення витрат у заявленому розмірі, оскільки станом на момент постановлення ухвали процесуальний строк для подання такого клопотання ще не сплив.

Відповідач вважає, що він був позбавлений об`єктивної можливості реалізувати належне йому процесуальне право з причин, що від нього не залежали.

Скаржник з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, вказав на те, що закриваючи провадження у справі, суд не вирішує справу по суті спору, та, відповідно не встановлює обґрунтованість/необґрунтованість заявлених позовних вимог, що у подальшому унеможливлює здійснення розподілу судових витрат сторін на підставі статті 129 ГПК України.

Також скаржник зазначає про те, що незалежно від наведеного вище процесуального порушення, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн не відповідає критеріям співмірності, встановленим частиною четвертою статті 126 ГПК України, оскільки: справа не становила фактичної або правової складності, а заборгованість була добровільно погашена відповідачем ще до відкриття провадження у справі; обсяг процесуальних дій представника позивача обмежився складенням позовної заяви та клопотання про закриття провадження; провадження у справі тривало менше двох тижнів, справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, судові засідання не призначались і не проводились.

На думку скаржника, за умови надання відповідачу можливості реалізувати процесуальне право на подання клопотання про зменшення витрат з урахуванням наведених обставин, заявлений розмір витрат підлягав би суттєвому зменшенню.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, звертає увагу на те, що в поданій позовній заяві, серед іншого, було зазначено: «Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Позивач заявляє, що його витрати на професійну правничу допомогу при поданні даного позову становлять 12 000,00 грн.».

Позивач вказує на те, що основний борг в розмірі 51 000 грн відповідачем було сплачено після пред`явлення позивачем позовної заяви і суто через ініціювання Товариством з обмеженою відповідальністю «СІВЕР ТРАНС» судового процесу .

Також позивач вказує на те, що чинним законодавством не встановлено процесуальний строк для подання клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Позивач зазначає, що в поданій позовній заяві було зазначено, що: «При визначенні вартості витрат на професійну правничу допомогу було враховано Рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16.05.2025 № 142, копія яких додається, та застосовано ставку менше мінімально допустимого розміру адвокатського гонорару для категорії справ по ГПК (від 20000 грн).».

Позивач вказує на те, що відповідач не вказує, який на його думку розмір витрат на правничу допомогу є співмірним в даній справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 927/792/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОРЕСУРС ЛТД» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2026 у справі № 927/792/26. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОРЕСУРС ЛТД» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2026 у справі № 927/792/26. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 06.10.2026.

Враховуючи воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 927/792/26 розглядалась протягом розумного строку.

Явка представників сторін та позиції учасників справи

18.09.2026 від відповідача до суду надійшла заява з проханням провести розгляд справи № 927/792/26 без участі представника товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» та адвоката Урожай Аліни Вікторівни.

Представник позивача у судовому засіданні 06.10.2026 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2026 у справі № 927/792/26 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «СІВЕР ТРАНС» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОРЕСУРС ЛТД» про стягнення заборгованості у сумі 51 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем умов ряду договорів-заявок на перевезення вантажів автотранспортом №19/01-26 від 19.01.2026, №22/01-26 від 22.01.2026, №27 від 22.02.2026.

Ухвалою суду від 12.08.2026 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі шляхом доставки ухвали суду від 12.08.2026 в системі Електронний суд, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до їх електронних кабінетів.

Від відповідача (11.08.2026) та позивача (12.08.2026) надійшли до суду клопотання та заява про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Заява та клопотання обґрунтовані тим, що після пред`явлення позову до суду, відповідачем 11.08.2026 було сплачено позивачу борг в розмірі 51 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1659 від 11.08.2026, Інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 1659 від 11.08.2026 про сплату ТОВ «БІОРЕСУРС ЛТД» коштів в розмірі 51 000,00 грн та Реєстром операцій за період з 11.08.2026 по 11.08.2026 по рахунку ТОВ «СІВЕР ТРАНС» в банку.

