Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №705/4303/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/4303/26

2/705/3423/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Піньковського Р.В.

при секретарі Заповітряній Д.В.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в місті Умань Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області про визнання права власності на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, в обґрунтування зазначивши наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 3,8404 га, що розташована на території Коржовослобідської сільської ради Уманського району Черкаської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Спадщину після смерті її батька фактично прийняла донька ОСОБА_2 , оскільки була неповнолітньою на день його смерті та її бабуся - мати покійного, оскільки проживала на день його смерті разом з покійним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 3,8404 га, що розташована на території Коржовослобідської сільської ради Уманського району Черкаської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Спадщину після смерті покійної фактично прийняла її онука ОСОБА_2 , оскільки на момент смерті ОСОБА_4 вона не досягла повноліття та проживала разом з нею на день її смерті, а тому за законом була єдиним спадкоємцем на все належне їй майно.

ОСОБА_2 була онукою покійної.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , яка є її рідною сестрою по матері, померла. Після її смерті також відкрилася спадщина, до складу якої входили дві вищевказані земельні ділянки.

У встановлений законом термін та порядок, вона звернулася до приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Діброви Л.М. та все майно, яке рахувалося на покійній, переоформила на своє ім`я. Стосовно земельних ділянок, які належали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , їй було роз`яснено, що за життя її сестри нею було подано у встановлений законом термін та порядок, до державного нотаріуса Другої уманської державної нотаріальної контори Черкаської області заяву про прийняття спадщини, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її батька ОСОБА_3 та її бабусі ОСОБА_4 їй було відмовлено, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на земельні ділянки, про що державний нотаріус Другої уманської державної нотаріальної контори Черкаської області 09.05.2023 виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

За захистом своїх спадкових прав ОСОБА_2 не встигла звернутися до суду, оскільки раптово померла, таким чином виникла ситуація при якій, спадкоємець не може набути право власності на майно в порядку спадкування через нотаріальну контору, що і стало підставою для її звернення до суду з вказаним позовом.

Просить суд встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживала зі своєю бабусею ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за нею, ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 3,8404 га, що розташована на території Коржовослобідської сільської ради Уманського району Черкаської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР 15-20-152 виданий 15.03.2002.

Визнати за нею, ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 3,8404 га, що розташована на території Коржовослобідської сільської ради Уманського району Черкаської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР 15-20-151 виданий 15.03.2002.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, на адресу суду подала письмову заяву, у якій просить суд розгляд справи проводити у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Бабанської сільської ради в судове засідання не з`явився, на адресу суду представник відповідача Оратівський Леонід подав письмову заяву, у якій просить суд розгляд справи проводити у відсутність представника відповідача та просить ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України судове засідання проведено у відсутності сторін, на підставі наявних у суду матеріалів та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ч.2 ст. 247 ЦПК України.

У відповідності до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, врахувавши позицію сторін по справі, викладену у письмових заявах, що надійшли на адресу суду, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис про смерть № 6.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого повторно Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , актовий запис про смерть № 5.

Згідно свідоцтва про смерть, виданого Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , актовий запис № 1484.

Згідно копії свідоцтва про народження № НОМЕР_4 , виданого повторно відділом реєстрації актів цивільного стану Костанайського району, заповненого російською мовою, батьками « ОСОБА_5 », ІНФОРМАЦІЯ_11 , є: « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_7 », актовий запис № 16-250-17-9356739.

Згідно свідоцтва про народження позивача, серії НОМЕР_5 , виданого Новокарбовською сільською радою Любашівського району Одеської області, її - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , батьками є: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , актовий запис про народження № 4.

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6 , виданого виконкомом Коржовослобідської сільської ради Уманського району Черкаської області, позивач змінила своє дівоче прізвище ОСОБА_11 на прізвище чоловіка - ОСОБА_12 , а саме, у відповідності до актового запису № 1, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстрували шлюб 02.11.2003. Актовий запис № 1.

Згідно свідоцтва про народження покійної ОСОБА_2 , серії НОМЕР_7 , виданого повторно Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_10 , актовий запис про народження № 13.

У відповідності до рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.10.2022, яке згідно відмітки набрало законної сили 07.11.2022, в судовому порядку було встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідною дочкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, метою звернення ОСОБА_2 до суду із заявою про встановлення юридичного факту, було саме надання їй можливості прийняти спадщину після смерті ОСОБА_3 .

За життя батькові померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підставі рішення Коржовослобідської сільської ради № 18-4 від 29.01.2002 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,8404 га, розташовану на території Коржовослобідської сільської ради Уманського району, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР 15-20-151, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 151-20.

Крім того, згідно копії державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР 15-20-152, рідній бабі ОСОБА_2 - ОСОБА_4 також на підставі рішення Коржовослобідської сільської ради № 18-4 від 29.01.2002 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,8404 га, розташовану на території Коржовослобідської сільської ради Уманського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 152-20.

На запит покійної ОСОБА_2 від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області 15.11.2023 за № П-491/0-0.365-527/38-23 та за № К-492/0-0.365-528/38-23, також було надано інформацію про те, що відповідно до запису в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі на території Коржовослобідської сільської ради на ім`я ОСОБА_3 15.03.2002 за № 151-20 було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР № 15-20-151 загальною площею 3,8404 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництві на підставі рішення Коржовослобідської сільської ради від 29.01.2002 за № 18-4 та про те, що відповідно до запису в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі на території Коржовослобідської сільської ради на ім`я ОСОБА_4 15.03.2002 за № 151-20 було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР № 15-20-152 загальною площею 3,8404 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництві на підставі рішення Коржовослобідської сільської ради від 29.01.2002 за № 18-4.

Згідно довідки, виданої старостою Коржівського старостинського округу № 3 виконавчого комітету Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області від 26.04.2023 за № 131, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно а/з №; 6 від 17.11.1998, був зареєстрований на день смерті в АДРЕСА_1 . На момент смерті, разом з померлим була зареєстрована його мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_14 . Такі дані селищною радою були надані на підставі даних із погосподарської книги на 1996-2000 роки № 1 особового рахунку № НОМЕР_8 .

У відповідності до довідки старости Коржівського старостинського округу № 3 виконавчого комітету Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області від 26.04.2023 за № 132, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно а/з № 5 від 23.09.2000, була зареєстрована на день смерті в АДРЕСА_1 . На момент смерті, вона проживала одиноко. Такі дані селищною радою були надані на підставі даних із погосподарської книги на 1996-2000 роки № 1 особового рахунку № НОМЕР_8 .

Згідно довідки, виданої Коржівським старостинським округом № 3 виконавчого комітету Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області від 30.04.2026 за № 45, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , згідно актового запису про смерть № 5 від 23.09.2000, була зареєстрована на день смерті в АДРЕСА_1 . Згідно з даними погосподарської книги № 1 за 1996-2000 роки (особовий рахунок № НОМЕР_8 , сторінка 65) станом на день смерті за вказаною адресою була зареєстрована лише ОСОБА_4 . Інші особи за зазначено. Адресою на день її смерті зареєстровані не були. Разом з тим, згідно з поданими заявами громадян ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , справжність підписів яких засвідчено старостою Коржівського старостинського округу, ОСОБА_2 фактично проживала без реєстрації разом із ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , станом на день її смерті.

Також до матеріалів справи позивачем ОСОБА_1 було надано копії заяв мешканців села Коржова Слобода ОСОБА_14 (зареєстрована в реєстрі за № 3-6, посвідчена ОСОБА_16 старостою Коржівського старостинського округу № 3) та ОСОБА_15 (зареєстрована в реєстрі за № 3-5, посвідчена Стеценко Л.Л. старостою Коржівського старостинського округу № 3), які письмово підтвердили, що дійсно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до постанови державного нотаріуса Другої уманської державної нотаріальної контори Діброви Л.М. від 09.05.2023, ОСОБА_17 діючи від імені ОСОБА_2 звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку площею 3,8404 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництві, розташованої на території Коржовослобідської сільської ради, на ім`я ОСОБА_2 , але нотаріусом відмовлено у вчинення вказаної нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що ОСОБА_17 пред`явлено копію державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР 15-20-152, виданого Коржовослобідською сільською радою 15.03.2002 на ім`я ОСОБА_4 , тобто саме через відсутність правовстановлюючого документу на земельну ділянку. Вказаною постановою нотаріусом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , справа до майна вищевказаного спадкодавця не заводилась.

Також, у відповідності до постанови державного нотаріуса Другої уманської державної нотаріальної контори Діброви Л.М. від 09.05.2023, ОСОБА_17 діючи від імені ОСОБА_2 звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 3,8404 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництві, розташованої на території Коржовослобідської сільської ради, на ім`я ОСОБА_2 , але нотаріусом відмовлено у вчинення вказаної нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що ОСОБА_17 пред`явлено копію державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР 15-20-151, виданого Коржовослобідською сільською радою 15.03.2002 на ім`я ОСОБА_3 , тобто також саме через відсутність правовстановлюючого документу на земельну ділянку. Крім того, нотаріусом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , справа до майна вищевказаного спадкодавця не заводилась.

Згідно довідки, виданої Коржівським старостинським округом № 3 виконавчого комітету Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області 08.04.2024 за вих. № 80, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , згідно а/з № 1484 від 10.11.2023, була зареєстрована на момент смерті в АДРЕСА_1 . На момент смерті разом з померлою були зареєстровані: сестра - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , племінники ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , та ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_16 . Зазначена інформація надана на підставі погосподарської книги № 3 на 2021-2025 рр., № погосподарського обліку 0074-1.

