Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №707/2602/26 — Черкаський районний суд Черкаської області

707/2602/26

2/707/1969/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2026 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Волкової Н.С.,

за участю секретаря Костроміної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження у змішаній формі, з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем кредитних зобов`язань, посилаючись на наступне.

28 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1111959, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 9 600,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме - надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. 29.12.2020 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», уклали договір відступлення прав вимоги № 58-МЛ. Згідно вищевказаного договору, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за договором № 1111959 від 28.02.2020.

Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 22 653,80 грн, з яких:

заборгованість за тілом кредиту – 7 776,00 грн;

заборгованість за відсотками – 13 725,80 грн;

заборгованість за комісією – 1 152,00 грн.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання та заборгованість не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

1.2. Відповідно до ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 24 червня 2026 року відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження у змішаній формі, з викликом (повідомленням) сторін. Витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази, що становлять банківську таємницю.

1.3. 14 липня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив врахувати заяву про застосування позовної давності, та у разі встановлення судом факту її спливу, застосувати наслідки, передбачені ст. 267 ЦК України.

1.4. 21 липня 2026 року на виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» надав запитувану інформацію.

1.5. 28 липня 2026 року від представника позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вказав про те, що строк позовної давності не є пропущеним, оскільки з 02.04.2020 по 03.09.2025 на період карантину та воєнного стану строки позовної давності були зупинені. Позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

1.6. Сторони у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими.

Представник позивача подав до суду заяву в якій просив проводити розгляд даної справи за відсутністю представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Відповідно технічна фіксація справи за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», про стягнення заборгованості не здійснювалася, про що зазначено в протоколі судового засідання.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. Судом установлено, що 28 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1111959 (індивідуальна частина), відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. сума кредиту становить 9 600,00 грн у валюті: Українські гривні.

Відповідно до п. 1.3. кредит надається строком на 26 днів з 28.02.2020.

Відповідно до п. 1.4. термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 25.03.2020.

Відповідно до п. 1.5. сукупна вартість кредиту, що включає загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 4 896,00 грн в грошовому виразі та 716,00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі.

1.5.1. комісія за надання кредиту: 1 152,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово;

1.5.2. проценти за користування кредитом: 3 744,00 грн, які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Відповідно до п. 1.6. стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього договору.

Відповідно до п. 2.2.3. проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.

Додатком № 1 до договору № 1111959 від 28.02.2020 встановлено графік розрахунків, погоджений сторонами.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 1111959 від 28.02.2020 ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): Z60960.

28 лютого 2020 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 9 600,00 грн на картку номер НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням № 15885995 від 28.02.2020.

Витребуваним від АТ КБ «ПриватБанк» повідомленням, підтверджено факт випуски банківської картки № НОМЕР_3 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Витребуваним від АТ КБ «ПриватБанк» повідомленням про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_3 за 28.02.2020 (дата видачі кредиту) відслідковано нарахування у сумі 9 600,00 грн.

2.2. 29 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) та ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 58-МЛ, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до п. 1.2. договору, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор замінює первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказаних у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи права вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.

Відповідно до п. 6.1. договору, у відповідності до умов цього договору кредитор передає (відступає) новому кредиторові права вимоги до боржників які виникли у кредитора внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання кредитором боржникам кредитних коштів, та які входять до портфелю заборгованості. Загальний розмір портфеля заборгованості боржників, права вимоги до яких відступаються, складає 205 618 183 грн 98 коп. станом на дату підписання сторонами цього договору.

Відповідно до Акта прийому-передачі Реєстру Боржників від 29.12.2020 за договором про відступлення права вимоги № 58-МЛ від 29.12.2020, ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло реєстр боржників кредитора від 29.12.2020 кількістю 13 237.

Згідно з витягом з реєстру боржників до про відступлення права вимоги № 58-МЛ ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1111959 у загальному розмірі 22 653,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 7 776,00 грн; заборгованість за відсотками – 13 725,80 грн; заборгованість за комісією – 1 152,00 грн.

3. Релевантні джерела права

3.1. Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено , що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

3.2. За приписами пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц вказано, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Перш за все, суд звертає увагу на те, що відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

З вищевказаних положень норм матеріального права вбачається, що позивач повинен довести суду наявність кредитних правовідносин між первісним кредитором та боржником, наявність договору факторингу між первісним кредитором та новим кредитором, а також правомірність вимог нового кредитора до боржника (факт видачі кредиту боржнику та неповернення кредиту боржником).

