Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №295/6878/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/6878/26 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М.

Категорія 60 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.С., Шевчук А.М.,

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/6878/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштів в порядку спадкування, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Лєдньова Д.М. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь в порядку спадкування не одержані за життя ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , нараховані відповідно до ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/8249/20 від 01.03.2021 пенсійні виплати, в розмірі 364 923,30 грн.

Позов обґрунтовано тим, що мати позивача ОСОБА_2 перебувала на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області. Згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/8249/20 від 01.03.2021, було задоволено позов його матері, ОСОБА_2 до ГУ ПФ України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язано здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Однак, відповідачем – ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області, вказаний у рішенні суду розмір пенсії на користь ОСОБА_2 не сплачувався, що призвело до виникнення заборгованості за рішенням суду на суму 364 923,30 грн. Разом з цим, позивач вказав, що він є єдиним спадкоємцем після смерті його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 червня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 недоотримані за життя ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму підвищення до пенсії в розмірі 363 957,25 грн. Також стягнуто з ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3639,56 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 89 ЦПК України. Зазначає, що ОСОБА_2 з 07.11.1993 перебувала на обліку в Управлінні та отримувала пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без особливостей, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На виконання рішення Житомирського адміністративного суду від 01.03.2021 у справі №240/8249/20 Управлінням здійснено з 17.07.2018 ОСОБА_2 перерахунок підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), тобто з 17.07.2018 – 7 446,00 грн., з 01.01.2019 – 8 346,00 грн., з 01.01.2020 – 9 446,00 грн., з 01.09.2020 – 10 000,00 грн., з 01.01.2021 – 12 000,00 грн., з 01.12.2021 – 13 000,00 грн., з 01.10.2022 – 13 400,00 грн., з 01.01.2024 – 3 200,0 грн (1600,00*2). ОСОБА_2 проведено нарахування підвищення до пенсії з 17.07.2018 по 31.07.2024 в сумі 364 923,30 грн., яке не виплачено ОСОБА_2 з 01.03.2025 виплату пенсії ОСОБА_2 припинено у зв`язку зі смертю.

Інформацію про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі №240/8249/20 та про суму нарахованих, але невиплачених коштів (потребу) надано Пенсійному фонду України шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України. Зазначає, що 12.03.2025 позивач звернулась до ГУ ПФУ із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера. Дані позивача внесено в розділ «Інформація про персональні дані спадкоємця у зв`язку зі смертю стягувача» підсистеми «Реєстр судових рішень» щодо справи №240/8249/20, право на фактичне отримання відповідної суми (364 923,30 грн) перейшло в порядку адміністративного та цивільного процесуального правонаступництва до позивача. У відповідності до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного грошового утримання суддям у відпустці), призначених на виконання судових рішень, затвердженого постановою КМУ № 821 від 14.07.2025, та відповідно до заяви про виплату недоотриманої пенсії №814 від 11.03.2025 за померлу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 проведено виплату коштів в сумі 1098,05 грн. Вважає, що вимогу про виплату грошової суми необхідно розглядати в розрізі продовження виконання рішення суду як частини судового процесу, повторне звернення із позовними вимогами про виплату заборгованої суми не узгоджується з вимогами законодавства. Повторне звернення із позовними вимогами про виплату заборгованої суми може призвести до подвійного стягнення на користь ОСОБА_3 недоотриманої суми пенсії. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 червня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/8249/20 від 01.03.2021 ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області зобов`язано здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний вік.

ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25.03.2017.

Відповідно до довідки Овруцької державної нотаріальної контори №471/02-14 від 11.03.2026 ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки про здійснення виплати на виконання рішення суду №14417/05-16 від 10.07.2026 ОСОБА_1 проведено виплату коштів в сумі 1098,05 грн.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач як спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_2 набув право на отримання нарахованого підвищення до пенсії в розмірі 363 957,25 грн. Проте, з урахуванням проведеної часткової виплати в розмірі 966,05 грн., заборгованість складає 363 957,25 грн., яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 .

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1227 ЦК України визначено, що суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним отримані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Зазначена стаття регулює питання спадкування сум соціальних виплат, право на одержання яких виникло у спадкодавця за життя, але не було ним реалізоване. За своєю правовою природою право на одержання заробітної плати, пенсії та інших подібних виплат є суворо особистим, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті саме її матеріальне забезпечення. Тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати, безумовно, припиняються. Таким чином, у даній статті визначається подальша доля тільки тих платежів, право на які виникло за життя спадкодавця.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначаються ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Відповідно до ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Статтею 52 Закону передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій статті 52 цього Закону, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини 3 ст. 52 Закону також узгоджується зі змістом ст. 1277 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення ч. 2, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 липня 2020 року по справі №750/8819/19, від 23 вересня 2020 року по справі №428/6685/19, від 23 лютого 2022 року по справі №428/10113/20.

Відповідно до довідки Овруцької державної нотаріальної контори №471/02-14 від 11.03.2026 ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відтак, прийнявши спадщину у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 як спадкоємець набув право на майно (недоотриманні кошти), яке належало спадкодавцеві на час смерті, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України він має право на отримання неодержаної за життя його матері підвищення до пенсії.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі №220/30/21, від 23 лютого 2022 року у справі №428/10113/20.

Згідно розрахунку ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області розмір невиплаченої за життя ОСОБА_2 підвищення до пенсії становить 364 923,30 грн.

Разом з тим, згідно довідки про здійснення виплати на виконання рішення суду №14417/05-16 від 10.07.2026 ОСОБА_1 проведено виплату коштів в сумі 1098,05 грн.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі судового рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач як спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_2 набув право на отримання нарахованого підвищення до пенсії в розмірі 364 923,30 грн., проте з урахуванням проведеної доплати розмір заборгованості складає 363 825,25 грн., яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 .

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 14 лютого 2022 року в справі №243/13575/19 зазначив, що тлумачення ст. 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Вказані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (ст. 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до ст. 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (ст. 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (ст. 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (ст. 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень ст. 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша ст. 18 ЦПК України).

Тлумачення ст. 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке набрало законної сили за життя спадкодавця, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату спадкодавцю підвищення до пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень ст. 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 січня 2024 року в справі №295/4158/23.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 недоотриманого підвищення до пенсії після померлої матері ОСОБА_2 , оскільки вказані грошові суми належали за життя ОСОБА_2 та увійшли до складу спадщини, яку прийняв позивач.

Таким чином, встановивши, що позивач як спадкоємець за законом, який прийняв спадщину, має право на спадкове майно, тобто підвищення до пенсії, відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», приймаючи до уваги, що дії відповідача порушують право позивача як спадкоємця на отримання належного йому спадкового майна (недоотриманих коштів), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Проте, розмір недоотриманого підвищення до пенсії має бути зменшеним з 364 923,30 грн до 363 825,25 грн., оскільки ОСОБА_1 було проведено виплату коштів в сумі 1 098,05 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом зменшення розміру недоотриманого підвищення до пенсії з 364 923,30 грн до 363 825,25 грн.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позовні вимоги в результаті апеляційного перегляду задоволені на загальну суму 363 825,25 грн., що становить 99,70% від суми заявлених вимог.

За подання до суду позовної заяви ОСОБА_1 сплатив 3 649,23 грн судового збору.

За подання апеляційної скарги ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області сплатило 5 459,34 грн судового збору.

З урахуванням розміру задоволених вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 638,28 грн судового збору, а з позивача на користь відповідача слід стягнути 16,37 грн за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 червня 2026 року змінити, зменшивши стягнутий з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування не отриманні за життя спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 пенсійні виплати згідно з перерахунком, здійсненим на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 в справі №240/8249/21 з 364 923,30 грн до 363 825,25 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 червня 2026 року в частині стягнення судового збору змінити, зменшивши стягнутий з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 розмір судового збору за подання позовної заяви з 3 649,23 грн до 3 638,28 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 16,37 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 20 жовтня 2026 року.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.