Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №283/1649/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №283/1649/25 Головуючий у 1-й інст. Тимошенко А. О.

Категорія 80 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.,

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №283/1649/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про стягнення заробітної плати, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Тимошенка А.О. в м. Малин Житомирської області,

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ТОВ «Юні Стоун Плент» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за грудень 2024 року, січень – квітень 2025 року у загальному розмірі 44 253,96 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_1 з 26.04.2024 по 21.04.2025 працював машиністом залізнично-будівельних машин у ТОВ «Юні Стоун Плент». 21.04.2025 ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України. У день звільнення відповідачем не було проведено розрахунок належних йому виплат по заробітній платі за грудень 2024 року та січень-квітень 2025 року в розмірі 54 642,96 грн. В січні 2025 року позивачу була частково виплачена заробітна плата за грудень 2024 року, а тому на день подання позовної заяви заборгованість по нарахованій але не виплаченій заробітній платі за грудень 2024 року та січень-квітень 2025 року становить 44 253,96 грн. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 16 червня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ «Юні Стоун Плент» на користь ОСОБА_1 заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в тому числі і компенсації за невикористану відпустку, за грудень 2024 року та січень-квітень 2025 року в розмірі 44 253,96 грн., з подальшим утриманням з цієї суми податків, зборів і обов`язкових платежів. Рішення суду щодо стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, що становить 7102,45 грн., допущено до негайного виконання. Стягнуто з ТОВ «Юні Стоун Плент» на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Юні Стоун Плент» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Якщо суд не буде згодний з позицією відповідача, та буде прийнято рішення про задоволення позовних вимог позивача, у такому випадку просить суд при прийнятті рішення по справі №283/2254/25 відстрочити його виконання на шість місяців з дня винесення рішення.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції повністю не відповідає п. 5 ст. 263 ЦПК України. Вказує, що суд першої інстанції взагалі не надав ніякої правової оцінки доводам відповідача, обставинам та доказам, які були надані відповідачем для надання відстрочки виконання рішення по справі, оскільки повне зупинення виробничого процесу на підставі наказу від 01.04.2025 є саме тими обставинами, які дають відповідачу право на відстрочку виконання рішення по справі. В свою чергу, суд першої інстанції, не оцінивши зазначені обставини позбавив відповідача, який знаходиться в дуже скрутному фінансовому становищі, захистити майнові права відповідача по справі, шляхом надання відстрочки на виконання рішення суду по справі. Вказує, що відповідач на час розгляду справи №283/1649/25 по суті позбавлений процесуальної можливості надати зі свого боку докази розміру дійсної суми заборгованості по заробітній платі (або взагалі її відсутність перед позивачем (повне погашення вказаної суми). У той час, який саме був розмір заробітної плати позивача на момент розгляду даної справи, позивач зі свого боку не надав. На підставі вищенаведеного, вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 44 253,96 грн.

Зазначає, що відповідач надав належні та допустимі докази на підтвердження факту наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, які в свою чергу, є підставою на надання відповідачу відстрочки сплати суми за рішенням Малинського районного суду Житомирської області, яке буде прийнято по справі №283/1649/25 на підставі вимог ст. ст. 267, 435 ЦПК України. Крім того, звертає увагу на те, що зазначених цивільних справ у проваджені судів між відповідачем та іншими робітниками вже 50 справ (кожен день зазначена цифра росте, і планується що кількість буде до 200 справ). В свою чергу, суд першої інстанції, не застосувавши зазначені обставини, які мали місце у відповідача позбавив останнього права на захист майнових прав відповідача, шляхом надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду, у зв`язку з чим, вказане рішення суду підлягає скасуванню, як незаконне. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16 червня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

23 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що за час роботи ОСОБА_1 частково за грудень 2024 року (23 січня 2025 року сплачено 8000 грн), а також за січень, лютий, березень та квітень місяці 2025 року відповідач заборгував ОСОБА_1 заробітну плату у загальному розмірі 44 253,96 грн. Дана сума заборгованості підтверджена довідкою ПФУ ОК-7, згідно якої позивачу за грудень 2024 року, січень-квітень 2025 року нарахували 54 642,96 грн (без вирахування податків і зборів - 23%), з них сплачено 8000 грн за грудень (сума з вирахуваними податками і зборами). Часткова сплата заробітної плати в розмірі 8000 грн підтверджується випискою з карткового рахунка позивача, куди йому зараховувалась заробітна плата. Довідку про заборгованість відповідач відмовляється видавати. Тобто при звільненні ОСОБА_1 не виплатили заборгованість по заробітній платі в розмірі 44 253,96 грн. На вимогу суду відповідачем додана довідка про нараховану але не виплачену заробітну плату №00000093, в якій позивачем підтверджується заборгованість із заробітної плати в розмірі 34 075,06 грн у урахуванням податків та зборів або 44 253,96 грн без відрахування з цієї суми податків і зборів.

Вказує, що не здійснення відповідачем господарської діяльності не означає, що в нього відсутній доступ до кабінету платника податків і зборів, звідки можна отримати інформацію про нараховану і сплачену заборгованість по заробітній платі, а також до банківських рахунків для отримання відповідних виписок банку. Відповідачем не доведено, як арешт рухомого та нерухомого майна, а також корпоративних прав та передача їх в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, вплинули на доступ до кабінету платника податків і зборів, а також до банківських рахунків для проведення операцій з виплати заробітної плати найманим працівникам. Навіть арешт рахунків не міг вплинути на виплату заробітної плати, оскільки остання виплачується банками без будь-яких обмежень не дивлячись на арешт.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 з 26.04.2024 по 21.04.2025 працював машиністом залізнично-будівельних машин 5 розряду у ТОВ «Юні Стоун Плент», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.02.1995.

Наказом ТОВ «Юні Стоун Плент» №312-К/ТР від 21.04.2025 ОСОБА_1 був звільнений з роботи за власним бажанням з 21 квітня 2025 року на підставі ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до довідки по виплаті заробітної плати №00000093, яка видана ТОВ «Юні Стоун Плент», ОСОБА_1 нарахована заробітна плата, в тому числі і компенсація за невикористану відпустку, за грудень 2024 року - 16 640,70 грн., за січень 2025 року – 16 856,80 грн., за лютий 2025 року – 12 691,70 грн., за березень – 1 513,20 грн та за квітень 2025 року – 6 940,56 грн. Не виплачений розмір заробітної плати, в тому числі компенсації за не використану відпустку за вказаний період складає 34 075,06 грн.

Відповідно до довідки по виплаті заробітної плати №00000094, яка видана ТОВ «Юні Стоун Плент», середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 645,68 грн., середньомісячна заробітна плата становить 7102,45 грн.

Згідно виписки по картці за період з 01.01.2025 по 02.07.2025 ОСОБА_1 23.01.2025 проведено виплату заборгованості по заробітній платі в сумі 8000 грн.

Крім того встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.12.2024 накладено арешт на корпоративні права ТОВ «ЮСП».

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.01.2025 накладено арешт на великовантажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та вантажні вагони, які перебували у власності відповідача, згідно з переліком.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2025 накладено арешт на транспортні засоби відповідача згідно з переліком.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 05.03.2025 рухоме майно, корпоративні права, а також нерухоме майно відповідача передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.03.2025 в порядку забезпечення позову накладено арешт на майно відповідача згідно з переліком: піввагони, вагони, хопери, вагони-самоскиди.

Наказом №25/4/1-К від 01.04.2025 ТОВ «ЮСП» з 01.04.2025 призупинило дію трудових договорів із усіма працівниками до моменту відновлення діяльності підприємства; на вказаний період заробітна плата не нараховується та не виплачується згідно із ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що розмір заборгованості ТОВ «Юні Стоун Плент» по нарахованій позивачу заробітній платі, в тому числі компенсації за невикористану відпустку, за грудень 2024 року та січень-квітень 2025 року становить 54 642,96 грн. Доказів виплати позивачу заробітної плати відповідач не надав.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

У відповідності до ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 наголосила, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Згідно із статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

У справі, що переглядається встановлено, що наказом директора ТОВ «Юні Стоун Плент» №312-К/ТР від 21.04.2025 ОСОБА_1 був звільнений з роботи за власним бажанням з 21 квітня 2025 року на підставі ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до довідки по виплаті заробітної плати №00000093, яка видана ТОВ «Юні Стоун Плент», ОСОБА_1 нарахована заробітна плата, в тому числі і компенсація за невикористану відпустку, за грудень 2024 року - 16 640,70 грн., за січень 2025 року – 16 856,80 грн., за лютий 2025 року – 12 691,70 грн., за березень – 1 513,20 грн та за квітень 2025 року – 6 940,56 грн. Не виплачений розмір заробітної плати, в тому числі компенсації за не використану відпустку за вказаний період складає 54 642,96 грн., що із відрахуванням податків та зборів становить 34 075,06 грн.

