Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №357/17720/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/17720/26

3/357/5221/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.10.2026 м. Біла Церква

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Клепа Тетяна Володимирівна, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої старшим інженером-програмістом у Національному банку України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 виданий 02.07.2019 органом 2314, раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності,

за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за участі прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Шлапацького О.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , обіймаючи посаду старшого інженера-програміста управління розроблення банківських інформаційних систем Департаменту інформаційних технологій Національного банку України, відповідно до п.п. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до ст. 172-6 КУпАП, являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, 01.04.2026 о 14:44 год без поважних причин подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за 2025 рік, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

За даним фактом стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 1018 від 21.09.2026 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчинення адміністративного правопорушення визнала у повному обсязі, але посилаючись на ч. 5 ст. 34 КУпАП, просила врахувати як обставину, що пом`якшує її адміністративну відповідальність, наявність на момент події у неї дитини віком до одного року, а саме її дитині було 6 місяців, врахувати ч. 2 ст. 34 КУпАП особливі обставини, пов`язані з воєнним станом, повітряними тривогами та необхідністю забезпечення безпеки малолітньої дитини. Враховуючи викладене, просила звільнити її від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а провадження закрити. Також додала, що вона була обізнана про необхідність подання щорічної декларації, але не знала коли саме необхідно було її подавати.

В судовому засіданні прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Шлапацький О.В. надав висновок в порядку ч. 1 ст. 250 КУпАП, вважає що у діях (бездіяльності) ОСОБА_1 наявні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та просив суд притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в розмірі 850,00 гривень.

Суддя, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, прокурора, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, дійшов наступного висновку.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до наказу Національного банку України від 04.04.2025 № 639-к «Про призначення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 призначено на посаду старшого інженера-програміста управління розроблення банківських інформаційних систем Департаменту інформаційних технологій Національного банку України з 14.04.2025.

14.04.2025 ОСОБА_1 ознайомлена з переліком вимог та обмежень, установлених Законами України «Про Національний банк України», «Про запобігання корупції» для посадових (службових) осіб/службовців Національного банку України, про що поставила відповідний підпис, підтвердивши факт такого ознайомлення.

Відповідно до Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Працівниками Національного банку України є службовці та обслуговуючий персонал Національного банку України. Службовцями є особи, які безпосередньо беруть участь у виконанні функцій Національного банку України та займають посади, передбачені штатним розписом.

На членів Правління Національного банку України, інших службовців Національного банку України та членів Ради Національного банку України поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції». Члени Правління Національного банку України, інші службовці Національного банку України та члени Ради Національного банку України зобов`язані дотримуватися обмежень після припинення своєї діяльності, а також вживати заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України «Про запобігання корупції».

Постановою Правління Національного банку України від 28.04.2016 № 305 «Про визначення посадових/службових осіб та службовців Національного банку України» визначено, що працівники центрального апарату Національного банку України, крім технічних службовців та робітників, є службовцями Національного банку України, а посадовими/службовими особами Національного банку України відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є, зокрема, особи, зазначені у підпунктах 2 та 3 пункту 1 цієї Постанови.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Національний банк України за організаційно-правовою формою є органом державної влади.

Відповідно до п.п. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» посадові та службові особи Національного банку України є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Суб`єктами декларування є особи, зазначені у п. 1, п.п. «а» і «в» п. 2, пп. 4 і 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», а також інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Отже, ОСОБА_1 , будучи службовою особою державного органу є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією відповідно до п.п. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Частиною 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у п. 1, п.п. «а», «в»-«ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – Національне агентство) від 23.07.2021 № 448/21 «Про затвердження Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.07.2021 за № 986/36608, затверджено Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Реєстру.

Відповідно до розділу II вказаного порядку суб`єкти декларування подають до Реєстру зазначені в пункті 1 цього розділу документи шляхом заповнення електронних форм відповідних документів. Суб`єкти декларування подають зазначені документи через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі. Після заповнення усіх необхідних полів форми документа суб`єкт декларування підписує документ шляхом накладання на нього особистого кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису відповідно до вимог законодавства. Кожному поданому документу Реєстр автоматично надає унікальний ідентифікатор документа та накладає на нього електронну печатку Реєстру, що унеможливлює внесення несанкціонованих змін до поданого документа (забезпечує цілісність документа).

