Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №910/3318/26
Суддя: Тарасенко К.В.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" жовтня 2026 р. Справа№ 910/3318/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Колесника Р.М.
Коробенка Г.П.
секретар судового засідання: Гріщенко А.О.
за участі представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 13.10.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2026
у справі №910/3318/26 (суддя - Сівакова В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стармій»
до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія» Енергоатом»
про стягнення 1 742 711,98 грн
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стармій» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 1 742 711,98 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв`язку неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки товару № 53-121-01-21-10998 від 20.12.2021 (далі - договір) рішенням Господарського суду міста Києва № 910/12414/23 від 21.11.2023 стягнуто з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамматекс ЛТД» 5 620 644,00 грн основного боргу, 1 552 632,78 грн інфляційних втрат, 233 757,19 грн 3% річних та 111 105,51 грн витрат по сплаті судового збору, 7 120,79 грн витрат на професійну правничу допомогу. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 рішення Господарського суду міста Києва № 910/12414/23 від 21.11.2023 залишено без змін.
Між ТОВ «Гамматекс ЛТД» та ТОВ «ФК «Стармій» було укладено договір факторингу № 13-01/26 від 13.01.2026, відповідно до якого позивач набув права вимоги в обсязі та на умовах, визначених цим договором. У зв`язку з цим, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою від 13.01.2026 про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому на підставі наказу суду № 910/12414/23 від 04.04.2026. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі № 910/12414/23 замінено сторону виконавчого провадження № НОМЕР_1 з ТОВ «Гамматекс ЛТД» на його правонаступника ТОВ «ФК «Стармій».
Відповідач виконав вищезазначене рішення лише 05.02.2026, що підтверджується платіжною інструкцією № 2071 від 05.02.2026. Оскільки основний борг було сплачено відповідачем 05.02.2026, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму основного боргу за договором.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 1 742 711,98 грн, з яких 1 309 845,40 грн інфляційних втрат за період з червня 2023 року по січень 2026 року та 432 866,58 грн 3% річних за період з 13.07.2023 по 04.02.2026.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 (повний текст якого складено 30.06.2026) у справі №910/3318/26 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стармій» 1 309 845,40 грн інфляційних втрат, 432 866,58 грн 3% річних, 20 912,54 грн по сплаті судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, визнавши правильними розрахунки позивача.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» подало апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі №910/3318/26, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СТАРМІЙ» та покласти судові витрати на позивача.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Колесник Р.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3318/26 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/3318/26.
До Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/3318/26.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 відкрито апеляційне провадження у справі №910/3318/26 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 та призначено розгляд апеляційної скарги на 08.10.2026 о 12 год. 15 хв.
16.09.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стармій» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
02.10.2026 через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшли пояснення.
08.10.2026 розгляд справи не відбувся у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2026 призначено розгляд справи №910/3318/26 на 13.10.2026.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
2.2.1. Скаржник вважає рішення незаконним і необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи, на які відповідач посилався як на підставу своїх заперечень проти позову, не наданням оцінки аргументам та доказам відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає наступне:
- 05.02.2026 АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ЗАЕС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним договору факторингу №13-01/26 від 13.01.2026, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 по справі №910/1198/26, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026, відмовлено повністю в позові; в подальшому, АТ «НАЕК «Енергоатом» до Касаційного господарського суду України направлена касаційна скарга та станом на теперішній час зазначена касаційна скарга судом не розглянута;
- рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/12414/23, виконано боржником - АТ «НАЕК «Енергоатом» 04.12.2025 в примусовому порядку в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, яке входить до зведеного виконавчого провадженням НОМЕР_2; при розгляді справи зазначені обставини судом не враховані, оцінка аргументам та доказам Відповідача судом не надана;
- фактично Позивачем отримана винагорода в розмірі 4 975 783,35 грн, майнові права та інтереси Позивача не порушені, Позивачем не понесено жодних матеріальних втрат (збитків) від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та неналежного виконання зобов`язання боржником.
Відтак, відповідач вважає, що звернення позивача про стягнення на підставі статті ст. 625 ЦК України 1 742 711,98 грн (1 309 845,40 грн інфляційних втрат та 432 866,58 грн 3% річних за період 13.07.2023 по 04.02.2026), є безпідставним та необґрунтованим.
2.2.2. У поясненнях відповідач заперечив проти доводів відзиву на апеляційну скаргу, зазначивши, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/12414/23, виконано боржником 04.12.2025 у примусовому порядку, а право вимоги за договором факторингу до позивача перейшло лише 13.01.2026 - з моменту його укладення, а тому вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з червня 2023 по 13.01.2026 року та стягнення 3 % річних за період 13.07.2023 по 13.01.2026 року не підлягають задоволенню.
2.3. узагальнені доводи та заперечення іншого учасника справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив суд залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/3318/26 - без змін, зазначаючи наступне:
- ухвалою Верховного Суду від 31.07.2026 у справі № 910/1198/26 АТ «НАЕК «Енергоатом» відмовлено у відкритті касаційного провадження, тобто недійсність Договору факторингу в межах справи № 910/1198/26 не була доведена, а перехід прав вимоги до АТ «НАЕК «Енергоатом» за Договором поставки на підставі укладеного між ТОВ «Гамматекс ЛТД» та ТОВ «ФК «Стармій» Договору факторингу є правомірним та такий правочин створює правові наслідки у вигляді заміни сторони кредитора у матеріальних правовідносинах її правонаступником;
- суд першої інстанції, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, прийшов до обґрунтованого висновку про виконання зобов`язання 05.02.2026 згідно з Платіжною інструкцією № 2071, яка підтверджує факт надходження грошових коштів на рахунок Позивача;
- господарська діяльність та прибутки Позивача не стосуються інтересів Відповідача в контексті Договору поставки, за яким у нього було прострочення, та не скасовують приписів ст.ст. 512, 514, 625 ЦК, а отже не позбавляють Позивача права на отримання трьох процентів річних та інфляційних втрат за весь період прострочення;
- наявність судового рішення не свідчить про припинення зобов`язання, а тому наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК суми.
2.4. явка в судове засідання
У судове засідання 13.10.2026 з`явилися представники учасників справи.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права
20.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гамматекс ЛТД» (постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки товару № 53-121-01-21-10998 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити наступний товар (предмет закупівлі зазначається відповідно до специфікації на закупівлю):
1. УКТЗЕД 5209000000, тканина для пошиву спецодягу синя, 9000 п.м., сума з ПДВ 1 576 800,00 грн;
2. УКТЗЕД 5209000000, тканина для пошиву спецодягу зелена, 13000 п.м., сума з ПДВ 2 277 600.00 грн;
3. УКТЗЕД 5209000000, тканина для пошиву спецодягу помаранчева, 3500 п.м., сума з ПДВ 613 200,00 грн;
4. УКТЗЕД 5513000000, тканина для пошиву спецодягу бежева, 4500 п.м., сума з ПДВ 572 400,00 грн;
5. УКТЗЕД 52082090000, тканина рушникова вибілена, 6100 п.м., сума з ПДВ 219 600,00 грн;
6. УКТЗЕД 5513000000, тканина сорочкова, 1060 п.м., сума з ПДВ 142 464,00 грн;
7. УКТЗЕД 5515119000, тканина підкладкова, 50 п.м., сума з ПДВ 7 860,00 грн;
8. УКТЗЕД 5209320000, тканина Вільвет, 20 п.м., сума з ПДВ 7 440,00 грн;
9. УКТЗЕД 5513000000, тканина типу «Сісу», 200 п.м., сума з ПДВ 20 400,00 грн;
10. УКТЗЕД 5208329690, тканина Бязь темна, 240 п.м., сума з ПДВ 17 280,00 грн;
11. УКТЗЕД 6217100000, емблема «Енергоатом», 3000 шт., сума з ПДВ 165 600,00 грн.
Загальна сума коштів з ПДВ: 5 620 644,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/12414/23, залишеним без змін постановою суду Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамматекс ЛТД» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки товару № 53-121-01-21-10998 від 20.12.2021 задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамматекс ЛТД» 5 620 644,00 грн основного боргу, 1 552 632,78 грн інфляційних втрат, 233.757,19 грн 3% річних, 111 105,51 грн витрат по сплаті судового збору, 7 120,79 грн витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині позову відмовлено.
У справі № 910/12414/23 позивачем було пред`явлено вимоги про стягнення з відповідача 1 552 632,78 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму боргу 5 620 644,00 грн за період з березня 2022 року по травень (включно) 2023 року) та 235 143,10 грн - 3% річних (нарахованих на суму боргу 5 620 644,00 грн за період з 19.02.2022 по 12.07.2023).
04.04.2024 на виконання рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
Наказ Господарського суду міста Києва № 910/12414/23 від 04.04.2024 був пред`явлений до виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві, 30.04.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1; 30.04.2025 винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2; 30.04.2025 винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.
Даний спір виник у зв`язку із простроченням відповідачем виконання зобов`язання за договором щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/12414/23, яке набрало законної сили, тому позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 742 711,98 грн, з яких 1 309 845,40 грн інфляційних втрат за період з червня 2023 року по січень 2026 року та 432 866,58 грн 3% річних за період з 13.07.2023 по 04.02.2026, тобто за періоди прострочення, що не охоплюються зазначеним рішенням суду.
13.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гамматекс ЛТД» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стармій» (Фактор) укладено договір факторингу № 13-01/26 (далі - договір факторингу).
Відповідно до п. 1.1. договору факторингу в порядку та на умовах, визначених цим договором, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові свої права грошової вимоги (далі - право вимоги) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) (далі - Боржник), щодо заборгованості в розмірі 11 775 783,35 грн, яка виникла, зокрема, за рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/12414/23 на суму 7 525 260,27 грн, за яким - 5 620 644,00 грн основного боргу; 1 552 632,78 грн інфляційних втрат; 233 757,19 грн 3% річних; 111 105,51 грн витрат по сплаті судового збору; 7 120,79 грн витрат на професійну правничу допомогу.
ТОВ «Гамматекс ЛТД», код ЄДРПОУ 43713932 набуло право вимоги на підставі договору поставки товару № 53-121-01-21-10998, укладеного 20.12.2021 між ТОВ «Гамматекс ЛТД» та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція».
Згідно з п. 1.2 договору факторингу права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання цього договору після отримання грошових коштів від фактору. Додаткового оформлення відступлення прав вимоги не вимагається.
Відповідно до п. 3.1 договору факторингу після переходу прав вимоги до фактора останній стає кредитором по відношенню до боржника та набуває право на стягнення основної суми боргу, інфляційних втрат, 3% річних, повернення судових витрат та права вимоги, що можуть виникнути в майбутньому.
Згідно з п. 3.2 договору факторингу фактор зобов`язаний передати в розпорядження Клієнту грошові кошти в розмірі 6 800 000,00 грн без ПДВ шляхом перерахунку на рахунок (вказаний в договорі факторингу) в строк до кінця дня 13.01.2026.
Відповідно до платіжної інструкції № 4 від 13.01.2025 ТОВ «ФК «Стармій» перераховано на рахунок ТОВ «Гамматекст ЛТД» кошти в сумі 6 800 000,00 грн; в призначенні платежу вказано фінансування на підставі договору факторингу № 13-01/26 від 13.01.2026.
13.01.2026 між клієнтом та фактором складено акт прийому-передачі прав вимоги за договором факторингу № 13-01/26 від 13.01.2026 за яким клієнт передав, а фактор прийняв права вимоги в обсязі та на умовах, визначених договором. Клієнт та фактор підтвердили, що відступлення права вимоги набуває чинності безпосередньо з моменту підписання ними цього акту приймання-передачі, як передбачено договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі № 910/12414/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стармій» про заміну стягувача у виконавчому провадженні задоволено; здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамматекс ЛТД» на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стармій» щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/12414/23.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі № 910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі № 917/1345/17.
Таким чином, оскільки на момент розгляду даної справи набрало законної сили судове рішення у справі № 910/12414/23, яким встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати товару за договором № 53-121-01-21-10998 від 20.12.2021, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 5 620 644,00 грн, а тому вказані обставини не підлягають доказуванню в межах даної справи.
Суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).
Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 902/330/17).
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 922/795/19.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, наявність судового рішення не свідчить про припинення зобов`язання, а тому наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Тобто у розумінні положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.
З матеріалів справи вбачається, що 05.02.2026 в рамках примусового виконання рішення суду по справі № 910/12414/23 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Стармій» було отримано від органу ДВС оплату у загальному розмірі 7 525 260,27 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2071 від 05.02.2026.
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати поставленого товару, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 1 309 845,40 грн інфляційних втрат за період з червня 2023 року по січень 2026 року та 432 866,58 грн 3% річних за період з 13.07.2023 по 04.02.2026.
З огляду на арифметичну правильність розрахунків позивача заявлених сум, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 309 845,40 грн інфляційних втрат та 432 866,58 грн 3% річних.
3.2. оцінка аргументів учасників справи
Скаржник зазначає, що 05.02.2026 АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ЗАЕС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним договору факторингу №13-01/26 від 13.01.2026, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 по справі №910/1198/26, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026, відмовлено повністю в позові; в подальшому, АТ «НАЕК «Енергоатом» до Касаційного господарського суду України направлена касаційна скарга та станом на теперішній час зазначена касаційна скарга судом не розглянута.
Вказані доводи судова колегія вважає нерелевантними, оскільки ухвалою Верховного Суду від 31.07.2026 у справі № 910/1198/26 АТ «НАЕК «Енергоатом» відмовлено у відкритті касаційного провадження, а відтак договір факторингу № 13-01/26 від 13.01.2026 є дійсним.
Також аргументи відповідача про те, що рішення суду в справі №910/12414/23 є виконаним, а майнові інтереси позивача не порушені, ним не понесено матеріальні збитки від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та неналежного виконання зобов`язання боржником - суд оцінює критично, оскільки наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Водночас, стягнення вказаних сум не ставиться у залежність від наявності чи відсутності збитків кредитора, а презюмується наявністю відповідного права в порядку статті 625 ЦК України.
Усі інші доводи апелянта судом враховано, однак судова колегія визнає їх необґрунтованими та вважає, що судом першої інстанції було ретельно досліджено матеріали справи, детально та належним чином мотивовано висновки суду, правильно застосовано норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, а твердження апелянта не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому він зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
5. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/3318/26 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/3318/26 задоволенню не підлягає.
6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі №910/3318/26 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/3318/26 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/3318/26 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 20.10.2026.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Р.М. Колесник
Г.П. Коробенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua