Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №910/1138/26 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №910/1138/26

Суддя: Тарасенко К.В.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р. Справа№ 910/1138/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Сибіги О.М.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2026

у справі №910/1138/26 (суддя - Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс Еко»

до Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

про стягнення 322 688,44 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіс Еко» (далі - ТОВ «Тіс Еко», позивач) до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець», відповідач) про стягнення за договором від 18.09.2013 № 9895/09 основного боргу в розмірі 262 245,60 грн., 3% річних в розмірі 16 093,64 грн., інфляційних втрат в розмірі 44 349,20 грн.

1.2. короткий зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції

1.2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі №910/1138/26 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс Еко» задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс Еко» 262 245,60 грн основного боргу, 3% річних в розмірі 16 093,64 грн, інфляційні втрати в розмірі 44 349,20 грн, а також 4 140,06 грн витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача за зобов`язаннями 2021 року (січень-грудень) у сумі 94 890,13 грн., та за зобов`язаннями 2022 року (січень-лютий) становить 167 355,47 грн.

За арифметичним перерахунком суду з відповідача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 16093,64 грн., інфляційні втрати в розмірі 44349,20 грн.

1.2.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2026 у справі №910/1138/26 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс Еко» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/1138/26 задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс Еко» 9 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В іншій частині заяви відмовлено.

Суд першої інстанції, виходячи з принципу співмірності та розумності у визначенні вартості адвокатських послуг, зважаючи на: заперечення відповідача, фінансовий стан обох сторін, складність та об`єм справи, кількість та обсяг підготовлених адвокатом позивача процесуальних документів, дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу до 9 000 грн.

1.3. короткий зміст вимог апеляційних скарг

1.3.1. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі №910/1138/26 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю та покласти судові витрати за подання апеляційної скарги на позивача.

1.3.2. Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням, Акціонерне товариство «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2026 по справі №910/1138/26 в частині стягнення з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС ЕКО» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС ЕКО» про розподіл судових витрат у відповідній частині.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Сибіга О.М., Сковородіна О.М.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 09.07.2026 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Сковородіна О.М., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1138/26 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/1138/26.

До Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/1138/26.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі №910/1138/26, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі №910/1138/26 - залишено без руху, та надано строк на усунення недоліків.

08.07.2026 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 відкрито апеляційне провадження у справі №910/1138/26 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026, постановлено здійснювати апеляційний перегляд оскаржуваних рішень без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 відкрито апеляційне провадження у справі №910/1138/26 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2026, постановлено здійснювати апеляційний перегляд оскаржуваного рішення без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження та об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2026 у справі №910/1138/26.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 клопотання Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про зміну відповідача на його правонаступника - задоволено, здійснено заміну відповідача у справі №910/1138/26 - Державне підприємство «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454), на його правонаступника - Акціонерне товариство «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454).

15.07.2026 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням керівника апарату суду від 15.10.2026 у зв`язку з перебуванням судді Сковородіної О.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.22., 2.3.43. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначити повторний автоматизований розподіл справи № 910/1138/26.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2026 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Сибіга О.М.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 15.10.2026 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2026 прийнято до провадження справу №910/1138/26 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Сибіга О.М., постановлено здійснювати апеляційний перегляд оскаржуваних рішень без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційні скарги

2.2.1. Відповідач вважає, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування фактичних обставин, не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення даної справи, а рішення ухвалене, в задоволеній частині, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За доводами відповідача, судом першої інстанції не надано належної оцінки особливостям регулювання зобов`язань відповідно до п. 11.4 Порядку № 641.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції надав невірну оцінку доводам відповідача щодо поширення на правовідносини позивача та відповідача дії наказу Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 та наказу Міністерства енергетики України від 15 червня 2022 року «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206.

Відповідач стверджує, що заборгованість Гарантованого покупця за січень 2022 року відсутня, залишок Гарантованого покупця за лютий 2022 року складає 167 354,21 грн. А тому, спір в частині стягнення з Гарантованого покупця боргу в сумі 0,28 грн за січень 2022 року та 0,98 грн за лютий 2022 року не підлягає задоволенню у зв`язку з відсутністю заборгованості на дану суму.

