Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №950/3026/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/3026/26

Номер провадження 3/950/1243/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата, оператора-радіотелефоніста 2 відділення командно-штабних машин радіовзводу роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2026 року близько 17 год. 00 хв. солдат ОСОБА_1 , перебуваючи в умовах особливого періоду на території військової частини НОМЕР_1 у населеному пункті АДРЕСА_2 , під час виконання обов`язків військової служби мав зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різку зміну забарвлення шкірного покриву обличчя та поведінку, що не відповідала обстановці.

У зв`язку з виявленням зазначених ознак ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, від проходження якого він відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги військової дисципліни та встановлений законом обов`язок військовослужбовця пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак 26 вересня 2026 року подав письмову заяву, у якій просив розглянути справу без його участі, у зв`язку з проходженням військової служби та виконанням завдань за призначенням щодо оборони України. У заяві зазначив, що проти складення стосовно нього протоколу про військове адміністративне правопорушення з підстав відмови від проходження медичного огляду не заперечує, свою винуватість повністю визнає та зобов`язується надалі не порушувати військової дисципліни.

Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи подану ОСОБА_1 письмову заяву про розгляд справи без його участі, відсутність клопотання про відкладення розгляду справи, а також необхідність забезпечення своєчасного вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши наявні докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, доведена.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Винуватість ОСОБА_1 підтверджується такими доказами.

Протоколом про військове адміністративне правопорушення серії А1476 № 6 від 26 вересня 2026 року, складеним уповноваженою посадовою особою військової частини НОМЕР_1 , згідно з яким 26 вересня 2026 року близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 перебував на території військової частини з явними зовнішніми ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Протокол містить відомості про особу військовослужбовця, його військове звання, посаду, місце та час вчинення правопорушення, обставини виявлення ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти огляд та відмову від нього.

Суд враховує, що зазначений протокол є процесуальним документом, у якому зафіксовано обставини, встановлені посадовою особою військової частини. Його зміст узгоджується з іншими письмовими доказами, зокрема поясненнями військовослужбовців та актом фіксації відмови від проходження огляду.

Письмовими поясненнями солдата ОСОБА_2 від 26 вересня 2026 року, відповідно до яких він близько 17 год. 07 хв. на території військової частини НОМЕР_1 виявив солдата ОСОБА_1 з явними зовнішніми ознаками алкогольного сп`яніння, зокрема запахом алкоголю з порожнини рота, порушенням координації рухів, порушенням мови та іншими ознаками. За його поясненнями, ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд у медичному закладі, проте останній відмовився.

Аналогічні за змістом пояснення надав солдат ОСОБА_3 , який також підтвердив факт виявлення ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння та відмову останнього від проходження медичного огляду.

Суд оцінює зазначені пояснення як взаємопов`язані докази, оскільки вони узгоджуються щодо часу, місця та істотних обставин події, характеру виявлених ознак алкогольного сп`яніння та факту відмови військовослужбовця від проходження медичного огляду.

Письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 від 26 вересня 2026 року, у яких він зазначив, що близько 17 год. 00 хв. перебував на території військової частини НОМЕР_1 у населеному пункті АДРЕСА_2 , де в нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 підтвердив, що йому запропонували пройти медичний огляд для встановлення стану алкогольного сп`яніння, проте він відмовився від проходження такого огляду. У цих поясненнях він також висловив незгоду з обставинами складення адміністративних матеріалів та зазначив про намір оскаржувати протокол.

Суд враховує, що наведена незгода з оформленням адміністративних матеріалів сама по собі не спростовує факту відмови від проходження медичного огляду, який ОСОБА_1 безпосередньо підтвердив у своїх письмових поясненнях.

Крім того, у поданій до суду заяві від 26 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення та просив розглянути справу за його відсутності.

Актом фіксації відмови від добровільного проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння від 26 вересня 2026 року, складеним уповноваженими військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 , перебуваючи на території військової частини з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від запропонованого йому медичного огляду.

Зазначений акт містить відомості про виявлені ознаки сп`яніння, факт пропозиції пройти медичний огляд та відмову ОСОБА_1 від його проходження. Акт підписаний військовослужбовцями, які засвідчили відповідні обставини.

Суд приходить до висновку, що цей документ безпосередньо підтверджує об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, оскільки предметом доказування в цій справі є саме відмова військовослужбовця від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не встановлення фактичного стану сп`яніння за результатами медичного обстеження.

Службовою характеристикою ОСОБА_1 , виданою командуванням військової частини НОМЕР_1 , згідно з якою він проходить військову службу на посаді оператора-радіотелефоніста та характеризується посередньо, потребує контролю з боку командування щодо дотримання військової дисципліни. У характеристиці також зазначено про випадки порушення військової дисципліни та неналежне виконання окремих службових обов`язків.

