Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №908/51/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 908/51/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.,

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “УКРГАЗБАНК”: Світич П.В.,

від ОСОБА_1 : не з`явився

від Товариство з обмеженою відповідальністю “Ю-ГАЗ”: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2026 року, суддя в І інстанції Нікітенко С.В., повний текст якого складено 12.03.2026, в м. Одесі

у справі: №908/51/25

за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “УКРГАЗБАНК”

до відповідача: ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Ю-ГАЗ”

про стягнення 50 170 683,81 грн

ВСТАНОВИВ

В січні 2025 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк “УКРГАЗБАНК” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу у розмірі 50 170 683,81 грн, яка складається з: 48 598 553,96 грн – прострочена заборгованість по кредиту, 1 472 129,85 грн – прострочена заборгованість по процентам, 100 000,00 грн – заборгованість зі сплати штрафу.

Позов обґрунтований фактом неналежного виконання зобов`язань ТОВ "Ю-ГАЗ" за генеральним кредитним договором №431/2021/ООД-КБ-ГКД від 30.04.2021, за виконання яких відповідає поручитель ОСОБА_1 за договором поруки № 431/2021/ООД-КБ-ГКД-П2 від 30.12.2021

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.03.2026 у справі №908/51/25 позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “УКРГАЗБАНК” суму простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 48 598 553,96 грн, суму простроченої заборгованості по процентам у розмірі 1 472 129,85 грн, суму штрафу у розмірі 100 000,00 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 752 560,26 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Ю-ГАЗ» отримало від позивача кредитні кошти за Генеральним кредитним договором №431/2021/ООД-КБ-ГКД від 30.04.2021 та Додатковим договором №431/2021/ООД-КБ-ГКД-НВКЛ6 від 12.04.2024 у загальному розмірі 50 894 783,15 грн, однак належним чином зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів не виконало. Внаслідок цього утворилася заборгованість за кредитом у сумі 48 598 553,96 грн, за процентами - 1 472 129,85 грн та штрафом - 100 000,00 грн. Матеріалами справи підтверджується факт надання кредитних коштів, наявність прострочення виконання зобов`язань та правильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості.

Виконання зобов`язань позичальника забезпечене договором поруки №431/2021/ООД-КБ-ГКД-П2 від 30.12.2021, за умовами якого відповідач несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник. Незважаючи на направлення позивачем письмової вимоги про дострокове погашення заборгованості, ані позичальник, ані поручитель свої зобов`язання не виконали. Оскільки доказів погашення заборгованості або заперечень щодо її розміру відповідачем не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, процентами та штрафом у загальному розмірі 50 170 683,81 грн.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , в якій остання просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2026 у справі №908/51/25 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає таке:

- суд безпідставно визнав доведеним факт належного пред`явлення АБ «УКРГАЗБАНК» вимоги від 09.10.2024 про дострокове повернення кредиту, оскільки на підтвердження її направлення позивач надав лише реєстр поштових відправлень та фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 10.10.2024 щодо відправлення №0101510552238, однак не надав доказів вручення вимоги позичальнику, зокрема повідомлення про вручення чи опису вкладення, який би дозволяв встановити зміст направленої кореспонденції. ТОВ «Ю-ГАЗ» стверджує, що вимогу від 09.10.2024 не отримувало, а тому відсутні належні докази як її направлення, так і отримання позичальником;

- суд без належної перевірки погодився з розрахунком заборгованості позивача та не надав оцінки контррозрахунку, поданому відповідачем. На думку скаржника, розрахунок процентів за Додатковим договором від 12.04.2024 не містить деталізації нарахувань і суперечить умовам п. 3.1 та п. 3.8 договору, а самостійний перерахунок відповідача свідчить про менший розмір процентів, ніж заявлено позивачем. Крім того, наявні у справі документи не дають можливості перевірити правильність зарахування платежів у рахунок погашення основного боргу, процентів та штрафних санкцій;

- суд не врахував вплив проваджень у справах №908/2743/24 та №908/103/25 на обсяг та строки виконання зобов`язань ТОВ «Ю-ГАЗ». Зазначає, що після введення ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.10.2024 у справі №908/2743/24 мораторію на задоволення вимог кредиторів та затвердження плану санації ухвалами від 25.10.2024 і 20.11.2024 строки виконання зобов`язань боржника перед АБ «УКРГАЗБАНК» були змінені: вимоги банку в сумі 49 234 573,08 грн підлягали відстроченню на 12 місяців і подальшій розстрочці на 24 місяці. За цих обставин направлена банком вимога №172/34937/2024 від 21.11.2024 про негайне повернення всієї заборгованості була, на думку апелянта, передчасною, оскільки строк виконання зобов`язань ще не настав;

- не враховано факт відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Ю-ГАЗ» №908/103/25 та на те, що ухвалою суду були визнані кредиторські вимоги АБ «УКРГАЗБАНК». На думку скаржника, суд першої інстанції мав врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.08.2023 у справі №910/23952/15 та від 07.03.2024 у справі №914/40/22, згідно з якими розмір вимог до поручителя має визначатися з урахуванням розміру вимог, визнаних у справі про банкрутство основного боржника. Також скаржник посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 28.03.2024 у справі №904/966/23 та від 09.04.2024 у справі №911/2235/22, відповідно до яких затвердження плану санації або мирової угоди, що змінюють строки виконання зобов`язань, виключає настання прострочення до закінчення встановленого такими документами строку. З огляду на акцесорний характер поруки, апелянт вважає, що зміна строків виконання основного зобов`язання автоматично вплинула і на строки виконання зобов`язань поручителя за Договором поруки №431/2021/ООД-КБ-ГКД-П2 від 30.12.2021, у зв`язку з чим банк звернувся з позовом до поручителя передчасно.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2026 залишити без змін.

На спростування доводів апеляційної скарги Банк зазначає наступне:

- доводи апелянта про відсутність доказів направлення та отримання вимог не відповідають матеріалам справи, адже Банк 10.10.2024 направив Позичальнику ТОВ «Ю-ГАЗ» Лист-вимогу від 09.10.2024, що підтверджується реєстром відправлень та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» щодо рекомендованого листа. Надалі 21.11.2024 Банк направив Позичальнику та Поручителю Лист-вимогу від 21.11.2024, що підтверджується реєстром відправлень, фіскальним чеком та повідомленням про вручення ТОВ «Ю-ГАЗ». Крім того, листом від 16.12.2024 ОСОБА_1 підтвердила свою обізнаність про Лист-вимогу. Тому, оскільки вимоги Банку залишилися невиконаними, 31.12.2024 АБ «УКРГАЗБАНК» звернувся до суду з позовом;

- щодо розрахунку заборгованості Банк заперечує твердження апелянта про неправильність нарахування процентів. Пунктом 3.7 Генерального кредитного договору від 30.04.2021 та пп. 3.1, 3.2 Додаткового договору від 12.04.2024 передбачено застосування процентної ставки 15,9 % річних та методу розрахунку «факт/360». За твердженням Банку, апелянт помилково здійснив власний розрахунок, використовуючи 366 днів у році. Для підтвердження розміру заборгованості Банк подав деталізований розрахунок, меморіальні ордери та банківські виписки, які, згідно з практикою ВГСУ (постанова від 06.04.2017 у справі №905/2009/15), є належними доказами виконання або невиконання кредитних зобов`язань;