4.2. Визначаючи розмір заборгованості по кредиту, слід виходити з такого.

Укладення кредитного договору не спростовано відповідачем, позивачем було надано детальний розрахунок заборгованості відповідача, а судом за клопотанням представника було витребувано виписку з рахунку відповідача, з якої вбачається нарахування кредитних коштів, тому на стягнення основної суми по кредиту (тіла) позивач має право. Правові підстави нарахування процентів, комісії регулюються умовами договору і Законом.

Так, відповідач підписав умови договору щодо строку кредитування 26 днів, по 25.03.2020, включно, розмір процентної ставки, виходячи з якої обчислені проценти за користування кредитом у розмірі 3 744,00 грн як плата за 26 днів користування коштами, про нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 1 152,00 грн, а всього надав згоду на оплату за кредитом грошової суми 4 896,00 грн.

У день настання платежу 25.03.2020 кошти по кредиту у повному обсязі відповідачем не сплачені.

Також матеріали справи не містять доказів про виконання обома сторонами умов договору (п.п.2.3.1., 2.3.2) щодо пролонгації кредиту.

Так, позивачем не подано доказу щодо пропозиції позичальнику на продовження строку користування/повернення кредиту (оферти), направленої в такому ж порядку, як і був укладений договір, жодних доказів, що така пропозиція (якщо вона і висувалася) була акцептована відповідачем. Тим паче, у п.2.3.1 договору зазначено, що строки продовження договору можливі лише на 3, 7 та 15 днів (таблиця у пункті 2.3.1 договору), тобто в сукупності на 25 днів.

Таким чином, обчислення заборгованості по кредиту станом на 20 липня 2020 року виходить за межі строку договору, навіть у разі його пролонгації.

За таких обставин, суд не приймає доводи позивача щодо продовження строку договору, а після закінчення строку договору (з 28.02.2020 по 25.03.2020) не можуть нараховуватися проценти.

Проценти за кредитом обчислені із процентної ставки, визначеної договором за ставкою 1,5% від фактичного залишку кредиту (наданої суми) за кожен день строку користування і за 26 днів складають 3 744,00 грн.

Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи спір у справі № 910/458/16, наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірнне сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо (можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу) позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Водночас, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту останній позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явленням вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Таким чином, регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірноне сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Тоді відповідальність настає за положеннями частини 2 статті 625 ЦК України

Позивач, вимагаючи проценти поза межами дії договору, не обґрунтовує свої вимоги положеннями частини 2 статті 625 ЦК України, а вимагає проценти як за правомірне користування грошовими коштами з 28 лютого 2020 року по 20 липня 2020 року, коли строк договору вже закінчений.

Таким чином, у позивача відсутнє право на проценти за користування кредитними коштами на підставі статті 1048 ЦК України за період з 26.03.2020 по 20.07.2020.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі.

Нарахування комісії за надання кредиту передбачено умовами договору, а саме пунктом 1.5.1., ця комісія є разовим платежем, її нарахування не суперечить статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», з її нарахуванням погодився відповідач, підписавши графік платежів, тому на стягнення комісії в розмірі 1 152,00 грн позивач має право.

Однак, аналіз змісту вказаного договору до нього свідчить, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які Товариством встановлена комісії, а тому позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому вказані положення щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на наведене вимоги про стягнення комісії за управління та обслуговування кредиту задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що розмір загальної простроченої заборгованості відповідача за кредитним договором складається з 7 776,00 грн (тіло кредиту), 3 744,00 грн (відсотки нараховані з 28.02.2020 по 25.03.2020) та 1 152,00 грн (комісія за надання кредиту, що прямо передбачена договором), що у загальному розмірі складає 12 672,00 грн.

Крім того, розрахунком заборгованості відображено часткове погашення відсотків у розмірі 4 267,00 грн та комісії у розмірі 1 824,00 грн, що підлягає врахуванню під час обчислення загальної суми заборгованості, тому розмір простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, що підлягає стягненню складає 6 581,00 грн = (12 672,00 - 6 091,00).

4.3. Суд вважає доводи про застосування до позовних вимог наслідків пропуску строку позовної давності такими, що не заслуговують на увагу.

Так, у постанові ВП ВС від 12.09.2019 по справі № 9901/120/19 зазначено, що поняття строку міститься у частині першій статті 251 ЦК. Відповідно до цієї норми строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 252, стаття 253 ЦК).

