Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №295/6235/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/6235/26 Головуючий у 1-й інст. Болейко А. П.

Номер провадження №33/4805/1417/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Рябенька Т. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Рябенька Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Вдовиченка Богдана Вікторовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 31 серпня 2026 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП

встановила:

Постановою судді Богунського районного суду м. Житомира від 31 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір 665 грн 60 коп..

Згідно з постановою судді місцевого суду, 04.04.2026 о 19 год 50 хв. ОСОБА_1 у м. Житомирі по вул. Героїв Пожежних, 4, керував транспортним засобом «Lexus rx300», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у медичному закладі КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» ЖОР, с. Зарічани, шосе Бердичівське, 5, зі згоди водія у встановленому законом порядку. Стан сп`яніння підтверджується висновком лікаря-нарколога №126, складеного 04.04.2026 о 21 год 10 хв. Водій відсторонений від права керування транспортним засобом в порядку ст. 266 КУпАП, шляхом зупинки транспортного засобу в дозволеному Правилами дорожнього руху місці.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Вдовиченко Б.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на неповне з`ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду всім обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права. Звертає увагу, що протокол серії ААД №696133 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки в протоколі прізвище особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 записано з виправленням. Посилається на те, що рапорт поліцейського Яременка К.Р. не містить резолюції керівника органу (підрозділу) поліції та не містить будь-яких відомостей про їх реєстрацію, а тому є неналежним та недопустимим доказом. Крім того, в протоколі не вказано, що ОСОБА_3 , який складав рапорт та «відбирав пояснення» разом із ОСОБА_4 приймав участь у складанні вищевказаних протоколів. Зазначає, що судом не було надано правової оцінки тій обставині, що до приїзду працівників поліції між ОСОБА_1 та свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виник конфлікт. Крім того вказані свідки повідомили суду про те, що будь-яких відеозаписів керування автомобілем саме ОСОБА_1 вони не мають, а надали відеозапис, де останній перебуває на передньому пасажирському сидінні та повідомляє, що не був водієм, оскільки не керував транспортним засобом. Заначає, що факт підтвердження руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 відсутній.

У своєму клопотанні про поновлення строку адвокат Вдовиченко Б.В. зазначає, що повний текст отримав 03.09.2026, на вказану постанову Богунського районного суду м. Житомира від 31.08.2026 він подав апеляційну скаргу 14 вересня 2026 року, оскільки останній день оскарження постанови припав на вихідний день – 13 вересня 2026 року, однак ухвалою Житомирського апеляційного суду від 17 вересня 2026 року його апеляційну скаргу було повернуто у зв`язку з пропуском 10-ти денного строку, передбаченого ст.294 КУпАП.

На думку апелянта, строк на апеляційне оскарження пропущений ним не був, оскільки у випадку, коли останній день оскарження припадає на вихідний чи святковий день, останнім днем оскарження слід вважати наступний робочий день, яким виявився понеділок - 14 вересня 2026 року.

Розглянувши клопотання про поновлення строку прихожу до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови Богунського районного суду м. Житомира від 31.08.2026 за апеляційною скаргою від 14.09.2026 пропущеним не був з наведених вище підстав, а тому пропущений станом на 02.10.2026 (день подачі повторної апеляційної скарги) пропущений з поважних причин, тому його слід поновити.

Належним чином повідомлені про місце і час судового засідання захисник Вдовиченко Б.В. та ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явилися, будь-яких клопотань на адресу суду не направляли.

За таких обставин, з метою недопущення затягування розгляду справи, зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та у відповідності до положень ч.6 ст.294 КУпАП, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та захисника Вдовиченка Б.В..

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за порушення ним п.2.9 а) Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП.

Як правильно встановив суддя місцевого суду та вбачається з матеріалів справи, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №696133 від 04.04.2026 (а.с. 1, 2); поясненнями ОСОБА_7 , ОСОБА_6 (а.с. 3, 4), рапортом поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Житомирській області ДПП капрала поліції Яременка К. (а.с.5); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.6); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради №126 від 04.04.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння (а.с.7); відеозаписом події (а.с.10).

Крім того, в судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_7 , який показав, що 04.04.2026 ввечері, рухаючись по вул. Героїв Пожежних у м. Житомирі, було виявлено автомобіль «Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався з дивною траєкторією, після чого вони з товаришем перешкодили йому подальший рух та зупинили транспортний засіб, після чого викликали поліцію. Вказав, що ОСОБА_1 був за кермом, більше нікого в автомобілі, крім останнього, не було. Він з товаришем ОСОБА_6 , який є ветераном війни, дочекався поліцейських. З товаришем у ОСОБА_1 були перепалки. ОСОБА_1 був у стані сильного алкогольного сп`яніння, був запах алкоголю з рота. Він сказав їм, що випив, тому що в нього померла мати. В кінці ОСОБА_1 почав казати, що його дочка їздила за кермом, але вона приїхала потім і таким чином хотів уникнути відповідальності.

Свідок ОСОБА_6 показав, що ОСОБА_1 до події не знав. Пояснив, що 04.04.2026 близько 19 год 00 хв їхали на автомобілі з ОСОБА_7 , який був за кермом, та він сидів праворуч від нього. Рухались по вул. Героїв Пожежних у м. Житомирі та помітили автомобіль «Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який їхав з дивною траєкторією руху, а саме автомобіль «Lexus» виїжджав на зустрічну смугу руху. Вони знімали це на відео зі свого автомобіля. Відеозаписи в подальшому надали суду. Він попросив ОСОБА_7 заблокувати цей автомобіль, що останній і зробив. В автомобілі «Lexus» за кермом була особа приблизно 40 років, в стані сильного алкогольного сп`яніння, в нього був сильний перегар, затягнута мова, порушення координації рухів. ОСОБА_6 попросив його заглушити автомобіль і вийшов. ОСОБА_1 казав, що в нього померла мати, намагався втекти та вів себе агресивно, після чого ОСОБА_7 викликав поліцейських. ОСОБА_6 забрав ключі в ОСОБА_1 , щоб він не втік. Приїхали поліцейські. Приблизно через пів години після того, як вони його зупинили прийшла старша за ОСОБА_1 жінка та приблизно через 1 годину прийшла також донька ОСОБА_1 . Спочатку ОСОБА_1 не заперечував, що керував автомобілем, а потім почав говорити, що їхала донька, хоча її не було в автомобілі та вона не знала де ключі від нього. ОСОБА_1 спочатку погодився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, за допомогою алкотестера "Драгер", потім відмовився і вони поїхали в медичний заклад.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводами апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовано. Матеріалами справи об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в діях ОСОБА_1 ..

З наявного в матеріалах справи відеозапису фіксації обставин події вбачається, що на момент прибуття екіпажу патрульної поліції та початку відеозйомки, транспортний засіб вже перебував у нерухомому зупиненому стані.

Безпосередньо біля вказаного автомобіля знаходилися двоє громадян, очевидці події, а на передньому пасажирському сидінні перебувала особа — ОСОБА_1 ..

У ході первинного опитування на місці події, очевидці, двоє хлопців прямо вказали працівникам поліції на особу, що перебувала в салоні авто, як на водія, який керував транспортним засобом. У відповідь на дані твердження, вказана особа заперечила факт керування нею автомобілем, заявивши дослівно: «Я не водій, водій пішов».

Разом з тим, очевидці надали послідовні та детальні усно-візуальні пояснення поліцейським щодо хронології руху та зупинки транспортного засобу, а саме: Марцинківський зупинився на Т- образному пішоходному переході висадив п`яного пасажира, а вони поїхали за ним, водій виїхав на бордюр, пішов на «встрєчку» і вернувся в свою полосу, вони знімали рух.

Поліцейські просять пред`явити водія документи. Марцинківський пред`явив посвідчення водія. Зазначає, що він сьогодні поховав матір. 20:24:26 поліцейські зазначають, що у водія вбачаються ознаки алкогольного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, запах з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, нечітка мова, порушення координації. Пропонують пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. ОСОБА_1 відповідає я був пасажиром та просить поліцейських пред`явити докази, що він був за кермом. Зазначає, «якщо я рухався я пройду, раді Бога». Очевидці, два хлопці показують на мобільному телефоні відео, яке поліцейський показує ОСОБА_1 .. Відповідає це не я їхав. (20:27:50) підійшла дочка, яка запитала, що сталося, тут мати померла.

Знову працівники поліції пропонують огляд як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі (20:29:27). ОСОБА_2 говорить, що погоджується. При цьому підходить дочка, зазначає, що на Драгер не погоджуємось, їдемо в лікарню. ОСОБА_1 весь час не надає чіткої відповіді, але постійно стверджує, що він пасажир. Потім зазначає, їдемо в лікарню.