За доводами скаржника позивач помилково нараховує 3% річних та інфляційних втрат.

Крім того, скаржник зазначає про неврахування судом першої інстанції наявності форс-мажорних обставин.

2.2.2. В апеляційній скарзі на додаткове рішення у справі відповідач зазначає, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2026 у справі №910/1138/26 має бути скасоване, оскільки при винесенні додаткового рішення судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а також, неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, які мають значення для вирішення справи, в результаті чого питання про розподіл судових витрат вирішено не правильно, оскаржуване додаткове рішення не відповідає критеріям законності та обґрунтованості.

Зокрема, відповідач вважає, що заявлений розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності розміру адвокатських витрат, а також критеріям, визначеним у частині четвертій статті 126 ГПК України, що з урахуванням частини п`ятої статті 126 ГПК України є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

2.3.1. За доводами позивача, обов`язок у відповідача з повного виконання грошового зобов`язання - оплати у розмірі 100% вартості за поставлену електроенергію за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану та Наказів №140, №206, не змінився, і такі висновки зроблені з урахуванням правової позиції Об`єднаної палати у справі №910/4439/23.

Щодо посилань відповідача про зменшення суми основного боргу на суму зустрічних зобов`язань позивач стверджує, що наявність права вимоги відповідача до позивача за іншим договором не є предметом розгляду та доказування у даній справі, не є підставою припинення зобов`язань за договором постачання енергії та не ставить у залежність виконання зобов`язання за договором постачання енергії.

Позивач не визнає вимог відповідача на суму 5 088,32 грн, а постанова на яку посилається відповідач прийнята після періоду поставки, що є підставою позову у справі.

Крім того, позивач зазначає, що сам по собі факт наявності широкомасштабної російської агресії не є належним доказом неможливості виконання грошового зобов`язання відповідачем. Також, на думку позивача відповідачем в апеляційній скарзі не наведено причинно-наслідковий зв`язок між такими обставинами та неможливістю виконання грошових зобов`язань.

Позивач просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі №910/1138/26.

Крім того, позивач просив стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС ЕКО» суму витрат на професійну правову (правничу) допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 500,00 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

3.1. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; посилання на норми права

3.1.1. щодо рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026

З матеріалів справи вбачається, що 18.09.2013 між відповідачем (Гарантований покупець) та позивачем (Продавець за «зеленим» тарифом) укладено договір №9895/09 (далі - договір), за умовами якого продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2.3. договору виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Згідно з п. 2.4. договору сторони погодили, що виробник за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені НКРЕКП, у національній валюті України.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 7 Порядку.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Відповідно до пункту 4.1 договору, продавець за зеленим тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.

У пункті 4.5 договору визначено, що гарантований покупець зобов`язаний: купувати у продавця за зеленим тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за зеленим тарифом електричну енергію; розраховувати розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за зеленим тарифом відповідно до глави 9 Порядку.

У подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод, відповідно до яких статті 1-10 Договору замінено статтями 1-8 в новій редакції.

Постановою НКРЕКП від 11.02.2022 № 254, оприлюдненою на офіційному веб-сайті Регулятора 14.02.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у грудні 2021 року.

Постановою НКРЕКП від 15.02.2022 № 300, оприлюдненою на офіційному веб-сайті Регулятора 16.02.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у червні, серпні, вересні та листопаді 2021 року.

Постановою НКРЕКП від 31.05.2022 № 557, оприлюдненою на офіційному веб-сайті Регулятора 01.06.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у січні 2022 року.

Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 №1117, оприлюдненою на офіційному веб-сайті Регулятора 12.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у січні-жовтні 2021 року, лютому-червні 2022 року.

Згідно з Постановами НКРЕКП відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за електричну енергію поставлену у грудні 2021 року - до 17.02.2022; у червні, серпні, вересні та листопаді 2021 року - до 21.02.2022; у січні 2022 року - до 06.06.2022; у лютому 2022 року - до 15.09.2022.

На виконання умов договору сторонами підписано акти купівлі продажу електроенергії за січень - грудень 2021 року на загальну суму 29 009 525,79 грн., що оплачені відповідачем у розмірі 28 914 635,66 грн.

Отже, за висновком суду першої інстанції за відповідачем утворився борг за зобов`язаннями 2021 року (січень-грудень) у сумі 94 890,13 грн.

Також, як встановлено судом першої інстанції, сторонами підписано акти купівлі продажу електроенергії за січень - лютий 2022 року на загальну суму 4 985 996,57 грн., з якої відповідачем сплачено 4 818 641,10 грн., у зв`язку з чим сума боргу відповідача за зобов`язаннями 2022 року (січень-лютий) становить 167 355,47 грн.

Натомість, доводи скаржника зводяться до помилкового нарахування основного боргу.

Зокрема, як зазначає апелянт, судом першої інстанції не враховано доводи Гарантованого покупця щодо відсутності заборгованості, оскільки між Позивачем та Гарантованим покупцем було підписано Акт купівлі-продажу електроенергії за січень 2022 року від 31.01.2022, згідно з яким загальна вартість електроенергії складає 2 640 561,94 грн, відповідно до платіжних інструкцій доданих до позовної заяви було сплачено 586 604,00 грн, 965 641,77 грн, 630 830,95 грн, 404 674,00 грн, 52 811,22 грн загальна сума яких складає 2 640 561,94 грн. Отже, заборгованість Гарантованого покупця за січень 2022 року відсутня.

Аналогічно до січня 2022 року було не правильно нараховано суму боргу за лютий 2022 року, між Позивачем та Гарантованим покупцем було підписано Акт купівлі-продажу електроенергії за лютий 2022 року від 28.02.2022, згідно з яким загальна вартість електроенергії складає 2 345 432,57 грн, відповідно до платіжних інструкцій доданих до позовної заяви було сплачено 865 097,16 грн, 997 843,86 грн, 315 137,34 грн загальна сума яких складає 2 178 078,36 грн. Отже, залишок Гарантованого покупця за лютий 2022 року складає 167 354,21 грн.

Перевіривши вказані доводи, колегія суддів визнає їх обґрунтованими та такими, що підтверджені матеріалами справи, а відтак позов в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 0,28 грн за січень 2022 року та 0,98 грн за лютий 2022 року не підлягає задоволенню у зв`язку з відсутністю заборгованості на дану суму, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні у відповідній частині.

У той же час, відповідач посилався на те, що згідно з пунктом 12.5 Порядку № 641 ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.

Водночас, у пункті 3.3 договору встановлений порядок здійснення розрахунків за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом електричну енергію, що відсилає до пункту 10 Порядку № 641.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом ураховані посилання відповідача на правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладену в постанові від 21.06.2024 № 910/4439/23, за загальним правилом, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК «Укренерго»).

Однак, у вказаній постанові не виснувано про не настання строку оплати у відповідача за договорами, укладеними з виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, до отримання коштів від ОСП (НЕК «Укренерго»).

У зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, з урахуванням вимог частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», Міністерством енергетики України в межах повноважень, передбачених пунктом 8 Положення № 507, видано накази від 28.03.2022 № 140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 № 221) та № 206 від 15.06.2022 № 206 (втратив чинність на підставі наказу від 01.04.2024 № 136).

Так, Наказом № 206 Державне підприємство «Гарантований покупець» на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець», із дотриманням вимог Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 № 641, та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 наказу: установити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік (підпункт 1 пункту 2); у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту 2, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за «зеленим» тарифом для такого виробника (підпункт 6 пункту 2); у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 2 (підпункти 7 пункту 2); установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу.

У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу (пункт 3).

Водночас, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 21.06.2024 у cправі № 910/4439/23 дійшов висновку, що положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках ДП «Гарантований покупець» коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.

Також, відповідач звертав увагу на наявність у позивача боргу в загальному розмірі 5 088,32 грн. за Договором щодо оплати частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, на розмір якого зменшуються спірні зобов`язання відповідача.

У зв`язку з цим, відповідач послався на постанову НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції чинній з 03.03.2022), у пункті 9 якої вказано, що гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом пропорційно до неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії.

Відповідно до пп. 13 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови від 03.04.2024 № 652) гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення. Надалі, відповідні положення передбачені постановою НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 у пп. 12 п. 1 у редакції чинній з 01.07.2024, та у пп. 11 п. 1 у редакції чинній з 01.06.2025 року.

Разом із цим, зазначеними вище пунктами Постанови № 332 не передбачено автоматичного зарахування боргу продавця за «зеленим» тарифом, та відповідачем до матеріалів справи не надано доказів реалізації відповідного права в будь-який спосіб, зокрема, шляхом направлення заяви про зарахування зустрічних позовних вимог.

Щодо посилань відповідача на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин із 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, суд зауважує наступне.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Суд зауважує, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21.

Проте, матеріали справи не містять доказів надсилання відповідачем на адресу позивача повідомлення про обставини непереборної сили чи їх вплив на можливість виконання взятих на себе зобов`язань за договором. Відповідні докази щодо неможливості наразі виконати відповідачем зобов`язання внаслідок форс-мажорних обставин до матеріалів справи відповідачем також не подані.

Щодо заявлених 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду першої інстанції з відповідача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 16 093,64 грн., інфляційні втрати в розмірі 44 349,20 грн. Однак, колегія суддів з вказаним перерахунком не погоджується з огляду на наступне.

Як було встановлено колегією суддів, з відповідача на користь позивача підлягає борг за зобов`язаннями за січень-лютий 2022 у розмірі 167 354,21 грн., у зв`язку з чим розрахунок позивача не є арифметично правильним.

Крім того, як було зазначено раніше граничним строком оплати за лютий 2022 є 15.09.2022.

Втім, з розрахунку позивача (а.с.93) вбачається, що останній розпочинає нараховувати 3% річних з 13.09.2022 року. Отже, розрахунок позивача є арифметично неправильним, а тому за перерахунком суду апеляційної інстанції за період з 16.09.2022 по 26.11.2025 з урахуванням визначеної судом заборгованості в розмірі 167 354,21 грн. підлягає стягненню 16 052,25 грн. 3% річних.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат колегією суддів встановлено, що їх розмір перевищує заявлений позивачем, а тому заявлена вимога підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а саме в розмірі 44 349,20 грн.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з урахуванням наведених висновків колегії суддів.

3.1.2. щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2026

Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі №910/1138/26 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс Еко» задоволено повністю, з чим частково погодилась судова колегія.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 19 920,00 грн. позивач надав копії:

- договору про надання правової допомоги №1 від 07.11.2025, укладеної ТОВ «Тіс Еко» з адвокатом Мицько Р.М., в якій відповідно до вимог п. 4.1, 4.2 договору погоджено розмір гонорару адвоката в розмірі 20 000 грн.;

- додаткової угоди №1 до вказаного договору, у якому сторони погодили, що відповідно до вимог п. 4.1, 4.2 договору погоджено розмір гонорару адвоката в розмірі 20 000 грн.;

- акту виконаних робіт за договором від 07.11.2025 №1 на суму 19 920,00 грн.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Згідно з частиною 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення відповідач просив урахувати, що представником Мицько Р.М. здійснювалося представництво інтересів позивача в іншій аналогічній справі. При цьому, деякі виконані адвокатом роботи не відповідають критеріям необхідності та співмірності витрат.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Колегія суддів апеляційного господарського суду, виходячи з принципу співмірності та розумності у визначенні вартості адвокатських послуг, зважаючи на: складність та об`єм справи; розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, вважає, що витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 19 920,00 грн - не відповідають критерію розумності та пропорційності з урахуванням складності справи та предмету позову.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що беручи до уваги заперечення відповідача, фінансовий стан обох сторін, складність та об`єм справи, кількість та обсяг підготовлених адвокатом позивача процесуальних документів, обґрунтованою є сума витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн, яка була покладена на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

З мотивів наведених апелянтом, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваного додаткового рішення суду.

Водночас, з огляду на висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову та зміну рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2026, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог, а з відповідача на користь позивача слід стягнути 8 910,00 грн витрат на правничу допомогу.

