Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №740/4917/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/4917/26

Провадження № 2-а/740/50/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпуся І.М.,

із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,

за участю

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки – адвоката Шатілової Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа – поліцейський Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Книр Ігор Миколайович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 через представника – адвоката Шатілову Л.С. 03.09.2026 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа – поліцейський Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Книр Ігор Миколайович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6165175 від 16.11.2025 про накладення на неї адміністративного стягнення за ч. 2 ст.126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 3 400 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 16.11.2025 поліцейський Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Книр І.М. притягнув її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, що виразилося у керуванні нею транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Однак, як стверджує позивачка, у вказані в оскаржуваній постанові день, час та місці вона транспортним засобом не керувала. Докази на підтвердження її вини відсутні, тому оскаржувана постанова є протиправною і підлагає скасуванню.

Також просила поновити строк на звернення до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, оскільки про існування оскаржуваної постанови дізналася 25.08.2026, коли її представник ознайомилася з матеріалами справи про інше адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді 07.09.2026 поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з адміністративним позовом та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням вимог ст. 268-272, 286 КАС України, призначено судове засідання.

Представником відповідача ГУНП в Чернігівській області подано відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Стверджує, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 6165175 є законною, обґрунтованою та повністю відображає об`єктивну суть вчиненого правопорушення. Поліцейський діяв у суворій відповідності до норм КУпАП. Складена постанова є офіційним документом суб`єкта владних повноважень, який є належним і достатнім доказом вчинення проступку в розумінні ст. 72 КАС України.

В обгрунтування також зазначає, що 16.11.2025 о 15 год 00 хв 24 сек у місті Ніжині по вул. Носівський шлях, 52д, сержантом поліції Ніжинського РУП Книрем І.М. було зупинено транспортний засіб LEXUS RX 300, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить юридичній особі — ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ, під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час процесуального спілкування та перевірки документів поліцейським було встановлено особу водія на підставі наданого нею паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 . На законну вимогу працівника поліції пред`явити посвідчення водія на право керування вказаним ТЗ відповідної категорії, громадянка ОСОБА_1 заявила про відсутність такого документа, чим вчинила правопорушення, передбачене п. 2.1.а Правил дорожнього руху. В ході перевірки за допомогою баз ІПНП “ЦУНАМЦ” було встановлено, що на момент вчинення правопорушення (16.11.2025) громадянка ОСОБА_1 взагалі не мала права керування транспортними засобами. Її посвідчення водія серії НОМЕР_3 (категорія В), яке було видане вперше строком на 2 роки, закінчило свій термін дії ще 12.03.2023 та в базі даних має офіційний статус «АНУЛЬОВ.ВИД.ВПЕРШЕ». За вказане правопорушення сержантом поліції Книрем І.М. 16.11.2025 о 15:23:32 на місці зупинки було винесено постанову серії ЕНА № 6165175, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 3 400 грн за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Від підпису та отримання копії постанови водій в категоричній формі відмовилася. Фіксація події здійснювалася на нагрудну бодікамеру № 505 202001118008009 (відеореєстратор ТОМАІ). У зв`язку із несплатою штрафу заступником начальника управління поліції — начальником відділу взаємодії з громадами Ніжинського РУП підполковником поліції Юрієм Пустовойтом матеріали було направлено до органів ДВС. 08.01.2026 старшим державним виконавцем Ніжинського ВДВС Кошман О.І. відкрито виконавче провадження № 79939686 про примусове стягнення штрафу у подвійному розмірі - 6 800 грн.

Твердження позивачки про те, що вона не була на місці події та не керувала автомобілем повністю нівелюється змістом пункту 4 оскаржуваної постанови. Поліцейським на місці події було чітко зафіксовано номер та серію оригінального паспорта громадянина України ОСОБА_1 - НОМЕР_2 . Інспектор поліції не міг самостійно отримати ці конфіденційні дані без особистої присутності ОСОБА_1 на вул. Носівський шлях, 52д, та особистого пред`явлення нею паспорта. Вона дійсно керувала автомобілем LEXUS RX 300 (номер НОМЕР_1 ), який належить ПАТ.

Твердження про необізнаність щодо штрафу до 25.08.2026 спростовується тим, що згідно супровідного листа ДВС та постанови про відкриття виконавчого провадження № 79939686 примусове стягнення розпочато ще 08.01.2026 старшим виконавцем Оксаною Кошман. Відомості про борг 6 800 грн автоматично відобразилися в Єдиному реєстрі боржників та у мобільному застосунку «Дія» позивачки.

Щодо аргументів про відсутність відеозапису правопорушення зазначив, що відповідно до розд. 8 Наказу МВС №1026 від 18.12.2018 строк зберігання відеозаписів становить 30 діб. Позивачка звернулася до суду лише через 10 місяців після події. Відеозапис вилучено системою автоматично виключно внаслідок надмірного та безпідставного зволікання самої позивачки з оскарженням.

Вказує, що позивачкою вчинено систематичну недобросовісну поведінку та обман суду, адже у позові стверджується, що ОСОБА_1 «тривалий час не проживає» за адресою: АДРЕСА_1 , проте згідно копії постанови серії ЕНА № 7701714 від 11.08.2026 (винесеної майором ОСОБА_2 в іншій справі за ч. 1 ст. 126 КУпАП на автомобілі Audi Q5 н.з. НОМЕР_4 ) ОСОБА_1 за два тижні до подачі позову особисто поставила власний підпис та власноруч підтвердила точність своєї адреси проживання: АДРЕСА_1 . Це свідчить про свідоме введення суду в оману та зловживання процесуальними правами.

У відзиві та в окремо поданій заяві про залишення позову без розгляду представник відповідача також просить суд визнати причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду неповажними, скасувати поновлення позивачці строку на звернення до суду та залишити позовну заяву без розгляду. Зазначає, що позивачкою повністю пропущено процесуальні строки на звернення до суду (ст. 286 КАС України), оскільки про наявність штрафу вона була належним чином обізнана з січня 2026 року через примусове стягнення виконавчими органами. Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 79939686 (в автоматизованій системі АСВП), винесеною 08.01.2026 старшим державним виконавцем Ніжинського ВДВС Кошман Оксаною Іванівною, відносно ОСОБА_1 було розпочато примусове стягнення штрафу за оскаржуваною постановою. Примірник цієї постанови містить унікальний системний «Ідентифікатор для доступу 20ДГИБББГ», який генерується виключно на примірниках, що направляються сторонам справи (боржнику та стягувачу). Таким чином, відомості про боржника ОСОБА_1 були внесені до публічного Єдиного реєстру боржників ще 08.01.2026, а сама постанова була автоматично відображена у мобільному застосунку «Дія» за податковим номером позивачки (РНОКПП НОМЕР_5 ). З урахуванням цифровізації суспільства, запровадження електронного урядування, наявності відкритих електронних реєстрів (зокрема Єдиного реєстру боржників) та функціонування мобільного застосунку "Дія", громадяни мають об`єктивну можливість оперативно та в режимі реального часу дізнаватися про відкриті відносно них виконавчі провадження та наявність заборгованостей. Небажання особи перевіряти статус чи ігнорування автоматичних електронних сповіщень у застосунках протягом тривалого часу свідчить про особисте процесуальне недбальство, що не може вважатися поважною причиною для поновлення строків звернення до суду. Позивачка (1997 року народження), маючи доступ до сучасних засобів зв`язку, об`єктивно знала або повинна була знати про наявність виконавчого провадження з січня 2026 року. Зволікання з оскарженням протягом 8 місяців є грубим порушенням ч. 2 ст. 286 КАС України, а посилання на «випадкове ознайомлення у серпні» є штучною спробою обійти закон.

Попри звернення судом уваги сторін в ухвалі про відкриття провадження, що у даній справі заявами по суті справи є позов та відзив (ч. 1 ст. 269 КАС України), представник позивачки, адвокат Шватілова Л.С., надіслала відповідь на відзив, у якій зазначила, що відповідач не враховує фактичних обставин, за яких позивачка отримала інформацію про існування оскаржуваної постанови. ОСОБА_1 дізналась про постанову серії ЕНА №6165175 лише 25.08.2026 під час ознайомлення з матеріалами справи про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП. До цього часу позивачка не була обізнана про винесення оскаржуваної постанови, її зміст, фактичні підстави та обставини, які, на думку поліцейського, свідчили про вчинення нею адміністративного правопорушення. Отже, позивачка не могла реалізувати право на оскарження постанови, про існування та зміст якої їй не було відомо. Після фактичного виявлення постанови 25.08.2026 позивачка звернулася до суду з позовом 03.09.2026, тобто через дев`ять календарних днів після того, як дізналася про її існування. Таким чином, позивачка діяла оперативно після отримання інформації про оскаржуване рішення та не допустила безпідставного зволікання із судовим захистом. Посилання відповідача на те, що з січня 2026 року інформація про заборгованість нібито відображалася в застосунку «Дія» та Єдиному реєстрі боржників, саме по собі не доводить, що позивачка того дня була обізнана про зміст постанови серії ЕНА № 6165175, обставини її винесення та підстави притягнення до адміністративної відповідальності. Відомості про наявність заборгованості не є тотожними отриманню копії постанови та ознайомленню з її змістом. Відповідач фактично ототожнює наявність інформації про виконавче провадження з обізнаністю про постанову, яка стала підставою для його відкриття, а також із доведеністю факту керування транспортним засобом. Проте ці обставини не є тотожними. Відповідач має довести, яким саме чином, коли та за яких обставин позивачці було повідомлено про винесення оскаржуваної постанови. Сам факт відкриття виконавчого провадження також не підтверджує автоматично належного вручення позивачці постанови про адміністративне правопорушення. Крім того, твердження про відображення інформації в електронному сервісі не звільняє відповідача від обов`язку надати докази належного повідомлення особи про відповідне рішення. Підписання позивачкою під час зупинки 11.08.2026 за іншим фактом постанови серії ЕНА № 7701714 з зазначеною в ній адресою проживання само по собі не свідчить про те, що саме 11.08.2026 позивачка знала про існування постанови серії ЕНА № 6165175 від 16.11.2025. Підписання документа в межах іншого провадження не може автоматично підтверджувати обізнаність особи про інше адміністративне рішення, якщо відповідач не надав відповідних доказів. Доводи відзиву про свідоме приховування позивачкою інформації та введення суду в оману є передчасними й не підтверджені належними доказами. Позивачка категорично заперечує факт керування 16.11.2025 о 15 год 00 хв у місті Ніжині по вулиці Носівський шлях, 52Д, автомобілем Lexus RX 300, державний номерний знак НОМЕР_1 . Саме по собі зазначення прізвища ОСОБА_1 в постанові, посилання на номер її паспорта або внесення відповідних відомостей до інформаційних баз не є безумовним доказом того, що саме вона керувала автомобілем у момент, зазначений у постанові. Посилання відповідача на те, що інспектор нібито особисто спілкувався з ОСОБА_1 на місці події, не усуває необхідності перевірки фактичних обставин: де саме перебувала позивачка, чи перебувала вона за кермом, чи спостерігав інспектор безпосередньо процес керування автомобілем та якими доказами підтверджуються його пояснення. ОСОБА_1 не погоджується з тим, що факт правопорушення можна вважати доведеним виключно на підставі постанови, правомірність якої є предметом судового розгляду. Інше тлумачення фактично означало б, що рішення суб`єкта владних повноважень саме підтверджує правильність викладених у ньому висновків незалежно від наявності інших доказів, що суперечить принципам доказування в адміністративному судочинстві. У відзиві зазначено, що відеозапис із нагрудної камери інспектора був автоматично вилучений системою внаслідок закінчення встановленого строку зберігання, оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду через значний проміжок часу після події. ОСОБА_1 не погоджується з тим, що відсутність відеозапису може тлумачитися на її шкоду та замінювати собою докази факту керування транспортним засобом. Сам по собі факт автоматичного видалення відеозапису не підтверджує, що ОСОБА_1 керувала автомобілем, а також не спростовує її заперечень щодо обставин події. Крім того, відповідач має обґрунтувати свої твердження про причини відсутності запису відповідними документами, зокрема відомостями про строк зберігання, дату видалення, наявність або відсутність копій відеозапису, а також про те, чи здійснювався пошук запису після отримання інформації про оскарження постанови. Відповідач не може обґрунтовувати законність постанови лише тим, що відеозапис більше не зберігається, оскільки обов`язок доведення правомірності рішення залишається за суб`єктом владних повноважень. Якщо відеозапис був основним або одним із ключових джерел відомостей про подію, його відсутність об`єктивно ускладнює перевірку доводів сторін і потребує особливо ретельної оцінки інших доказів.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги і просили їх задовольнити з підстав, наведених у позові. Відповідачка пояснила, що проживала в АДРЕСА_1 , до 15.03.2017, а після цього вона зареєстрована і проживає в АДРЕСА_2 . Надала суду для огляду паспорт громадянина України у формі книжечки серії НОМЕР_6 . У 2023 році строк дії вперше виданого їй посвідчення водія закінчився, і у 2023 році її також було притягнуто до адміністартивної відповідальності за ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами, і після того вона не отримувала посвідчення водія. Однак, у період до якого відноситься датування оскаржуваної постанови, зокрема у листопаді 2025 року, вона взагалі не мала будь-якого спілкування з працівниками поліції і не була учасником жодних подій, з якими могла б пов`язати винесення щодо неї оскаржуваної постанови. Про її існування вона не знала до 25.08.2026, коли її представник їй про це повідомила. Вона має на мобільному телефоні установлений додаток «Дія», у тому числі користувалася ним і у період з 16.11.2025. Проте, у додатку «Дія» в неї відсутні відомості про накладення на неї штрафу за порушення Правил дорожнього руху. Дані про виконавче провадження №79939686 відобразилися в застосунку приблизно 05.10.2026. Надала суду для огляду на мобільному телефоні відомості, які відображаються їй у додатку «Дія». Будь-яких проблем з розрахунками банківською карткою, арештів її коштів, не було.

Представник відповідача ГУНП в Чернігівській області, та третя особа – поліцейський Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Книр І.М. у судове засідання не з`явилися.

Заслухавши позивачку, її представника, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Щодо заяви відповідача про визнання причин пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду неповажними та залишення позовної заяви без розгляду, суд ураховує, що відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

За змістом ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Зі змісту наведених норм вбачається, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху встановлений десятиденний строк і цей строк обчислюється з дня вручення такого рішення (постанови).

Предметом розгляду вказаної справи є визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6165175 від 16.11.2025, винесеної поліцейським Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Книр І.М. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП і накладення на неї адмінстягнення у виді штрафу.

Отже, зазначений спір є спором щодо оскарження рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, тому строк звернення до суду з вказаним позовом становить десять днів, який обчислюється з дня вручення оскаржуваної постанови.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, з метою встановлення факту дотримання чи порушення процесуального строку, відведеного на подання позовної заяви, необхідно встановити момент, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та моменту його звернення до суду з позовом.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №200/11827/19-а.

Як вбачається із копії доданої до позову постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6165175, вона винесена 16.11.2025 о 16 годині 23 хвилини, правоворушення вчинено згідно змісту постанови 16.11.2025 о 15 годині 00 хвилин, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , у пункті 8. «Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП мені роз`яснено» та у пункті 9. «Копію постанови мною отримано» у полі "підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності" виконано рукописом текс «відмовилась». У постанові зазначено також, що її копію надіслано рекомендованим листом 18.11.2025.

Отже, змістом оскаржуваної постанови не підтверджується, що її копія була вручена і отримана ОСОБА_1 при її винесеннні.

Відповідачем не надано і доказів надсилання відповідачці рекомендованим листом і отримання нею копії оскаржуваної постанови поштою, попри те, що посилання про направлення копії постанови 18.11.2025 рекомендованим листом міститься у тексті постанови.

За такого, відсутні докази і того, що копію постанови відповідачка отримувала поштою.

З переглянутих у судовому засіданні наданих відповідачкою для огляду суду відомостей, які відображаються їй у додатку «Дія» на мобільному телефоні, вбачається, що в меню «Сервіси», в розділі «Водієві», вкладці «Штрафи ПДР», як у полі «Відкриті», так і у полі «Закриті», будь-яких відомомтей не відображається, а в розділі «Виконавчі провадження» відображаються відомості лише з номером виконавчого провадження 79939686 та сумою до сплати і зазначенням «сплатити».

Тобто, у застосунку «Дія» відповідачці не відображено зміст оскаржуваної постанови, у розділі про штрафи ПДР водія відомості відсутні, а наявні відомості у розділі про виконавчі провадження містять лише номер виконавчого провадження і суму до сплати та опцію для сплати, без відображення підстав, з яких виник обов`язок сплати коштів. Тож, такі відомості не є інформативними у мірі достатній для того, щоб вважати відповідачкою обізнаною зі змістом оскаржуваної постанови.

Позивачка , звернувшись після пропуску строку до суду з позовом 03.09.2026, зазначає, що дізналася про винесення постанови 25.08.2026, коли її представник їй про це повідомила після ознайомлення зі справою про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, та у судовому засіданні стверджує, що у період до якого відноситься датування оскаржуваної постанови, зокрема у листопаді 2025 року, вона взагалі не мала будь-якого спілкування з працівниками поліції і не була учасником жодних подій, з якими могла б пов`язати винесення щодо неї оскаржуваної постанови. Вона не отримувала копії постанови при її винесенні, та посилається на дану обставину як на підставу поновлення пропущеного строку на звернення до суду з адміністративним позовом.

Винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення без особи і невручення копії постанови особі, щодо якої винесено постанову, є поважною причиною пропуску строку на її оскарження, і за умов коли засобами дистанційної комунікації держави з громадянином, зокрема за допомогою застосунку «Дія», як встановлено у судовому засіданні переглядом відомостей у даному застосунку, які відображаються позивачці, ОСОБА_1 не доведено до відома дані у достатній мірі інформативні для того, щоб вважати позивачку обізнаною зі змістом оскаржуваної постанови.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Надаючи правову оцінку обставинам пропуску строку звернення до суду, суд доходить висновку, що у даному випадку позивачкою доведено належними і допустимими засобами доказування існування обставин, на які вона посилається обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку на звернення до суду, а тому передбачених ч. 4 ст. 123 КАС України підстав для залишення позовної заяви без розгляду судом не встановлено.

Щодо вирішення спору по суті позовних вимог суд виходить з наступного.

Встановлено, що 16.11.2025 о 16 год 23 хв поліцейським Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Книр І.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6165175 про визнання ОСОБА_1 винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на суму 3 400 грн. Відповідно до постанови, 16.11.2025 о 15 год 00 хв в м. Ніжині по вул. Носівський Шлях, 52Д, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом LEXUS RX 300, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не пред`явила посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушила п.2.1а ПДР – керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 10).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чиного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1, 13 Закону України "Про Національну поліцію", поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

За змістом статті 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Нормами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені ч. 6 ст. 121 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до частин 2, 3, 5 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ цієї Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 126 КпАП України, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 9 розділу ІІІ Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Приписами частини 2 статті 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до частини 3 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до положень п. 5. Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, в ключення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Як слідує з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або за передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

При цьому, за змістом підпункту "а" пункту 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Отже, об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП є, зокрема, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Тобто встановленню і доказуванню по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП підлягають як факт керування особою транспортним засобом, так і факт відсутності у особи права керування таким транспортним засобом.

У матеріалах справи містяться копії оскаржуваної постанови (а.с. 10), згідно з якої позивачка авомобілем керувала, а також роздруківка зображення з монітора з відомостями з інформаційної бази про посвідчення водія ОСОБА_1 , НОМЕР_3 , з терміном дії з 12.03.2021 по 12.03.2023, статус «АНУЛЮВ.ВИД.ВПЕРШЕ» (а.с. 37).

Однак, саме по собі описання адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Матеріали справи не містять доказів керування позивачкою транспортним засобом, тоді як вона дану обставину заперечує.

На підставі викладеного, суд зазначає, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження наявними у справі доказами факт вчинення правопорушення позивачкою. У матеріалах справи такі підтвердження поза розумним сумнівом відсутні, є в наявності лише постанова про притягнення до відповідальності, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачкою порушень Правил дорожнього руху в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування доказами під час розгляду справи.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Конституційний Суд України у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, твердження відповідача про наявність в діях позивачки адміністративного правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини позивачки, в інкримінованому їй відповідачем адміністративному правопорушенні, тлумачаться на користь позивачки.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачкою правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, є недоведеним.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частинами 1-3 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Частиною 2 статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що процесуальний обов`язок, передбачений частиною другою статті 71 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не виконаний.

Таким чином, відповідач не довів, що позивачкою було вчинено правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки оскаржувана постанова винесена відповідачем без дослідження та оцінки достатніх доказів щодо предмета доказування, визначених ст. 251 КУпАП.

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За змістом ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього кодексу; 3) про закриття справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 27 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" визначено термін керування транспортним засобом, за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Стороною відповідача не було надано до суду достатніх доказів, які у своїй сукупності дали б змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, а саме - керування позивачкою автомобілем у зазначені у оскаржуваній постанові день, час, місці.

Зазначене виключає притягнення її до адміністративної відповідальності у межах даної справи за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області підлягають задоволенню, оскаржувана постанова скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Щодо судових витрат, суд бере до уваги, що Конституційний Суд України у рішенні від 09.09.2026 №10-р(ІІ)/2026 у справі № 3-148/2025(288/25) зазначив, що із конституційно узгодженого (конформного) тлумачення абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" в системному зв`язку із приписами частини другої статті 55 Конституції України, а також із юридичними позиціями Конституційного Суду України, випливає, що сплата судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення цими приписами Закону України "Про судовий збір" не передбачена.

Отже, з урахуванням положень Закону України "Про судовий збір" і наведеної правової позиції Конституційного Суду України, ОСОБА_1 не повинна сплачувати у цій справі судовий збір за подання позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка на рахунок за реквізитами для сплати судового збору до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області сплатила 605 грн 60 коп, питання про повернення яких платнику може бути вирішено згідно з Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, за заявою платника до Ніжинського міськрайонного суду про повернення (перерахування) коштів з бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 20, 71, 77, 86, 90, 159-163, 186, 286 КАС України, ст.ст. 247, 251, 258, 286 КУпАП,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6165175 від 16 листопада 2025 року, винесену поліцейським Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Книр Ігорем Миколайовичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 3 400 грн - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення суду згідно ч. 4 ст. 286 КАС України може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Карпусь