Працівники поліції пропонують сісти ОСОБА_1 в службове авто та закрити свій автомобіль. Підійшла жінка, яка почала вказувати працівникам поліції, що з водієм поїде разом дочка. На що поліцейські відповіли відмовою. У закладі охорони здоров`я він був оглянутий лікарем-наркологом, у тому числі за допомогою алкотестера «Drager», результат якого становив спочатку 1.71, в подальшому 1.63, запропоновано також здати біологічне середовище, на що він відмовився, зазначаючи, що я пасажир. Відповідно до висновку №126 від 04.04.2026 КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені КУпАП, від будь-яких підписів він відмовився, посилався на ст.63 Конституції України.

Доводи сторони захисту про те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є неналежним доказом через наявність виправлення у прізвищі особи.

Усталена судова практика вказує на те, що технічні описки, механічні помилки або виправлення літер у бланку протоколу не є самостійною підставою для визнання його недопустимим доказом, якщо такі недоліки не перешкоджають встановленню об`єктивної істини.

Особа водія повністю, однозначно та безпомилково ідентифікована на підставі інших наявних у матеріалах справи документів: копії посвідчення водія, яка була надана працівникам поліції самим ОСОБА_1 , який тримав особисто в руках та не відпускав, а також зафіксована на відеозаписі з нагрудного реєстратора поліцейського. Виправлення літери в анкетних даних було здійснено інспектором виключно з метою приведення тексту протоколу у точну відповідність до офіційних документів особи.

Доводи сторони захисту про те, що рапорт інспектора поліції ОСОБА_3 є неналежним та недопустимим доказом через відсутність на ньому резолюції керівника підрозділу поліції та відомостей про реєстрацію в Журналі єдиного обліку, є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Рапорт працівника поліції ОСОБА_3 за своєю правовою природою є внутрішнім службовим документом, у якому поліцейський, як безпосередній очевидець та учасник процесуальних дій, детально фіксує хронологію подій, обставини виявлення правопорушення та процедуру оформлення матеріалів на місці. Чинний КУпАП не містить жодної норми, яка б висувала вимоги щодо обов`язкової наявності резолюції керівництва або спеціальної реєстрації рапорту як умови для визнання його доказом у суді.

Порядок реєстрації службової кореспонденції та накладення резолюцій регулюється виключно відомчими інструкціями МВС та Нацполіції з діловодства. Ці норми носять суто організаційно-розпорядчий характер і спрямовані на забезпечення внутрішньої дисципліни в системі поліції. Порушення або недотримання внутрішніх правил ведення паперового документообігу (наприклад, несвоєчасне нанесення резолюції чи відсутність штампу реєстрації на рапорті) є питанням виключно внутрішнього контролю керівництва поліції та жодним чином не нівелює фактичні дані, які містяться в тексті рапорту. Більше того, рапорт подається до суду не як окремий документ, а у складі єдиного, сформованого та скріпленого пакета матеріалів справи про адміністративне правопорушення, що само по собі підтверджує його офіційне походження та перебування на обліку в органах поліції.

Крім того, у даній справі факт керування автомобілем саме цією особою підтверджується двома громадянами, які стали безпосередніми очевидцями правопорушення. Вони не просто спостерігали за хаотичним та небезпечним рухом транспортного засобу: виїзд на бордюр, виїзд на смугу зустрічного руху, порушення правил зупинки на Т-подібному перехресті, а здійснили громадянський обов`язок — розпочали переслідування правопорушника, викликали екіпаж патрульної поліції та залишалися на місці події до прибуття правоохоронців. Їхні первинні, послідовні та чіткі усні пояснення зафіксовані на відеозаписі з нагрудних камер поліцейських одразу після зупинки автомобіля. Свідки прямо вказали на особу ОСОБА_1 , що виключає будь-які сумніви щодо того, хто саме перебував за кермом під час руху.

Очевидці здійснювали безперервний відеозапис руху транспортного засобу на власні мобільні телефони. Цей відеозапис фіксує динаміку руху автомобіля, траєкторію його переміщення та момент безпосередньої зупинки. Зміна правопорушником свого положення в салоні авто, пересідання на пасажирське сидіння після повної зупинки є виключно спробою приховати правопорушення та уникнути відповідальності.

Доводи сторони захисту про те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є неналежним доказом через незазначення в ньому поліцейського ОСОБА_3 , який відбирав пояснення у свідків та складав рапорт як особи, що «брала участь у складанні протоколів», є безпідставними.

Відповідно до імперативних вимог статті 256 КУпАП та положень Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, протокол про адміністративне правопорушення складається та підписується однією уповноваженою на те посадовою особою. Чинне законодавство України не містить жодної норми, яка б зобов`язувала інспектора вносити до бланку протоколу анкетні дані всіх інших працівників поліції, які входили до складу патрульного екіпажу, перебували на місці події чи здійснювали окремі супутні дії (охорону порядку, збір пояснень тощо). Бланк протоколу містить графу лише для однієї посадової особи, яка безпосередньо його оформлює, і внесення туди інших поліцейських не передбачено чинними процесуальними формами.

Патрульні поліцейські несуть службу у складі екіпажу (патруля), де розподіл обов`язків під час фіксації правопорушення є стандартною та законною практикою. Той факт, що інспектор ОСОБА_3 здійснював збір первинної доказової бази, відбирав пояснення у свідків-очевидців та складав рапорт щодо хронології подій, свідчить про належне виконання ним своїх службових обов`язків з метою всебічного з`ясування обставин. Водночас оформлення самого протоколу про правопорушення здійснював інший інспектор екіпажу. Це жодним чином не свідчить про дефектність чи незаконність протоколу, оскільки ОСОБА_3 не виступав особою, яка складає цей документ, а його власні процесуальні дії, рапорт та відібрані пояснення, додані до справи як самостійні матеріали за його особистим підписом.

Не зазначення прізвища поліцейського ОСОБА_3 безпосередньо в тексті протоколу ніяк не вплинуло на зміст самого документа, не спотворило суть зафіксованого правопорушення, керування у стані сп`яніння та жодним чином не порушило право водія на захист. Особа правопорушника була ознайомлена із суттю протоколу особою, яка його склала, що повністю відповідає меті ст. 256 КУпАП. Всі матеріали справи: протокол, рапорт ОСОБА_3 , пояснення свідків, подані до суду в єдиному скріпленому пакеті, що підтверджує спільну та правомірну фіксацію події екіпажем поліції.

Посилання захисту на конфлікт, що виник між ОСОБА_1 та свідками ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до приїзду поліції, є спробою викривити причиново-наслідкові зв`язки події.

З матеріалів справи та первинних пояснень очевидців вбачається, що вказані громадяни є сторонніми, незацікавленими особами, які до моменту події не були знайомі з ОСОБА_1 , а отже, не мали жодних мотивів для його обмови чи штучного створення конфлікту. Так званий «конфлікт» виник виключно як наслідок протиправної та суспільно небезпечної поведінки самого ОСОБА_1 , який у стані сп`яніння здійснював хаотичний рух, виїжджав на бордюр та смугу зустрічного руху, чим створив реальну загрозу для життя інших учасників дорожнього руху. Активні дії свідків, переслідування, фіксація та виклик поліції були виявом їхньої правосвідомості та громадянського обов`язку щодо припинення правопорушення. Про це ними також була зазначено та підтверджено відеозаписом події.

Твердження адвоката про те, що свідки не мають відеозапису, де чітко видно ОСОБА_1 за кермом під час руху автомобіля, не може бути підставою для закриття справи.

Чинне законодавство України, зокрема ст. 251 КУпАП не встановлює пріоритету одних доказів над іншими та не вимагає виключно прямих відеодоказів перебування особи за кермом. Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 встановлюється судом на підставі сукупності інших належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою. Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 послідовно підтвердили в суді, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем, здійснив зупинку, після чого, намагаючись уникнути відповідальності, пересів на пасажирське сидіння. Інших осіб в автомобілі не було.

Наданий свідками відеозапис, де ОСОБА_1 перебуває на передньому пасажирському сидінні та заявляє, що він «не водій», має оцінюватися судом у контексті хронології подій. Свідки безперервно візуально контролювали автомобіль від моменту його руху до моменту повної зупинки та підходу до нього. Оскільки в автомобілі після зупинки перебував лише ОСОБА_1 , пасажира з ознаками сп`яніння було висаджено раніше, що підтверджено свідками, версія на відео ОСОБА_1 , що за кермом була дочка є абсурдною, нелогічною та повністю спростовується безперервним спостереженням очевидців та відеозаписом, згідно якого дочка підійшла до міся події пізніше з питанням що відбувається.

Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.9 а ПДР України та про наявність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду справи.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винуватості водія ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду зазначені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законну і обґрунтовану постанову відносно ОСОБА_1 з наведенням обґрунтованих мотивів.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

За таких обставин, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував усі обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалив законну та обґрунтовану постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя

постановила:

Клопотання адвоката Вдовиченка Богдана Вікторовича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Богунського районного суду м.Житомира від 31 серпня 2026 року.

Апеляційну захисника Вдовиченка Богдана Вікторовича залишити без задоволення, а постанову судді Богунського районного суду м.Житомира від 31 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.С.Рябенька