Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №561/1174/26 — Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 561/1174/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року с-ще Зарічне

Суддя Зарічненського районного суду Рівненської області Світличний Р.В., розглянувши в режимі відеоконференції матеріали адміністративної справи, які надійшли з Відділення поліції № 2 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 (зареєстрований в АДРЕСА_2 ), РНОКПП: НОМЕР_1

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

роз`яснивши права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268, 271 КУпАП,

з участю захисника – адвоката Осьмініна С.Д. (дистанційно)

УСТАНОВИВ:

10 вересня 2026 року о 19:42 год ОСОБА_1 в с-щі Зарічне по вул. Партизанська керував автомобілем марки «Volkswagen Passat» номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора та проходження такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину свою не визнав. Пояснив, що він був зупинений під час керування автомобілем безпідставно, не за правилами ст. 35 «ЗУ «Про Національну поліцію». Після зупинки поліцейські йому пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки так і медичному закладі. Він відмовився, оскільки вважав, що його «замовили».

Захисник особи, яка притягується до відповідальності адвокат Осьмінін С.В. в судовому засіданні заперечив щодо відомостей протоколу та вважає, що докази, які є в матеріалах справи не можна визнати належними, допустимими, достовірними. Відеофіксація не здійснена безперервно. Окрім того, ОСОБА_1 був зупинений безпричинно у порушення ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію». ОСОБА_1 ознак сп`яніння при спілкуванні з поліцейськими не виявляв, а тому сукупність вищевказаних обставин вказують на те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються наявними у матеріалах справи і наданими суду доказами. Просив закрити провадження у справі.

Суд, вислухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши матеріали справи вважає, що винуватість ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння стверджується дослідженими судом в ході судового розгляду доказами.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП, склад адміністративного правопорушення утворює, серед іншого, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Особою, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 не оспорюється факт керування ним автомобілем 10 вересня 2026 року о 19:42 год ОСОБА_1 в с-щі Зарічне по вул. Партизанська. Зі змісту пояснень ОСОБА_1 та його захисника, останні оспорюють обставини відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки. Вважають, що на пропозицію інспектора поліції пройти огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 проігнорував у зв`язку з тим, що поліцейський не повідомив які саме ознаки алкогольного сп`яніння у нього були, а також те, що зупинка була безпідставною. Інші обставини справи ОСОБА_1 не оспорюються.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного,наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів,що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду "від 17грудня 2008року №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.

Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Вирішуючи питання щодо наявності відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у діях ОСОБА_1 , суд врахував наступні обставини.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи та відеозапису підтверджений факт керування ОСОБА_1 автомобілем, після зупинки поліцейський оголосив про ознаки алкогольного сп`яніння та запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння відповідно до встановленого порядку.

Також винуватість ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння стверджується:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №768248 від 10 вересня 2026 року, яким зафіксовано подію адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким зафіксовано подію адміністративного правопорушення, а саме відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу;

направленням від 10 вересня 2026 року на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від проходження яких ОСОБА_1 відповідно відмовився;

зобов`язаннями до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №768248 від 10 вересня 2026 року, якими ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортним засобом у відповідності до ст. 266 КУпАП України;

відеозаписами з нагрудної камери поліцейського.

Такі відеозаписи є показанням технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, зібрані поліцейським у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію», а тому допускаються судом як належні докази провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника проте, що ОСОБА_1 був зупинений безпідставно, не заслуговують на увагу суду, оскільки у відповідності до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» серед іншого причинами зупинки транспортних засобів є: очевидні ознаки, що свідчить про технічну несправність транспортного засобу, є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

З відеозапису чітко видно, що поліцейський повідомив водія про причину зупинки вказавши про ознаки ДТП та технічну несправність.

Закон про Національну поліцією не зобов`язує працівників поліції дослівно оголошувати причину зупинки, натомість сама причина має відповідати ст.35 вищевказаного Закону, що і було дотримано.

Окрім того, доводи захисника про те, що відеозапис не є безперевним, як підстава звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення судом відхиляється, оскільки з дослідженого відеозапису у повній мірі відображено як факт керування та і факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки так і в медичному закладі.

Оцінюючи викладені факти, суд доходить висновку, що вимогу інспектора поліції, яка була висловлена ОСОБА_1 про проходження огляду на стан сп`яніння, останній проігнорував, не виконав, тобто фактично відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого порядку. Законодавством не передбачено, що відмова від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння повинна бути висловлена лише вербально. Таким чином, будь-які дії або бездіяльність особи, спрямовані на уникнення від проходження такого огляду, відтермінування його, суд розцінює як відмову від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння. До того ж, пунктом 2.5 ПДР України, не передбачено, що вимога поліцейського про проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння повинна бути неодноразова або повторна.

Отже, за змістом п. 2.5 ПДР України, водій повинен негайно після оголошення йому вимоги про проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння виконати вказівки поліцейського.

Не заслуговують на увагу суду доводи захисника про те, що поліцейський не повідомив ОСОБА_1 про ознаки алкогольного сп`яніння, що стали підставою для проведення огляду, оскільки жодним нормативним актом не передбачено обов`язку поліцейського повідомляти водія про ознаки сп`яніння.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що відповідає вимогам ст. 23 КУпАП та буде достатнім та необхідним для запобігання вчиненню нових правопорушень.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» підлягають стягненню з порушника 665,60 грн судового збору.

Керуючись ст. 24, 30, 36, 40-1, 283, 284 КУпАП

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн (Сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на Один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн (Шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Штраф має бути сплачений упродовж 15 днів з дня вручення постанови. У разі несплати штрафу у вказаний строк, на підставі ст. 308 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 подвійний розмір штрафу, що становить 34000,00 грн (Тридцять чотири тисячі гривень) а також витрати на облік указаного правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання – три місяці.

Копію постанови потягом трьох днів надіслати ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Зарічненський районний суд Рівненської області.

Суддя: Р.В. Світличний