Також позивач у заяві про закриття провадження у справі просив на підставі ч. 3 ст. 130 ГПК України стягнути з відповідача судові витрати, понесені у зв`язку з пред`явленням даного позову в сумі 14 662,40 грн, з яких 2 662,40 грн судового збору за подання позовної заяви та 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2026 закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОРЕСУРС ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІВЕР ТРАНС» 2 662,40 грн витрат по сплаті судового збору та 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши матеріали оскарження, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваній ухвалі, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається із апеляційної скарги, скаржник оскаржує ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2026 у справі № 927/792/26 лише в частині вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн та просить скасувати її в цій частині, направити справу № 927/792/26 в частині вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції для нового розгляду, з наданням відповідачу процесуальної можливості подати клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 126 ГПК України.

В іншій частині ухвала Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2026 у справі № 927/792/26 не оскаржується.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду, в оскаржуваній частині, не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2026 у справі № 927/792/26 у межах доводів апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для її скасування з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «БІОРЕСУРС ЛТД» заборгованості в сумі 51 000,00 грн. Після пред`явлення позову відповідачем 11.08.2026 сплачено зазначену заборгованість у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами.

У зв`язку з погашенням заборгованості сторони звернулися до суду із заявами про закриття провадження у справі.

Позивач у заяві про закриття провадження у справі просить суд на підставі ч. 3 ст. 130 ГПК України стягнути з відповідача судові витрати, понесені у зв`язку з пред`явленням даного позову в сумі 14 662,40 грн, з яких 2 662,40 грн судового збору за подання позовної заяви та 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Отже, закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору не виключає застосування ч. 3 ст. 130 ГПК України, якщо така відсутність зумовлена задоволенням відповідачем заявлених вимог після пред`явлення позову.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що у даній справі заборгованість погашена безпосередньо відповідачем після звернення позивача до суду з позовом, у зв`язку із чим, суд першої інстанції обґрунтовано застосував ч. 3 ст. 130 ГПК України та вирішив питання про відшкодування позивачу понесених ним судових витрат.

Щодо доводів апеляційної скарги про передчасне вирішення судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат до закінчення встановленого відповідачу строку для подання відзиву апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Ухвалою від 12.08.2026 суд першої інстанції відкрив провадження у справі та встановив відповідачу строк для подання відзиву до 26.08.2026 включно, натомість оскаржувану ухвалу постановлено 25.08.2026, тобто до закінчення зазначеного строку.

Водночас саме по собі встановлення строку для подання відзиву не означає, що суд позбавлений можливості вирішити питання про закриття провадження та пов`язані з цим судові витрати до спливу такого строку, якщо для цього наявні передбачені законом підстави.

Предметом розгляду в цій справі було стягнення заборгованості, яку відповідач сплатив після пред`явлення позову. Обидві сторони подали заяви про закриття провадження, а позивач одночасно порушив питання про відшкодування понесених ним судових витрат, тобто, на момент постановлення оскаржуваної ухвали матеріали справи містили докази погашення заборгованості та документи, необхідні для вирішення питання про розподіл витрат.

При цьому відповідач не наводить обставин, які б свідчили про подання ним до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, залишеного судом без розгляду, або про вчинення ним процесуальних дій, спрямованих на своєчасну реалізацію такого права, яким суд безпідставно перешкодив.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що заява про закриття провадження подана відповідачем 11.08.2026, а оскаржувана ухвала датована 25.08.2026, тобто у відповідача було достатньо часу для подання відповідного клопотання.

При цьому, доводи відповідача про те, що в межах строку, встановленого судом на підставі статті 165 ГПК України, відповідач мав право подати заперечення щодо суті вимог, а також клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оцінюються колегією суддів критично, оскільки за наявності сплати заборгованості та подання відповідачем заяви про закриття провадження у зв`язку із відсутністю предмета спору, підстави для подання заперечень щодо суті вимог були відсутні.

Саме лише зазначення в апеляційній скарзі про намір подати відповідне клопотання не підтверджує факту порушення судом першої інстанції процесуальних прав відповідача. Отже, доводи скаржника про порушення принципів змагальності та рівності сторін не є достатніми для висновку про незаконність оскаржуваної ухвали в цій частині.

Щодо доводів про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Положеннями статті 55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Водночас статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частинами першою, третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним приписам Конституції України кореспондує стаття 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відтак, право на правничу допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Так, частиною 1 ст.123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Виходячи з аналізу наведених норм, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Статтею 129 ГПК України регламентовано загальні правила розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, положення якої (статті) є універсальними. Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, відповідно до якого розмір витрат по сплаті судового збору становить 2662,40 грн, розмір витрат на професійну правничу допомогу - 12 000,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжної інструкцією від 06.08.2026 № 611.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 2 662,40 грн.

Як вбачається із поданих матеріалів, 05.08.2026 між ТОВ «СІВЕР ТРАНС» (Клієнт) та адвокатом Тарабанько Д.М. укладено договір №05/08-1 про надання правової (правничої) допомоги (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу, а саме: скласти позовну заяву до Господарського суду Чернігівської області щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОРЕСУРС ЛТД» (код 41332207) боргу в розмірі 51 000,00 грн та здійснити представництво інтересів клієнта в судових органах (в разі необхідності).

Згідно з п.4.1., 4.2 Договору Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокату гонорар. При розрахунку гонорару за надані послуги Адвоката при наданні правової допомоги Сторони беруть до уваги Рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16.05.2025 № 142.

Розмір гонорару є договірною ціною сторін. За правову допомогу, передбачену в п.1.1 Договору, Клієнт сплачує Адвокату гонорар в наступному розмірі:

- 12 000,00 грн без ПДВ - за складання позовної заяви до Господарського суду Чернігівської області щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОРЕСУРС ЛТД» (код 41332207) боргу в розмірі 51 000,00 грн;

- 3500,00 грн без ПДВ - за кожне судове засідання в Господарському суді Чернігівської області, в якому адвокат брав участь в якості представника Клієнта.

Загальна ціна Договору визначається сумою послуг за актами приймання-передачі наданих послуг, підписаними сторонами.

06.08.2026 між сторонами підписано акт № б/н приймання-передачі наданих послуг (по договору про надання правової (правничої) допомоги №05/08-1 від 05.08.2026), відповідно до якого Адвокат надав, а Клієнт отримав наступні послуги: склав позовну заяву до Господарського суду Чернігівської області щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОРЕСУРС ЛТД» (код 41332207) боргу в розмірі 51 000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 12 000,00 грн без ПДВ. Послуги надані в повному обсязі та належним чином.

ТОВ «СІВЕР ТРАНС» сплачено Адвокату 12000,00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 612 від 06.08.2026. Отже, матеріалами справи підтверджено фактичне надання позивачу правничої допомоги, її зв`язок із пред`явленням позову та понесення позивачем витрат у заявленому розмірі.

Також колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

При цьому обставина, що провадження у справі здійснювалося за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а адвокат не брав участі в судових засіданнях, не свідчить про відсутність необхідності у складанні позовної заяви та не спростовує факту надання відповідної послуги.

Посилання скаржника на незначну складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи підлягають оцінці в сукупності з іншими обставинами, однак не можуть самі по собі бути підставою для висновку про необґрунтованість усієї суми витрат.

Відповідно до частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення. Відповідач такого клопотання суду першої інстанції не подав, а його намір подати відповідне клопотання в межах строку для відзиву не є тотожним реалізації передбаченого законом процесуального права.

Водночас апеляційний господарський суд враховує, що відсутність клопотання про зменшення витрат не звільняє суд від оцінки їх обґрунтованості та пропорційності відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України. У цій справі, зважаючи на фактичне надання та оплату послуги зі складання позовної заяви, договірне визначення її вартості, а також відсутність належних доказів, які б спростовували дійсність понесених витрат, апеляційний господарський суд не встановив достатніх підстав для висновку про необхідність зменшення присудженої суми.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн та співмірність таких витрат, також не свідчать про неправильне застосування норм процесуального права.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2026 у справі № 927/792/26 у частині розподілу судових витрат постановлено з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не є підставою для її скасування чи зміни.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що доводи скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі не є такими, що можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала суду (в оскаржуваній частині) прийнята відповідно до вимог процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОРЕСУРС ЛТД» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2026 у справі № 927/792/26 (в оскаржуваній частині) задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2026 у справі № 927/792/26 в оскаржуваній частині слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОРЕСУРС ЛТД» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2026 у справі № 927/792/26 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2026 у справі № 927/792/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 927/792/26 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова підписана 21.10.2026, у зв`язку із перебуванням колегії суддів у відрядженні.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua