Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: страхування
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №910/13355/25
Суддя: Алданова С.О.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" жовтня 2026 р. Справа № 910/13355/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Корсака В.А.
Владимиренко С.В.
без виклику сторін,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2026
у справі № 910/13355/25 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" (далі - позивач; ТзДВ "Експрес страхування") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (надалі - відповідач; ПрАТ "Страхова компанія "УСГ"; ПрАТ «СК «УСГ»; апелянт; скаржник) про стягнення 9 847,13 грн. відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідач, як страховик винної у ДТП особи, не відшкодував позивачу в повному обсязі шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 позовні вимоги ТзДВ "Експрес страхування" задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ "Страхова компанія "УСГ" на користь ТзДВ "Експрес страхування" 9 847 (дев`ять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 13 коп. відшкодування шкоди, а також 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
За висновками місцевого господарського суду, позивачем виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 26 380,86 грн. на рахунок СТО, якою згідно з актом виконаних робіт № ЗН-0010326 проведено роботи на суму 27 993,66 грн., а тому стягненню з відповідача підлягає залишок несплаченої частини страхового відшкодування в розмірі 9 847,13 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ПрАТ "Страхова компанія "УСГ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, винесеним за неповного встановлення обставин, що мають значення для справи, а обставини, які суд вважав встановленими є неправильними, і крім того, судом неправильно досліджено та оцінено наявні у справі докази та прийнято рішення за неправильного застосування норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що позивачем на підтвердження розміру збитку було надано рахунок-фактуру № БА-0001982 від 21.12.2023 та Акт виконаних робіт № ЗН-0010326 від 12.01.2024. Втім, рахунок СТО та акт є неналежними та недопустимими доказами у справі.
На думку скаржника, у відповідача в зв`язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей та за мінусом франшизи.
Акцентує, що ПрАТ «СК «УСГ» склало ремонтну калькуляцію № ДКЦВ-0000 від 28.02.2024. Відповідно до ремонтної калькуляції розмір збитку, який завданий позивачу становить 16 893,73 грн. Таким чином, ПрАТ «СК «УСГ» виплатило позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 16 893,73 грн., що не заперечується останнім.
Також відповідач вказує, що оскільки транспортний засіб Kia Sportage, д.р.н. НОМЕР_1 , ще до ДТП, яке мало місце 16.12.2023 мав пошкодження задньої правої двері та заднього правого крила, ПрАТ «СК «УСГ» при розрахунку суми страхового відшкодування розрахувало знос (п.п. «г» п. 7.39. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395)), чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Так, відповідно до розрахунку, коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу Sportage, д.р.н. НОМЕР_1 складає 18%. Відтак, ПрАТ «СК «УСГ» виконало своє зобов`язання перед позивачем в повному обсязі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2026, апеляційна скарга відповідача в справі № 910/13355/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/13355/25. Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Про перегляд справи в апеляційному порядку учасники справи повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується довідками від 14.08.2026 про доставку ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 до електронних кабінетів сторін та представників відповідача.
До апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно тверджень ПрАТ "Страхова компанія "УСГ", зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля KIA Sportage, д.р.н. НОМЕР_1 вбачається, що рік випуску автомобіля є 2021 рік, дата першої реєстрації 23.04.2021, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (16.12.2023) строк експлуатації означеного автомобіля не перевищував 7 років. Відповідно, в матеріалах справи відсутні будь які допустимі докази нарахування коефіцієнту фізичного зносу.
Зазначив, що відповідач не надав належним чином завірену копію розрахунку фізичного зносу автомобіля KIA Sportage, д.р.н. НОМЕР_1 , а лише надав в тексті самого відзиву фотографію даного розрахунку, який не підписаний, а тому суд позбавлений змоги дослідити даний документ як доказ. Враховуючи вищевикладене вважає, що відповідач не довів розрахунку фізичного зносу автомобіля KIA Sportage, д.р.н. НОМЕР_1 та його застосування.
Крім того, вказує, що відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів (висновок трасолога) того, що пошкодження які знаходились на задньому правому крилі та задніх правих дверях не відносяться до ДТП що мало місце 16.12.2023.
При цьому, позивач підкреслює, що наявність документів зі станції технічного обслуговування, яка здійснювала відновлювальний ремонт транспортного засобу, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 269 частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 16.03.2023 між позивачем (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено Додаткову угоду № 2 від 20.10.2022 до договору страхування № 202.21.2598940 від 22.04.2021, предметом якої є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки KIA Sportage, державний номер НОМЕР_1 .
16.12.2023 у м. Чернівці на вул. Головна 265А, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки Mercedes-Benz VITO, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортним засобом марки KIA Sportage, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 05.01.2024 у справі № 752/10816/23 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки KIA Sportage, державний номер НОМЕР_1 , визначена на підставі рахунку-фактури № БА-0001982 від 21.12.2023, складеного ТОВ "БУКОВИНА-АВТО", на суму 27 993,66 грн.
На підставі вищевказаних документів позивач відповідно до страхового акту від 21.12.2023 № 3.23.05496-1 визначив розмір страхового відшкодування в сумі 26 380,86 грн (з вирахуванням франшизи - 1 612,80 грн).
Дана сума страхового відшкодування в розмірі 26 380,86 грн. була сплачена позивачем на рахунок СТО, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.12.2023 № 68815268.
12.01.2024 ТОВ "БУКОВИНА-АВТО" складено акт виконаних робіт № ЗН-0010326 на суму 27 993,66 грн.
Цивільно-правова відповідальність винного у скоєнні ДТП водія ОСОБА_2 застрахована у відповідача за полісом № ЕР-214819531, що станом на дату ДТП був діючим.
Позивач направив відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування, у відповідь на яку відповідач сплатив на користь позивача 16 893,73 грн. страхового відшкодування.
З причин того, що відповідач, як страховик винної у ДТП особи, не відшкодував позивачу в повному обсязі шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
У відзиві на позовну заяву, поданому до суду першої інстанції, відповідач наголошував, що позивачем не доведено належними доказами розмір шкоди та знос пошкодженого транспортного засобу, а також зв`язок між спірною ДТП та пошкодженням деяких деталей. Відтак, відповідач здійснив власний розрахунок суми матеріальної шкоди в розмірі 16 893,73 грн., що виплачена позивачу.
У відповіді на відзив позивач навів заперечення проти визначеного відповідачем розміру матеріальної шкоди.
Подібні за змістом твердження щодо обставин справи наведені апелянтом у апеляційній скарзі та позивачем у відзиві на неї.
З урахуванням предмета позовних вимог, юридичних та фактичних підстав позову, з огляду на фактичні обставини справи колегія суддів зазначає, що за змістом статті 980 ЦК України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
Згідно з положеннями статті 999 ЦК України та статей 6, 7 Закону України "Про страхування" за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Станом на час настання страхового випадку (ДТП) цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, застраховано відповідачем на підставі полісу ЕР-214819531 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17 та від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18.
Згідно з пунктом 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 7 років - для інших легкових КТЗ.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля KIA Sportage, д.р.н. НОМЕР_1 рік випуску автомобіля - 2021 рік, дата першої реєстрації 23.04.2021, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (16.12.2023) строк експлуатації означеного автомобіля не перевищував 7 років.
При цьому, пунктом 7.39 Методики визначено, що винятками стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.
Як наголошував відповідач, коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу марки KIA Sportage, державний номер НОМЕР_1 , становить 18%, враховуючи, що останній мав пошкодження задньої правої двері та заднього правого крила ще до настання ДТП 16.12.2023. Втім до повідомлення страхувальника позивача за договором № 202.21.2598940 про настання ДТП останнім при описі події зазначено лише про пошкодження на бампері транспортного засобу марки KIA Sportage, державний номер НОМЕР_1 .
У той же час, з наявного в матеріалах справи акта огляду транспортного засобу від 19.12.2023 вбачається, що в описі пошкоджень зазначено про пошкодження: «заднього бамперу, нижньої частини бампера, заднього правого бризковика, окантовки заднього правого покажчика повороту, заднього правого крила, задньої правої двері».
З урахуванням наведеного колегією суддів зазначається, що доказів існування обставин, які є винятковими відповідно до пункту 7.39 Методики стосовно застрахованого позивачем автомобіля, матеріали справи не містять.
При цьому, відповідачем не подано належних та достатніх доказів оціненої шкоди на спростування позиції позивача, яка обґрунтована актом виконаних робіт № ЗН-0010326.
Отже, із наявних у матеріалах справи документів судом не встановлено наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу KIA Sportage, державний номер НОМЕР_1 при визначенні розміру страхового відшкодування.
При визначенні розміру заподіяної шкоди, у даному випадку, суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля KIA Sportage, державний номер НОМЕР_1 . Згідно суми, вказаної в рахунку, виставленому станцією технічного обслуговування, та акті виконаних робіт ТОВ "БУКОВИНА-АВТО" № ЗН-0010326, яка, з вирахуванням франшизи - 1 612,80 грн., така становить 26 380,86 грн.
Норма частини 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Згідно з пунктом 1.6. Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п. 2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.
Так, згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України, шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність (пункти 73, 74 постанови).
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності особи, яка винна у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
У постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
За змістом вказаних норм у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Відповідно до частин першої - третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах рівності та змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 76, 77 ГПК України).
Отже, беручи до уваги, що позивачем виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 26 380,86 грн. на рахунок СТО, якою згідно з актом виконаних робіт № ЗН-0010326 проведено роботи на суму 27 993,66 грн., судова колегія висновується про наявність підстав для стягнення з відповідача залишку несплаченої частини страхового відшкодування в розмірі 9 847,13 грн. (26 380,86 грн. - 16 893,73 грн.). Як наслідок, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Аналогічних правомірних висновків дійшов й суд попередньої інстанції.
У свою чергу, з урахуванням вказаних вище висновків щодо суті спору, колегією суддів критично оцінюються твердження скаржника про недоведення позивачем розміру завданого збитку з урахуванням франшизи та про виконання ПрАТ «СК «УСГ» свого зобов`язання перед ТзДВ "Експрес страхування" в повному обсязі.
Крім того, судовою колегією відхиляються посилання відповідача й на те, що рахунок СТО та акт виконаних робіт є неналежними та недопустимими доказами визначення вартості ремонту пошкодженого транспортного засобу, оскільки такі документи підтверджують понесені витрати на ремонт пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу.
В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, зазначено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Тобто, страхове відшкодування може бути виплачене у двох випадках: у першому випадку, якщо автомобіль пошкоджено, але не відремонтовано і зроблено висновок автотоварознавчого експерта та, в другому випадку, якщо автомобіль було пошкоджено та відремонтовано і є відповідні документи зі станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, на переконання колегії суддів, аргументи апелянта не знайшли свого підтвердження в межах заявлених вимог, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції через необґрунтованість у розумінні ст.ст. 74, 76, 80, 86, 269 ГПК України. Інші доводи скаржника, прийняті до уваги, однак вони не спростовують вищенаведені висновки про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги. Водночас, підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги - суд апеляційної інстанції в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України не встановив.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникли при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, винесеним за неповного встановлення обставин, що мають значення для справи, а обставини, які суд вважав встановленими є неправильними, і крім того, судом неправильно досліджено та оцінено наявні у справі докази та прийнято рішення за неправильного застосування норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/13355/25 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених скаржником в апеляційні скарзі доводів у цілому.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (ПрАТ "Страхова компанія "УСГ").
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/13355/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/13355/25 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ".
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.А. Корсак
С.В. Владимиренко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua