Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №750/4924/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4924/26

Провадження № 2/750/2778/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Слісаря А.В.,

за участю секретарів Примак Т.В., Бублик Т.М.,

прокурора Дейкун К.Л.,

представників позивача Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради Стародуб Ю.В., Ляшенко О.В., Мхцієва В.Ч.,

третіх осіб:

представника Чернігівського міського центру соціальних служб ОСОБА_1 ,

представника Чернігівського центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернігівської обласної державної адміністрації Дерев`янко М.В.,

патронатного вихователя ОСОБА_2 ,

патронатного вихователя ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

треті особи - Чернігівський міський центр соціальних служб, Чернігівський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернігівської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

у квітні 2026 року позивач в особі Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради звернулося до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 по відношенню до ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та стягнення аліментів на утримання дітей у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на обліку в Управлінні (службі) у справах дітей Чернігівської міської ради перебувають діти ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю яких є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_5 , громадянин Ісламської Республіки Іран.

Батьком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_6 , громадяник Ісламської Республіки Іран.

Відповідно до інформації управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, ОСОБА_5 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . З дітьми не проживають, не спілкуються з ними, вихованням та матеріальним утриманням не займаються.

Відомості про батьків ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , записані відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

Матір дітей, ОСОБА_4 , систематично потрапляла у поле зору суб`єктів соціальної роботи з причини її ухилення від виконання батьківських обов`язків, через зловживання алкогольними напоями та вживання наркотичних засобів. ОСОБА_4 ніде не працює, не створила дітям належні умови для проживання, розвитку та виховання, а також систематично залишала дітей без нагляду. ОСОБА_4 , спеціалістами управління неодноразово були роз`яснені вимоги статті 150 Сімейного кодексу України, вона була попереджена про наслідки невиконання нею батьківських обов`язків з виховання дітей.

Родина ОСОБА_16 перебуває на обліку Чернігівського міського центру соціальних служб. Відповідно до інформації центру, під час неодноразових моніторингових візитів, фахівці спостерігали часті порушення санітарно-гігієнічного стану, обмаль продуктів харчування, на кухні були помічені засоби, схожі на приладдя для вживання наркотичних речовин. Зі слів сусідів ОСОБА_4 , вона систематично залишала дітей на старшу дочку, іноді на сторонніх осіб.

Згідно з інформацією Чернігівської гімназії № 2 Чернігівської міської ради, у якій навчались ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , дівчата систематично пропускали заняття без поважних причин, не були належним чином забезпечені шкільним приладдям. Матір дітей, ОСОБА_4 , неналежним чином виконувала свої обов`язки, зв`язок з вчителями не підтримувала, не цікавилась розвитком та успіхами дітей у навчанні та станом їх здоров`я.

Питання стану виконання ОСОБА_4 батьківських обов`язків, неодноразово розглядалися на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини. Під час засідань ОСОБА_4 обіцяла змінити на краще свій спосіб життя та створити належні умови для проживання, виховання та розвитку її дітей, але ситуація не змінилась.

ОСОБА_4 пропонували безкоштовно пройти лікування у реабілітаційних центрах для осіб з наркотичною залежністю, щоб надати їй можливість змінити спосіб життя, для повернення дітей на виховання в родину, але вона категорично відмовилась.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В установлений судом строк відповідач відзив на позов не подала.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.07.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримала з викладеними у ньому підставами. Додали, що мати дітей зловживає алкоголем та наркотиками, дітьми не цікавиться, батьківських обов`язків не виконує.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи сповіщалася завчасно і належним чином за адресою реєстрації місця проживання. Про розгляд справи їй достеменно відомо, оскільки вона брала участь у підготовчому засіданні.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялися відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Представники третіх осіб та патронатні вихователі у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вказала, що позов підлягає задоволенню. Діти відбиралися за участю прокурора, тому подробиці їх проживання прокуратурі відомі. Мати не цікавиться дітьми.

Суд, заслухавши вступні слова учасників справи, які прибули у судове засідання, з`ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що на обліку в управлінні службі у справах дітей Чернігівської міської ради перебувають діти ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю яких є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_4 є матір`ю дітей(а.с.15-18).

Батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_5 , громадянин Ісламської Республіки Іран(а.с.6).

Батьком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_6 , громадяник Ісламської Республіки Іран(а.с.9-10).

Відомості про батьків ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , записані відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України(а.с.19-20).

Діти перебувають на обліку Чернігівського міського центру соціальних служб. Відповідно до інформації центру, під час неодноразових моніторингових візитів, фахівці спостерігала часті порушення санітарно-гігієнічного стану, обмаль продуктів харчування, на кухні були помічені засоби, схожі на приладдя для вживання наркотичних речовин. Зі слів сусідів ОСОБА_4 , вона систематично залишала дітей на старшу дочку, іноді на сторонніх осіб(а.с.24).

Згідно з інформацією Чернігівської гімназії № 2 Чернігівської міської ради, у якій навчались ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , дівчата систематично пропускали заняття без поважних причин, не були належним чином забезпечені шкільним приладдям. Матір дітей, ОСОБА_4 , неналежним чином виконувала свої обов`язки, зв`язок з вчителями не підтримувала, не цікавилась розвитком та успіхами дітей у навчанні та станом їх здоров`я. Батько дитини ОСОБА_5 вихованням дитини не займався(а.с.25, 27).

Відповідно до інформації КНП «Сімейна поліклініка» ЧМР, ОСОБА_6 , який є батьком ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на прийом до лікарів з дітьми не приходив, участі у медичному супроводі не брав(а.с.26).

ОСОБА_17 (бабуся дітей) подавала заяву від 07.02.2026 року до органів поліції у якій просила тимчасово вилучити дітей у зв`язку з тим, що її донька ОСОБА_4 , мати дітей, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків - систематично залишає дітей без догляду(а.с.28).

З акту обстеження умов проживання вбачається, що було обстежено житло за адресою: АДРЕСА_3 (1,3,4) та встановлено, що ОСОБА_4 , покинула своїх дітей та місце її перебування невідоме. Зі слів дітей, матері нема вдома шість діб(а.с.40).

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 02.04.2026 року № 196 було затверджено висновок згідно якого, виконавчий комітет Чернігівської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 батьківських прав по відношенню до дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 , по відношенню до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо доцільності батьківських прав ОСОБА_6 по відношенню до дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.41-43).

З інформації витребуваної від Головного Управління Національної поліції в Чернігівській області від 24.06.2026 вбачається, що ОСОБА_4 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо своїх дітей(а.с.82-85).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно п.2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання батьківських обов`язків.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Отже, суд має виходити з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Пунктом 16 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

З огляду на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і за наявності вини у діях батьків.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року ЄСПЛ вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів, і залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою - третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як на підставу своїх вимог, позивач посилається, що відповідачі ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказані підстави позову позивач підтверджує довідками від 08.01.2026 та 05.02.2026 Чернігівського міського центру соціальних служб щодо родини ОСОБА_4 , інформаційною довідкою в.о. директора гімназії № 2 щодо навчання дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , довідкою медичного директора КНП «Сімейна поліклініка» Чернігівської міської ради, інформаційною довідкою в.о. директора гімназії № 2 про не прийняття участі у вихованні дитини ОСОБА_8 її батьком ОСОБА_5 ( ОСОБА_18 ), заява про вилучення дітей від ОСОБА_17 , висновок виконавчого комітету ЧМР щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 (витяг із рішення) та інформація з органів поліції.

Вирішуючи справу щодо позбавлення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 батьківських прав, суд враховує, що хоча Верховний Суд у своїй практиці вказує, що не відвідування відповідачем навчального закладу дитини у повній мірі не може свідчити про ухилення матері чи батька від виконання своїх обов`язків, однак суд враховує вище вказані докази у сукупності, які підтверджують ухилення відповідачів від виконання батьківських обов`язків, у тому числі і орган опіки та піклування надав висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, тому суд приходить до висновку, що позовна вимога у цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, з дослідженого у судовому засіданні стало відомо, протягом усього періоду перебування дітей у сім`ї патронатних вихователів відповідачка (громадянка ОСОБА_4 ) не виявляла інтересу до їхнього життя, виховання та розвитку. Вона жодного разу не відвідала дітей, не здійснювала телефонних дзвінків для з`ясування стану їхнього здоров`я та умов проживання, а також не проявляла материнського піклування й турботи у будь-якій іншій формі.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення аліментів, суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Нормами ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Таким чином, враховуючи вимоги закону суд вважає за необхідне задовольнити позов, позбавити відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 батьківських прав відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 по відношенню до ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та стягнути з відповідачів аліменти на утримання дітей у відповідних частинах від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-283, 354, ЦПК України, ст. 164, 165, 180, 181 Сімейного кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради (вул. Івана Мазепи, 19, м. Чернігів, 14017, ЄДРПОУ 43649710) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути аліменти на утримання дітей у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Позбавити ОСОБА_5 ( ОСОБА_18 ) ( АДРЕСА_1 ) батьківських прав по відношенню до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Позбавити ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) батьківських прав по відношенню до ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя А.В. Слісар