Вирок від 18 жовтня 2026 р. у справі №273/40/25 — Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/40/25

Провадження № 1-кп/273/39/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м.Баранівка

Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Баранівка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62023240020000432 від 26.04.2023 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Житомира, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей немає, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

27.01.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 призвано на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 (з подальшими змінами та доповненнями) у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 за № 46 від 27.01.2023 військовослужбовця ОСОБА_4 призначено на посаду водія-електрика відділення управління командира батареї взводу управління командира батареї самохідної артилерійської батареї самохідної артилерійської дивізій цієї військової частини.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 за № 120 від 10.03.2023 військовослужбовець ОСОБА_4 вибув на лікування.

Приблизно о 08 год 00 хв. 12.04.2023 під час перевірки особового складу підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , було виявлено відсутність військовослужбовця ОСОБА_4 , який нез`явився вчасно на службу після лікування.

Після цього, наказом командира військово частини НОМЕР_1 за № 236 від 12.04.2024 було призначено проведення службового розслідування за вказаним фактом, за результатами якого не встановлено поважних причин нез`явлення вчасно на службу військовослужбовця ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, приблизно з 08 год 00 хв. 04.04.2023 після лікування нез`явився вчасно на службу у військову частину НОМЕР_1 , а саме у АДРЕСА_2 , та перебував поза межами служби по 08.11.2024, коли був затриманий працівниками поліції.

За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_4 обов`язки військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним нез`явлення вчасно на службу та його причини не повідомив, та проводить час на власний розсуд, не пов`язаний із виконання військових обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину не визнав та вказав, що є хворим, його було відпущено у відпустку для лікування, однак ніхто його не полікував, він продовжує погано почуватися, на контакт із людьми не виходить та сидить удома. Зазначив, що всі лікарі вказують на те, що бачать, що він хворий, однак нічого зробити не можуть. Також пояснив, що під час проходження військової служби у військовій частині в місті Баранівка військовий психіатр говорив йому про необхідність проведення обширного обстеження, однак такої допомоги у військовій частині надати не могли. Він повідомляв командиру про те, що є хворим та потребує додаткових психіатричних обстежень, однак офіційного лікування йому так і не надали. Також обвинувачений зазначив, що проходив військову службу в АДРЕСА_2 , де перебував на навчанні, на лінії бойового зіткнення не перебував та безпосередньої участі в бойових діях не брав. Навіть перебуваючи на службі у військовій частині в АДРЕСА_2 , через погане самопочуття протягом трьох тижнів нічого не їв. Неодноразово намагався отримати лікування, проте всі його спроби були марними. Крім того, вказав, що під час проходження психіатричної експертизи експерт погрожував йому, розмовляв різко та агресивно, дуже нервував. За словами обвинуваченого, експерт зазначав, що він не розмовляв російською мовою, та порадив йому звернутися по допомогу до ChatGPT. У військову частину він не повернувся, оскільки погано почувався та весь час перебував удома з матір`ю. Наголосив, що не мав жодного злого наміру чи умислу ухилитися від проходження військової служби, однак має суттєві проблеми зі здоров`ям та використав усі можливі засоби для отримання медичної допомоги.

Не зважаючи на те, що ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України під час судового розгляду не визнав, суд, дослідивши його покази, вислухавши покази свідків, дослідивши інші докази у справі, вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, доведена повністю і підтверджується дослідженими у судовому засіданні наступними доказами.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала суду, що є матір`ю обвинуваченого ОСОБА_4 . Вказує, що її син є хворим, має психологічні розлади, потребує скурпульозного медичного обстеження, неодноразово зверталися за медичною допомогою до різних лікарів, проте медицина специфічно відноситься до медичних проблем, діагнозу так і не було поставлено. Проживає з сином ОСОБА_4 в однокімнатній квартирі, він часто буває в збудженому емоційному стані, іноді мовчить, дуже важкий у спілкуванні, іноді бували моменти під час яких він хотів піти з життя. Вказані стани пов`язує з тим, що він в 2011 році був учасником ДТП як пішохід (його збила машина), довгий час лікувався, проте головні болі так і не припинилися. За останній час також зверталися до лікарів, проте вони відмовляли у прийомі, оскільки обов`язкове потрібне направлення з військової частини. Вказує, що ОСОБА_4 не може проходити військову службу у зв`язку з станом здоров`я. Також зазначає, що після того. Як вчасно не повернувся на військову службу, лікувався у стоматолога, в подальшому перебував дома.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала суду, що є тіткою обвинуваченого ОСОБА_4 . Вказує, що знає, що він перебував в ЗСУ, по хворобі поїхав до лікарні, лікувався, потім залишився вдома і не повернувся до військової частини. У нього був нервовий стан та підвищена температура. Зазначає, що знає його з дитинства, раніше він був іншою людиною, але за останні 5-10 років дуже змінився. В 2011-2012 році був в ОСОБА_8 на заробітках, проживав з людьми з секти Саєнтології, які вважали себе релігійною організацією та займалися духовним розвитком. Коли ОСОБА_4 захотів залишити секту, вони йому погрожували. В подальшому він потрапив в ДТП, отримав тілесні ушкодження – струс мозку. Після вказаних подій він дуже змінився, особливо психічно: швидко збуджується, буває агресивним, бувають приступи злості. На даний момент він тривалий час не працює, не має друзів, одинак. Вважає, що перебуваючи у такому важкому стані, ОСОБА_4 не може проходити військову службу.

Також, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- витягом з ЄРДР за у кримінальному провадженні №62023240020000432 від 26.04.2023 року, відповідно до якого 04.04.2023 року військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 солдат військової служби за мобілізацією ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, не з`явився вчасно на службу у військову частину НОМЕР_1 , яка на той момент дислокувалася у АДРЕСА_2 , та незаконно перебуває за її межами (а.с.116);

- рапортом командира самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 №5589 від 12.04.2023 року, відповідно до якого солдат ОСОБА_4 , який проходив військову службу на посаді водія-електрика взводу управління 2-ї самохідної артилерійської батареї артилерійського самохідного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , проходив лікування у період з 14.03.2023 по 03.04.2023. Після закінчення лікування ОСОБА_4 повинен був 04.04.2023 прибути до місця проходження військової служби, однак до військової частини не прибув, про причини неприбуття командування не повідомив, на телефонні дзвінки не відповідав. У зв`язку з цим командир просив зняти ОСОБА_4 з усіх видів забезпечення та призначити службове розслідування за фактом його неприбуття до місця служби (а.с. 117);

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 236 від 12.04.2023, відповідно до якого призначено службове розслідування за фактом неприбуття з відпустки, наданої для лікування, водія-електрика взводу управління 2-ї самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 , що підтверджує факт призначення службового розслідування за обставинами його неприбуття до місця проходження військової служби після закінчення відпустки (а.с.118);

- актом службового розслідування №5956 від 21.04.2023, проведеного з метою встановлення причин та умов, що сприяли неприбуттю без поважних причин з відпустки, наданої для лікування, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , призваного на військову службу під час мобілізації, солдата ОСОБА_4 , відповідно до якого службове розслідування за фактом його нез`явлення вчасно на військову службу без поважних причин завершено, а матеріали службового розслідування направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, для прийняття рішення в порядку ст. 214 КПК України, оскільки в діях ОСОБА_4 вбачалися ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Крім того, вирішено призупинити виплату ОСОБА_4 грошового забезпечення з 04.04.2023 (а.с. 119–127);

- наказом командира військової частини НОМЕР_1 з основної діяльності № 79 від 17.04.2023 «Про результати службового розслідування за фактом нез`явлення вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця ОСОБА_4 », відповідно до якого за результатами службового розслідування наказано направити матеріали про вчинення кримінального правопорушення за фактом нез`явлення ОСОБА_4 вчасно на службу до ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, для прийняття рішення в порядку ст. 214 КПК України; призупинити з 04.04.2023 виплату йому грошового забезпечення; обліковувати його у книзі тимчасово відсутнього та тимчасово прибулого особового складу в окремому розділі як безпідставно відсутнього з 04.04.2023; увільнити від займаної посади та зарахувати в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 (а.с. 128-130);

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу № 46 від 27.01.2023, відповідно до якого на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу № 45 від 27.01.2023 солдата ОСОБА_4 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначено на посаду водія-електрика відділення управління командира батареї взводу управління командира батареї самохідного артилерійського дивізіону та з 27.01.2023 зараховано до списків особового складу військової частини і на всі види забезпечення, що підтверджує проходження ним військової служби у зазначеній військовій частині (а.с. 131);

- рапортом солдата ОСОБА_4 , відповідно до якого він просив надати дозвіл на виїзд до м. Житомира для проходження консультації лікаря-спеціаліста — хірурга-стоматолога у Житомирському обласному стоматологічному медичному об`єднанні з 13.03.2023, посилаючись на направлення на консультацію від 08.03.2023, видане начальником медичної служби військової частини НОМЕР_1 (а.с. 132);

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині № 120 від 10.03.2023, відповідно до якого на підставі рапорту ОСОБА_4 , його направлено на стаціонарне лікування на території України до Житомирського обласного стоматологічного медичного об`єднання у м. Житомирі з 13.03.2023, а також знято з продовольчого забезпечення з 13.03.2023 (а.с. 133);

- довідкою Комунального некомерційного підприємства «Житомирське обласне стоматологічне медичне об`єднання Житомирської обласної ради» від 14.06.2023, відповідно до якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на амбулаторному лікуванні 03.04.2023 з приводу карієсу 43 та 34 зубів. Лікування закінчено 03.04.2023, про що зроблено відповідний запис в амбулаторній картці стоматологічного хворого № 261352, що підтверджує дату закінчення його лікування (а.с. 134);

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу № 64-РС від 15.04.2023, відповідно до якого солдата ОСОБА_4 , у зв`язку з невчасним поверненням до військової служби зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на весь термін перебування в розпорядженні командира, що підтверджує його невчасне повернення до військової частини після закінчення лікування (а.с. 135);

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині № 164 від 12.04.2023, відповідно до якого солдата ОСОБА_4 , військовослужбовця відділення взводу забезпечення артилерійського дивізіону, визнано таким, що 12.04.2023 самовільно залишив територію військової частини НОМЕР_1 ; з 12.04.2023 призупинено виплату йому грошового забезпечення та знято його з продовольчого забезпечення зі сніданку 12.04.2023, що підтверджує факт самовільного залишення ним військової частини (а.с. 136);

- медичною характеристикою, виданою начальником медичного пункту військової частини НОМЕР_1 на солдата ОСОБА_4 , відповідно до якої після прибуття до військової частини він звертався за медичною допомогою, зокрема зі скаргами на зубний біль. Під час первинного медичного огляду скарг на стан здоров`я не пред`являв, об`єктивно загальний стан оцінено як задовільний, за результатами огляду встановлено висновок «здоровий» (а.с.138);

- відпускним квитком № 99 від 13.03.2023, виданим військовою частиною НОМЕР_1 , відповідно до якого солдата ОСОБА_4 за станом здоров`я направлено до Житомирського обласного стоматологічного медичного об`єднання з 13.03.2023, із зазначенням обов`язку після закінчення строку відпустки прибути до місця проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 142);

- направленням від 08.03.2023 на консультацію лікаря-спеціаліста, відповідно до якого ОСОБА_4 направлено до Житомирського обласного стоматологічного медичного об`єднання на консультацію лікаря-спеціаліста — хірурга-стоматолога та ортопеда-стоматолога (а.с. 143);

- копією журналу обліку військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину НОМЕР_1 , 2-ї самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону, відповідно до якого щодо солдата ОСОБА_4 зроблено відмітку про те, що 04.04.2023 він не прибув до військової частини з відпустки, пов`язаної з лікуванням (а.с. 144–146);

- копією військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 на ім`я ОСОБА_4 , відповідно до якого його військово-обліковою спеціальністю зазначено «електрик, експлуатація та ремонт автомобільної техніки» (а.с. 140–141);

- довідкою військово-лікарської комісії № 11/649 від 23.01.2023, відповідно до якої ОСОБА_4 23.01.2023 пройшов медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , за результатами якого визнаний здоровим (а.с. 149);

- витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 з основної діяльності № 37 від 27.01.2023 «Про призов на військову службу», відповідно до якого солдата запасу ОСОБА_4 призвано на військову службу та направлено для подальшого її проходження до військової частини НОМЕР_1 , що підтверджує факт призову та направлення ОСОБА_4 для проходження військової служби у зазначеній військовій частині (а.с. 150);

- довідкою Комунального підприємства «Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка» Житомирської міської ради № 20/66 від 06.11.2023, відповідно до якої ОСОБА_4 у період з 04.04.2023 по 06.11.2023 за медичною допомогою до закладу не звертався та на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні не перебував (а.с. 151);

- листом військового госпіталю військової частини НОМЕР_3 № 44/4 від 15.05.2023, відповідно до якого ОСОБА_4 у період з 04.04.2023 по 15.05.2023 на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 не перебував та за медичною допомогою не звертався (а.с. 152);

- довідкою Комунального некомерційного підприємства «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради № 21/21 від 17.05.2023, відповідно до якої ОСОБА_4 у період з 04.04.2023 по 17.05.2023 на психіатричному та наркологічному обліку не перебував, до зазначеного закладу на лікування не надходив (а.с. 153);

- довідкою Комунального підприємства «Лікарня № 1» Житомирської міської ради № 41/71 від 30.11.2023, відповідно до якої ОСОБА_4 у період з 04.04.2023 по 29.11.2023 на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у зазначеному закладі не перебував (а.с.154).

Також слід зазначити, що судом у кримінальному провадженні призначалася судово-психіатрична експертиза щодо обвинуваченого ОСОБА_4 за результатами проведення якої, складено висновок судово-психіатричного експерта Вінницької філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» № 948 від 11.12.2025 року. Згідно з висновком експерта, на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_4 виявляв психічний розлад у вигляді тривожного розладу, однак за своїм психічним станом він повною мірою міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, у тимчасово хворобливому стані не перебував. На час проведення експертизи у ОСОБА_4 також виявлено психічний розлад у вигляді тривожного розладу, який не позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування щодо ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру, відповідно до висновку експерта, не потребується (а.с. 95–98).

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та його доводи про те, що він не може проходити військову службу через психічні хвороби та з цих підстав не повернувся до військової частини, суд вважає безпідставними, оскільки це суперечить зібраним по справі та дослідженим в судовому засіданні доказам, які узгоджуються між собою, зокрема висновком судово-психіатричного експерта.

Суд оцінює такі показання, як обрану обвинуваченим лінію захисту, яка не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена під час судового розгляду.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.5 ст.407 КК України, як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Згідно з ч.5 ст.12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч.5 ст.407 КК України, є тяжким злочином.

Вирішуючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_4 , суд враховує, що ОСОБА_4 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнав та у вчиненому не розкаявся.

За даними про особу обвинуваченого, ОСОБА_4 раніше не судимий, не одружений, на його утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей немає.

Відповідно до службової характеристики ОСОБА_4 за час проходження військової служби зарекомендував себе з негативного боку як недисциплінований та замкнутий військовослужбовець, який неспроможний швидко та якісно виконувати складні завдання, самостійно приймати рішення та відповідати за них. Згідно з характеристикою, ОСОБА_4 не здатний нести особисту відповідальність за прийняті ним рішення, статути та їх вимоги не знає і не бажає їх виконувати у повсякденній діяльності.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання на рівні нижньої межі, передбаченої санкцією ч.5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі.

В силу прямих вимог законодавства суд позбавлений можливості застосувати до обвинуваченого статті 69, 75 КК України та призначити покарання з випробуванням чи більш м`яке покарання, ніж передбачено законом.

Зазначене покарання буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари останнього за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Визначене обвинуваченому покарання відповідатиме принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 09.11.2024 року був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 до 05.01.2025 року з визначенням розміру застави у розмірі 90840,00 грн.

Відповідно до листа начальника Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)» №8/10785 від 13.11.2024 року, ОСОБА_4 звільнений 12.11.2024 року із слідчого ізолятору при ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» за ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 09.11.2024 року у зв`язку із внесенням застави у розмірі 90840,00 грн. заставодавицею ОСОБА_6 .

Заставодавець ОСОБА_6 звернулася до суду з заявою про повернення застави.

Прокурор, обвинувачений та його захисник в судовому засіданні не заперечували проти повернення застави заставодавцю.

Згідно зі ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Відповідно до п.7 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2011 року № 15 кошти, внесенні як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених кримінальним процесуальним кодексом України.

Так, згідно з ч.11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому, застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Згідно з п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу» від 11.01.2012 року №15 застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до територіального управління ДСА або апеляційного суду, Вищого антикорупційного суду, якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчена судом копія ухвали слідчого судді, суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави.

З огляду на викладене, враховуючи, що застава у розмірі 90840,00 грн., яка була внесена ОСОБА_6 за обвинуваченого ОСОБА_4 не звернута у дохід держави, суд вважає за необхідне повернути суму застави ОСОБА_6 .

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді застави, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Речові докази та судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. 2,7, 182, 368-370, 373, 374, 376, 394,395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання на виконання цього вироку суду.

Запобіжний захід у виді застави відносно ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Відповідно до ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення за період з 08.11.2024 року по 12.11.2024 року.

Повернути ОСОБА_6 (паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Житомирським МВУМВС України в Житомирській області 21.09.2002 року, РНОКПП НОМЕР_5 ) заставу, в розмірі 90840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) грн., яка була нею внесена (квитанція №196973420 від 11.11.2024 року, платіжна інструкція №1.72076091.1 від 11.11.2024 року) за ОСОБА_4 відповідно до ухвали слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 09.11.2024 року.

На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Суддя ОСОБА_1