Вирок від 19 жовтня 2026 р. у справі №362/7117/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Єдиний унікальний номер № 362/7117/26

Провадження № 1-кп/362/617/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 місто Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області під головуванням судді ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (№ ЄРДР №62025170040015982 від 04.09.2025) за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, ОСОБА_2 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Червоний Оскіл Ізюмського району Харківської області, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, українця, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, одруженого, раніше до кримінальної відповідальності не притягався,

Учасники провадження:

секретар судового засідання ОСОБА_3 ,

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_2 ,

захисник ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Стрілець-снайпер 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 , діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 05.04.2025 під час переміщення механізованого підрозділу з району виконання завдань за призначенням у визначений район зосередження Сумської області, самовільно залишив місце служби, а саме: територію військової частини НОМЕР_2 в околицях населеного АДРЕСА_3 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини НОМЕР_2 , інших органів військового управління та правоохоронних органів.

Позиція учасників судового провадження

Позиція сторони захисту

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю і, не оспорюючи фактичні обставини, про які зазначено в обвинувальному акті, місця та часу їх вчинення, з приводу пред`явленого йому обвинувачення, показав, що був поранений, перебував в госпіталі, повертаючись з госпіталю до військової частини, посварився по телефону з командиром, тому поїхав додому, а не в військову частину. Після того жодного разу не намагався зв`язатися з командуванням військової частини та повернутися на службу. На даний час бажає продовжувати нести військову службу в лавах Збройних Сил України.

Показання ОСОБА_2 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5 просив призначити його підзахисному мінімальне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Позиція сторони обвинувачення

В судовому засіданні прокурор зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, знайшли своє підтвердження в повному обсязі, його дії кваліфіковано вірно і обґрунтовано, а винуватість обвинуваченого повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами.

Зважаючи на те, що свою вину за інкримінованим обвинуваченням ОСОБА_2 визнав повністю, просив суд здійснювати розгляд кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КК України.

В судових дебатах прокурор просив визнати ОСОБА_2 винним за ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Обсяг та порядок дослідження судом доказів

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Судом з`ясовано чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин кримінального провадження, чи немає сумнівів у добровільності позиції, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Також відповідно до п. 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.

Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: матеріалів, що характеризують обвинуваченого.

Висновки суду щодо пред`явленого обвинувачення

Вина обвинуваченого ОСОБА_2 повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінального правопорушення за викладених у обвинувальному акті обставин, визнанням своєї вини.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 407 КК України як самовільне залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Мотиви призначення покарання. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину визнав повністю), особу обвинуваченого, а саме: вчинив кримінальне правопорушення вперше, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем служби характеризується негативно. Відповідно до досудової доповіді органу пробації, виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ст.ст. 66 КК України, обставин, що пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до ст.ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити йому покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинуваченого, а також буде достатнім для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Не дивлячись на досудову доповідь органу пробації, суд приходить до переконання про відсутність підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії тяжкого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, стану його здоров`я, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують правопорушення, оскільки такі дані про особу обвинуваченого, в контексті приписів ст. 75 КК України, не є достатніми для прийняття рішення про можливість виправлення ОСОБА_2 без призначення покарання, яке він має відбувати реально.

Суд акцентує увагу на тому, що ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем, тривалий час був відсутній у військовій частині та не вживав будь-яких дій для повернення на службу, натомість був затриманий в зв`язку з розслідуванням іншого кримінального правопорушення, що свідчить про негативне ставлення до служби та свого військового обов`язку, ганебний приклад нехтування вимогами військової дисципліни, що підриває боєздатність Збройних Сил України в цілому.

Таким чином, звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, за обставин цього кримінального провадження, не зможе забезпечити реалізацію приписів статей 50, 65 КК України. В умовах воєнного стану, коли військовослужбовці виконують свій військовий обов`язок безпосередньо у регіонах ведення бойових дій, ризикуючи своїм життям, захищаючи суверенітет України, звільнення військовослужбовців, які ухиляються від виконання таких обов`язків, від відбування покарання з випробуванням демотивує та знижує рівень військової дисципліни і боєготовність підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань, що є неприпустимим наслідком такого правозастосування.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

Судові витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого в даному кримінальному провадженні не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили не вбачається.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373- 374, 381-382 КПК України, –

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту фактичного затримання на виконання даного вироку після набрання ним законної сили.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду, окрім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, може бути подана до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_6