Вирок від 19 жовтня 2026 р. у справі №287/1587/24 — Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/1587/24

провадження 1-кп/287/243/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

озглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024060520000166 від 16.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Коростень Житомирської області, середня освіта, не одруженої, не інваліда, громадянки України, не працюючої, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2024, приблизно о 10 годині 20 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з незаконним проникненням до житла, вчинила умисні дії, що виразилися у незаконному проникненні до вказаного житлового будинку. Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з незаконним проникненням до житла, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, протиправно, всупереч волі власника ОСОБА_5 та за відсутності законних на те підстав, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи. їх настання, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, через незачинену хвіртку пройшла на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Підійшовши до вхідних дверей житлового будинку, ОСОБА_4 виявила під килимом ключ, за допомогою якого відчинила замковий пристрій дверей та незаконно проникла всередину приміщення. Перебуваючи у житловому будинку, ОСОБА_4 не змогла довести свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення майна ОСОБА_5 , до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки була виявлена на місці вчинення кримінального правопорушення онуком потерпілої — ОСОБА_6 , чим порушила гарантоване ст. 30 Конституції України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право ОСОБА_5 на недоторканність житла.

Таким чином, ОСОБА_4 визнається винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, за незаконне проникнення до житла.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю та пояснила, що 16.07.2024 проникла через незачинену хвіртку на територію домоволодіння ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , за допомогою ключа, виявленого під килимом, відчинила вхідні двері та проникла до будинку з метою викрадення чужого майна, однак була виявлена онуком потерпілої ОСОБА_6 і не змогла довести свій умисел до кінця.

Потерпіла у судове засідання не з`явилася, проте надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій зазначила, що не заперечує проти зміни обвинувачення, а питання щодо призначення покарання залишає на розсуд суду.

Враховуючи, що обвинувачена повністю визнала свою вину, фактичні обставини ніким не оспорюються, сторони самі клопотали про недослідження інших доказів, суд вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд переконався щодо добровільності позиції обвинуваченої, з`ясував, що вона правильно розуміє зміст цих обставин та роз`яснив, що у такому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всебічно повно та неупереджено всі обставини кримінального провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення у відповідності до вимог ст. 22 КПК України, доведено винуватість ОСОБА_4 поза розумним сумнівом.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфікувались за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки перебуваючи в будинку обвинувачена, в умовах воєнного стану, намагалася викрасти грошові кошти у сумі 1640,00 грн, чим могла заподіяли потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму.

09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України від 18.07.2024 №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким статтю 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення викладено в новій редакції, а саме змінився розмір дрібного викрадення з 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ураховуючи те, що ОСОБА_4 намагалась викрасти грошові кошти у сумі 1640,00 грн є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме 3028 грн, прокурором 17.07.2026 змінено обвинувачення з ч. 3 ст. 5 ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України.

Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраний даних з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням вважає достатніми підстави для призначення покарання ОСОБА_4 .

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком. Остання за місцем проживання характеризуються задовільно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває. Раніше не судима.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи дані про особу ОСОБА_4 , яка раніше не судима, по місцю проживання характеризується задовільно, обставини, що пом`якшують покарання та те, що остання усвідомила протиправність своєї злочинної поведінки, суд дійшов висновку про можливість призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України у виді штрафу.

На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам та наслідкам, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та запобіганню скоєнню нею нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 100, 124, 349, 368-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Речові докази:

- грошові кошти в сумі 1640,00 грн - повернути власнику ОСОБА_7 ;

- тканинні господарські печатки - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1