Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №909/88/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/88/26

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Копець Х.А.

розглянувши апеляційну скаргу Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 25.06.2026 (вх. №ЗАГС 01-05/2056/26 від 25.06.2026)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2026 (повний текст рішення складено та підписано 12.06.2026, суддя - О.В. Малєєва)

у справі № 909/88/26

за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу, м. Івано-Франківськ

до відповідача Болехівської міської ради Івано-Франківської області, м. Болехів

про cтягнення 1 183 163,69 грн шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев,

за участі представників:

від позивача в режимі відеоконференції в Господарському суді Івано-Франківської області: Голубчак Н.В.;

від відповідача в режимі відеоконференції: Троян В.С.;

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція Карпатського округу звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Болехівської міської ради про стягнення 1 183 163,69 грн шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки дерев.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.01.2025 під час проведення заходів державного екологічного нагляду державними інспекторами виявлено факт незаконної рубки невстановленими особами 68 сироростучих дерев, місце вчинення правопорушення — урочище "Заріччя" за межами населеного пункту с. Міжріччя, у межах земельної ділянки комунальної власності, яка розташована на території Болехівської міської ради та не передана у власність чи користування іншим особам. Факт порубки зафіксовано в акті від 13.01.2025 № 3/02.1 та складено відомість обліку пнів. За даним фактом ГУНП в Івано-Франківській області відкрито кримінальне провадження. Осіб, винних у вчиненні незаконної рубки, не встановлено. Розмір завданої майнової шкоди підтверджується висновком судової інженерно-екологічної експертизи та становить 1 183 163,69 грн. Позивач зазначає, що оскільки земельна ділянка перебуває у комунальній власності і не надана у користування, обов`язок із забезпечення охорони та збереження лісових насаджень від незаконних рубок покладається на орган місцевого самоврядування — Болехівську міську раду. Зважаючи на те, що винних у незаконній порубці осіб не встановлено, майнова відповідальність за завдану шкоду згідно з ч. 2 ст. 107 Лісового кодексу України покладається на відповідача.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем подавались клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 300/9201/25, в задоволенні якого протокольною ухвалою від 24.02.2026 відмовлено. Також протокольною ухвалою від 23.04.2025 судом відмовлено і в задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі до завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025091160000023.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2026 у справі № 909/88/26 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Болехівської міської ради Івано-Франківської області на рахунок фонду охорони навколишнього природного середовища Болехівської міської територіальної громади 1 183 163,69 грн шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу. Стягнуто з Болехівської міської ради Івано-Франківської області на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу 14197,96 грн судового збору.

При ухваленні рішення суд першої інстанції встановив, що за приписами ч.1 ст. 15 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території. Протиправна поведінка відповідача полягає у тому, шо він не виконав свого обов`язку щодо здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Допустивши бездіяльність у вигляді невжиття заходів, спрямованих на забезпечення охорони і збереження дерев від незаконних рубок на належній йому території комунальної власності, міська рада допустила знищення насаджень. Причинно-наслідковий зв`язок є доведеним, адже заподіяння збитків зумовлено саме невиконанням органом місцевого самоврядування обов`язку щодо здійснення заходів охорони.

Не погодившись з вказаним рішенням, Болехівська міська рада Івано-Франківської області звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2026 у справі № 909/88/26 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник зазначає, що судом неправомірно відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 300/9201/25, предметом якої було визнання протиправними дій щодо проведення заходу державного нагляду та проведення розрахунку розміру шкоди заподіяної навколишньому середовищу та зобов`язання відповідача утриматися від подальшого вчинення дій, не у спосіб, визначений законодавством. Скаржник також вказує, що позивачем під час проведення заходу державного контролю не дотримано, а судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам проведення заходу контролю, що має істотне значення для вирішення спору та допустимості доказів, отриманих за результатами такого заходу. В акті №3/02.1 не зазначено тип заходу (плановий або позаплановий) та форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо) і такий не вручено відповідачу, чим порушено вимоги абз. 10 ч. 7 ст. 6, ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». На думку скаржника, суд першої інстанції не дослідив питання правомірності дій державної екологічної інспекції під час проведення заходу державного контролю, обмежившись лише формальним посиланням на наявність акта та розрахунку шкоди, без перевірки дотримання контролюючим органом вимог чинного законодавства щодо порядку проведення перевірки. Залишено поза увагою суду, що Болехівська міська рада не була належним чином повідомлена про проведення відповідного заходу контролю, не брала участі у його проведенні, не була ознайомлена із матеріалами перевірки у момент її здійснення та була фактично позбавлена можливості надати пояснення, заперечення чи зауваження. Зазначає, також те, що суд першої інстанції, покликаючись на положення пп.1 п. «б» ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та покладаючи на Болехівську міську раду обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну незаконною рубкою дерев, не врахував правову природу делегованих повноважень органів місцевого самоврядування та порядок їх реалізації. Сам факт наявності делегованих повноважень у сфері контролю за охороною природних ресурсів не свідчить про те, що міська рада є суб`єктом відповідальності за кожне порушення природоохоронного законодавства, вчинене невстановленими особами. Щодо висновку експерта від 20.08.2025 №972/25-28, то , на думку скаржника, це не є самостійним та достатнім доказом, оскільки проведений без виїзду на місце події, базується виключно на матеріалах кримінального провадження. Крім того, звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги довідку Івано-Франківського обласного центру з гідрометеорології від 08.04.2026 №997-2-313/997-03 щодо погодних умов у період з 03 по 06 січня 2025 року, в цей період спостерігалося утворення снігового покриву, і відмовив в її долучені. Не погоджується з висновком суду, що земельна ділянка є самозалісненою у розумінні ст. 57 Земельного кодексу України. Вважає , що застосування постанови Кабінету Міністрів України №665 для обчислення шкоди за знищення дерев, без доведення їх належності до лісу або прирівняних до нього об`єктів, є неправомірним та таким, що суперечить принципу правової визначеності.

Позивач – Державна екологічна інспекція Карпатського округу у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи скаржника, просить оскаржуване рішення суду залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості, а апеляційну скаргу – залишити без задоволення. Зазначає, що положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не поширюються на органи місцевого самоврядування, оскільки такі не є суб`єктами господарювання. Позивачем виявлено рубку дерев в ході здійснення заходу контролю за охороною навколишнього природного середовища відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а не заходу нагляду у сфері господарської діяльності. Відтак, вважає, що акт №3/02.1 від 13.01.2025 є належним і допустимим доказом фіксації правопорушення. Зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 2610291400:06:001:0001, на якій виявлено незаконну рубку дерев, згідно з рішенням Болехівської міської ради від 22.12.2020 №75-02/20 прийнято у комунальну власність і радою така ділянка не передана нікому у користування, відтак, обов`язок із забезпечення збереження охорони та збереження лісових насаджень від незаконних рубок правомірно покладено на орган місцевого самоврядування – Болехівську міську раду. Щодо відсутності відомостей у Державному земельному кадастрі про віднесення ділянки до самозалісненої, то вказує, що згідно із ст. 57-1 Земельного кодексу України такі дії має здійснювати орган, який розпоряджається землею. Зазначає, що встановлення в рамках адміністративної справи обставини справи та предмет спору, тягнуть за собою правові наслідки, які відмінні від предмета спору у господарському судочинстві. Отже, в підсумку вказує, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо забезпечення охорони і збереження лісу та об`єктів рослинного світу від незаконних рубок, не здійснено контроль за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів відповідно до своїх повноважень визначених ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та допустив незаконну рубку дерев на підконтрольній селищній раді території, чим спричинив шкоди на суму 1 183 163,69 грн та порушив вимоги ст. ст. 25, 26, 40 Закону України «Про рослинний світ», ст. 33, 86, 105 Лісового кодексу України.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 25.06.2026 (вх. №ЗАГС 01-05/2056/26 від 25.06.2026) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2026 у справі № 909/86/26 та призначено до розгляду в судове засідання на 25.08.2026. Витребувано матеріали справи №909/8/26 в Господарського суду Івано-Франківської області.

Листом від 10.07.2026 вих. №909/88/26/13146/26 Господарський суд Івано-Франківської області вказав, що розгляд (формування та зберігання) судової справи № 909/88/26 здійснювався в електронній формі.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції здійснює змішаний розгляд справи № 909/88/26 сформувавши матеріали апеляційного провадження поряд з електронною справою також і в паперовому вигляді.

В розгляді справи №909/88/26 судом апеляційної інстанції оголошувались перерви в судових засіданнях, в яких представниками сторін надано пояснення по суті апеляційної скарги.

В судове засідання 13.10.2026 з`явились представники учасників процесу.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Як вказує позивач, ним, під час здійснення заходів, спрямованих на запобігання та виявлення правопорушень на території Калуського району Івано-Франківської області, виявлено факт незаконної рубки 68 (шістдесят вісім) дерев за межами населеного пункту с. Міжріччя урочище «Заріччя» за географічними координатами 49.104922, 24.004458 в межах земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2610291400:06:001:0001 Болехівської міської ради Калуського району Івано-Франківської області.

Факт правопорушення зафіксовано актом №3/02.1 від 13.01.2025 складеним за результатами посилення заходів спрямованих на запобігання та виявлення правопорушень на території Калуського району Івано-Франківської області, а саме незаконну порубку 68 (шістдесяти восьми) сироростучих дерев породи дуб, вільха, береза, граб та осика за межами населеного пункту с. Міжріччя за географічними координатами 49.104922, 24.004458 в межах земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2610291400:06:001:0001 Болехівської міської ради Калуського району Івано-Франківської області, з діаметрами пнів: 52, 43, 24, 49, 53, 47, 51, 48, 51, 25, 50, 31, 46, 50, 37, 36, 35, 37, 37, 40, 28, 27, 58, 57, 33, 33, 37, 32, 34, 33, 18, 42, 49, 50, 40, 36, 37, 33, 47, 32, 45, 52, 41, 41, 26, 33, 36, 52, 70, 50, 45, 25, 30, 52, 50, 40, 40, 62, 70, 53, 45, 60, 55, 43, 53, 50, 47, 31см, Відомістю №1 обліку пнів незаконно зрубаних дерев від 09.01.2025 та Фототаблицею обстеження місця незаконної порубки дерев на території Болехівської міської ради Міжрічанського старостинського округу (за межами населеного пункту с.Міжріччя) Калуського району Івано-Франківської області за географічними координатами 49.104922, 24.004458 кадастровий номер земельної ділянки 2610291400:06:001:0001 як додатками до акту від 13.01.2025 №3/02.1, а також Витягом з Публічної кадастрової карти місця вчинення незаконної рубки за межами населеного пункту с.Міжріччя за географічними координатами 49.104922, 24.004458 в межах земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2610291400:06:001:0001, що є порушенням вимог статей 25, 26, 40 Закону України «Про рослинний світ» та статей 5, 15, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.105 Лісового кодексу України.

Заміри пнів знищених (зрубних) дерев проводилися вимірювальною металевою рулеткою Р-10 УЗК виробник «Союзний завод» №34 (свідоцтво про повірку від 20.05.2024р №0798/М).

Згідно з додатком №1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами» із врахуванням індексації такс, проведено розрахунок розміру шкоди завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев на території Болехівської міської ради Міжрічанського старостинського округу (за межами населеного пункту с. Міжріччя) Калуського району Івано-Франківської області, кадастровий номер земельної ділянки 2610291400:06:001:0001 в сумі 1 183 163,69 грн, яку відповідно до статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» необхідно перерахувати у відповідний фонд охорони навколишнього природного середовища селищних, сільських, та/або міських рад на території, якої вчинені дані правопорушення.

Листом від 14.01.2025 року №01-03/233 Інспекцією надіслано матеріали перевірки до відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області та ГУНП в Івано-Франківській області для внесення відомостей в ЄРДР та проведення досудового розслідування.

Головне управління національної поліції в Івано-Франківській області листом від 13.03.2025 №43255-2025 повідомило, що в ході розгляду встановлено, що за заявою від 14.01.2025 слідчим відділенням поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідувань №12025091160000023 від 01.02.2025 за ч.1 ст.246 КК України, досудове розслідування у якому триває.

Слідче відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області листами від 08.10.2025 №186851-2-25 та від 21.01.2026 №14951-2026 надало копії матеріалів кримінального провадження №12025091160000023 та повідомило наступну інформацію: що «на час надання відповіді, за результатами проведення досудового розслідування нікому не повідомлено про підозру у вчиненні злочину, винну особу не встановлено».

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025091160000023 проведено судову інженерно-екологічну експертизу, за результатами якої складено висновок.

Висновком експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 16.07.2025 року №717/25-28 Івано-Франківського відділення КНДІСЕ було встановлено (підтверджено): 1) розмір шкоди (збитків) завданих незаконною рубкою, знищенням об`єктів рослинного світу виявлених 13.01.2025 за межами населеного пункту с. Міжріччя урочище «Заріччя», Болехівської міської ради Калуського району Івано-Франківської області (в межах земель комунальної власності з кадастровим номером 2610291400:06:001:0001) становить 1183 163,69 грн; 2) внаслідок незаконної, як встановлено слідством, порубки (спилюванням) сироростучих дерев різних порід та діаметрів, виявлених 13.01.2025 за межами населеного пункту с. Міжріччя урочище «Заріччя», Болехівської міської ради Калуського району Івано-Франківської області (в межах земель комунальної власності з кадастровим номером 2610291400:06:001:0001), шкода в загальному розмірі 1183 163,69 грн, була заподіяна навколишньому природному середовищу – лісонасадженням, як невід`ємному його елементу.

