Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №357/12002/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12002/26

3/357/3761/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.10.2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гребінь О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з батальйону №1 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України,

стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , працюючого газозварювальником у ТОВ «Гумо Тех», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

У С Т А Н О В И В:

Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 708583 від 02.07.2026 року: 02.07.2026 року о 11 год. 04 хв. в м. Біла Церква, вул. Зелена, 42, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом без н.з., з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі в м. Біла Церква – Білоцерківська лікарня №1, ОСОБА_1 категорично відмовився.

Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил Дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Позиція та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності стосовно інкримінованого правопорушення

ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення заперечив та пояснив, що дійсно того дня керував електросамокатом та його зупинили працівники поліції. ОСОБА_1 підтвердив, що поліцейські зазначили про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння та запропонували пройти огляд з метою виявлення стану відповідного сп`яніння, однак ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, оскільки йому не була відома причина його зупинки працівниками поліції.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суддя дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.

Загальні положення

Так, суддя зазначає, що у відповідності до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Зі змісту ст.9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Пунктом 1.4 Правил дорожнього руху визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими

Пункт 1.10 Правил дорожнього руху серед іншого визначає, що:

-транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;

-учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному;

Крім цього суддя зазначає, що відповідно до положень статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Водночас норми статті 1 вказаного Закону також регламентують, що низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Крім цього згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.03.2023 (справа N 127/5920/22) використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Отже, із системного аналізу вищенаведених норм слідує, що електоскутери, електросамокати, гіроскутери, тощо, визнаються транспортними засобами.

Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Нормами ч. 1 ст. 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування транспортними засобами та огляду на стан сп`яніння.

Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З досліджених матеріалів справи та відеозаписів установлено, що 02.07.2026 року о 11 год. 04 хв. в м. Біла Церква, вул. Зелена, 42, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом та був зупинений працівниками поліції.

Працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, тому поліцейський висунув ОСОБА_1 вимогу пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння, на що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння та попрямував у невідомому няпрямку, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України.

Отже, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП як відмову особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Стосовно доводів ОСОБА_1 з приводу заперечення винуватості

Суддя зазначає, що з наявних відеозаписів вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції, ОСОБА_1 жодним чином не цікавився у працівників поліції стосовно підстав його зупинки та не зазначав жодних зауважень з даного приводу, тому такі доводи ОСОБА_1 суд розцінює як версія захисту, що не спростовує його вину у вчиненні даного правопорушення

Висновок щодо доведеності винуватості

Згідно зі ст. 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Винуватість ОСОБА_1 підтверджується наданими ним в судовому засіданні поясненнями та сукупністю досліджених судом доказів, зокрема:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 708583 від 02.07.2026 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.07.2026; актом огляду на стан сп`яніння; рапортом поліцейського від 02.07.2026 та відеозаписами.

У рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ зазначив, що при оцінюванні доказів застосовується критерій доведення «поза розумним сумнівом», а така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій факту.

Досліджені докази є належними, допустимими, узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують обставини, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення. Істотних суперечностей, які ставили б під сумнів достовірність цих доказів, судом не встановлено.

Отже, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена поза розумним сумнівом.

Щодо адміністративного стягнення

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як цією особою, так і іншими особами.

За правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, до ОСОБА_1 необхідно застосувати визначене санкцією цієї норми безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, у розмірі, встановленому законом.

Керуючись ст. 23, ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. 251, 252, 266, 268, 283–285, 307, 308, КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Згідно із статтею 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Термін пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.

СуддяО.О. Гребінь