Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №911/3780/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р. Справа№ 911/3780/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Яценко О.В.

при секретарі судового засідання Кузьменко А.М.

за участі представників сторін згідно протоколу судового засідання від 20.10.2026

розглянувши матеріали апеляційної скарги від 28.08.2026 Васильківської міської ради

на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.07.2026 (повний текст ухвали складений та підписаний 24.08.2026)

у справі № 911/3780/25 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Васильківської міської ради (Київська обл., м. Васильків)

до Фермерського господарства "Судак" (Київська обл., м. Васильків)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області (м. Київ)

про визнання стороною орендодавця, розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки та стягнення 1315334,66 грн орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи у суді першої інстанції.

Васильківська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Фермерського господарства «Судак» (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати Васильківську міську раду стороною орендодавця за договором оренди земельної ділянки від 05.02.2002, посвідченим приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Кізім С.О. (реєстр № 378) та зареєстрованим 06.02.2002 у книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 29, щодо земельної ділянки площею 20,5920 га з кадастровим номером 3221486501:01:014:0002 у с. Погреби;

- стягнути з відповідача 1 315 334,66 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.11.2022 по 31.10.2025;

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 05.02.2002;

- зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку за актом.

Позовні вимоги, зокрема, мотивовано тим, що відповідач, який користується земельною ділянкою на підставі договору оренди від 05.02.2002, укладеного з Погребівською сільською радою, систематично не сплачує орендну плату. За твердженням позивача, Погребівську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Васильківської міської ради, а як юридичну особу припинено 31.08.2021, тому позивач є правонаступником орендодавця.

Правовими підставами позову позивач вказав статті 16, 526, 610, 651, 792 Цивільного кодексу України, статті 141, 206 Земельного кодексу України, статті 13, 15, 21, 24, 32 ЗУ «Про оренду землі» та статтю 20 ЗУ «Про оцінку земель».

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Відповідач позов не визнав. Із посиланням на витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (далі НГО) відповідач зазначав, що НГО земельної ділянки на момент укладення договору та у 2022 році становила 1 004 561,44 грн, у 2023 році - 2 553 156,77 грн, у 2024 році - 2 683 367,81 грн, у 2025 році - 3 005 372,95 грн, у 2026 році - 1 061 002,75 грн. На думку відповідача, позивач помилився у розрахунку орендної плати, оскільки застосована ним НГО за 2025 рік перевищує НГО земельної ділянки за 2026 рік у 50 разів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.03.2026 за клопотанням відповідача до участі у справі залучено Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (далі Держгеокадастр) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Суд урахував, що до компетенції Держгеокадастру належить видача витягів з технічної документації про НГО, а між сторонами існує спір щодо розміру орендної плати в частині визначення НГО, що впливає на правильність розрахунку розміру орендної плати та заборгованості відповідача. Третій особі запропоновано подати письмові пояснення по суті справи, зокрема щодо НГО земельної ділянки та її розрахунку за 2022- 2025 роки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.05.2026 частково задоволено клопотання відповідача про витребування доказів: від Держгеокадастру витребувано належним чином засвідчені копії документів про НГО земельної ділянки з кадастровим номером 3221486501:01:014:0002 за 2022- 2025 роки з повним розрахунком і детальним описом формули розрахунку.

13.05.2026 Держгеокадастр надав розрахунок НГО та витребувані документи, а 18.05.2026 подав оновлений розрахунок, зазначивши, що в раніше наданому розрахунку допущено помилку.

29.05.2026 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій з урахуванням відомостей Держгеокадастру про НГО зменшив вимоги щодо розміру орендної плати за 2024 рік.

12.06.2026 відповідач подав заперечення, в яких не погодився з розрахунком НГО, виконаним Держгеокадастром.

18.06.2026 Держгеокадастр подав заперечення на позицію відповідача про неправильність розрахованої Держгеокадастром НГО. 19.06.2026 позивач подав пояснення, в яких зазначив, що вважає позицію Держгеокадастру фаховою, обґрунтованою та правомірною.

21.07.2026 відповідач звернувся із клопотанням про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 320/26710/26.

Клопотання мотивоване тим, що 17.07.2026 Київський окружний адміністративний суд прийняв до розгляду позов Фермерського господарства «Судак» до Держгеокадастру про визнання протиправними дій із формування витягів з технічної документації з НГО земельної ділянки від 29.06.2022, від 28.02.2023, № НВ-3200055082024 від 18.01.2024 та № НВ-3200446422025 від 27.01.2025, про скасування зазначених витягів і зобов`язання видати нові витяги з правильним розрахунком НГО за 2022- 2025 роки відповідно до Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147. Відповідач вважає, що результат розгляду адміністративної справи безпосередньо впливає на перевірку та доведеність обґрунтованості позовних вимог (зокрема, і щодо визначення боргу з орендної плати, як підстави розірвання договору оренди землі), а тому розгляд справи № 911/3780/25 до вирішення спору в суді адміністративної юрисдикції (справа № 320/26710/26) є об`єктивно неможливим.

Позивач заперечив проти клопотання, зазначивши, що наявність адміністративного спору не виключає можливості суду у господарському спорі встановити обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, на підставі наявних у справі доказів.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2026 у справі № 911/3780/25 провадження у справі за позовом Васильківської міської ради до Фермерського господарства "Судак", третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ГУ Держгеокадастру у м.Києві та Київській області, про визнання стороною орендодавця, розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки та стягнення 1315334,66 грн орендної плати зупинено до часу набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/26710/26 за позовом ФГ "Судак" до ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що позовні вимоги Васильківської міської ради ґрунтуються в т.ч. на розмірі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відображеному у витягах із технічної документації, виданих Держгеокадастром, які і є предметом оспорювання в адміністративній справі № 320/26710/26.

Як убачається з ухвали Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2026, у вказаній справі ФГ "Судак" просить визнати протиправними дії Держгеокадастру із формування витягів від 29.06.2022, від 28.02.2023, № НВ-3200055082024 від 18.01.2024 та № НВ-3200446422025 від 27.01.2025, скасувати зазначені витяги й зобов`язати Держгеокадастр видати нові витяги з правильним розрахунком нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2022- 2025 роки відповідно до постанови КМУ від 03.11.2021 № 1147 "Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок".

Оскільки від вирішення питання правильності обчислення нормативної грошової оцінки залежить розмір орендної плати, яка підлягає стягненню, а за наслідками існування боргу вирішуватимуться інші позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду справи № 911/3780/25 до вирішення адміністративної справи № 320/26710/26.

Заперечення позивача суд першої інстанції відхилив. Суд зазначив, що, реалізуючи принцип диспозитивності господарського судочинства, позивач самостійно визначає підстави позову та правову позицію, обираючи обставини й докази для захисту своїх прав у господарському спорі. Позовні вимоги Міськради ґрунтуються на витягах та розмірі нормативної грошової оцінки (НГО), розрахованому виключно Держгеокадастром, водночас позивач не навів і не надав суду власного розрахунку нормативної грошової оцінки та його обґрунтування, зокрема щодо використаних показників і застосованих коефіцієнтів. Суд урахував, що у поясненнях від 19.06.2026 позивач вважав позицію Держгеокадастру фаховою, обґрунтованою та правомірною, а заявою від 29.05.2026 зменшив позовні вимоги в частині орендної плати за 2024 рік з урахуванням відомостей, що теж надійшли від Держгеокадастру. Відтак, на думку суду першої інстанції, правова позиція позивача щодо розміру нормативної грошової оцінки не є самостійною, а є похідною/залежною від розрахунку Держгеокадастру. Іншого обґрунтування та доказів позивач не надав. За таких обставин суд визначився, що питання правильності розрахованого Держгеокадастром розміру нормативної грошової оцінки, покладеного в основу розрахунку орендної плати, є самостійним спором між ФГ "Судак" і Держгеокадастром, який виходить за межі предмету спору у справі № 911/3780/25. Це зумовлює необхідність зупинення провадження.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Васильківська міська рада 28.08.2026 через систему "Електронний суд" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Київської області від 22.07.2026 у справі № 911/3780/25 скасувати; справу № 911/3780/25 направити для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.

Скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права (статті 2, 13, пункт 5 частини першої статті 227 ГПК України), з неправильним застосуванням норм матеріального права (статті 18, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель», стаття 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр») та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт посилається на те, що витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є самостійним документом, не створює нової інформації та лише фіксує відомості Державного земельного кадастру, які ґрунтуються на рішенні органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації. Тому чинність такого рішення (Погребівської сільської ради від 22.01.2016 № 50) визначає чинність виданих на його підставі витягів про НГО, а нова нормативна грошова оцінка, затверджена рішенням Васильківської міської ради від 18.10.2024 та чинна з 01.01.2026, не стосується періоду, за який стягується заборгованість (з 01.11.2022 по 31.10.2025). Розрахунок нормативної грошової оцінки не належить до компетенції міської ради, тому, на думку скаржника, висновок суду першої інстанції про необхідність наведення позивачем такого розрахунку є помилковим.

Скаржник також зазначає, що Держгеокадастр формує витяги автоматично з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру, не має впливу на значення застосованих коефіцієнтів і не наділений повноваженнями самостійно змінювати дані програмного забезпечення та видавати нові витяги, а тому відповідач в адміністративній справі, на думку апелянта, фактично оскаржує зміст витягів, оформлення та змістове наповнення яких належить до виключної компетенції Держгеокадастру. Належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, за твердженням апелянта, є витяг з технічної документації, виданий територіальним органом Держгеокадастру.

Скаржник вважає, що результат розгляду адміністративної справи № 320/26710/26 не спростовує факту правомірності використання ним інформації з витягів про НГО для обчислення заборгованості відповідача, а господарський суд має достатньо доказів і повноважень самостійно встановити обставини, що входять до предмета доказування. Тому справи не є такими, що унеможливлюють розгляд одна одної. Апелянт також зазначає, що позовні вимоги у адміністративній справі № 320/26710/26 не є належним способом захисту, оскільки витяг про НГО не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення прав і обов`язків та має лише інформаційний характер. Тому, на думку позивача, у адміністративній справі оскаржується не дія, а інформація. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності у публічних правовідносинах. На підтвердження зазначеного скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 817/1814/17 (пункт 30), від 24.03.2021 у справі № 826/7258/18 (пункти 57, 59) і від 10.03.2025 у справі № 320/10183/22.

Крім того, апелянт стверджує, що зупинення провадження у господарському спорі порушує право учасників справи на розгляд справи упродовж розумного строку, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Смірнова проти України» та «Фрідлендер проти Франції».

Позиції учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач до суду не направив.

Явка представників сторін

В засідання 20.10.2026 з`явився лише представник відповідача ФГ "Судак", якій просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу про зупинення провадження у справі без змін.

Направленими клопотаннями від 14.09.2026, 15.10.2026 апелянт-позивач просить розгляд його апеляційної скарги провести без своєї участі (що є правом учасника), вимоги апеляційної скарги підтримує повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали з таких мотивів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку адміністративного судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Разом з тим, як передбачено у п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд «не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду».

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України у випадку, передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, провадження у справі зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Відтак підставою для зупинення провадження у справі є об`єктивна неможливість розгляду господарської справи до вирішення іншої справи іншим судом. Метою зупинення провадження до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у справі, що розглядається, проте мають значення для справи, провадження в якій зупиняється.

Для вирішення питання про зупинення провадження господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати, як саме справа, що розглядається ним, пов`язана зі справою, яка розглядається іншим судом, та чим обумовлена неможливість розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 922/3114/20, від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19, від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17, від 16.01.2020 у справі № 908/1188/19.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.02.2019 у справі № 910/974/18 та від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18.

Отже, обов`язок суду зупинити провадження зумовлюється не самим фактом існування пов`язаної справи, а тим, що зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У справі №911/3780/25, що розглядається, позивач заявив, зокрема, вимогу про стягнення 1 315 334,66 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.11.2022 по 31.10.2025 за договором оренди земельної ділянки від 05.02.2002 площею 20,5920 га з кадастровим номером 3221486501:01:014:0002. Річна орендна плата за договором встановлена у розмірі 1 відсоток від НГО земельної ділянки, що зазначено в позовній заяві із посиланням на пункт 2.1 договору в редакції договору про зміни від 28.01.2009 року. Вимоги про розірвання договору та повернення земельної ділянки мотивовані порушенням відповідачем зобов`язання із вчасної та повної сплати орендної плати, тому також пов`язані із визначенням правильного розміру боргу.

Заборгованість позивач обчислив, виходячи з НГО, зазначеної у витягах з технічної документації з НГО, сформованих Держгеокадастром: 38 420 411,68 грн для 2022 року, 44 171 171,71 грн для 2023 року, 46 447 562,14 грн для 2024 року та 50 930 799,40 грн для 2025 року. Відповідач, заперечуючи проти позову, також із посиланням на витяги з технічної документації з НГО земельної ділянки, вказував на інші показники НГО: 1 004 561,44 грн для 2022 року, 2 553 156,77 грн для 2023 року, 2 683 367,81 грн для 2024 року та 3 005 372,95 грн для 2025 року. Крім того, у ході розгляду справи в суді першої інстанції третя особа, Держгеокадастр, 18.05.2026 подав оновлений розрахунок НГО, зазначивши про помилку в розрахунку, наданому 13.05.2026, у зв`язку з чим позивач 29.05.2026 зменшив позовні вимоги про стягнення боргу за 2024 рік. Відповідач не погодився з розрахунком НГО, виконаним Держгеокадастром (заперечення від 12.06.2026), а Держгеокадастр заперечив проти позиції відповідача (заперечення від 18.06.2026), що і спонукало відповідача звернутися до суду за оскарженням дій Держгеокадастру.

Так, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа № 320/26710/26 за позовом Фермерського господарства «Судак» до Держгеокадастру, позов у якій прийнято до розгляду ухвалою від 17.07.2026. Справу вирішено розглядати без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Рішення в адміністративному спорі ще не прийнято.

Предметом позову відповідача в адміністративній справі є визнання протиправними дій Держгеокадастру із формування витягів з технічної документації з НГО земельної ділянки з кадастровим номером 3221486501:01:014:0002 від 29.06.2022, від 28.02.2023, № НВ-3200055082024 від 18.01.2024 та № НВ-3200446422025 від 27.01.2025, скасування зазначених витягів і зобов`язання видати нові витяги з правильним розрахунком НГО за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147.

Дані докази необхідні відповідачу для спростування доводів Васильківської міської ради щодо існування боргу по орендній платі та його розміру.

Як вже вказано колегією суддів, суд першої інстанції зупиняючи провадження у справі виходив з того, що позовні вимоги ґрунтуються на розмірі НГО, відображеному у витягах Держгеокадастру, які оспорюються в адміністративній справі; що правова позиція позивача щодо розміру НГО не є самостійною, а є похідною від розрахунку та витягу Держгеокадастру; що іншого обґрунтування та доказів обчислення НГО позивач не надав; що питання правильності розрахованого Держгеокадастром розміру НГО є самостійним спором, який виходить за межі господарської справи, але вирішення якого впливає на її розгляд. На такій підставі суд першої інстанції дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду справи до вирішення адміністративної справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком, а доводи апелянта вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно постанови КМУ від 14 січня 2015 р. № 15 "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру. Координацію роботи Держгеокадастру забезпечує Міністр економіки, довкілля та сільського господарства.

3. Основними завданнями Держгеокадастру є:

1) реалізація державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів;

2) надання адміністративних послуг згідно із законом у відповідній сфері та ін. визначені завдання.

4. Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань:

55) укладає договори із закладами освіти про співробітництво щодо професійної підготовки оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, веде Державний реєстр оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, які отримали кваліфікаційне свідоцтво, видає витяги з нього, готує пропозиції щодо вдосконалення методики та порядку виконання робіт з грошової оцінки земель, видає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки;

56) забезпечує науково-експертне, інформаційне та методичне проведення землевпорядних, землеоціночних робіт, вживає організаційних заходів щодо проведення земельних торгів;

57) здійснює землеустрій, зокрема забезпечує проведення державної інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності;

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є НГО земельних ділянок (пункт 92). Вона використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за такі земельні ділянки (частина п`ята статті 5 Закону України «Про оцінку земель», пункт 94), а її проведення є обов`язковим у разі визначення розміру орендної плати (абзац другий частини першої статті 13 ЗУ «Про оцінку земель», пункт 95). Технічна документація з НГО затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а витяг з технічної документації про НГО окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру (стаття 23 Закону України «Про оцінку земель», пункт 98). Розмір орендної плати, визначеної договором у відсотках від НГО, залежить від розміру НГО, встановленого рішенням ради про затвердження технічної документації, та від моменту початку застосування такого рішення (пункти 103, 121, 122).

Дані про НГО окремої земельної ділянки відповідно до ч. 2 ст. 20 ЗУ «Про оцінку земель» оформляються як витяг з технічної документації з НГО земель.

Згідно з п. 20 Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147, такі дані оформляються за заявою зацікавленої особи, як Витяг з технічної документації з НГО земельних ділянок, який оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру (далі - Методика).

Методикою визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки (Цн) визначається за такою формулою:

Цн = Пд х Нрд х Км1 х Км2 х Км3 х Км4 х Кцп х Кмц х Кні,

де Пд - площа земельної ділянки, квадратних метрів;

Нрд - норматив капіталізованого рентного доходу за одиницю площі згідно з додатком 1;

Км1 - коефіцієнт, який враховує розташування території територіальної громади в межах зони впливу великих міст;

Км2 - коефіцієнт, який враховує курортно-рекреаційне значення населених пунктів;

Км3 - коефіцієнт, який враховує розташування населеного пункту в межах зон радіаційного забруднення;

Км4 - коефіцієнт, який характеризує зональні фактори місця розташування земельної ділянки;

Кцп - коефіцієнт, який враховує цільове призначення земельної ділянки відповідно до відомостей Державного земельного кадастру;

Кмц - коефіцієнт, який враховує особливості використання земельної ділянки в межах категорії земель за основним цільовим призначенням;

Кні - добуток коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за період від затвердження нормативу капіталізованого рентного доходу до дати проведення оцінки.

Отже, законодавство визначає форму, у якій оформлюються та підтверджуються дані про НГО окремої земельної ділянки, та єдиний уповноважений орган для видачі відповідного витягу.

Про те, що витяг є належним джерелом таких даних, зазначає й апелянт, наголошуючи водночас, що розрахунок НГО, його обґрунтування, використані показники та коефіцієнти за жодних умов не належать до компетенції органу місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розмір НГО земельної ділянки є обставиною, що входить до предмета доказування у справі (ч. 2 ст. 76 ГПК України), оскільки від нього залежить розмір орендної плати та заборгованості відповідача. Така обставина відповідно до законодавства підтверджується саме відомостями, оформленими як Витяг з технічної документації з НГО, виданий уповноваженим органом.

Отже, Витяг з технічної документації про НГО земельної ділянки виконує роль публічного реєстрового доказу. Законодавець чітко пов`язує виникнення податкових та орендних зобов`язань плати за землю виключно із офіційними даними кадастру/витягу, які є достовірними, аж поки не буде доказано інше.

З цих підстав слід вважати, що будь-яким іншим доказом (довідковий розрахунок, експертиза та ін.) розмір НГО земельної ділянки не може бути підтверджено.

Методикою визначено (п. 20), що навіть у разі відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, що унеможливлює автоматичну видачу витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок із використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру, такий витяг оформляється протягом трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви із наявної технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за підписом працівника відповідного територіального органу Держгеокадастру, до посадових обов`язків якого належить надання зазначених витягів.

У разі подання заяви в електронній формі витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок або мотивована відмова в наданні такого витягу видається в електронній формі за допомогою технічних засобів електронних комунікацій накладенням кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", а за бажанням заявника може також надаватися в паперовій формі.

Отже, ніякі інші особи не можуть видавати такий Витяг про НГО або замінювати його іншим документом, тобто інакше, ніж встановлено імперативними нормами Земельного Кодексу України та ЗУ «Про оцінку земель».

Власні розрахунки учасників справи, їхні пояснення чи розрахунки, виконані самим судом, не можуть замінити відомості, які законодавство вимагає оформлювати у визначеній формі Витягу про НГО.

Пунктом 19 Методики врегульовано, що з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про нормативну грошову оцінку земельних ділянок складається електронний документ відповідно до вимог Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 89, ст. 3598).

Частиною 4 вказаного Порядку визначено, що ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр. Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держгеокадастром за погодженням з Мінекономіки державне підприємство або державна установа, що належить до сфери управління Держгеокадастру.

До повноважень (ч. 6 цього ж Порядку) державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів (у тому числі таких, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні, в м. Києві та Севастополі) належать також і питання реєстрації заяв про виправлення технічних помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру; заяв про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру; повідомлень про виявлення фізичною або юридичною особою помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку електронної інформаційної взаємодії.

У справі, що розглядається, розмір НГО, відображений у витягах, на які посилається позивач, оспорюється відповідачем (яким надаються інші витяги, на підставі яких відповідачем подано звітність до податкових органів), а в адміністративній справі № 320/26710/26 вирішується питання про законність дій Держгеокадастру із формування зазначених витягів, їх скасування та видачу нових витягів з правильним розрахунком НГО відповідно до Методики, затвердженої постановою КМУ від 03.11.2021 № 1147.

Відтак обставини щодо правильності методики обчислення НГО, відомостей про її розмір, внесених до витягів (лише якими за законодавством підтверджується розмір НГО), підлягають встановленню адміністративним судом у справі № 320/26710/26.

Прийняте по суті рішення у адміністративному спорі дасть можливість (за наявності підстав) внести зміни до відомостей ДЗК, за даними якого формуються Витяги про НГО конкретної земельної ділянки та отримати належні Витяги (як намагається довести відповідач).

Отже рішення адміністративного суду, а за наявності підстав і витяги, видані на його виконання, визначатимуть дані, що відповідно до законодавства підтверджують дійсний розмір НГО земельної ділянки.

Виходячи з наведеної Методики, наведена колегією суддів у даній постанові формула розрахунку для визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки безумовно потребує спеціальних знань, якими господарський суд не володіє.

Враховуючи викладене в сукупності, господарський суд, розглядаючи спір, зокрема, з вимогами про стягнення орендної плати з відповідача (який заперечує правильність її розрахунку в т.ч. через незгоду із визначенням розміру НГО у витягах), не може перевірити, спростувати чи підтвердити такі обставини іншими засобами доказування, зокрема власним розрахунком чи розрахунками учасників справи.

За ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Доводи апелянта про те, що позовні вимоги у справі № 320/26710/26 не є належним способом захисту, оскільки витяг має інформаційний характер і не є рішенням суб`єкта владних повноважень, колегія суддів відхиляє.

Питання про належність способу захисту в цій адміністративній справі вирішується виключно адміністративним судом, який прийняв позов відповідача до розгляду, висновків про непідвідомчість спору, наявність підстав для відмови в його задоволенні на час прийняття даної постанови не зробив. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду не наділена повноваженнями вирішувати вказані питання замість суду адміністративної юрисдикції.

Водночас колегія суддів враховує актуальну практику Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 24.11.2021 у справі № 817/1780/17, у правовідносинах, пов`язаних з оцінкою земель та земельних ділянок, Держгеокадастр і його територіальні органи здійснюють публічно-владні управлінські функції, тому перевірка законності їх дій, зокрема під час формування даних про НГО окремої земельної ділянки та оформлення таких даних у вигляді витягу з технічної документації з НГО, має здійснюватися адміністративним судом (пункт 29, у якому наведено висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 823/902/17).

Судова палата також зазначила, що видача витягу з технічної документації з НГО конкретної земельної ділянки не передбачає можливості вибору суб`єктом владних повноважень одного з декількох варіантів управлінських рішень, оскільки є єдиним законодавчо закріпленим варіантом поведінки, а відображені у витягу показники мають відповідати затвердженому порядку (пункт 44), і дійшла висновку, що дії з формування витягу з технічної документації про НГО земельної ділянки можуть бути предметом судового оскарження, а підстави позову слугуватимуть висновку про належність обраного способу захисту прав (пункт 45).

Одночасно судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 817/1819/17, від 17.10.2019 у справі № 817/1814/17, від 28.07.2020 у справі № 817/1783/17, від 10.09.2020 у справі № 817/1793/17, від 04.02.2021 у справі № 817/1809/17, від 15.06.2021 у справі № 817/1802/17 та від 15.07.2021 у справі № 817/1800/17, відповідно до яких витяг з технічної документації про грошову оцінку землі не є рішенням суб`єкта владних повноважень, оскільки не зумовлює виникнення прав і обов`язків та має лише інформаційний характер, а оскарження дій з його формування є неналежним способом захисту (пункти 42, 43, 46).

Саме на постанову від 17.10.2019 у справі № 817/1814/17 (пункт 30) апелянт посилається, обґрунтовуючи інформаційний характер витягу та неналежність способу захисту в адміністративній справі, який обрано відповідачем. Отже, доводи апелянта ґрунтуються на правовій позиції, від якої Верховний Суд відступив.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 826/7258/18 та від 10.03.2025 у справі № 320/10183/22 не спростовують зазначеного, оскільки навіть за відсутності у витягу самостійного владного волевиявлення Держгеокадастру, на чому наголошує апелянт, законність дій Держгеокадастру з його формування, за висновком судової палати у справі № 817/1780/17, може бути предметом судового оскарження.

Доводи апелянта щодо відсутності у Держгеокадастру повноважень видавати нові витяги, передбачення законодавством процедури автоматичного формування витягів програмним забезпеченням, а також щодо необхідності оскаржувати не дії, а нормативно-правові акти, стосуються обґрунтованості позовних вимог у справі № 320/26710/26 і підлягають перевірці виключно Київським окружним адміністративним судом.

Колегія суддів, не вирішуючи питання про обґрунтованість позову в адміністративній справі, зазначає, що існування такого спору в порядку адміністративного судочинства підтверджує непідвідомчість господарському суду питання законності дій Держгеокадастру з формування витягів, дотримання методики обрахунку НГО, належності позовної вимоги про зобов`язання Держгеокадастру видати нові Витяги з правильним розрахунком НГО, а отже і неможливість самостійного встановлення господарським судом відповідних обставин.

Доводи апелянта про те, що НГО земель села Погреби затверджена рішенням Погребівської сільської ради від 22.01.2016 № 50, яке не оскаржувалося, а нова НГО, затверджена рішенням Васильківської міської ради від 18.10.2024 № 26-27п/ч-VIII, застосовується з 01.01.2026 і до спірного періоду не належить, також не свідчать про можливість встановити розмір НГО у господарському спорі без урахування результатів вирішення спору у адміністративній справі № 320/26710/26.

Предметом адміністративної справи є дії Держгеокадастру із формування витягів і правильність обчислення НГО у них, а не чинність рішення ради, тоді як відповідач у справі, що розглядається, заперечує проти розрахунку НГО земельної ділянки, виконаного Держгеокадастром.

Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 114, 115 постанови від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, згідно з якими у спорах про визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності доводи учасників щодо правомірності чи неправомірності визначеного розміру НГО (як бази обрахунку орендної плати підлягають обов`язковій перевірці), не суперечать висновку про необхідність зупинення провадження. Вони стосуються обов`язку суду дослідити технічну документацію про НГО та надати оцінку доводам учасників щодо можливості застосування наданої позивачем НГО, і не означають, що господарський суд за наявності спору про законність дій Держгеокадастру із формування витягів, який перебуває на розгляді адміністративного суду, може підмінити собою адміністративний суд. Обов`язок оцінити доводи учасників щодо розміру НГО, підтвердженого належними доказами, зупиненням провадження не усувається, а відкладається до отримання результату вирішення адміністративного спору.

Не заслуговує на увагу довід апелянта про те, що розрахунок НГО земельної ділянки не належить до компетенції органу місцевого самоврядування, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність розрахунку позивача є помилковим.

Суд першої інстанції не покладав на позивача обов`язку самостійно обчислювати НГО, а констатував, що позиція позивача щодо її розміру є похідною від відомостей Держгеокадастру, іншого обґрунтування та доказів позивач не надав, а правильність відомостей Держгеокадастру оспорюється в адміністративній справі.

З таким висновком колегія суддів погоджується, оскільки, як зазначає й сам апелянт, розрахунок НГО та оформлення витягу не належать до компетенції органу місцевого самоврядування, а тому за відсутності можливості підтвердити розмір НГО інакше, ніж витягом, виданим уповноваженим органом, правильність відомостей у ньому не може бути встановлена у справі в обхід судового рішення в адміністративній справі.

Витребування судом першої інстанції за клопотанням відповідача розрахунку НГО у Держгеокадастру, заперечень відповідача щодо його правильності не вирішило, оскільки Держгеокадастр зазначив про помилку у розрахунку, наданому 13.05.2026, а оновлений розрахунок від 18.05.2026 відповідач також оспорює.

Не впливає на висновок колегії суддів і довід апелянта про те, що результат адміністративної справи не спростовує факту використання позивачем інформації саме з витягів про НГО для обчислення заборгованості відповідача. Предметом доказування у справі є заперечення відповідача проти правильності розміру НГО у витягах, як бази обрахунку орендної плати. Тому факт використання позивачем відомостей з витягів про НГО не усуває залежності визначення правильного розміру заборгованості відповідача по орендній платі, від результатів вирішення спору в суді адміністративної юрисдикції про правильність таких відомостей, внесених Держгеокадастром до ДЗК, на підставі яких і сформовані Витяги.

Отже, колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що господарський суд за наявними доказами та власними повноваженнями може вирішити спір незалежно від результату адміністративної справи.

У справі, що розглядається, позивач, як установив суд першої інстанції, іншого обґрунтування та доказів обчислення НГО, крім розрахунків Держгеокадастру та відомостей з Витягів, не надав. Відповідач посилається на Витяги про НГО земельної ділянки з іншими її розмірами, які істотно відрізняються від Витягів, якими користується позивач, а правильність формування витягів з боку Держгеокадастру при цьому перевіряється адміністративним судом, як самостійний предмет спору відповідача із суб`єктом владних повноважень.

За таких обставин зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини щодо розміру НГО в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, а в силу ст. 77 ГПК України такі обставини не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відтак у справі наявна неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю відповідних питань господарському суду, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.02.2019 у справі № 910/974/18 та від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18.

Колегія суддів відхиляє як самодостатні доводи апелянта про відсутність підстав для зупинення провадження, що чинність рішення місцевого органу влади про затвердження технічної документації з НГО земель, безпосередньо впливає на чинність витягів, виданих на його підставі (а Витяг зберігає чинність до моменту втрати чинності відповідного рішення органу місцевого самоврядування). Ця обставина не може бути самостійним і достатнім доказом правильності визначення НГО земельної ділянки у витязі і беззаперечно виключати можливість допущеної розрахункової помилки.

Доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції ст.ст. 18, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» та ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр», про неповне з`ясування обставин і неправильну оцінку доказів колегія суддів відхиляє з підстав, викладених вище.

Колегія суддів враховує, що вказані норми регулюють проведення НГО за певною Методикою, що при застосуванні потребує спеціальних знань, оформлення технічної документації та видачу витягів, а їх зміст підтверджує, що відомості про НГО окремої земельної ділянки оформляються у вигляді витягу, який видається уповноваженим органом. Суд першої інстанції встановив предмет позову в адміністративній справі за ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2026, надав мотивовану оцінку запереченням позивача та врахував обставини, пов`язані із залученням Держгеокадастру до участі у справі з наданням ним розрахунків НГО, визнання помилки у визначенні НГО, що знайшло відображення в оскаржуваній ухвалі.

Колегія суддів не погоджується з доводом апелянта про те, що зупинення провадження порушує право учасників справи на розгляд справи упродовж розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, а розумність строків розгляду справи судом віднесено до основних засад господарського судочинства (п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За приписами статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та такі критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника (рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 у справі № 6-1957цс16. Посилання апелянта на рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» не спростовує викладеного, оскільки обставин, які свідчили б про недобросовісне створення учасниками справи перепон для руху справи, апелянт не навів.

Зупинення провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України є передбаченим законом обов`язком суду за наявності відповідних підстав і саме по собі не свідчить про порушення розумного строку вирішення спору.

Провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 320/26710/26, позов у якій прийнято до розгляду 17.07.2026, тобто зупинення пов`язане з подією, що настане у визначеному законом порядку, після чого розгляд справи продовжиться. Складність спору визначається тим, що база обрахунку орендної плати за чотири роки оспорюється сторонами з істотно відмінними показниками НГО, а перевірка правильності її обчислення віднесена до компетенції іншого суду, ніж в межах господарської юрисдикції.

Клопотання про зупинення провадження подав відповідач після прийняття до розгляду його адміністративного позову до Держгеокадастру, позивач не доказує, що спірні питання можуть бути вирішеними в інший спосіб і апелянт не посилається на те, що таке клопотання відповідачем подано з метою затягування розгляду справи, а не для захисту від поданого позову у справі № 911/3480/25. Продовження її розгляду без остаточного вирішення питання про правильність відомостей, якими підтверджується розмір НГО земельної ділянки, створювало б ризик ухвалення рішення на підставі даних, правильність яких ще перевіряється компетентним судом (і остаточне рішення з даного питання не прийнято), що не відповідало б завданню господарського судочинства щодо справедливого вирішення спору.

На думку колегії суддів, користування учасниками спору замість офіційного витягу про НГО висновками експертів, власними обрахунками НГО та ін. джерелами, призведе до правової колізії: у Державному земельному кадастрі та базах податкових органів обліковуватиметься одна цифра розміру НГО земельної ділянки (з "неправильного витягу Держгеокадастру"), а в судому рішенні - зовсім інша цифра. На переконання колегії суддів, учасники спорів/правовідносин не можуть самостійно «коригувати» офіційні кадастрові дані через інші докази або власні розрахунки. Ні суд, ні судовий експерт не мають права перебирати на себе повноваження державного органу щодо обчислення та ведення кадастрових даних, які підлягають внесенню до ДЗК.

Як вже вказано у даній постанові, всі питання про перерахунок НГО або виправлення помилок у вихідних даних (користування не тими коефіцієнтами, неправильна площа, невраховані локальні чи загальнонаціональні коефіцієнти індексації та ін.) належать до виключної компетенції Держгеокадастру та розробників технічної документації.

Витяг з технічної документації про НГО - це не інформаційна довідка з цифровими даними, а наділений законодавцем юридичною силою результат реалізації публічно-владних повноважень уповноваженим органом (Держгеокадастром та його територіальними органами) за визначеними чинним законодавством процедурами, на підставі розробленої спеціальним суб`єктом технічної документації (яка, своєю чергою, затверджується рішенням відповідної місцевої ради).

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно зупинив провадження у справі за наявності підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, а доводи апелянта про відсутність у суду об`єктивної неможливості розгляду справи № 911/3780/25 до вирішення справи № 320/26710/26 за правилами адміністративного судочинства, не знайшли свого підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при вирішенні процесуальних аспектів зупинення провадження у справі, а інші доводи учасників справи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розмір НГО земельної ділянки є обставиною, яка входить до предмета доказування у справі та відповідно до законодавства підтверджується витягом з технічної документації з НГО, а правильність відомостей, зафіксованих у різних витягах (поданих в справу), на які посилається позивач, оспорюється в адміністративній справі № 320/26710/26. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі на підставі пункту 5 ч.1 ст. 227 ГПК України, правильно застосував норми процесуального права та постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

З огляду на викладене підстав для скасування ухвали Господарського суду Київської області від 22.07.2026 немає, апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 271, 275, 276, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 28.08.2026 Васильківської міської ради на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.07.2026 у справі №911/3780/25 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 22.07.2026 у справі № 911/3780/25 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи № 911/3780/25 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.10.2026.

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді П.В. Горбасенко

О.В. Яценко