- стосовно посилань апелянта на справу про банкрутство ТОВ «Ю-ГАЗ» №908/103/25 та постанови Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №914/40/22 і від 16.08.2023 у справі №910/23952/15 Банк зазначає, що у межах справи №908/103/25 ним заявлено кредиторські вимоги за Додатковим договором №431/2021/ООД-КБ-ГКД-НВКЛ6 від 12.04.2024 у тому ж розмірі - 50 170 683,81 грн, що і у справі №908/51/25. На думку Банку, наведені апелянтом правові висновки Верховного Суду стосуються інших правовідносин, оскільки обставини у цих справах стосувалися грошових вимог до юридичних осіб (майнoвого та фінансового поручителя) в межах їхніх власних справ про банкрутство, що не є тотожним обставинам справи № 908/51/25, де грошові вимоги Банку до ТОВ «Ю-ГАЗ» у справі про банкрутство № 908/103/25 є абсолютно ідентичними за розміром суми позову до поручителя ОСОБА_1 ;

- щодо доводів про вплив справи №908/2743/24 про затвердження плану санації ТОВ «Ю-ГАЗ», Банк вказує, що така санація не мала юридичного значення для спірних правовідносин. Так, ще 27.08.2024 Господарським судом Одеської області було прийнято до розгляду заяву ТОВ «ЦЕК» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Ю-ГАЗ» (справа №916/3704/24), а 01.10.2024 - приєднано аналогічну заяву АБ «УКРГАЗБАНК». Лише після цього, 16.10.2024, Господарський суд Запорізької області прийняв до розгляду заяву ТОВ «Ю-ГАЗ» про затвердження плану санації у справі №908/2743/24. Ухвалами Господарського суду Запорізької області від 25.10.2024 та 20.11.2024 план санації було затверджено, однак постановами Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2025 ці ухвали скасовано. Апеляційний суд дійшов висновку, що після прийняття до розгляду заяв про банкрутство у справі №916/3704/24 не допускалося відкриття іншого провадження за правилами КУзПБ щодо того самого боржника. Відтак звернення ТОВ «Ю-ГАЗ» із заявою у справі №908/2743/24 відбулося з порушенням вимог ч. 6 ст. 5 КУзПБ. З огляду на це Банк вважає, що ухвали від 25.10.2024 та 20.11.2024 у справі №908/2743/24 втратили юридичну силу після їх скасування та не могли впливати ні на право Банку звернутися з позовом до поручителя, ні на законність рішення у справі №908/51/25. Тому доводи апеляційної скарги щодо передчасності звернення Банку до суду є безпідставними.

13.08.2026 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення апеляційного провадження у справі №908/51/25 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Запорізької області у справі №908/122/25.

В обґрунтування клопотання ОСОБА_1 зазначає, що на розгляді судів перебувають справи №908/122/25 та №910/234/25, результати розгляду яких, на її думку, безпосередньо впливають на вирішення справи №908/51/25.

Так, у справі №908/122/25, що розглядається Господарським судом Запорізької області, ОСОБА_1 просить зобов`язати АБ «УКРГАЗБАНК» та ТОВ «Ю-ГАЗ» внести зміни до договору поруки №431/2021/ООД-КБ-ГКД-П2 від 30.12.2021 щодо строків виконання зобов`язань поручителя з урахуванням затвердженого судом Плану санації ТОВ «Ю-ГАЗ». У справі №910/234/25, що розглядається Господарським судом м. Києва, ТОВ «Ю-ГАЗ» просить внести відповідні зміни до Генерального кредитного договору та Додаткового договору №431/2021/ООД-КБ-ГКД-НВКЛ6 від 12.04.2024.

За твердженням ОСОБА_1 , зазначені справи пов`язані зі справою №908/51/25, у якій вирішується питання про стягнення заборгованості з поручителя, оскільки результати їх розгляду можуть вплинути на визначення строків виконання зобов`язань позичальника та поручителя, а відтак – на встановлення факту настання строку виконання зобов`язань поручителя, наявності прострочення та правомірності вимоги банку про дострокове стягнення заборгованості. У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважає, що до остаточного вирішення справ №908/122/25 та №910/234/25 суд апеляційної інстанції не має можливості достеменно встановити обставини, необхідні для вирішення спору у справі №908/51/25.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 15.06.2026 о 14:00.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 розгляд справи №908/51/25 призначено на 28.09.2026 о 14:20.

У зв`язку з оголошенням на момент початку судового засідання в Одеській області “повітряної тривоги” суд ухвалою від 28.09.2026 відклав розгляд справи на 19.10.2026 о 14:00.

В судовому засіданні 19.10.2026 брав участь представник позивача.

Інші учасники судового процесу участі не брали, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Зокрема, ухвала апеляційного суду від 28.09.2026, якою повідомлено третю особу про проведення судового засідання 19.10.2026 о 14:00 доставлено до електронного кабінету третьої особи 30.09.26 о 04:07 год.

Поштове відправлення з копією ухвали апеляційного суду від 28.09.2026, якою повідомлено відповідача про проведення судового засідання 19.10.2026 о 14:00, повернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду оператором поштового зв`язку з довідкою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частин третьої, сьомої статті 120 та частин п`ятої, шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України судове рішення вважається врученим, зокрема, у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі нез`явлення адресата за рекомендованим листом із позначкою «Судова повістка» після його інформування поштовий оператор робить відповідну відмітку та повертає відправлення до суду.

Направлення судової кореспонденції рекомендованим листом на належну адресу є достатнім для висновку про належне повідомлення учасника справи, оскільки фактичне отримання відправлення не залежить від суду. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вжив належних та необхідних заходів для повідомлення відповідача про наявне судове провадження щодо неї, направляючи рекомендованою кореспонденцією відповідні ухвали за зареєстрованим місцем проживання останньої.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності відповідача та третьої особи за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Щодо долучених позивачем нових доказів разом з відзивом на апеляційну скаргу, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що вказані документи не надавались під час розгляду справи судом першої інстанції, отже, подані позивачем докази, які останній просить долучити до суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції не досліджувались.

Отже, нові докази подані із порушенням норм Господарського процесуального кодексу, без обґрунтування на неможливість подання останніх в порядку, встановленому ч. 3 ст. 269 ГПК України, без відповідного клопотання про долучення їх до матеріалів справи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції а саме ч. 3 ст. 269 ГПК України, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки таким доказам.

За наведеного, колегія суддів не бере до уваги подані позивачем в суді апеляційної інстанції нові докази.

Щодо клопотання скаржника про зупинення апеляційного провадження у справі №908/51/25 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Запорізької області у справі №908/122/25, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України зупинення провадження є обов`язковим лише за наявності об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи. Така неможливість має бути обумовлена тим, що суд не може самостійно встановити обставини, які мають значення для вирішення спору. Сам факт пов`язаності справ не є достатньою підставою для зупинення провадження. Аналогічний висновок викладено в постанові об`єднаної палати КГС ВС від 01.03.2024 у справі №910/17615/20.

Як вбачається з матеріалів справи, у справі №908/51/25 Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 50 170 683,81 грн заборгованості за кредитним договором, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 48 598 553,96 грн, процентів у розмірі 1 472 129,85 грн та штрафу в розмірі 100 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором та пред`явленням банком вимоги до відповідача як поручителя про повернення кредитних коштів, сплату процентів і штрафних санкцій.

Водночас у справі №908/122/25 ОСОБА_1 заявила вимогу до АБ «УКРГАЗБАНК» та ТОВ «Ю-ГАЗ» про внесення змін до договору поруки від 30.12.2021 №431/2021/ООД-КБ-ГКД-П2 у частині зміни строків виконання поручителем зобов`язань у зв`язку зі зміною строків виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором внаслідок затвердження плану санації ТОВ «Ю-ГАЗ» до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Однак судова колегія зауважує, що предметом доказування у справі №908/51/25 є обставини виникнення та розмір заявленої заборгованості, а також наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку її сплатити як поручителя. Ці обставини можуть бути самостійно встановлені судом на підставі наявних у справі доказів, зокрема умов кредитного договору та договору поруки, документів щодо виконання кредитних зобов`язань і пред`явлення вимоги до поручителя. Матеріали справи не свідчать про те, що встановлення зазначених обставин потребує попереднього вирішення спору у справі №908/122/25.

Сам факт оскарження умов договору чи заявлення вимоги про внесення до нього змін не усуває необхідності оцінки чинних договірних зобов`язань у межах цього спору. При цьому вимога у справі №908/122/25 стосується зміни умов договору поруки, а не безпосереднього встановлення наявності чи відсутності заборгованості, яка є предметом розгляду в цій справі.

Отже, судова колегія вважає, що взаємопов`язаність зазначених справ не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду справи №908/51/25 до вирішення справи №908/122/25. Суд має достатні правові підстави та процесуальні повноваження для самостійного дослідження доказів, встановлення обставин, що входять до предмета доказування, та надання їм відповідної правової оцінки.

Водночас необґрунтоване зупинення провадження призвело б до затягування розгляду справи та невиправданого продовження стану правової невизначеності для її учасників, що не узгоджується з вимогою розгляду справи упродовж розумного строку, передбаченою частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин передбачені пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України підстави для зупинення апеляційного провадження відсутні, у зв`язку з чим судова колегія відмовляє в задоволенні відповідного клопотання скаржника.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

30 квітня 2021 року між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк „УКРГАЗБАНК” (надалі – банк або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮГ-ГАЗ” (змінено назву на ТОВ “Ю-ГАЗ” на підставі рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого Протоколом №18 від 22.11.2023) (надалі – третя особа або позичальник) був укладений Генеральний кредитний договір № 431/2021/ООД-КБ-ГКД (надалі - Договір).

26 січня 2024 року у зв`язку із зміною найменування позичальника з ТОВ “ЮГ-ГАЗ на ТОВ “Ю-ГАЗ” між Сторонами укладено Додаткову угоду про внесення змін № 18 до Генерального кредитного договору.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору Генеральний кредитний договір визначає загальні умови та порядок здійснення Банком на користь Позичальника Кредитних операцій у межах Загального ліміту, визначеного п. 1.3. Генерального кредитного договору, а також встановлює права та обов`язки, відповідальність сторін та інші умови, які визнаються сторонами обов`язковими для застосування протягом всього строку дії Генерального кредитного договору та Додаткових договорів, укладених в рамках Генерального кредитного договору, які зазначені в Додатку 1 до цього Генерального кредитного договору.

За умовами п. 1.2. Договору кредитні операції здійснюються у порядку, визначеному у відповідних Додаткових договорах та з урахуванням положень Генерального кредитного договору. Кредитні операції за даним Генеральним кредитним договором проводяться виключно після укладання Додаткових договорів до Генерального кредитного договору, які є невід`ємною частиною даного Генерального кредитного договору та містять посилання на Генеральний кредитний договір.

Відповідно до умов п. 1.3. Договору загальний ліміт за Генеральним кредитним договором встановлюється у розмірі 150000000 (сто п`ятдесят мільйонів) гривень 00 копійок. Ліміт кредитування за кожним Додатковим договором встановлюється в межах Загального ліміту кредитування. У випадку якщо у будь-яку дату з будь-якої причини сума Основної заборгованості Позичальника у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на поточну дату за всіма Додатковими договорами перевищуватиме загальний ліміт кредитування, зазначений у цьому пункті, Позичальник зобов`язується здійснити погашення заборгованості у сумі, що призводить до такого перевищення, протягом 5 (п`яти) Банківських днів з дня відправлення Банком Позичальнику повідомлення про необхідність такого погашення.

Відповідно до умов п. 1.4. Договору строк кредитування та проведення кредитних операція за Генеральним кредитним договором встановлюється з 30 квітня 2021 року по 29 квітня 2024 року (включно). Строки кредитуванні та строк проведення кредитних операцій за додатковими договорами встановлюються в Додаткових договорах, але в будь-якому разі не можуть перевищувати строк кредитування та проведення кредитних операцій, що встановлений даним пунктом Генерального кредитного договору.

В межах Генерального кредитного договору між банком і позичальником було укладено Додаткову угоду № 19 від 12.04.2024, якою сторонами внесені зміни в частині строків кредитування, що визначені п. 1.4. Договору, а саме змінено строк кредитування та проведення кредитних операцій за Генеральним кредитним договором до 29 квітня 2027 року (включно).

Пунктом 1.5. Договору встановлено, що цільове використання кредиту встановлюються в Додаткових договорах.

Відповідно до умов п. 1.7. Договору всі зобов`язання, що випливають з Генерального кредитного договору та з будь-яких додаткових договорів/змін та доповнень до Генерального кредитного договору та додаткових договорів, що будуть укладені сторонами до Генерального кредитного договору, вважаються зобов`язаннями позичальника за Генеральним кредитним договором.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що кредитні операції здійснюються Банком на користь Позичальника виключно після підписання Сторонами відповідного Додаткового договору до Генерального кредитного договору в розмірі не більше Ліміту кредитування за Додатковим договором та на умовах, визначених додатковим договором та Генеральним кредитним договором. Додатковим договором визначаються особливості здійснення кредитної операції, зокрема, в частині Ліміту кредитування за Додатковим договором, валюти, строків та умов Погашення заборгованості, графік погашення кредиту/зменшення ліміту відновлюваної/невідновлюваної кредитної лінії.

Пунктом 3.7. Договору встановлено Базовий розмір процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування на строкову заборгованість встановлюється у Додаткових договорах, та не може перевищувати 100,01 процентів річних. Базова процентна ставка за Додатковим договором може бути фіксованою або змінюваною. Розмір та тип процентної ставки визначається у Додаткових договорах з урахуванням норм Генерального договору.

Підвищений розмір процентів: Сторони укладаючи Генеральний кредитний договір домовилися, що базовий розмір процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування на строкову заборгованість, збільшується на:

- 3 (три) процентні пункти для Додаткових договорів в національній валюті /2 (два) процентні пункти для Додаткових договорів іноземній валюті, у разі недотримання Позичальником умов п. 4.2.6 Генерального кредитного договору. Збільшення базового розміру процентів встановлюється з 25-го числа другого місяця, наступного за звітним кварталом, у якому Позичальник не дотримувався умов п. 4.2.6 Генерального кредитного договору. Період, протягом якого діє умова щодо збільшення базового розміру процентів, зазначена у цьому пункті, закінчується 24- м числом другого календарного місяця, наступного за кварталом, в якому Позичальник виконав зазначені зобов`язання;

- 2 (два) процентні пункти для Додаткових договорів в національній валюті /1 (один) процентний пункт для Додаткових договорів в іноземній валюті, у разі недотримання Позичальником кожної з умов п. п. 4.2.8.1-4.2.8.6 та п. п. 4.2.8.9-4.2.8.13 Генерального кредитного договору. Збільшення базового розміру процентів діє з 25-го числа другого місяця, наступного за останнім звітним кварталом, у якому Позичальник не виконав зобов`язання, зазначених в п. п. 4.2.8.1-4.2.8.6 та п. п. 4.2.8.9-4.2.8.13 Генерального кредитного договору і встановлюється на 30 (тридцять) календарних днів. За недотримання вимог п. п. 4.2.8.1- 4.2.8.6 та п. п. 4.2.8.9-4.2.8.13 Генерального кредитного договору у четвертому кварталі календарного року, збільшення базового розміру процентів діє з 25-го березня і встановлюється на 30 (тридцять) календарних днів;

- 2 (два) процентні пункти для Додаткових договорів в національній валюті /1 (один) процентний пункт для Додаткових договорів в іноземній валюті, у разі недотримання Позичальником кожної з умов п. п. 4.2.8.7- 4.2.8.8 Генерального кредитного договору. Збільшення базового розміру процентів діє з 25-го числа другого місяця, наступного за останнім звітним кварталом, у якому Позичальник не виконав зобов`язання, зазначених в п. п. 4.2.8.7- 4.2.8.8 Генерального кредитного договору і встановлюється на 30 (тридцять) календарних днів. За недотримання вимог п. п. 4.2.8.7- 4.2.8.8 Генерального кредитного договору у четвертому кварталі календарного року, збільшення базового розміру процентів діє з 25-го березня і встановлюється на 30 (тридцять) календарних днів;

- 2 (два) процентні пункти для Додаткових договорів в національній валюті /1 (один) процентний пункт для Додаткових договорів в іноземній валюті, у разі недотримання Позичальником зобов`язання, зазначеного в п. п. 4.2.11 щодо надання будь-якого документу з Додатку 3 до Генерального кредитного договору. Збільшення базового розміру процентів встановлюється з 25-го числа другого місяця, наступного за звітним кварталом, у якому Позичальник не дотримувався умов п. п. 4.2.11 Генерального кредитного договору або з 25-го березня, якщо Позичальник не дотримувався умов п. п. 4.2.11 Генерального кредитного договору у четвертому кварталі календарного року і до дня виконання Позичальником зазначених зобов`язань в повному обсязі.

Вищезазначені умови про збільшення базового розміру процентів за користування кредитними коштами застосовується за взаємним волевиявленням та згодою Сторін, що виражено шляхом укладання цього Генерального кредитного договору та не потребує укладання будь-яких договорів про внесення змін до цього Генерального кредитного договору.

У випадку недотримання Позичальником одночасно двох або більше умов, визначених в пунктах 4.2.6, 4.2.8, 4.2.11 Генерального кредитного договору, базовий розмір процентів за користування кредитними коштами за всіма чинними Додатковими договорами підвищується на відповідну кількість процентних пунктів за кожне недотримання, і за наявності одночасно декількох порушень базовий розмір процентів підвищується на суму процентних пунктів за невиконання кожного з зобов`язань. Загальний розмір підвищення Базової процентної ставки не повинен перевищувати 10 (десять) процентних пункти.

У випадку повторного послідовного недотримання Позичальником будь-якої з умов, визначених в пунктах 4.2.6, 4.2.8. 4.2.11 Генерального кредитного договору, підвищений розмір процентів за користування кредитними коштами за Додатковими договорами повторно не застосовується у разі дії на дату застосування підвищеного розміру процентів за користування кредитними коштами за такими Додатковими договорами за недотримання відповідних умов.

Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за наданими кредитними коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі базової, або підвищеної базової відповідно до цього пункту Генерального кредитного договору, або процентної ставки на прострочену заборгованість, визначеному відповідно до п. 3.13. Генерального кредитного договору. При розрахунку процентів використовується метод “факт/360”, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами.

Згідно умов п. 3.8. Договору проценти за користування кредитними коштами нараховуються Банком щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий Кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в день дострокового розірвання (для овердрафтів та відновлюваних кредитних ліній) відповідного Додаткового договору або Генерального кредитного договору, а також в день закінчення строку, на який, надано Кредит в день повного (в т. ч. дострокового) погашення Кредиту, по день, що передує дню погашення Кредиту. При цьому, проценти за користування кредитними коштами нараховуються на залишок заборгованості за кожним із Додаткових договорів, починаючи з дня надання кредитних коштів до дня повного погашення заборгованості за кожним із Додаткових договорів.

Згідно умов п. 3.9. Договору проценти за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування Кредитом, а також в день закінчення строку на який надано Кредит відповідно до Додаткового договору, в день повного (у т. ч. дострокового) погашення заборгованості по кредиту (для кредитів або невідновлюваних кредитних ліній) та в день зазначений в письмовому повідомленні Банку про дострокове розірвання (для овердрафтів та відновлюваних кредитних ліній) відповідного Додаткового договору та / або Генерального кредитного договору на рахунок, вказаний в Додатковому договорі.

У разі якщо останній день для сплати (погашення) процентів припадає на вихідний або святковий день, то така сплата здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню.

У разі ненадходження платежів від Позичальника в рахунок погашення процентів у встановлені Генеральним кредитним договором строки, суми непогашених у строк процентів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості. У випадку непогашення Позичальником простроченої заборгованості за будь-яким із Додаткових договорів. Банк, починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом на договірне списання цієї суми з поточних рахунків Позичальника, відкритих в Банку, у порядку, визначеному в пунктах 3.20 - 3.21 Генерального кредитного договору.

Відповідно умов п. 3.13. Договору за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки, передбачені додатковими договорами (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі, передбаченому Додатковими договорами.

Відповідно умов 3.14. Договору нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки, передбачені Додатковими договорами (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки, зазначеної у відповідному Додатковому договорі.

Відповідно умов п. 3.15. Договору проценти за користування кредитними коштами нараховуються Банком щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати виникнення простроченої заборгованості по останній календарний день місяця, в якому виникла така заборгованість (або до дня погашення простроченої заборгованості), та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в якому існує така прострочена заборгованість, та з першого календарного дня місяця до дня погашення простроченої заборгованості в місяці, в якому відбулось таке погашення.

Додаткові умови щодо зміни процентних ставок для Додаткових договорів до Генерального кредитного договору з фіксованою процентною ставкою:

Відповідно умов п. 3.16.1. Договору збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами за Генеральним кредитним договором та/або Додатковими договорами до Генерального кредитного договору можливе, але не виключно, за умови настання під час дії Генерального кредитного договору будь-якої з наступних подій:

- збільшення розміру облікової та/або ставки рефінансування Національного банку України;

- підвищення вартості придбання Банком кредитних ресурсів на міжбанківському ринку України або залучених через юридичних та/або фізичних осіб - клієнтів Банку;

- прийняття уповноваженими органами державної влади рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України.

Сторони погоджуються, що настання будь-якої з зазначених вище подій є істотною зміною обставин, якими сторони керуються на момент підписання Генерального кредитного договору, відповідно до ст. 652 ЦК України.

Процедура щорічної зміни процентної ставки для Додаткових договорів зі змінюваною процентною ставкою:

Згідно п. 3.17.1. Договору зміна процентної ставки за користування кредитними коштами здійснюється за ініціативою Банку без внесення змін (доповнень) до Додаткового договору один раз на рік, шляхом надсилання Банком Позичальнику, а у разі збільшення процентної ставки - Поручителям, Заставодавцям/іпотекодавцям письмового повідомлення про зміну процентної ставки (далі - Повідомлення) з одночасним направленням повідомлення на електронну пошту Позичальника протягом 15 календарних днів, що настають за днем з якого застосовується нова процентна ставка. Повідомлення обов`язково має містити значення процентної ставки, на яку буде проведено заміну діючої процентної ставки (далі - Нова ставка), та дату з якої вона застосовується.

Відповідно умов п. 3.17.4. Договору встановлений максимальний розмір збільшення процентної ставки складає 100,01 процентів річних.

Відповідно до умов п. 3.18. Договору сторонами погоджено погашення заборгованості. Погашення заборгованості Позичальник здійснює на рахунки, зазначені в Додаткових договорах.

Так у п. 3.19. Договору встановлено, що за наявності заборгованості по кредиту та/або платі за кредит. Сторони встановлюють наступну черговість погашення Позичальником заборгованості після зарахування коштів на рахунок, визначений в Додатковому договорі:

- прострочені комісії (якщо буде маги місце прострочення);

- прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення);

- прострочена сума Кредиту (якщо буде мати місце прострочення);

- строкові комісії;

- строкові проценти;

- строкова заборгованість за Кредитом.

Штрафи, пені та платежі згідно з ст. 625 ЦК України (у разі виникнення), які підлягають сплаті за порушення умов Генерального кредитного договору, сплачується Позичальником окремо, на вимогу Банку, на рахунки, вказані Банком у вимозі.

Отримані від Позичальника грошові кошти Банк направляє на відповідні рахунки в день їх зарахування.

З підписанням Генерального кредитного договору, у відповідності і законодавством України, Позичальник надає Банку право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості Позичальника за Генеральним кредитним договором. Банк інформує Позичальника у письмовій формі на його запит про застосовану черговість погашення заборгованості.

Погашення Позичальником заборгованості кожної наступної черги повинне відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги.

Сторони встановлюють, що Банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені Позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості, або змінювати черговість погашення, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок по відповідних рахунках.

Відповідно до умов пунктів 3.20., 3.21. Договору зокрема, з підписанням Генерального кредитного договору Позичальник надає Банку доручення здійснювати договірне списання коштів з поточного(их) рахунку(ів) Позичальника в національній та в іноземних валютах, банківських металах, а саме: списувати на користь Банку з поточного(их) рахунку(ів) Позичальника. У разі відсутності або недостатності коштів на поточному(их) рахунку(ах) Позичальника у валюті Кредиту, Позичальник доручає Банку від імені та за рахунок Позичальника здійснювати за рахунок коштів, розміщених на рахунках Позичальника у Банку, у т.ч. на рахунках у Банку, зазначених у пункті 3.20 Генерального кредитного договору, всіх інших рахунках у Банку, що будуть відкриті в період дії Генерального кредитного договору (у національній та/або іноземних валютах, банківських металах), купівлю/продаж/обмін (конвертацію) валюти на міжбанківському валютному ринку України/міжнародному валютному ринку за курсом/крос- курсом, встановленим Банком, виходячи з рівнів курсу купівлі у разі купівлі/продажу (у разі продажу/обміну (конвертації) (у разі обміну /конвертації) валюти що фактично складуться на міжбанківському валютному ринку України міжнародному валютному ринку у день проведення операції відповідно до чинних нормативно-правових актів Національного банку України, у розмірі сум, що підлягають сплаті за Генеральним кредитним договором (в тому числі Додаткових договорів до нього) на користь Банку, а також у розмірі платежів (комісій, зборів тощо), спрямованих на купівлю/продаж/обмін (конвертацію) валюти на міжбанківському валютному ринку України/міжнародному валютному ринку.

Відповідно до умов пунктів п. 4.1.1, 4.2.1, 4.2.2 Договору Банк зобов`язується, з урахуванням умов, встановлених положеннями Генерального кредитного договору та додаткових договорів, здійснювати на користь Позичальника Кредитні операції в межах Лімітів кредитування за Додатковими договорами та в межах Загального ліміту, визначеного в п. 1.3. Генерального кредитного договору. Позичальник зобов`язується для здійснення кредитних операцій укласти з Банком Додатковий договір до Генерального кредитного договору. Позичальник зобов`язується дотримуватись строків погашення заборгованості, встановлених Генеральним кредитним договором та додатковими договорами до нього.

Відповідно до умов п. 5.1, 5.3, 5.5 Договору у випадку порушення Позичальником зобов`язань за Генеральним кредитним договором та/або Додатковими договорами, Банк має право відмовитися від виконання своїх зобов`язань, при цьому Позичальник зобов`язаний відшкодувати Банку збитки, а також сплатити штрафи, пеню та інші видатки, понесені Банком за Генеральним кредитним договором. За порушення визначених в Генеральному кредитному договорі та додаткових договорах до Генерального кредитного договору строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісій. Позичальник зобов`язаний сплатити Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченої Фактичної заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. У випадку, якщо Банком застосовані до Позичальника штрафні санкції у вигляді пені, остання розраховується Банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин. Сплата пені, штрафів, інших платежів за Генеральним кредитним договором не звільняє Позичальника від відшкодування збитків, завданих Банку, в повному обсязі.

Згідно із абз. 3 п. 7.4, п. 7.9 Договору всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення господарського суду. При цьому, строк, у межах якого Банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх цивільних прав за Генеральним кредитним договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю у 5 років. Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до закінчення строку кредитування, зазначеного в п.1.4. Генерального кредитного договору. У разі, якщо у вищезазначений термін зобов`язання за Генеральним кредитним договором, у тому числі Додатковими договорами, не будуть виконані. Генеральний кредитний договір залишається чинним до дати повного виконання Сторонами зобов`язань за Генеральним кредитним договором, у тому числі Додатковими договорами.

В рамках Генерального кредитного договору між Банком і Позичальником було укладено Додатковий договір № 431/2021/ООД-КБ-ГКД-НВКЛ6 від 12.04.2024 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії (надалі - Додатковий договір).

Відповідно до умов п. 1 Додаткового договору Банк на умовах Генерального кредитного договору та цього Додаткового договору надає Позичальнику / відкриває невідновлювальну кредитну лінію (далі - Кредит) в сумі 51 000 000 (п`ятдесят один мільйон) гривень 00 копійок (далі - “Ліміт кредитування за Додатковим договором”) в межах встановленого Загального ліміту за Генеральним кредитним договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит в межах строку кредитування, встановленого в п. 2 цього Додаткового договору, та сплатити Плату за Кредит на умовах та в строки (терміни), визначені Генеральним кредитним договором та Додатковим договором.

Відповідно до умов п. 2.1. Додаткового договору Ліміт кредитування відкривається з 12 квітня 2024 року по 29 квітня 2027 року.

Відповідно до умов п. 2.2. Додаткового договору Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредит у строки визначені в Графіку зменшення Ліміту кредитної лінії за Додатковим договором (додаток 2 до даного Додаткового договору) та) у будь-якому випадку повернути Кредит у повному обсязі в строк, встановлений в п. 2.1 даного Додаткового договору.

Відповідно до умов пунктів 3.1, 3.2. Додаткового договору базовий розмір процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування визначеного п. 2 цього Додаткового договору на строкову заборгованість встановлюється в розмірі 15,9 % річних. За користування кредитними коштами, що не повернуті в строк відповідно до п. 2 цього Додаткового договору (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється в розмірі, визначеному п. 3.1. Додаткового договору, збільшеному на 5 (п`ять) процентних пункти.

Відповідно до п. 4 Додаткового договору кредитні кошти надаються Банком Позичальнику окремими траншами, шляхом:

- оплати в межах сум та відповідно до строків, визначених умовами цього Додаткового договору, платіжних інструкцій/ЕПІ Позичальника безпосередньо з рахунку в національній валюті (гривні) № НОМЕР_1 , відкритого в АБ “УКРГАЗБАНК”;

- перерахування з рахунку в національній валюті (гривні) № НОМЕР_2 , відкритого в АБ “УКРГАЗБАНК”, на поточний рахунок Позичальника в національній валюті (гривні) № НОМЕР_3 , відкритий в АБ “УКРГАЗБАНК”. При цьому за згодою Банку допускається часткове або повне конвертування кредитних коштів у відповідну валюту, згідно з умовами та на цілі, передбачені цим Додатковим договором, для подальшого використання за цільовим призначенням.

Надалі з метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника, що випливають з Генерального кредитного договору та Додаткового договору, між АБ “УКРГАЗБАНК”, ТОВ “ЮГ-ГАЗ” та ОСОБА_1 (надалі – поручитель або відповідач) був укладений Договір поруки № 431/2021/ООД- КБ-ГКД-П2 від 30.12.2021 (далі - Договір поруки).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору поруки Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником зобов`язань по Генеральному кредитному договору № 431/2021/ООД- КБ-ГКД від 30 квітня 2021 року, а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього, укладеному Кредитором з Позичальником.

У разі зміни умов Кредитного договору, зокрема, але не виключно: у разі підвищення розміру процентів за користування кредитними коштами; відстрочення виконання зобов`язання, що призвело до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування кредитними коштами; встановлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки за користування кредитними коштами в сторону збільшення; розширення змісту основного зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним. Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником зобов`язань по Кредитному договору в обсязі, що встановлюється після внесених таких змін.

Поручитель надає свою згоду на зміни умов Кредитного договору, які призведуть або можуть призвести до збільшення обсягу його відповідальності, а також підтверджує, що такі зміни не потребують отримання Кредитором будь-якого додаткового погодження у майбутньому.

Поручитель зобов`язується у разі зміни умов Кредитного договору, які призведуть або можуть призвести до збільшення обсягу його відповідальності укласти(-дати) додаткову(-і) угоду(-и)/договір(-и) про внесення змін до цього Договору.

Відповідно до умов пунктів 1.2., 1.3. Договору поруки Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за виконання зобов`язань по кредитному договору. Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і Позичальник.

Відповідно до умов п. 2.2. Договору поруки Поручитель зобов`язаний не пізніше 2-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги Кредитора, перерахувати суму заборгованості Позичальника за кредитним договором на рахунок(ки), номер(а) якого(их) зазначається(ються) в письмовій вимозі Кредитора.

Відповідно до умов п. 3.1. Договору поруки за невиконання або неналежне виконання умов п. 2.2. цього договору, Поручитель сплачує на користь Кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення виконання зобов`язання, обчислену від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язань, від дня виникнення такого прострочення, до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності.

Відповідно до умов п. 3.2. Договору поруки сторони домовились встановити строк позовної давності за цим Договором у 5 (п`ять) років, у т. ч. до вимог про стягнення неустойки. Строк виконання зобов`язання по сплаті неустойки визначається моментом вимоги по сплаті неустойки.

Пунктом 5.1. Договору поруки (з врахуванням додаткових угод про внесення змін і доповнень до нього) встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами та скріплення відбитками печатки (за наявності) і діє по 29 квітня 2037 року (включно).

Позивач зазначає, що АБ “УКРГАЗБАНК” у відповідності до умов Генерального кредитного договору та Додаткового договору до нього виконав свої зобов`язання та надав Позичальнику кредитні кошти. Надання кредитних коштів підтверджується Заявами ТОВ “Ю-ГАЗ” на отримання кредитних коштів, меморіальними ордерами та банківськими виписками, копії яких додаються до позовної заяви (т.1, а.с. 103-115, 117-128).

Також на підтвердження зазначеної заборгованості за Кредитним договором Банк також надав до суду деталізований розрахунок заборгованості (т.1, а.с. 116).

Позивач вказує, що зі сторони Позичальника порушувались умови Кредитного договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів у встановлені Договором строки, що призвело до виникнення простроченої заборгованості.

АБ “УКРГАЗБАНК” рекомендованим листом направив Позичальнику Лист-вимогу № 172/30553/2024 від 09.10.2024, якою вимагав виконати порушене зобов`язання та повністю повернути всю суму кредиту за Кредитним договором, сплатити проценти, а також сплатити штрафні санкції протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати пред`явлення цієї вимоги.

Враховуючи, що Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і Позичальник, АБ “УКРГАЗБАНК” рекомендованими листами направив на адреси Позичальника та Поручителя Лист-вимогу № 172/34937/2024 від 21.11.2024, якою вимагав виконати порушене зобов`язання та повністю повернути всю суму кредиту за Кредитним договором, сплатити проценти, а також сплатити штрафні санкції протягом 2 (двох) календарних днів від дати отримання даної вимоги. Проте, надіслані Листи-вимоги залишені Позичальником та Поручителем без задоволення.

Таким чином, загальна заборгованість ОСОБА_1 як поручителя за зобов`язаннями ТОВ “Ю-ГАЗ” за Додатковим договором № 431/2021/ООД- КБ-ГКД-НВКЛ6 від 12.04.2024 укладеного в рамках Генерального кредитного договору № 431/2021/ООД-КБ-ГКД від 30.04.2021 (разом зі змінами та доповненнями), станом на 11.12.2024 складає 50170683,81 грн, з якої:

- 48598553,96 грн прострочена заборгованість по кредиту;

- 1472129,85 грн прострочена заборгованість по процентам;

- 100000,00 грн заборгованість зі сплати штрафу (за порушення вимог п. 4.2.6. та п. 4.2.30. Генерального кредитного договору).

Станом на час звернення позивача з позовною заявою до суду, відповідач обов`язок по сплаті заборгованості не виконав, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Предметом спору є вимоги Банку до поручителя - ОСОБА_1 про стягнення суми боргу у розмірі 50 170 683,81 грн, яка складається з: 48 598 553,96 грн – прострочена заборгованість по кредиту, 1 472 129,85 грн – прострочена заборгованість по процентам, 100 000,00 грн – заборгованість зі сплати штрафу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як убачається зі змісту ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, за вимогами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12).

Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за "користування кредитом", сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16).

Відповідно до ч.1, 2 ст.1054 Цивільного Кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом першої інстанції встановлено, що між АБ «УКРГАЗБАНК» та ТОВ «Ю-ГАЗ» укладено Генеральний кредитний договір № 431/2021/ООД-КБ-ГКД від 30.04.2021, в межах якого між сторонами укладено, зокрема, Додатковий договір № 431/2021/ООД-КБ-ГКД-НВКЛ6 від 12.04.2024.

На виконання умов зазначених договорів Банк надав ТОВ «Ю-ГАЗ» кредитні кошти, що підтверджується наявними у матеріалах справи заявами на отримання кредитних коштів, меморіальними ордерами, банківськими виписками та особовими рахунками.

Загальний обсяг фактично наданих кредитних коштів становив 50 894 783,15 грн.

Як правильно встановив суд першої інстанції та не спростовано жодними доказами, ТОВ «Ю-ГАЗ» не виконувало належним чином взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними.

У зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «Ю-ГАЗ» умов кредитного договору станом на момент звернення Банку до суду виникла прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 48 598 553,96 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 1 472 129,85 грн та заборгованість зі сплати штрафу у розмірі 100 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.3.2 Генерального кредитного договору Банк має право відмовитися від здійснення Кредитних операцій на користь Позичальника частково або в повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання Позичальником своїх зобов`язань по Генеральному кредитному договору, та Погашення заборгованості Позичальника: Позичальником не виконано будь-яке зобов`язання, із зазначених у п. 4.2 Генерального кредитного договору; Ненадання Позичальником необхідних для вивчення Позичальника документів чи відомостей або встановлення Позичальнику неприйнятного високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику згідно з чинним законодавством з питань фінансового моніторингу; У разі настання будь-яких несприятливих подій, зазначених в п. 4.3.3 Генерального кредитного договору.

Відповідно до п. 4.3.6 Генерального кредитного договору у разі наявності у Позичальника простроченої заборгованості за Генеральним кредитним договором та/ або іншими кредитними договорами, укладеними з Банком, Банк має право вимагати дострокового повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Генеральним кредитним договором та окремо за кожним іншим кредитним договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене та невиконання Позичальником у строк своїх зобов`язань, у Банку виникло право вимагати повернення всієї суми заборгованості за Кредитним договором.

Матеріалами справи підтверджується, що Банк направляв ТОВ «Ю-ГАЗ» вимогу про дострокове повернення кредитної заборгованості.

10.10.2024 АБ «УКРГАЗБАНК» рекомендованим листом направив на адресу Позичальника (ТОВ «Ю-ГАЗ», 69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Феросплавна, будинок 38, офіс 24) Лист-вимогу №172/30553/2024 від 09.10.2024, що підтверджується копією реєстру АБ «УКРГАЗБАНК» від 10.10.2024 та копією фіскального чеку АТ «УКРПОШТА» від 10.10.2024 про направлення рекомендованого листа за реєстровим номером №0101510552238 на адресу ТОВ «Ю-ГАЗ». Банк вимагав виконати порушене зобов`язання та повністю повернути всю суму кредиту за Кредитним договором, сплатити проценти, а також сплатити штрафні санкції протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати пред`явлення цієї вимоги.

Позичальник, АБ «УКРГАЗБАНК» рекомендованими листами направив на адреси Позичальника та Поручителя Лист-вимогу №172/34937/2024 від 21.11.2024, що підтверджується копією реєстру АБ «УКРГАЗБАНК» від 21.11.2024, копією фіскального чеку АТ «УКРПОШТА» від 21.11.2024 та копією повідомлення про вручення поштового відправлення, адресоване ТОВ «Ю-ГАЗ» (отримано Позичальником особисто). Банк вимагав виконати порушене зобов`язання та повністю повернути всю суму кредиту за Кредитним договором, сплатити проценти, а також сплатити штрафні санкції від дати отримання даної вимоги.

У зв`язку з чим є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що Банк не довів належного направлення та отримання ТОВ «Ю-ГАЗ» вимоги від 09.10.2024, не підтверджені жодними доказами.

Судова колегія звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти відповідної обставини під час розгляду справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позов ОСОБА_1 не заперечувала проти обставини отримання вимоги Банку, а навпаки посилалася на її зміст та обізнаність щодо вимог кредитора.

Таким чином, твердження апелянта на стадії апеляційного перегляду про неотримання відповідної вимоги фактично суперечить її власній процесуальній позиції, викладеній під час розгляду справи судом першої інстанції.

Отже, наведені в апеляційній скарзі заперечення щодо направлення та отримання вимоги не спростовують встановленого судом першої інстанції факту порушення ТОВ «Ю-ГАЗ» кредитного зобов`язання та виникнення у Банку права вимагати його дострокового виконання.

Судова колегія зауважує, що предметом доказування у цій справі є наявність у ТОВ «Ю-ГАЗ» невиконаного кредитного зобов`язання, обсяг такого зобов`язання та відповідальність поручителя за його виконання.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного погашення кредиту, процентів та штрафу, заявлених Банком до стягнення.

Оскільки надіслані Листи-вимоги залишились без задоволення, АБ «УКРГАЗБАНК» з метою захисту своїх інтересів правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором з Поручителя ОСОБА_1 .

Щодо доводів апеляційної скарги про неправильність розрахунку заборгованості та процентів судова колегія зазначає таке.

Умовами кредитних договорів сторони погодили розмір процентної ставки та порядок її обчислення.

Пунктом 1.1. Генерального кредитного договору визначено, що даний Генеральний кредитний договір визначає загальні умови та порядок здійснення Банком на користь позичальника Кредитних операцій у межах Загального ліміту, визначеного п. 1.3. Генерального кредитного договору, а також встановлює права та обов`язки, відповідальність сторін та інші умови, які визнаються сторонами обов`язковими для застосування протягом всього строку дії Генерального кредитного договору та Додаткових договорів, укладених в рамках Генерального кредитного договору Пунктом 3.7. Генерального кредитного договору передбачено Базовий розмір процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування на строкову заборгованість встановлюється у Додаткових договорах, та не може перевищувати 100,01 процентів річних.

Базова процентна ставка за Додатковим договором може бути фіксованою або змінюваною. Розмір та тип процентної ставки визначається у Додаткових договорах з урахуванням норм Генерального договору. Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за наданими кредитними коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі базової, або підвищеної базової відповідно до цього пункту Генерального кредитного договору, або процентної ставки на прострочену заборгованість, визначеному відповідно до п. 3.13. Генерального кредитного договору.

При розрахунку процентів використовується метод «факт/360», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами.

В рамках Генерального кредитного договору між Банком і Позичальником було укладено Додатковий договір № 431/2021/ООД-КБ-ГКД-НВКЛ6 від 12.04.2024 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Додаткового договору, базовий розмір процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування визначеного п. 2 цього Додаткового договору на строкову заборгованість встановлюється в розмірі 15,9 % річних.

Таким чином, АБ «УКРГАЗАБАНК» здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами у відповідності до положень договору та Додаткового договору, а саме при розрахунку процентів використовував метод «факт/360», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році, а також процентну ставку у розмірі 15,9% річних.

Банк на підтвердження заявленого до стягнення розміру заборгованості подав відповідний розрахунок, банківські виписки, меморіальні ордери та інші документи, які у сукупності підтверджують рух коштів, надання кредиту, його неповернення та нарахування процентів відповідно до умов договору.

Суд першої інстанції безпосередньо перевірив поданий Банком розрахунок заборгованості та дійшов висновку про його правильність. Судова колегія, повторно дослідивши відповідні докази в межах апеляційного перегляду, не встановила арифметичних чи методологічних помилок у розрахунку Банку.

Посилання апелянта на власний контррозрахунок є безпідставним, оскільки визначальний для вирішення спору порядок нарахування процентів встановлений умовами укладених сторонами договорів, а не обраною апелянтом методикою. Зокрема, використання апелянтом у власному розрахунку кількості календарних днів року - 366 - не відповідає погодженому сторонами методу «факт/360». Отже, розбіжність між розрахунками сторін обумовлена не помилкою Банку, а застосуванням апелянтом іншого способу визначення розміру процентів, ніж передбачено договором.

Твердження апелянта про неможливість перевірки правильності зарахування платежів також не підтверджені належними доказами.

Натомість наявні у матеріалах справи банківські виписки та інші документи дозволяють встановити рух коштів за кредитними зобов`язаннями та стан розрахунків між сторонами.

Суд зазначає, що банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операцій та є підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Інформація з автоматизованої банківської системи (банківські виписки) є належним доказом факту укладання та виконання кредитного договору (ВГСУ від 06.04.2017 у справі №905/2009/15).

У постанові Верховного Суду від 14.04.2021 по справі №759/11453/20 зроблено висновок, що виписка за картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо неправильності розрахунку заборгованості не спростовують висновків суду першої інстанції та фактично зводяться до незгоди апелянта з методикою нарахування, яка не відповідає умовам укладеного сторонами кредитного договору.

Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що затвердження Плану санації ТОВ «Ю-ГАЗ» зумовило відстрочення виконання кредитних зобов`язань основного боржника, а тому на момент звернення Банку з позовом строк виконання зобов`язання не настав і, відповідно, не виник обов`язок поручителя щодо його виконання.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвали Господарського суду Запорізької області, на які посилається скаржниця як на правову підставу зміни строків виконання кредитного зобов`язання ТОВ «Ю-ГАЗ», не набрали законної сили та у подальшому були скасовані.

05.11.2025 постановами Центрального апеляційного господарського суду було скасовано ухвали Господарського суду Запорізької області від 25.10.2024 та 20.11.2024 у справі № 908/2743/24. Зазначені постанови суду в касаційній інстанції не переглядались, та є чинними з моменту їх ухвалення.

Отже, на момент ухвалення рішення у цій справі - 03.03.2026 - судові акти про затвердження Плану санації вже не були чинними. Відтак саме на них не може ґрунтуватися висновок про існування у основного боржника чинної відстрочки виконання кредитних зобов`язань та, як наслідок, про ненастання строку виконання зобов`язання поручителем.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду про те, що скасований судовий акт не породжує правових наслідків з моменту його ухвалення, що, зокрема, відображено у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц та від 18.08.2021 у справі № 910/10984/18.

