Вирок від 20 жовтня 2026 р. у справі №557/2180/25 — Гощанський районний суд Рівненської області

Суд: Гощанський районний суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №557/2180/25

Суддя: Пацко Д. В.

Провадження № 1-кп/557/59/2026

Справа № 557/2180/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року селище Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження № 62024240030000699 від 03.06.2024, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кузнецовськ Рівненської області, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , з повною загальною середньо освітою, громадянин України, українець, розлучений, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат резерву 2 запасного взводу 94 запасної роти, раніше судимий:

- 08.03.2023 Кузнецовським міським судом Рівненської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

- 14.11.2023 Кузнецовським міським судом Рівненської області за ч. 4 ст. 185, ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 17.02.2025 вирок змінено, перекваліфіковано дії ОСОБА_3 на ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 162 КК України та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі, на підставі ст.ст. 71, 72 КК України остаточно до 5 років 1 місяця позбавлення волі,

за ч. 5 ст. 407 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Гоща кримінальне провадження з обвинувальним актом про вчинення кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час загальної мобілізації, проходячи військову службу на посаді солдата резерву другого запасного взводу 94 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, не пізніше 08 год. 45 хв. 16 лютого 2024 року (точніше досудовим розслідування не встановлено, однак саме в цей час виявлено його відсутність на військовій службі) самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що тимчасово знаходилась поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , а натомість перебував за межами вказаної військової частини, проводив час на власний розсуд, не пов`язаний з проходженням військової служби та обов?язки військової служби не виконував.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у висунутому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю, у скоєному розкаявся, підтвердив обставини скоєння ним кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті, та дав показання стосовно обставин скоєння ним кримінального правопорушення, - час, місце, спосіб, мета скоєння кримінального правопорушення.

Зокрема, показав, що він дійсно 16.02.2024 року самовільно залишив військову частину, в якій проходив службу, без поважних причин. Вину визнає повністю, у скоєному розкаюється.

Суд, враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується доказами, зібраними стороною обвинувачення, які відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України не досліджувалися, оскільки обставини скоєння кримінального правопорушення учасниками процесу не оспорюються.

Показання обвинуваченого суд вважає послідовними, чіткими, такими, що узгоджуються між собою, а відтак не викликають у суду сумнівів у їх достовірності, тому суд покладає їх в основу обвинувального вироку.

Судом досліджено характеризуючі дані обвинуваченого, на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий.

Дослідивши безпосередньо всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом. У суду не має сумнівів щодо об`єктивності та правдивості показань обвинуваченого, оскільки ці покази підтверджені дослідженими безпосередньо в судовому засіданні іншими доказами, яким суд дав належну оцінку.

Оцінюючи докази, досліджені в судовому засіданні, в їх сукупності, суд вважає їх допустимими, достатніми та достовірними, такими, що узгоджуються між собою, в зв`язку з чим суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення.

Дії обвинуваченого органом досудового розслідування правильно кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд відповідно до ст.ст. 65-68 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який свою вину визнав повністю, в скоєному розкаявся, раніше судимий.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ст.407 ч.5 КК України, ступінь тяжкості вказаного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

При призначенні покарання суд відповідно до ст.ст. 65-68 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який свою вину визнав, в скоєному розкаявся, раніше судимий, не працює, не перебуває на «Д»-обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, дійшов висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства та реального відбування покарання, і вважає за можливе призначити йому покарання в межах санкції ч.5 ст. 407 КК України із застосуванням ст. 71 КК України у виді позбавлення волі, яке буде необхідним та достатнім для його виправлення, а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що відповідає меті покарання, зазначеної в ст. 50 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Згідно ч.4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Суд враховує ту обставину, що обвинуваченого засуджено 14.11.2023 Кузнецовським міським судом Рівненської області за ч. 4 ст. 185, ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 17.02.2025 вирок змінено, перекваліфіковано дії ОСОБА_3 на ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 162 КК України та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі, на підставі ст.ст. 71, 72 КК України остаточно до 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 71 КК України остаточне покарання обвинуваченому необхідно призначити шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14.11.2023.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази відсутні, судові витрати відсутні.

Запобіжний захід не обирався. Обвинувачений відбуває покарання в місцях позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14.11.2023, у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 (п`ять) років 2 (два) місяці позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту затримання - починаючи з 11.03.2025 включно, зарахувавши у строк покарання термін перебування під вартою.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Гощанський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право в суді отримати копію вироку.

Копія вироку вручається обвинуваченому, прокурору негайно після його проголошення.

Учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошення вироку, копія вироку направляється не пізніше наступного дня після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua