Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №282/1549/25 — Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/1549/25

Провадження № 2/282/79/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року

селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Носача В.М.,

при секретарі судового засідання Власюк Н.О.,

за участю:

представника позивача Якименка О.В. ,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника відповідачки Саламахи А.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Романівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження дитини, -

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження дитини.

Позовні вимоги мотивує тим, що 18 травня 2003 року Липненською сільською радою Любарського району Житомирської області зареєстровано шлюб між позивач ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , актовий запис №2 .

В період спільного проживання у сторін народилося троє дітей: донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

13.05.2020 рішенням Любарського районного суду Житомирської області шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 розірвано.

Восени 2025 року у приватній розмові по телефону відповідачка повідомила позивачу, що він не являється біологічним батьком малолітнього сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі викладеного, представник позивача просив призначити судово-біологічну (судово-генетичну) експертизу. За результатами експертизи позов задовольнити та виключи відомості про позивача ОСОБА_4 , як батька, відносно малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з актового запису про народження №7 від 06 червня 2013 вчиненого Виконкомом Липненської сільської ради Любарського району Житомирської області. Стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 12 грудня 2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

14 січня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив про часткове визнання відповідачкою позовних вимог.

У відзиві представник відповідачки вказав, що ОСОБА_4 не є біологічним батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначив, що у сторін в період спільного проживання народився син ОСОБА_7 . Однак, під час вагітності відповідачка повідомила ОСОБА_4 , що він не є біологічним батьком дитини.

Також представник відповідача вказав, що ОСОБА_2 перебуває у важкому матеріальному становищі, утримує трьох дітей, двоє з яких навчаються і вона оплачує їх навчання, а тому заперечує щодо відшкодування нею на користь позивача судових витрат в повному об`ємі, оскільки саме поведінка відповідача привела до виникнення спору щодо батьківства.

Ухвалою суду від 15 січня 2026 року залучено до розгляду справи в якості третьої особи Романівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 24 березня 2026 року відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачкою ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 24 березня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про призначення у справі судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. Провадження у справі зупинено.

18 серпня 2026 року поновлено провадження у справі. Призначено підготовче засідання.

15 вересня 2026 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче засідання. Справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

В судовому засіданні відповідачка та її представник не заперечували щодо задоволення позовних вимог. Разом з тим вказали, що відповідачу було відомо, що він не є біологічним батьком ОСОБА_9 . Натомість, позивач виявив бажання бути записаним батьком ОСОБА_9 та особисто ходив в селищну раду та оформив свідоцтво про народження сина. Також відповідач вказала, що позивач забороняв будь-кому розповідати про те, що ОСОБА_9 не його син. Однак, коли у позивача зв`явилась нова сім`я, останній почав погрожувати проведенням ДНК-тесту. Окрім того відповідачка вказала, що не з`явилась з сином ОСОБА_9 для відібрання зразків з метою проведення експертизи, так як саме ОСОБА_9 не бажав з`являтись до експертної установи.

Окрім того, в судовому засідання представник відповідачки зазначив, що сума витрат на правову допомогу заявлена представником позивача є явно завищеною та неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Сплата відповідачкою витрат в сумі 25000,00 грн призведе її до скрутного матеріального становища.

Представник Романівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився. Подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника. Крім того у своїй заяві заперечує стосовно виключення відомостей про батька ОСОБА_4 з актового запису про народження №7 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки по вказаній справі не проведена судово-генетична експертиза.

Вислухавши пояснення учасників процесу, розглянувши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_7 , його батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 », актовий запис № 7.

13 травня 2020 року рішенням Любарського районного суду від 13 травня 2020 року №282/67/20, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 - розірвано. Після розірвання шлюбу позивачці присвоєне дошлюбне прізвище - « ОСОБА_11 ».

Із повідомлення медико-генетичного центру «МАМА-ПАПА» слідує, що позивач ОСОБА_4 з`явився в призначений час, пройшов ідентифікацію та фотографування, у нього було вз`ято біологічні зразки. ОСОБА_12 разом із ОСОБА_7 не з`явились, хоча про необхідність явки повідомлялись. Оскільки для проведення молекулярно-генетичної експертизи на встановлення спорідненості на рівні передбачуваний батько - дитина, необхідні зразки як передбачуваного батька, так і дитини, а від дитини - ОСОБА_7 зразки відсутні, ухвалу суду залишено без виконання.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом положень ст.122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Статтею 133 СК України передбачено, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Статтею 136 СК України передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Пунктами 2.13, 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5 встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Оспорити батьківство має право особа, яка записана батьком дитини, шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини.

Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Як роз`яснено в пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою записаною батьком і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст.ст.12, 13 та 81 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 89 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Отже, на спростування батьківства переважне доказове значення має ДНК-тест, тобто висновок молекулярно-генетичної експертизи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 р. у справі № 172/1206/21 (провадження № 61-9183св22) зазначається, що за приписами ч.5 ст.136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.02.2021 року в справі № 615/483/20.

Аналогічні правові висновки містяться також у постанові Верховного Суду у справі № 332/1618/22 від 10.01.2024 р.

Отже, позивач (особа, яка оспорює батьківство) має надати докази, що він не є батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати..

Відповідно до частини третьої статті 12, частини другої статті 77, статті 81 ЦПК України відповідач має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

Суд звертає увагу, що позивач разом з позовною заявою подав клопотання про призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Ухвалою суду від 24.03.2026 задоволено клопотання представника позивача про призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи на вирішення якої поставлено питання: чи є ОСОБА_4 біологічним батьком ОСОБА_7 .

Із повідомлення медико-генетичного центру «МАМА-ПАПА» слідує, що ОСОБА_4 з`явився в призначений час, пройшов ідентифікацію та фотографування, у нього було вз`ято біологічні зразки. Разом з тим, ОСОБА_12 разом із ОСОБА_7 не з`явились, хоча про необхідність явки повідомлялись. Оскільки для проведення молекулярно-генетичної експертизи на встановлення спорідненості на рівні передбачуваний батько - дитина, необхідні зразки як передбачуваного батька, так і дитини, а від дитини - ОСОБА_7 зразки відсутні, ухвалу суду залишено без виконання.

Відповідно до положень статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд, залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Отже, за змістом наведеної норми вирішення питання про визнання факту, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмови у його визнанні з підстав ухилення учасника справи від участі в експертизі належить до дискреційних повноважень суду, межі застосування яких визначаються оцінкою фактичних обставин справи, встановлених на підставі наданих сторонами доказів.

Ухвала суду про призначення молекулярно-генетичної експертизи виконана не була у зв`язку з ухиленням відповідачки від явки з дитиною до експертної установи.

Таку бездіяльності відповідачки суд розцінює як ухилення від проведення судової експертизи з метою встановлення чи спростування фактів щодо батьківства позивача, тим самим підтверджує позицію позивача. У зв`язку з наведеним суд вважає встановленим факт відсутності батьківства ОСОБА_4 щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд звертає увагу, що матеріалами справи доведено, та не заперечується сторонами, що дитина була народжена у шлюбі під час спільного проживання сторін. Доказів того, що позивач знав, що він не є батьком дитини на момент реєстрації її народження, відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд зазначає, що відповідачкою у справі не доведено належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або не міг про це не знати.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідачки витрат на правову допомогу в сумі 25000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Разом з тим, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Матеріалами справи встановлено, що між ОСОБА_4 та адвокатом Якименком О.В. 28.11.2025 укладено договір № 2811-136/25 про надання правової допомоги адвокатом.

Відповідно до п.3.1 договору, оплата за надання правничої допомоги у справі здійснюється замовником у вигляді фіксованої суми, (не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу) та складає 25000,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Представник відповідачки адвокат Саламаха А.В. вважає заявлений розмір гонорару в сумі 25000,00 грн таким, що не є співмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг. Просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, так як стягнення таких витрат в сумі 25000,00 може призвести відповідачку у скрутне матеріальне становище.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). (Постанови ВС від 20.11.2018 року у справі №910/23210/17, від 13.02.2019 року у справі № 911/739/15)

За таких обставин, враховуючи наявність заперечень відповідачки та її представника щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку позовної заяви та клопотання про призначння експертизи, а також участь у судових засіданнях, участь в яких він приймав в режимі відеоконференції, дійшов висновку про те, що розмір судових витрат на правову допомогу необхідно зменшити з 25000,00 грн до 13000,00 грн, що відповідатиме критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, які стягнути із відповідачки.

Відповідно до положень ч.2 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідачки на користь позивача ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 76-81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 122, 136 Сімейного Кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Виключи відомості про позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , як батька, відносно малолітнього сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - з актового запису про народження №7 від 06 червня 2013 року вчиненого Виконкомом Липненської сільської ради Любарського району Житомирської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп витрат по сплаті судового збору та 13000 (п`ятнадцять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Романівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Житомирська область, Романівський район, селище Романів, вулиця Графа Ілінського, 1 ЄДРПОУ: 20407732.

Головуючий суддя В.М. Носач