Позивач направив відповідачу претензію №68/25 від 13.10.2025 про добровільне відшкодування шкоди у розмірі 1 183 163,69 грн.

В свою чергу, Болехівська міська рада згідно з листом від 20.11.2025 № 3920/021-15/25 претензію визнала необґрунтованою, зазначивши про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2610291400:06:001:0001 не належить до земель лісогосподарського призначення та не входить до складу земель лісового фонду України в розумінні статей 5, 7 Лісового кодексу України. Дана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з видом угідь – сіножаті. Міська рада зазначила, що застосування такс, затверджених постановою КМ України від 23.07.2008 №665 є незаконним, акт №3/02.1 від 13.01.2025 підписаний лише посадовими особами позивача і не надіслано додатків до цього акту.

В матеріалах справи також міститься: окреме доручення Івано-Франківської ОДА від 16.03.2023 №7/0/10-23/01-129, яким головам територіальних громад доручено ідентифікувати та сформувати переліки самозаліснених земель; подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.12.2023 № 09/2009-23 на адресу Болехівської міської ради про віднесення визначених земельних ділянок до самозаліснених, серед яких ділянка з кадастровим номером 2610291400:06:001:0001 - відсутня.

Відповідно до листа Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 30.10.2024 № 09/2564-24 в області проводилася робота щодо виявлення самозаліснених ділянок на територіях місцевих громад.

Згідно з актом повторного огляду місця незаконної порубки дерев від 17.04.2026, складеним за участю представника Інспекції та спеціаліста Кульпи П. А., з метою надання додаткових доказів у справі №909/88/26, проведено повторний огляд земельної ділянки за межами населеного пункту с. Міжріччя (урочище "Заріччя") за географічними координатами 49.104922, 24.004458 (кадастровий номер 2610291400:06:001:0001), де було виявлено незаконну порубку 68 дерев різних порід відповідно до акта № 3/02.1 від 13.01.2025. Проведеним оглядом встановлено, що земельна ділянка має ознаки самозаліснення. На ділянці наявні залишки пнів дерев, які були зрубані. Також при огляді зафіксовано сліди горіння. В акті відображено, що не кожне дерево (пеньок) можна ідентифікувати так, як це було зроблено під час первинного огляду. У документі міститься зауваження учасників огляду про те, що даний акт є повторним та проведений через 1 рік і 3 місяці після виявлення спеціалістами Державної екологічної інспекції факту незаконної рубки. Зазначено, що внаслідок плину часу, впливу природних факторів (гниття, висихання, руйнування структури деревини внаслідок горіння, заростання території) стан об`єкта міг істотно змінитися, що унеможливлює достовірне встановлення первинної кількості, діаметрів, ознак та характеристик зрубаних дерев на момент вчинення правопорушення. Під час огляду застосовувалися технічні засоби: мультичастотний геодезичний GNSS-приймач Meridian 55.

Вказані підстави слугували підставою для звернення Державної екологічної інспекції Карпатського округу до суду з даним позовом.

При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Частинами 1-2 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такого способу захисту, як відшкодування шкоди, необхідною є наявність сукупності елементів цивільного правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, настання шкоди, причинного зв`язку між такою поведінкою і шкодою та вини.

У деліктних правовідносинах обов`язок доведення факту заподіяння шкоди, протиправності поведінки та причинного зв`язку покладається на позивача, тоді як відповідач повинен довести відсутність своєї вини. Таким чином, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю, суд виходить із презумпції вини заподіювача шкоди.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 зазначеного Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної та генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Згідно з підп. 14, 16 п.2 розділу ІІІ Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 04.04.2020 №230 (із змінами) Інспекція для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку підприємства, установи та організації, їх об`єкти нерухомого майна, виробничі потужності та технічне обладнання під час здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та з метою здійснення розрахунку розміру шкоди, збитків і витрат, завданих навколишньому природному середовищу та природним ресурсам держави внаслідок виникнення аварій, надзвичайних ситуацій, військової агресії, військових, терористичних або інших злочинних дій, передавати правоохоронним органам матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення.

Таким чином, компетенція Інспекції не обмежується проведенням планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) стосовно суб`єктів господарювання, порядок яких визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», чи проведенням контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади, проведенням якого визначено Порядком затвердженим постановою КМ України від 09.03.1999 №339, а поширюється також на здійснення контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів та здійснення заходів спрямованих на запобігання та виявлення правопорушень на території яких поширюються повноваження Інспекції, порядок здійснення якого визначено Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Положенням про Інспекцію.

Як зазначалося вище, під час посилення заходів, спрямованих на запобігання та виявлення правопорушень на території Калуського району Івано-Франківської області виявлено факт незаконної рубки 68 дерев за межами населеного пункту с. Міжріччя урочище «Заріччя» за географічними координатами 49.104922, 24.004458 в межах земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2610291400:06:001:0001 Болехівської міської ради Калуського району Івано-Франківської області. Даний факт зафіксовано актом №3/02.1 від 13.01.2025, в якому зазначено , що розмір шкоди завданої навколишньому природному середовищу, склав 1 183 163,69 грн.

За даним фактом на підставі листа позивача від 14.01.2025, слідчим відділенням поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідувань №12025091160000023 від 01.02.2025 за ч.1 ст. 246 КК України.

Винних осіб, які вчинили порубку дерев в межах земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2610291400:06:001:0001 як вбачається з матеріалів електронної справи в кримінальному провадженні №12025091160000023 не встановлено.

При цьому, встановлено, що відповідно до рішення Болехівської міської ради від 22.12.2020 №75-02/20 «Про прийняття в комунальну власність Болехівської міської ради земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності» та згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.01.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 2610291400:06:001:0001 площею 99,8452 га перебуває у комунальній власності Болехівської міської ради.

Згідно з ч.1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Екологічне законодавство встановлює імперативний обов`язок відшкодування шкоди як правовий наслідок порушення вимог щодо охорони природних ресурсів.

Частина 1 ст. 86 Лісового кодексу України передбачає, що організація охорони лісів полягає у здійсненні системних заходів, спрямованих на запобігання незаконному пошкодженню лісових насаджень.

За частиною 5 ст. 86 Лісового кодексу України забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено статтею 93 Лісового кодексу України, завданням контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

За змістом частини 1 ст. 15 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно з пп. 1 п. “б” ч. 1 ст. 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається, зокрема, на органи місцевого самоврядування.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у недотриманні вимог щодо ведення лісового господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. За ч. 2 цієї статті шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

Отже, ч. 2 ст. 107 Лісового кодексу України передбачає обов`язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду за сукупності двох умов: 1) шкоду заподіяно лісу, не наданому в користування; 2) осіб, винних у заподіянні шкоди, не встановлено (дані висновки відображено у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №918/1356/23).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), лісокористувачі, а й органи місцевого самоврядування, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №914/669/22, від 24.01.2024 у справі №907/449/22, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17).

З врахуванням наведеного, безпідставними є доводи скаржника про те, що за відсутності у справі доказів того, що Болехівська міська рада є постійним лісокористувачем та спірна територія передана для ведення лісового господарства, покладення на відповідача відповідальності суперечить Лісовому кодексу України.

Відсутність у відповідача статусу постійного лісокористувача не виключає застосування ч. 2 ст. 107 ЛК України, а є його передумовою: ця норма розрахована саме на ліс, не наданий у користування, за охорону якого жоден лісокористувач не відповідає. Тому посилання апелянта на ст. 17 ЛК України, яка визначає, кому ліси надаються в постійне користування, не спростовує висновків суду першої інстанції.

Також суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про ототожнення контрольних повноважень відповідача з функціями спеціалізованої лісової охорони. Обов`язок відшкодувати шкоду випливає безпосередньо з ч. 2 ст. 107 ЛК України, а ч. 5 ст. 86 ЛК України, ч. 1 ст. 15 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та пп. 1 п. “б” ч. 1 ст. 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначають зміст обов`язку органу місцевого самоврядування щодо охорони лісів на своїй території, невиконання якого утворює протиправну бездіяльність. Функцій державної лісової охорони на відповідача не покладено.

Наявним в матеріалах справи актом №3/02.1 від 13.01.2025 з додатками підтверджується факт рубки 68 дерев за межами населеного пункту с. Міжріччя урочище «Заріччя» за географічними координатами 49.104922, 24.004458 в межах земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2610291400:06:001:0001 Болехівської міської ради Калуського району Івано-Франківської області, а з листів Відділення поліції від 08.10.2025 №186861-2025 та від 21.01.2026 №14951-2026 серед іншого вбачається, що осіб, винних у вчиненні даного правопорушення, не встановлено.

Відповідач не заперечує ні самого факту здійснення такої незаконної рубки невстановленими особами, ні того, що вказана територія розташована в адміністративно-територіальних межах Болехівської міської ради та не надана у користування.

За таких обставин, доведеним є факт заподіяння шкоди довкіллю внаслідок незаконної рубки дерев у межах території відповідача.

Протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Саме протиправна бездіяльність відповідача, який не вчинив дій, спрямованих на охорону і збереження лісу від незаконних рубок на своїй території, призвела (причинно-наслідковий зв`язок) до незаконного вирубування дерев невстановленими особами та заподіяння шкоди лісу. Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 918/1356/23.

Відповідачем не доведено наявності обставин, які б переривали або виключали цей причинний зв`язок.

Питання вини у заподіянні шкоди оцінюється судом з урахуванням того, що у деліктних правовідносинах саме на особу, щодо якої заявлено вимогу, покладається обов`язок довести відсутність своєї вини.

Однак, відповідачем не спростовано презумпції вини у деліктному зобов`язанні, не надано суду жодних доказів на підтвердження здійснення ним будь-яких заходів охорони лісових насаджень або об`єктивної неможливості запобігти незаконній рубці.

Відповідач в апеляційній скарзі наголошує на тому, що земельна ділянка, на якій виявлено факт незаконної вирубки дерев, не визначена як самозаліснена у визначеному ст. 57-1 Земельного кодексу України порядку, не належить до лісового фонду та до земель лісогосподарського призначення, що виключає можливість покладення на нього відповідальності за незаконну рубку. Покликається також на неправомірність дій позивача при проведенні перевірки та складанні акта №3/02.1 від 13.01.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Лісового кодексу України ліс – тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно з ч. 12 ст. 1 Лісового кодексу України самозалісена ділянка – земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Інші лісовкриті землі за ч. 13 ст. 1 Лісового кодексу України – земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю, заростями багаторічних дерев`янистих кущових рослин, у тому числі самозалісені, та не надані для ведення лісового господарства.

Згідно зі ст. 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Отже, згідно з положеннями Лісового кодексу України віднесення лісів до лісового фонду України не залежить від категорії та цільового призначення земельної ділянки, на якій вони зростають, визначальним є факт того, що земельна ділянка вкрита лісовою рослинністю. Норма, закріплена у ч. 2 ст.107 Лісового кодексу України, на підставі якої позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, також не ставить настання відповідальності органу місцевого самоврядування за порушення лісового законодавства у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної лісу, у залежність від цільового призначення земельної ділянки.

Посилання скаржника на ст. 5 Лісового кодексу України суд відхиляє. Ця норма визначає склад земель лісогосподарського призначення, тобто категорію земель, тоді як ч. 2 ст. 107 Лісового кодексу України пов`язує обов`язок відшкодування шкоди не з категорією земель, а з лісом, який за ч. 3 ст. 1 та ст. 4 цього кодексу належить до лісового фонду незалежно від того, на землях яких категорій він зростає.

За змістом ст. 57-1 Земельного кодексу України віднесення земельної ділянки комунальної власності до самозалісненої ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відповідних відомостей за рішенням органу місцевого самоврядування, яке приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

У матеріалах справи відсутні докази внесення до Державного земельного кадастру відомостей щодо віднесення території, на якій виявлено факт незаконної вирубки дерев, до самозалісених ділянок.

Проте, сама лише вказана обставина не спростовує встановлений позивачем, зафіксований в акті №3/02.1 від 13.01.2025 з додатками та не заперечений відповідачем факт того, що територія, на якій виявлено вирубку дерев, була вкрита лісовою рослинністю та в силу наведених вище положень Лісового кодексу України є частиною лісового фонду України та перебуває під охороною держави, а отже, не звільняє відповідача від обов`язку здійснювати заходи щодо її охорони та від відповідальності за невиконання таких обов`язків.

Рубку здійснено в лісі, підтверджують акт №3/02.1 від 13.01.2025, фототаблиця та відомість №1 обліку пнів від 09.01.2025, а відповідач цієї обставини не заперечив, зосередивши свої доводи на правовому статусі земельної ділянки. Аналогічно Верховний Суд у постанові від 19.09.2024 у справі №918/1356/23 зазначив, що відсутність відомостей у Державному земельному кадастрі не спростовує факту самозалісення, підтвердженого актами обстеження.

