Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №295/7059/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/7059/26 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.

Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №295/7059/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 червня 2026 року та на додаткове рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2026 року, ухвалені під головуванням судді Зосименко О.М. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду заподіяну внаслідок ДТП в сумі 50 000 грн. Також просив стягнути витрати на правову допомогу в сумі 30 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 29.10.2025 18 годині 40 хвилин у м. Житомир по вул. Покровській, 122 ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Renault Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , не дотрималася безпечної дистанції та скоїла зіткнення з автомобілем марки BMW, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , яка рухалася попереду. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 26.11.2025, справа №295/15473/23 ОСОБА_2 визнаною винною у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення. Стверджував, що після ДТП позивач зазнала моральних страждань та переживань внаслідок яких порушився нормальний спосіб життя, отримано стрес, та погіршився психологічний стан, у позивача виник панічний стан та хвилювання, а також постійний страх. Крім того відповідач не виявила бажання вчинити дії на відшкодування моральної шкоди та принаймні частково покрити витрати по відновленню стану здоров`я позивача.

Зазначав, що після ДТП позивач в силу необхідності систематично відвідує медичні заклади для отримання необхідної допомоги зі скаргами на відчуття тривоги, відчуття страху, пригнічення, відчуття тремтіння тіла та іншими скаргами на стан здоров`я які виникли після ДТП. Також, позивач неодноразово була на прийомі у лікаря невролога 20.11.2025, 17.12.2025, 16.03.2026. Внаслідок ДТП транспортний засіб підлягав ремонту, що позбавило позивача можливості протягом тривалого періоду часу користуватись автомобілем. Автомобіль використовувався для повсякденних потреб, у тому числі для поїздок на роботу, вирішення побутових справ. Відсутність можливості користуватись автомобілем погіршила якість життя та створила значні незручності у повсякденному побуті. До того, відповідач має також зрозуміти наслідки вчиненого правопорушення та понести відповідне матеріальне стягнення для усвідомлення вчиненого. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11 червня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 000 грн у відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 532,48 грн сплаченого судового збору.

Додатковим рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 800 грн. Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 4 200 грн.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі та відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що розмір моральної шкоди визначений позивачем з урахуванням фактичних обставин справи, а саме: наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_2 та ДТП, наявність заподіяних матеріальних збитків, відсутність вибачень перед потерпілою, відсутність будь-якого інтересу до стану здоров`я потерпілої. Звертає увагу на відсутність каяття з боку відповідача, небажання визнати сам факт наявності завданої шкоди, що свідчить про уникнення цивільно-правової відповідальності. Зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо розміру заподіяної моральної шкоди не відповідають засадам законності, розумності та співмірності. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 800 грн суперечить критеріям реальності, розумності та пропорційності таких витрат. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 червня 2026 року і додаткове рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Також просить стягнути 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції.

04 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 – Шахрая В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів неможливості користування транспортним засобом протягом тривалого часу, доказів істотних побутових обмежень, доказів необхідності зміни звичного способу життя, доказів виникнення інших негативних наслідків немайнового характеру саме у зв`язку із пошкодженням автомобіля. Сам по собі факт пошкодження транспортного засобу не є безумовною підставою для стягнення моральної шкоди у заявленому розмірі, а вимоги позивача підлягають доведенню належними та допустимими доказами. Надані позивачем консультаційні висновки лікаря-невролога не підтверджують наявності причинно-наслідкового зв`язку між дорожньо-транспортною пригодою та заявленим «суттєвим погіршенням стану здоров`я». У жодному із наданих консультаційних висновків невролога не зазначено, що встановлений позивачу стан виник саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а сама ДТП не визначена лікарем як психотравмуючий фактор чи безпосередня причина погіршення стану здоров`я позивача. Вказує, що з наданих позивачем консультаційних висновків слідує, що психоемоційні переживання та відповідні скарги існували у позивача ще до моменту дорожньо-транспортної пригоди, а тому надані медичні документи не підтверджують того, що погіршення стану здоров`я було викликане виключно ДТП. Також просить стягнути 5329,28 грн витрат на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 29.10.2025 о 18 годині 40 хвилин у м. Житомир по вул. Покровській, 122 ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Renault Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , не дотрималася безпечної дистанції та скоїла зіткнення з автомобілем марки BMW, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , яка рухалася попереду. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 26.11.2025, справа №295/15473/23 ОСОБА_2 визнаною винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 850 грн.

Позивачем на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди надано консультативні висновки невролога від 20.11.2025, від 17.12.2025 та від 16.03.2026.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б вказували на те, що автомобіль тривалий час перебував у ремонті, та позивач тривалий час не могла ним користуватися, а також відсутні відомості про працевлаштування позивача, тому оскільки позивачем не надано належних в розумінні ст. 77 ЦПК України доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин неможливості використання автомобіля тривалий час для повсякденного життя та організації поїздок на роботу. Позивачем надано консультативний висновок невролога від 20.11.2025 зі скаргами на пригнічення, відчуття тремтіння, загальну слабкість, втомлюваність, дискомфорт у животі, одночасно як вбачається з анамнезу хвороби, погіршення стану на тлі стресу останніх пів року (6 місяців), діагноз – інші розлади вегетативної нервової системи. Відтак, у позивача були скарги на стан здоров`я і його погіршення на тлі стресу ще набагато раніше до ДТП, та в подальшому після ДТП, позивач зверталася до невролога 17.12.2025 та 16.03.2026 через розлад вегетативної нервової системи, що підтверджується консультаційними висновками невролога.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що витрати на представництво в адміністративній справі вирішуються в межах розгляду адміністративної справи, зважаючи на вартість подання до суду позовної заяви у цивільній справі та вимоги п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 800 грн витрат на правничу допомогу. Встановивши, що позов задоволено частково (16%) та беручи до уваги неспівмірність суми нарахованого часу з обсягами наданих робіт, складністю справи, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь відповідача витрат на правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог позивача в сумі 4 200 грн.

Перевіряючи законність оскаржуваних рішень, колегія суддів враховує наступне.

Щодо суті спору.

Частинами першою, другою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 10 ЦПК України).

Приписи ч. 1 ст. 4 ЦПК України, зазначають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Також, за змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо неї.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної шкоди законодавством не встановлений.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі №569/20510/19).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (провадження №14-24цс21)).

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Наведене узгоджується із висновками, зробленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі №455/1076/16-ц, вказано, що «тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Як свідчить тлумачення статті 23 ЦК України при визначені розміру компенсації моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості».

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

У справі, що переглядається встановлено, що 29.10.2025 о 18 годині 40 хвилин у м. Житомир по вул. Покровській, 122 ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Renault Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , не дотрималася безпечної дистанції та скоїла зіткнення з автомобілем марки BMW, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , яка рухалася попереду.

Відтак, дорожньо-транспортна пригода, яка сталась 29.10.2025 з вини ОСОБА_2 , об`єктивно негативно вплинула на здоров`я та психо-емоційний стан ОСОБА_1 , останній заподіяно моральної шкоди, яка полягає в фізичних та емоційних стражданнях, фізичний біль, страх повторення ДТП і у зв`язку з цим емоційна невпевненість як учасника дорожнього руху, яких вона зазнала внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , а отже на відповідача слід покласти обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості.

Так, колегією суддів встановлено, що позивач зазнала фізичну біль, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я. Лікування позивача вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Виходячи з обставин справи, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 8 000 грн до 15 000 грн., що є розумним, виваженим і справедливим.

Щодо додаткового рішення суду.

Встановлено, що ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн., які складаються з 20 000 грн – відповідно до акту виконаних робіт від 12.12.2025 за надання консультацій та роз`яснень клієнту як потерпілій особі внаслідок ДТП щодо заподіяної моральної та матеріальної шкоди, порядку та процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та притягнення винної особи до відповідальності та 10 000 грн за підготовку заяв та ознайомлення з матеріалами справи, участь адвоката у судових засіданнях відповідно до додатку №2 до договору про надання правової допомоги за надання роз`яснень з приводу стягнення моральної шкоди внаслідок ДТП, підготовку та подання до суду позовної заяви про стягнення моральної шкоди та представництво інтересів позивача у судовій справі.

Також встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги, представлення інтересів та процесуальне представництво №14 на представництво особи, в справі про адміністративне правопорушення як потерпілої особи в ДТП (зокрема у справі №295/1547325).

Додатком №1 до договору про надання правової допомоги, представлення інтересів та процесуальне представництво №14 від 14.11.2025 сторонами погоджено гонорар в сумі 20 000 грн.

Крім того, 17.04.2026 укладено додаток №2 до договору про надання правової допомоги, представлення інтересів та процесуальне представництво №14 від 14.11.2025, згідно якого сторони погодили визначити вартість послуг адвоката у розмірі 10 000 грн за наступну роботу та послуги правового характеру: підготовка та подання до суду позовної заяви в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП, що становить 5 000 грн., участь адвоката у судових засіданнях у справі про стягнення моральної шкоди 2500 грн х 2 судових засідання, що становить 5000 грн. Всього, вартість робіт становить 10 000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати на представництво в адміністративній справі вирішуються в межах розгляду адміністративної справи.

Проте, колегія суддів не погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром витрат на правову допомогу стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Частиною першою та другою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Також у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 та постанові від 11.11.2020 у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, оскільки стороною позивача в процесі розгляду справи судом першої інстанції, у відповідності до положень процесуального закону, надано достатньо доказів в підтвердження витрат на правничу допомогу, часткове задоволення позовних вимог (30%), колегія суддів вважає за необхідне збільшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 800 грн до 5 000 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 4 200 грн є законним та обґрунтованим.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу заявлену в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі представником ОСОБА_1 – Козирєвим І.М. заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

На підтвердження понесених витрат до матеріалів справи долучено: додаток №3 від 10.07.2026 до договору про надання правової допомоги, представлення інтересів та процесуальне представництво №14 від 14.11.2025, відповідно до якого вартість послуг становить 5000 грн., акт виконаних робіт від 10.07.2026, ордер на надання правничої допомоги від 08.07.2026.

Крім того, матеріали справи містять договір про надання правової допомоги, представлення інтересів та процесуальне представництво №14 від 14.11.2025.

До відзиву на апеляційну скаргу представником ОСОБА_2 – Шахрай В.В. долучено заяву про розподіл витрат на правничу допомогу, у якій просив стягнути 5 329,28 грн.

До заяви долучено: детальний опис робіт від 03.08.2026, договір №1-18-05-26 про надання правничої допомоги від 18.05.2026 та квитанцію №2/1-18-05-26 від 03.08.2026.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені сторонами на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаних розмірах, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 у загальному розмірі 5000 грн та ОСОБА_2 у загальному розмірі 5329,28 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також часткове задоволенню позову, колегія суддів доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір до 2000 грн.

Застосувавши правило взаємозаліку обов`язку сторін зі сплати витрат на професійну правничу допомогу одне одному, витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції залишаються за сторонами.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову ОСОБА_1 сплачено 3328 грн судового збору, позов задоволено на 30%, тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 998,40 грн.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 1996,80 грн., апеляційну скаргу задоволено на 35,71%, то з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 713,05 грн. Всього необхідно стягнути 1711,45 грн судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 червня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Додаткове рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу змінити, збільшивши розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 800 грн до 5 000 грн.

В решті додаткове рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1711,45 грн судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.