Відповідно до виписки по картці ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 02.07.2025, позивачу 23.01.2025 виплачено 8000 грн заборгованості по заробітній платі.

Відтак, розмір заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 складає 44 253,96 грн (без відрахування з цієї суми податків, зборів і обов`язкових платежів) або 34 075,06 грн (з відрахування з цієї суми податків, зборів і обов`язкових платежів).

Відповідач не спростував розмір не виплаченої заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 , незважаючи на те, що це є його процесуальним обов`язком.

Також, відповідачем не надано доказів на підтвердження сплати заборгованості по заробітній платі у зазначеному розмірі, а також не доведено відсутності обов`язку щодо виплати позивачеві нарахованої заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 (провадження №11-1329апп18) зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Встановивши, що відповідач, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виплати належної позивачу заробітної плати при звільненні за грудень 2024 року та січень-квітень 2025 року у розмірі 44 253,96 грн (з урахуванням часткової сплати в розмірі 8000 грн), що із відрахуванням податків та зборів становить 34 075,06 грн., суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Разом з тим, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за грудень 2024 року та січень-квітень 2025 року, в тому числі компенсації за невикористану відпустку, в розмірі 44 253,96 грн., з подальшим утриманням з цієї суми податків, зборів і обов`язкових платежів, суд першої інстанції не звернув увагу, що відповідно до довідки по виплаті заробітної плати №00000093 не виплачений розмір заробітної плати становить 34 075,06 грн., з якої роботодавцем вирахувано суму військового збору та податку з доходу фізичних осіб.

За таких обставин колегія суддів вважає наявними підстави для зміни рішення.

Щодо клопотання представника відповідача про відстрочення виконання судового рішення на шість місяців з дня його ухвалення.

Звертаючись до суду із заявою про відстрочення виконання рішення у справі, ТОВ «ЮСП» посилалося на те, що з 01.04.2025 ТОВ «Юні Стоун Плент» повністю зупинило господарську діяльність, у зв`язку з чим не має коштів на рахунках. Також у провадженнях судів знаходиться вже 50 подібних спорів, і їх кількість зростає.

Згідно ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року у cправі №906/1035/23 зазначив, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено, як арешт рухомого та нерухомого майна, а також корпоративних прав та передача їх в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, вплинули на доступ до кабінету платника податків і зборів, а також до банківських рахунків для проведення операцій з виплати заробітної плати найманим працівникам.

При цьому суд першої інстанції врахував, що позивач, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, відтак має право мирно володіти своїм майном заробітною платою, яку здобув своєю працею; ніхто не може бути позбавлений своєї власності, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Дослідивши надані докази, враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, розмір заборгованості, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що вказані обставини не свідчать про винятковість причин невиконання рішення суду, а тому не можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Оскільки клопотання про відстрочення виконання рішення суду в апеляційній скарзі є аналогічним клопотанню заявленому в суді першої інстанції, тому колегія суддів також дійшла висновку про відмову у його задоволенні.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом викладення другого абзацу резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з ТОВ «Юні Стоун Плент» на користь ОСОБА_1 заборгованості із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за грудень 2024 року та січень-квітень 2025 року, в тому числі компенсації за невикористану відпустку в розмірі 34 075,06 грн., з якої роботодавцем вирахувано суму військового збору та податок з доходу фізичних осіб». В решті рішення суду підлягає залишенню без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення позову та апеляційної скарги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі без змін, а лише дійшла висновку про викладення абзацу другого резолютивної частини в новій редакції, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» про відстрочення виконання судового рішення відмовити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальністю «Юні Стоун Плент» задовольнити частково.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16 червня 2026 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» на користь ОСОБА_1 заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в тому числі і компенсації за невикористану відпустку, за грудень 2024 року та січень-квітень 2025 року в розмірі 34 075,06 грн., з якої роботодавцем вирахувано суму військового збору та податок з доходу фізичних осіб.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.