Те, що територіальний орган у сфері лісового господарства не ініціював віднесення ділянки до самозаліснених, цього висновку не змінює: обов`язок охороняти ліс на своїй території та обов`язок відшкодувати шкоду за ч. 2 ст. 107 Лісового кодексу України не залежать від завершення процедури, визначеної ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Скаржник в апеляційній скарзі звертає увагу на неправомірність дій позивача та порушення вимог Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”

За змістом ст.ст. 1, 2 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, який полягає у діяльності уповноважених законом органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

За обставинами цієї справи позивачем виявлено факт рубки дерев та складено акт №3/02.1 від 13.01.2025 не за наслідками здійснення заходів державного нагляду у сфері господарської діяльності, а внаслідок проведення заходів державного контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на підставі ст. 20-2 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та наказу Державної екологічної інспекції Карпатського округу №11/04.2-03 від 09.01.2025 “Про організацію та проведення заходів з охорони , використання і відтворення об`єктів тваринного світу в умовах воєнного стану та дотримання інших вимог природоохоронного законодавства”.

Статтею 20-2 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зелених насаджень, рослинного світу.

За наведених обставин, положення Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, на які покликається апелянт, обґрунтовуючи порушення позивачем процедури перевірки, є незастосовними до правовідносин у цій справі.

Крім того, контрольний захід 13.01.2025 не був перевіркою діяльності відповідача: позивач не перевіряв Болехівську міську раду як об`єкт контролю, а зафіксував на місцевості наслідки правопорушення, вчиненого невстановленими особами. Тому вимоги щодо повідомлення об`єкта перевірки, його участі в ній та ознайомлення з її матеріалами, на порушення яких посилається апелянт, до цих обставин незастосовні.

Водночас суд зазначає, що ГПК України закріплює основні засади господарського судочинства, зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (ст. ст. 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону. Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

Так, у постанові від 18.05.2023 у справі № 914/669/22 Верховний Суд вказував, що акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не є єдиним або вичерпним доказом природоохоронного правопорушення, а всі подані сторонами докази мають оцінюватися судом як окремо, так і в сукупності. Отже, помилковим є як безумовне надання акту перевірки наперед установленої сили, так і його автоматичне відкидання без оцінки інших доказів, що підтверджують або спростовують зафіксовані в ньому обставини.

У постанові від 26.07.2022 у справі № 924/883/21 Верховний Суд зазначив, що акт перевірки є носієм доказової інформації, проте включені до нього відомості й висновки мають бути документально підтверджені.

У цій справі факт незаконної рубки 68 дерев безпосередньо виявлено посадовою особою позивача під час заходу державного контролю та зафіксовано в акті № 3/02.1 від 13.01.2025. При цьому результати обстеження не обмежилися загальним записом в акті. Кількість, порода, ознака та діаметри пнів кожного дерева зафіксовані в окремій відомості з вказівкою на географічні координати виявленої рубки та засіб вимірювання з наведенням реквізитів свідоцтва про його повірку. Саме відсутність таких даних стала підставою для відмови в позові у справі №907/449/22 (постанова Верховного Суду від 24.01.2024), тоді як у цій справі їх зафіксовано належним чином.

До акта долучено фотографії місця обстеження та виявлених пнів, які не замінюють ні відомості, ні акта, однак є додатковим доказом, який підтверджує фактичне існування на обстеженій території залишків зрізаних дерев та їх діаметрів. На фотознімках візуально зафіксовані пні з поверхнями зрізу та їх замірами.

Відповідач, посилаючись на процедурні недоліки контрольного заходу, водночас не заперечує самого факту рубки, кількості та діаметрів виявлених пнів, і жодних доказів на спростування встановлених позивачем обставин суду не подав.

Щодо неврахування довідки Івано-Франківського обласного центру з гідрометрології від 08.04.2026 №997-2-313/997-03 щодо погодних умов у період з 03 по 06 січня 2025 року, то суд апеляційної інстанції вказує, що суд першої інстанції дослідив та зазначив, що даний лист не підтверджує інших погодніх умов чи наявність снігового покриву в день виявлення правопорушення - 09.01.2025, ніж лист від 18.03.2026№997-1-231/997-03.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 дійшла висновку, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні чи проведенні перевірки може враховуватися судом при оскарженні її наслідків, однак підставою для скасування цих наслідків є не будь-яке процедурне порушення, а лише таке, що вплинуло або об`єктивно могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу. Хоча цей висновок сформульовано в податковому спорі, однак, суд вважає, що він відображає підхід до доказового значення результатів контрольних заходів і тому застосовний до цієї справи.

Скаржник не навів жодного пояснення, яким чином те, що його не повідомили про перевірку та не ознайомили з матеріалами перевірки під час її проведення, змінює об`єктивно виявлені на місцевості факти – наявність пнів, їх кількість, діаметр, видовий склад, результати обміру тощо. Не довів, що ці матеріали були сфальсифіковані, створені поза межами перевірки, отримані способом, прямо забороненим законом, або що незалучення представника міської ради до перевірки вплинуло на їх фактичний зміст.

Згідно з пп.8.1. п.4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою КМ України №275 від 19.04.2017 Інспекція уповноважена здійснювати розрахунок розміру шкоди, збитків і втрат, завданих навколишньому природному середовищу та природним ресурсам держави з питань, що належать до її компетенції.

Відповідно до здійсненого посадовою особою Державної екологічної інспекції Карпатського округу розрахунок, що доданий до позовної заяви, внаслідок незаконної порубки дерев на території Болехівської міської ради з географічними координатами 49.104922, 24.004458 в урочищі «Заріччя» за межами населеного пункту с. Міжріччя навколишньому природному середовищу завдано шкоди в розмірі 1 183 163,69 грн, який здійснено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», зокрема додатку №1, яким визначені такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням чагарників до ступеня припинення росту.

Відповідач не заперечує та не спростовує правильності такого розрахунку , взятих для нього вихідних даних, зафіксованих в акті № 3/02.1 від 13.01.2025 з додатками, не надає контррозрахунку, однак вказує, що застосування постанови КМ України №665 від 23.07.2008 без доведення їх належності до лісу або прирівняних до нього об`єктів є неправомірним та таким, що суперечить принципу правової визначеності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 підлягає застосуванню з врахуванням того, що згідно з абз. 2 п. 2 такої затверджені нею такси застосовуються, зокрема, для обчислення шкоди, заподіяної знищенням, пошкодженням чи не законною рубкою окремих дерев, груп дерев, чагарників на сільськогосподарських угіддях, що не належать до лісового фонду.

Також не заслуговують на увагу покликання відповідача на не з`ясувані судом обставин, що мають значення для справи, зокрема щодо необхідності зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 300/9201/25 за позовом Болехівської міської ради до Державної екологічної інспекції Карпатського округу про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від дій.

Слід відмітити, що встановлення в рамках адміністративної справи обставини та предмет спору, тягнуть за собою правові наслідки відмінні від предмету спору у господарському судочинстві.

Предметом позову в господарському судочинстві - певна правова вимога позивача до відповідача, з приводу якої позивач просить господарський суд прийняти судове рішення. Підставами позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Як вже зазначалось вище предметом позову у справі №909/88/26 є правова вимога про відшкодування Болехівською міською радою 1 183 163,69 грн шкоди державі та навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев. Підставою даного позову є незаконна рубка дерев невстановленими особами на території Болехівської міської ради.

В свою чергу, при доказуванні у адміністративній справі, предметом доказування є правомірність дій суб`єкта владних повноважень, а не встановлення факту порушення вимог природоохоронного законодавства, як безпідставно вказує відповідач.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №300/9201/25, предметом якої є визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від дій.

Також скаржник в апеляційній скарзі звертає увагу на недопустимість доказів, оскільки відсутнім є дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в порядку ст. 222 КПК України.

Щодо даного, то суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали електронної справи, зазначає, що відповідач в суді першої інстанції не звертав уваги на те, що відсутнім є дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування, однак при дослідженні обставин справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що такий дозвіл був виданий 08.10.2025 згідно постанови слідчого у кримінальному провадженні – заступником начальника – начальником слідчого відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області. До даного дозволу долучено були наступні документи: копії висновку експерта від 16.07.2025 №717/25-28, запиту до КП «Долинський спеціалізований агролісгосп Івано-Франківської обласної ради» №174474-2025 від 22.09.2025; відповіді КП «Долинський спеціалізований агролісгосп Івано-Франківської обласної ради» від 24.09.2025 №226; запиту до Болехівськлї міської ради №173373-2025 від 22.09.2025; відповіді виконавчого комітету Болехівської міської ради від 26.09.2025 №3455/021-16/25 та протокол допиту свідка.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що всі складові правопорушення, а саме, факт неправомірної поведінки, наявність шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вина підтверджуються доказами за результатами проведеної перевірки, а саме - актом від 13.01.2025 №3/02.1 від 13.01.2025 відомістю №1 обліку пнів незаконно зрубаних дерев на території Болехівської міської ради від 09.01.2025, фото таблицею обстеження місця незаконної порубки дерев на території Болехівської міської ради, витягом з публічної кадастрової карти місця вчинення незаконної порубки та розрахунком розміру шкоди. Докази здобуті в кримінальному провадженні є додатковими які підтверджують розмір шкоди.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2026 у справі №909/88/26.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ухвалив:

1. Апеляційну скаргу Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 25.06.2026 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2026 у справі № 909/88/26 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

Судді О.І. Матущак

О.С. Скрипчук