У відповідності до довідки, виданої приватним нотаріусом Дібровою Л.М. Уманського районного нотаріального округу Черкаської області 19.06.2026 за вих. № 86/01-16, згідно матеріалів спадкової справи № 24/2024, яка заведена останньою, після смерті сестри ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , рнокпп НОМЕР_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , вона є єдиним спадкоємцем.

Крім того, згідно Витягів зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), сформованих 24.09.2026 приватним нотаріусом Дібровою Л.М., за номерами: 86822288 та 86822260, дійсно спадкові справи після смерті відповідно: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - не заводилися. Тобто витребовувана інформація про цих спадкоємців у такому реєстрі відсутня.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Нормами частин 1 та 2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції України та Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вбачається, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Крім того, Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 30.03.2008 року № 7 «Про судову практику у справах спадкування», а саме в п. 10 роз`яснив, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У відповідності до приписів ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року в справі № 210/1609/15-ц (провадження № 61-40313св18) вказано, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Відповідно до ч. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Документи, що підтверджують право особи-спадкоємця є сертифікат на право на земельну частку (пай) спадкодавця, який є правовстановлюючим документом, виданий районною (міською) адміністрацією, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності - права розпорядження земельною часткою (паєм), а не право власності, яке виражається у володінні, користуванні та розпорядженні. Тому, коли спадкодавець був наділений лише правом на земельну частку (пай), а не правом власності, то і до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай), а не право власності.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа набуває право на земельний пай за наявності таких умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004, громадянин, включений до списку, який додається до Державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Згідно п. 3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. Правовідносини, що є предметом розгляду у цій справі, виникли до набрання чинності ЦК України, отже для вирішення цієї справи підлягають застосуванню норми ЦК УРСР.

У Постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 181/257/19 Верховний Суд зазначив, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Згідно ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно до ст. 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно зі ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Невчасне оформлення майнових прав за особою й неможливість їх успадкування внаслідок цього має розцінюватися як невиправдане втручання в приватну сферу особи, є порушенням її прав, які потребують захисту в судовому порядку, а тому за наявності правовстановлюючого документу на земельну ділянку спадкодавця, ефективним способом захисту, який є адекватним змісту порушеного права і не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України), є саме визнання права власності на спірну земельну ділянку за позивачем в порядку.

Із наданих суду доказів убачається, що позивач після смерті сестри ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_10 , прийняла спадщину, як єдиний спадкоємець, оскільки проживала та була зареєстрована разом з померлою, а також своєчасно звернувшись до нотаріуса із відповідною заявою.

До спадкового майна, відносилися дві земельні частки (паї), право на які спадкодавець ОСОБА_2 , у свою чергу мала як також єдиний спадкоємець за законом після смерті батька ОСОБА_3 та бабки ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_2 , звернувшись до нотаріуса отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане майно оскільки подала нотаріусу лише копії державних актів на право приватної власності на землю. Такі обставини, на думку суду, свідчать про фактичний вступ у володіння спадковим майном у встановлений законом строк та підтверджують, що дві спірні земельні частки (паї), власниками яких були спадкодавці ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , фактично належали спадкодавцю ОСОБА_2 .

Судом було встановлено, що дійсно після смерті ОСОБА_3 єдиними спадкоємцями були його мати ОСОБА_4 та його неповнолітня донька ОСОБА_2 , яка після смерті ОСОБА_4 прийняла спадщину, оскільки на момент смерті ОСОБА_4 проживала з нею та фактично прийняла спадщину, що відповідає вимогам ст. 529 ЦК УРСР.

При цьому, судом було встановлено та доведено належними та допустимими доказами, що дійсно на момент смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , її онука ОСОБА_2 , проживала разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що відсутність реєстрації місця проживання позивача разом зі спадкодавцем не є безумовною підставою для відмови у визнанні факту прийняття спадщини, оскільки законодавство, чинне на час відкриття спадщини, пов`язувало прийняття спадщини з фактичним вступом у володіння майном, а не виключно з наявністю реєстрації.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги про встановлення факту проживання ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4 на момент смерті останньої є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, за встановлених обставин суд вважає, що підлягає визнанню за позивачем ОСОБА_1 право власності на дві спірні земельні ділянки (паї) в порядку спадкування за законом після смерті сестри ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину.

Згідно приписів ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наданих позивачем доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, що не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Керуючись ст. ст. 525-529, 549 ЦК УРСР 1963 року, ст. ст. 11, 15, 16, 321, 328, 1216, 1218, 1225, 1268 ЦК України, ст. ст. 81, 125 ЗК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76-83, 259, 263-265, 268, 272, 273, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Встановити факт про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживала зі своєю бабусею ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 3,8404 га, що розташована на території Коржовослобідської сільської ради Уманського району Черкаської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР 15-20-152 виданий 15.03.2002.

Визнати за ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 3,8404 га, що розташована на території Коржовослобідської сільської ради Уманського району Черкаської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР 15-20-151 виданий 15.03.2002.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 19.10.2026.

Суддя: Р. В. Піньковський