Пунктом 1 ч. 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 08.11.2023 № 252/23 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за № 1965/41021, суб`єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог: щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і на даний час.

Абзацом 4 частини 2-7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).

Відповідно до даних офіційного веб-сайту Верховної Ради України Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» набрав чинності 12.10.2023.

Таким чином, з 12.10.2023 здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону України «Про запобігання корупції» (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) відновлено у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону). Строк подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2025 рік становить не пізніше 31 березня 2026 року, включно.

Відповідно до публічної частини Реєстру ОСОБА_1 подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2025 рік (ідентифікатор документа - ca119dfd-5bcd-494c-886e-986395868862), лише 01.04.2026 о 14:44, а отже несвоєчасно.

За ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до послідовності дій користувача Реєстру, які вчиняла ОСОБА_1 за період з 01.01.2026 по 02.04.2026, остання розпочала вчиняти дії направлені на заповнення/перегляд розділів документа – ca119dfd-5bcd-494c-886e-986395868862 – лише 01.04.2026. Дата реєстрації у Реєстрі – 06.03.2025.

Дану декларацію вона подавала за місцем проживання, а саме: АДРЕСА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, 01.04.2026 о 14:44 год несвоєчасно, без поважних причин подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за 2025 рік, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті.

ОСОБА_1 мала можливість подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за 2025 рік, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті у будь-якому місці, але оскільки остання повідомила, що подавала декларацію за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , то місцем вчинення правопорушення слід вважати адресу місця мешкання ОСОБА_1 ..

Датою вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією є дата несвоєчасного подання ним щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2025 рік, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті, тобто 01.04.2026.

Фактичним моментом виявлення вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, пов`язаного з корупцією передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП слід вважати дату складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, тобто момент коли уповноваженою особою, що має право складати протоколи зібрано, проаналізовано зібрані фактичні дані, зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення та оформлено такий висновок у вигляді протоколу.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Абзацом 10 ч. 1 ст. 1 Закону №1700-VII визначено, що правопорушення, пов`язане з корупцією, - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною в ч.1 ст. 3 цього закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону №1700-VII за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП установлено, що несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є формальним, оскільки не передбачає настання наслідків, водночас суб`єкт правопорушення усвідомлює протиправність вчиненого ним діяння (дії або бездіяльності).

Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, що вчиняється суб`єктом декларування, який усвідомив, що його бездіяльність у неподанні (без поважних причин) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в строки встановлені Законом №1700-VII, призвела до порушення Закону №1700-VII (тобто є протиправною) і подальше свідоме неподання декларації може призвести до кримінальній відповідальності за статтею 366-3 Кримінального кодексу України, суб`єкт декларування, з метою припинення такого порушення і небажання бути притягнутим до кримінальної відповідальності, вже після пропуску строків подання декларації умисно подає декларацію і бажає так чинити, при цьому розуміє, що тим самим фактично визнає свою провину і викриває себе у вчиненні адміністративного правопорушення за несвоєчасне її подання.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення за несвоєчасне неподання декларації буде відсутня у разі об`єктивної неможливості вчасного її подання, тобто поважних причин (неналежна робота Реєстру, хвороба, інша непереборна сила, що унеможливлює вчасне подання декларації), і подальше несвоєчасне подання декларації не утворює складу адміністративного правопорушення, окрім випадків, коли суб`єкт правопорушення вже після усунення таких причин, свідомо не діє тривалий час і не подає декларацію.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Окрім визнання винуватості самим правопорушником, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП встановлена матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: змістом протоколу про адміністративне правопорушення № 1018 від 21.09.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 13.07.2026; копія декларації ОСОБА_1 , подана 01.04.2026 о 14:44 год; копією листа управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій №47-05/30895-26 від 06.05.2026; повідомленням Національного агенства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування № 08-0006/28980 від 01.04.2026 щодо ОСОБА_1 ; послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_1 за період з 01.04.2026 з 11:03 год по 01.04.2026 до 14:44 год; листом про надсилання запиту щодо надання інформації та копій докумнтів ОСОБА_2 № 83297-2029 від 15.07.2026; копією витягу з наказу Національного банку № 639-к від 04.04.2025 «Про призначення ОСОБА_1 »; копією посадової інструкції старшого інженера-програміста управління розроблення банківських інформаційних систем Департаменту інформаційних технологій Національного банку України, затвердженої директором Департаменту інформаційних технологій № В/52-0009/48131 від 14.04.2025; копією пам`ятки вимоги та обмеження, установлені Законами України «Про Національний банк України», «Про запобігання корупції» для посадових (службових) осіб/службовців Національного банку України».