Суд враховує наведену характеристику під час вирішення питання про вид і розмір адміністративного стягнення, водночас зазначаючи, що негативні відомості про особу самі по собі не є доказом вчинення конкретного адміністративного правопорушення.

Копією військового квитка підтверджується належність ОСОБА_1 до військовослужбовців, а отже, наявність у нього спеціального правового статусу суб`єкта військового адміністративного правопорушення.

Таким чином, досліджені докази в їх сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, під час особливого періоду відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння після виявлення в нього відповідних зовнішніх ознак.

Відповідно до ст. 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено обов`язок кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися військової дисципліни.

Згідно з ч. 1 ст. 172-20 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за відмову військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Частиною третьою статті 172-20 КУпАП встановлена відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан, який продовжував діяти на час вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Отже, станом на 26 вересня 2026 року в Україні діяв особливий період, що є кваліфікуючою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Суд зазначає, що об`єктивна сторона правопорушення у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння полягає в невиконанні військовослужбовцем установленого законодавством обов`язку пройти відповідний огляд за наявності передбачених законом підстав.

Для притягнення до відповідальності за зазначеною формою правопорушення встановлення фактичного перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння за результатами медичного огляду не є обов`язковим, оскільки самостійним складом правопорушення є саме відмова від проходження такого огляду.

Водночас необхідною умовою притягнення до відповідальності є встановлення того, що військовослужбовцю було запропоновано пройти огляд у визначеному законом порядку та що він свідомо відмовився від його проходження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 мав зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння, які були виявлені іншими військовослужбовцями під час його перебування на території військової частини.

Наявність зазначених ознак стала підставою для пропозиції пройти медичний огляд.

Факт відмови від проходження огляду підтверджується актом фіксації відмови, письмовими поясненнями військовослужбовців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , поясненнями самого ОСОБА_1 , а також його заявою, поданою до суду.

При цьому суд враховує, що пояснення ОСОБА_1 щодо незгоди з оформленням протоколу не містять відомостей про те, що медичний огляд йому не пропонувався або що він погоджувався на його проходження.

Навпаки, в матеріалах справи наявне його безпосереднє підтвердження факту відмови від медичного обстеження.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що об`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджена сукупністю належних і допустимих доказів.

Суб`єктом правопорушення є військовослужбовець ОСОБА_1 , що підтверджується копією військового квитка та матеріалами військової частини.

Суб`єктивна сторона характеризується умисною формою вини, оскільки ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що йому запропоновано пройти медичний огляд, відмовився від його проходження.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 в умовах особливого періоду відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Обставин, які відповідно до ст. 17 КУпАП виключають адміністративну відповідальність, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд виходить із положень ст. 23 КУпАП, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Суд враховує, що ОСОБА_1 вчинив військове адміністративне правопорушення в умовах особливого періоду, коли належне виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби та додержання військової дисципліни мають особливо важливе значення для забезпечення обороноздатності держави.

Відмова військовослужбовця від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння перешкоджає належному контролю за дотриманням військової дисципліни та встановленню обставин, що можуть впливати на здатність військовослужбовця виконувати покладені на нього службові завдання.

Разом із тим суд враховує, що ОСОБА_1 у поданій до суду заяві визнав свою винуватість, висловив намір надалі додержуватися військової дисципліни та не допускати аналогічних порушень.

Визнання винуватості суд враховує як обставину, що пом`якшує відповідальність відповідно до ст. 34 КУпАП.

Обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують адміністративну відповідальність, судом не встановлено.

Санкція ч. 3 ст. 172-20 КУпАП передбачає накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , його ставлення до вчиненого, визнання винуватості, відсутність установлених обставин, що обтяжують відповідальність, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення буде накладення на нього штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а саме 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Підстав для застосування більш суворого адміністративного стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті суд не вбачає.

Вирішуючи питання про судовий збір, суд виходить із такого.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , а провадження стосується військового адміністративного правопорушення, вчиненого ним під час проходження військової служби та виконання службових обов`язків.

Отже, враховуючи статус ОСОБА_1 як військовослужбовця та характер правовідносин, у зв`язку з якими розглядається справа, суд приходить до висновку про наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 23, 33, 34, 40-1, 172-20, 245, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 287, 289, 294, 307, 308 КУпАП, ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Штраф підлягає сплаті на відповідний рахунок для зарахування адміністративних штрафів, код класифікації доходів бюджету 21081100, отримувач ГУК у Сумській області, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), згідно з чинними казначейськими реквізитами.

На підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнити від сплати судового збору.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів із дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів із дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений законом строк постанова підлягає направленню для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП та зазначений у постанові, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, а також витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення. У разі оскарження постанови перебіг цього строку зупиняється до розгляду скарги.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів із дня її винесення.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