3.2. мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи

Аргументи відповідача, що стосуються оскаржуваного рішення суду, колегією суддів було досліджено в мотивувальній частині даної постанови (п. 3.1.1.) та встановлено їх необґрунтованість.

Водночас, доводи стосовно помилкового нарахування основного боргу, а також помилкового нарахування 3% річних та інфляційних втрат знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи у відповідній частині.

При цьому, доводи апеляційної скарги на додаткове рішення у справі зводяться до того, що при винесенні додаткового рішення судом першої інстанції було неповно досліджено надані докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, а розмір гонорару є неспівмірним зі складністю та ціною позову.

Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки оскаржуване додаткове рішення прийнято на підставі повної оцінки доказів, наданих позивачем на підтвердження понесення відповідних витрат на правничу допомогу.

Крім того, досліджуючи обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, суд встановив неспівмірність витрат, обмеживши їх розмір до 9000,00 грн із 19 920,00 грн, заявлених позивачем. Жодних інших доказів неспівмірності присудженої додатковим рішення суми суду апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Таким чином, апеляційна скарга на рішення суду є частково обґрунтованою, а апеляційна скарга на додаткове рішення не містять обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваного додаткового рішення.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі та за результатами апеляційного розгляду встановила наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 94 890,13 грн за січень-грудень 2021 та 167 354,21 грн за січень-лютий 2022, що в загальному розмірі складає 262 244,34 грн, а також 3% річних в розмірі 16 052,25 грн та інфляційних втрат в розмірі 44 349,20 грн.

Разом з тим, судова колегія погоджується з розподілом витрат позивача на правничу допомогу, за результатами якого було прийнято оскаржуване додаткове рішення, втім з огляду на часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути 8 910,00 грн витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За загальним правилом покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Водночас, закон містить застереження, що договором або актом цивільного законодавства може бути встановлений інший строк оплати (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 18 частини першої статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Відповідно до пункту 8 частини 9 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» Гарантований покупець зобов`язаний сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено «зелений» тариф.

Згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641 (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акту купівлі-продажу.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

5. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає зміні в частині стягнення суми основного боргу та 3% річних, в іншій частині рішення прийняте у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати не вбачається.

За висновком колегії суддів підстав для скасування додаткового рішення суду в даній справі з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі №910/1138/26 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2026 у справі №910/1138/26 підлягають зміні.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 слід задовольнити частково, апеляційна скарга на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2026 у справі №910/1138/26 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Пунктом 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розподіл судового збору здійснюється у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог покладається пропорційно до задоволених вимог: за розгляд позовної заяви - на відповідача; за розгляд апеляційної скарги у зв`язку із її частковим задоволенням - покладається на відповідача, оскільки даний спір виник з його вини, водночас, як різниця частково задоволених позовних вимог із вимогами в повному обсязі становить - 1 % від суми позову, що складає 0,77 коп. А тому, суд керуючись положеннями ст. 129 ГПК України не вбачає підстав для зміни розподілу судового збору за розгляд апеляційної скарги в цій частині.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі №910/1138/26 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі №910/1138/26 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс Еко» задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс Еко» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24; ідентифікаційний код 36259686) 262 244 (двісті шістдесят дві тисячі двісті сорок чотири) грн. 34 коп. основного боргу, 3% річних в розмірі 16 052 (шістнадцять тисяч п`ятдесят дві) грн. 25 коп., інфляційні втрати в розмірі 44 349 (сорок чотири тисячі триста сорок дев`ять) грн. 20 коп., а також 4 839 (чотири тисячі вісімсот тридцять дев`ять) грн. 68 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.».

3. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2026 у справі №910/1138/26 залишити без задоволення.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2026 у справі №910/1138/26 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс Еко» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/1138/26 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс Еко» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24; ідентифікаційний код 36259686) 8 910 (вісім тисяч дев`ятсот десять) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В іншій частині заяви відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.».

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Г.П. Коробенко

О.М. Сибіга

Оригінал: reyestr.court.gov.ua