Визначення початку строку має практичне значення, оскільки від цього залежить як правильність обчислення строку, так і встановлення факту його закінчення, що обумовлює ті чи інші юридичні наслідки, які настають у зв`язку із цим. Характерною рисою строків, визначених законом, є неможливість їх зміни за волевиявленням учасника або учасників правовідносин, за винятком випадків, безпосередньо визначених законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) викладено висновок про те, що «загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентами) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Такий підхід відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16».

Отже, кредитний договір укладено 28.02.2020 на строк 26 днів, повернення кредиту мало б відбутися 25.03.2020 і якщо у цю дату не відбулася оплата по кредиту, то перебіг строку позовної давності розпочався 26.03.2020. Таким чином, на тіло кредиту, проценти і комісію поширюється загальний строк позовної давності у три роки. Закінчення строку позовної давності по складових кредиту припадає на 27 березня 2023 року (понеділок), оскільки частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, передбачено якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (25 березня 2023 року - субота).

Однак, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS - CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, який неодноразово продовжувався та скасований постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року з 30 червня 2023 року.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

КЦС ВС у постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 зазначив виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.

Врахувавши, що Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, строки позовної давності застосуванню не підлягають, оскільки вони були продовжені Законом.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 256, 257, 258 пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ) викладені у постановах від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 25.08.2021 у справі № 914/1560/20, від 08.02.2022 у справі № 918/964/20, від 31.05.2021 у справі № 926/1812/21.

Окрім того, відповідно до п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в країні запроваджено воєнний стан, який на даний час триває.

Позов поданий 18 червня 2026 року, тому позовна давність до вимог не застосовується, а позов підлягає задоволенню частково, на суму заборгованості, визначену судом.

4.4. Підводячи підсумок суд зазначає, що відповідач свої зобов`язання з повернення заборгованості за договором кредиту виконав не у повному обсязі, у зв`язку із чим утворилася заборгованість у загальній сумі 6 581,00 грн, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. У задоволенні іншої частини вимог слід відмовити.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією від 12.06.2026 про сплату судового збору в сумі 2 662,40 грн. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково (29,05%), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат у розмірі 773,43 грн.

5.2. Враховуючи положення статей 137 та 141 ЦПК України, сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката за умови подання нею до суду заяви про відшкодування таких судових витрат, яка подана до судових дебатів у справі, подання доказів таких витрат (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснені ним витрати, необхідні для надання правничої допомоги, тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (пункт 185 Великої Палати Верховного Суду постанови від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19, пункт 141 постанови від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Висновок щодо порушеного правового питання щодо застосування пункту 3 частини третьої статті 141 ЦПК в частині права суду з власної ініціативи суду зменшувати розмір витрат на правничу допомогу викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2026 у справі № 372/6826/24.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Вказаний правовий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано до суду:

- договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 укладений між Адвокатським об`єднанням «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» від 01.07.2025;

- акт № Д/25906 наданих послуг від 14.04.2026;

- детальний опис наданих послуг до акта № Д/25906 від 14.04.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання заявником послуг адвокатського об`єднання.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Суд, не оцінюючи рівня кваліфікації адвоката, визначає, що об`єктивна тривалість та складність роботи по складенню подібної типової позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості за одним договором, виходячи з ціни позову та значення справи для сторін, має складати 2 000,00 грн. При цьому ця ціна, з огляду на велику кількість однотипних подібних позовів, має включати і вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості, і надання усної консультації клієнту, яка не вимагається окремо за кожним з подібних позовів.

Враховуючи дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката, предмет спору, складність справи, значення справи для сторін, встановлений обсяг наданих адвокатським об`єднанням послуг та виконаних робіт, в порядку ч. 3 ст. 141 ЦПК України вартість правової допомоги позивачу у цій справі оцінюється судом у загальному розмірі 3 000,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову (29,05%) з відповідача на користь позивача слід стягнути 871,50 грн в якості відшкодування витрат на правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1111959 від 28.02.2020 у загальному розмірі 6 581,00 грн (шість тисяч п`ятсот вісімдесят одна гривня).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у сумі 773,43 грн (сімсот сімдесят три гривні сорок три копійки) та витрати на правову допомогу у розмірі 871,50 грн (вісімсот сімдесят одна гривня п`ятдесят копійок).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Н. С. Волкова