Щодо клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за малозначністю вчиненого нею правопорушення, оскільки на момент подання щорічної декларації за 2025 рік її дитині було лише пів року, суддя зазначає наступне.

Пояснення ОСОБА_1 не спростовують наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Перебування у відпустці по догляду за дитиною не звільняє її від обов`язку своєчасного подання декларації та не припиняє статусу суб`єкта декларування. Посилання на необізнаність щодо необхідності подання декларації є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 підтвердила, що була ознайомлена з вимогами Закону України «Про запобігання корупції». Відсутність повідомлення від НБУ також не є поважною причиною, оскільки обов`язок декларування виникає безпосередньо із закону. Посилання на блокування облікового запису не підтверджено належними доказами та саме по собі не свідчить про неможливість подання декларації, зокрема, з даних Реєстру не встановлено інформації про наявність протягом зазначеного періоду технічних обмежень, які позбавляли ОСОБА_1 можливості авторизуватися в особистому кабінеті, заповнити та підписати декларацію. Водночас декларацію за 2025 рік ОСОБА_1 фактично подала 01.04.2026 о 14:44 год, а відповідно до даних щодо послідовності дій користувача саме цього дня розпочала здійснювати дії щодо її заповнення. Крім того, ОСОБА_1 зверталася до НАЗК щодо порядку подання декларації, що підтверджує її можливість вчиняти дії для виконання обов`язку декларування.

Отже, поважних причин, які б перешкодили ОСОБА_1 вчасно подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2025 рік шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті, не встановлено.

Відповідно статті 22 КпАП України при малозначності правопорушення суддя може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. При цьому законодавцем не визначено змісту поняття та ознак малозначності адміністративного правопорушення.

Родовим об`єктом корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією, виступають суспільні відносини, якими визначаються зміст та порядок законної діяльності суб`єктів владних повноважень, встановлений відповідними нормативними актами.

Міжнародні стандарти протидії корупції зобов`язують держави вживати заходів для встановлення у своєму національному законодавстві відповідальності за вчинення корупційних діянь. Це закріплено, зокрема, у Главі ІІ «Кримінальної Конвенції про боротьбу з корупцією» від 27.01.1999, Главі ІІ Додаткового протоколу до неї від 15.05.2003, Главі ІІІ «Конвенції ООН проти корупції» від 31.10.2003, що ратифіковані Верховною Радою України 18.10.2006 та є обов`язковими для України.

Визнання адміністративного правопорушення пов`язаного з корупцією малозначним суперечить принципам запобігання і протидії корупції, не відповідає міжнародним стандартам у цій сфері, не сприятиме зміцненню авторитету країни, може завдати шкоди демократичним засадам управління суспільством, функціонування державного апарату, порушить встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування. Наведене виключає застосування положень статті 22 КпАП України у даній справі.

Суддя, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, визнає доведеним поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

А тому зібрані у справі докази суд визнає достовірними, належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності для прийняття рішення.

Суддя, дії ОСОБА_1 кваліфікує за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

Згідно зі ст. 23 КУпАП України адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, матеріали, що характеризують особу, яка притягається до відповідальності, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують її відповідальність.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення відповідно до ст. 34 КУпАП суд визнає щире каяття. Обставини, що обтяжують її відповідальність відповідно до ст. 35 КУпАП судом не встановлено.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 враховуючи особу порушника, її майновий стан, характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, обставини, що пом`якшують її відповідальність та відсутність обтяжуючих її відповідальність обставин, суддя дійшов до висновку, що з метою виховання ОСОБА_1 та запобігання вчинення нею нових правопорушень, необхідним та достатнім є застосування до неї адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень.

На підставі ст. 40-1КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 40-1, 172-6, 221, 246, 248, 249, 251, 256, 279, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Суддя Тетяна КЛЕПА