Таким чином, у цій справі відсутні правові підстави ототожнювати факт існування Плану санації у певний період із чинною на момент розгляду спору зміною строку виконання кредитного зобов`язання. Після скасування судових актів, якими цей План було затверджено, вони не можуть бути покладені в основу висновку про те, що передбачений кредитним договором строк виконання зобов`язань був відстрочений.

Водночас сам по собі чинний Генеральний кредитний договір № 431/2021/ООД-КБ-ГКД від 30.04.2021 та укладені до нього додаткові договори не визнавалися недійсними, не припинені та не змінені у судовому порядку в частині визначених ними строків виконання кредитних зобов`язань. Доказів укладення сторонами іншої угоди, якою після скасування зазначених судових актів було б погоджено новий строк виконання кредитного зобов`язання, матеріали справи не містять.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність прострочення виконання основного кредитного зобов`язання та, відповідно, передбачених договором поруки правових підстав для відповідальності поручителя.

Посилання скаржниці на акцесорний, тобто похідний, характер поруки цього висновку не спростовує. Дійсно, відповідальність поручителя є похідною від основного зобов`язання, а її обсяг визначається з урахуванням змісту та строку виконання такого зобов`язання. Проте похідний характер поруки не означає, що поручитель може посилатися на скасований судовий акт як на чинну підставу для відстрочення виконання основного зобов`язання.

Інакше кажучи, для застосування наведеного скаржницею підходу необхідно встановити чинну правову підставу, якою строк виконання основного зобов`язання було змінено. Такої чинної підстави на момент розгляду спору судом першої інстанції не існувало, оскільки судові акти, якими було затверджено План санації, скасовані, а відповідні умови кредитного договору сторонами не змінені.

Отже, посилання скаржниці на те, що ненастання строку виконання зобов`язання основним боржником автоматично виключало можливість пред`явлення вимог до поручителя, не може бути прийняте судом, оскільки це твердження ґрунтується на припущенні про чинність відстрочення, правова підстава для якого на момент вирішення спору вже була усунута скасуванням відповідних судових актів.

Крім того, сам факт відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Ю-ГАЗ» не припиняє та не змінює автоматично існуючих цивільно-правових зобов`язань поручителя перед кредитором, якщо інше прямо не встановлено законом або договором поруки.

Щодо посилань апелянта на справу про банкрутство ТОВ «Ю-ГАЗ» № 908/103/25 та правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.08.2023 у справі № 910/23952/15 та від 07.03.2024 у справі № 914/40/22, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За змістом статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткової відповідальності поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів та неустойки, якщо інше не встановлено договором.

Як правильно встановив суд першої інстанції, між АБ «УКРГАЗБАНК», ТОВ «Ю-ГАЗ» та ОСОБА_1 укладено Договір поруки № 431/2021/ООД-КБ-ГКД-П2 від 30.12.2021.

Відповідно до пункту 1.1 Договору поруки поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за Генеральним кредитним договором № 431/2021/ООД-КБ-ГКД від 30.04.2021, а також договорами про внесення змін та додатковими договорами до нього.

Пунктами 1.2, 1.3 Договору поруки визначено солідарну відповідальність поручителя з позичальником та встановлено, що поручитель відповідає за повернення заборгованості у тому ж обсязі, що і позичальник.

Отже, умовами договору поруки прямо погоджено обсяг відповідальності поручителя, який охоплює зобов`язання позичальника за Генеральним кредитним договором та додатковими договорами до нього.

Матеріалами справи підтверджується, що Банк заявив у справі про банкрутство ТОВ «Ю-ГАЗ» кредиторські вимоги за тим самим Додатковим договором № 431/2021/ООД-КБ-ГКД-НВКЛ6 від 12.04.2024 та у тому самому розмірі, який є предметом розгляду у цій справі.

В межах справи про банкрутство ТОВ «Ю-ГАЗ» №908/103/25, АБ «УКРГАЗБАНК» заявлено грошові вимоги в загальному розмірі 540 334 982,15 грн, серед яких заявлено грошові вимоги за Додатковим договором № 431/2021/ООД-КБ ГКД-НВКЛ6 від 12.04.2024 укладеного з ТОВ «Ю-ГАЗ» у розмірі 50 170 683,81 грн.

У справі № 908/51/25 АБ «УКРГАЗБАНК» звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Додатковим договором № 431/2021/ООД-КБ-ГКД-НВКЛ6 від 12.04.2024 укладеного з ТОВ «Ю-ГАЗ» у розмірі 50 170 683,81 грн.

Суд зазначає, що сума грошових вимог АБ «УКРГАЗБАНК» за Додатковим договором № 431/2021/ООД-КБ-ГКД-НВКЛ6 від 12.04.2024, укладеного з ТОВ «Ю ГАЗ», що заявлені в межах справи №908/103/25 про банкрутство ТОВ «Ю-ГАЗ» є ідентичною сумі позовних вимог АБ «УКРГАЗБАНК» заявленої у справі № 908/51/25 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Таким чином, у цій справі не йдеться про визначення відповідальності поручителя за зобов`язанням, розмір якого відрізняється від вимог Банку до основного боржника. Навпаки, обсяг вимог Банку до ТОВ «Ю-ГАЗ» та розмір вимог до поручителя є тотожними.

Судова колегія також звертає увагу, що відповідно до пункту 2.2 Договору поруки поручитель зобов`язаний протягом двох банківських днів з дати отримання письмової вимоги кредитора перерахувати суму заборгованості позичальника на рахунок, зазначений у такій вимозі.

Банк направив поручителю письмову вимогу № 172/34937/2024 від 21.11.2024 про виконання порушеного зобов`язання та погашення заборгованості. Доказів виконання цієї вимоги або погашення заборгованості поручителем матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а згідно зі статтею 530 цього Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, після виникнення передбачених договором та законом підстав для виконання забезпеченого порукою зобов`язання та отримання відповідної вимоги Банку у поручителя виник обов`язок виконати взяті на себе договірні зобов`язання.

Доказів виконання такого обов`язку, сплати заборгованості або її погашення в інший спосіб ОСОБА_1 суду не надала.

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин, а зводяться переважно до іншої оцінки доказів та незгоди апелянта з правовими висновками суду.

У цій справі суд першої інстанції належним чином встановив обставини виникнення кредитних правовідносин, факт надання Банком кредитних коштів, порушення ТОВ «Ю-ГАЗ» своїх зобов`язань, розмір утвореної заборгованості, наявність та зміст договірних відносин поруки, обсяг відповідальності поручителя, факт направлення йому вимоги та відсутність її виконання.

При цьому апелянтом не наведено належних та переконливих аргументів, які б свідчили про неправильне застосування судом першої інстанції норм статей 526, 530, 553, 554, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України або про неправильне встановлення обсягу заборгованості.

Натомість встановлені у справі обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ТОВ «Ю-ГАЗ» належним чином не виконало кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість, а ОСОБА_1 , як поручитель, відповідно до умов укладеного нею договору поруки взяла на себе солідарну відповідальність за виконання зазначених зобов`язань.

З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про доведеність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 48 598 553,96 грн заборгованості за кредитом, 1 472 129,85 грн заборгованості за процентами та 100 000,00 грн штрафу.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2026 у справі №908/51/25.

За таких обставин, апеляційна скарга на рішення задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2026 у справі №908/51/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2026 у справі №908/51/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.10.2026.

Головуючий суддя А.І. Ярош

судді К.В. Богатир

І.Г. Філінюк