Суд: Волинський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №931/994/25
Суддя: Матвійчук Л. В.
Справа № 931/994/25Головуючий у 1 інстанції: Приходай Т. О.
Провадження № 22-ц/802/1353/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів: Бовчалюк З. А., Осіпука В. В.,
з участю секретаря судового засідання – Савчук О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Локачинського районного суду Волинської області від 31 серпня 2026 року
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною заявою, обґрунтовуючи вимоги тим, що заочним рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 03 березня 2026 року у цивільній справі № 931/994/25 з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Іннова-Нова» стягнуто заборгованість за кредитним договором №7839720425 від 16 квітня 2025 року у розмірі 25 177 грн. Рішення суду набрало законної сили та перебуває на примусовому виконанні (ВП № 81366296 від 29 червня 2026 року).
Відповідач зазначала, що отримавши 30 липня 2026 року офіційний звіт ТОВ «Українське бюро кредитних історій» (далі – УБКІ) вона виявила, що цей борг обліковується позивачем під зовсім іншим номером — № 231413. Договору №7839720425 у її кредитній історії взагалі не існує з жодним статусом («відкритий», «закритий», «судове стягнення» тощо). Це свідчить про те, що позивач надав суду документ, який він сам не визнає як свій актив у офіційній звітності перед державними реєстрами.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд скасувати заочне рішення Локачинського районного суду Волинської області від 03 березня 2026 року у справі № 931/994/25 та призначити справу до нового розгляду.
Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 31 серпня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.
На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви у цій справі. Так, у своїй заяві вона посилалася на те, що отримавши лише 30 липня 2026 року офіційний звіт УБКІ (код перевірки: f8feb3a7b22e6a53dd0404886bb05f9e), вона вперше виявила, що борг перед ТОВ «Іннова-Нова» обліковується у державному реєстрі під іншим номером договору — № 231413. Будь-які відомості про договір № 7839720425 (за яким судом було ухвалено стягнення) в кредитній історії взагалі відсутні в будь-якому статусі («відкритий», «закритий», «судове стягнення» тощо). Суд першої інстанції проігнорував ту обставину, що ТОВ «Іннова-Нова» внесло та оновило інформацію в УБКІ щодо договору № 231413 лише 05 червня 2026 року — тобто через три місяці після винесення заочного рішення (03 березня 2026 року). На момент судового розгляду та ухвалення рішення у березні 2026 року цих відомостей в інформаційних базах УБКІ фізично не існувало, і вона об`єктивно не могла отримати офіційне джерело доказування (витяг з УБКІ з оновленими даними). Вона надала суду беззаперечні докази того, що доданий позивачем до позову документ «Доказ підтвердження направлення одноразового ідентифікатора відповідачу» містить ознаки неавтентичності та фальсифікації: 1. Документ містить вбудовану системну відмітку про дату його формування: 23 грудня 2025 року о 17:31. Ця дата повністю збігається з датою підготовки позовної заяви та розрахунку заборгованості, а не з датою укладення договору кредиту (16 квітня 2025 року). Це доводить, що документ не є логом автоматизованої системи на момент вчинення правочину, а був штучно створений позивачем безпосередньо перед зверненням до суду; 2. При елементарному зміщенні графічних об`єктів у конвертованому текстовому файлі під візуальним шаром було виявлено приховану таблицю (загальний реєстр), у якій відомості про неї взагалі відсутні у належному порядку, що підтверджується наданими скріншотами та відеозаписом дослідження файлу. Суд першої інстанції повністю ухилився від надання правової оцінки цим доводам та документальним доказам, формально вказавши на недопустимість «переоцінки доказів». Проте виявлення факту подання позивачем сфальсифікованого або штучно створеного доказу, який покладено в основу судового рішення про стягнення боргу, є самостійною підставою для скасування такого рішення суду у зв`язку з його очевидною незаконністю. Крім того, наявність двох паралельних номерів договорів в обліку кредитора (судовий договір № 7839720425 та активний договір № 231413 в УБКІ) створює реальну загрозу подвійного стягнення за однією і тією ж кредитною операцією. Кредитор має змогу стягувати заборгованість на підставі судового рішення за номером № 7839720425, і одночасно продати за договором факторингу активний борг за номером № 231413 колекторським компаніям. Також залишається недоведеним факт визнання нею боргу саме за судовим договором № 7839720425. Здійснені нею оплати у розмірі 10 080 грн не можуть вважатися беззаперечним визнанням саме стягуваного договору, оскільки в умовах відсутності примірника договору та хаосу в реквізитах позивача неможливо встановити, за яким саме зобов`язанням були фактично зараховані кошти. Позивач у клопотанні про витребування доказів сам визнав, що не володіє інформацією про належність їй картки № НОМЕР_1 , на яку нібито перераховувалися кредитні кошти, що підтверджує спірність самих правовідносин.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ТОВ «Іннова Нова» Андрущенко М. В., посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначав, що оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. Суд дійшов обґрунтованого висновку, що наведені відповідачем у поданій заяві обставини не є новововияленими, а тому відсутні підстави для перегляду судового рішення, що набрало законної сили.
Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, проте в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу просили проводити апеляційний розгляд справи за їх відсутності.
Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання згідно з вимогами ст. 247 ЦПК України не здійснюється.
За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у цій справі є 21 жовтня 2026 року - дата складення повного судового рішення.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що 03 березня 2026 року Локачинським районним судом Волинської області у цивільній справі №931/994/25 ухвалено заочне рішення, яким з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Іннова-Нова» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 7839720425 від 16 квітня 2025 року у розмірі 25 177 грн, а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп. В апеляційному порядку рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили 03 квітня 2026 року.
Частинами 1 та 2 ст. 423 ЦПК України визначено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.
Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).
Згідно з ч. 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Таким чином, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору і які існували на час постановлення рішення, але про які не було і не могло бути відомо особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду.
Не можуть бути визнані нововиявленими обставини щодо яких суду зрозуміло, що вони були відомі (або мали бути відомі) заявнику на час розгляду справи.
Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.
Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній та касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об`єктивній дійсності на момент ухвалення рішення, проте не була відома заявнику, а підставою перегляду є наявність обставини, що може істотно вплинути на вирішення справи.
Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Здійснюючи процедуру перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, провадження № 12-158гс19, (пункти 7.4-7.5)).
Звертаючись до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у цій справі, ОСОБА_1 свої вимоги мотивувала тим, що отримавши 30 липня 2026 року офіційний звіт УБКІ вона виявила, що цей борг обліковується позивачем під зовсім іншим номером - №231413. Договору № 7839720425 у її кредитній історії взагалі не існує з жодним статусом («відкритий», «закритий», «судове стягнення» тощо). Це, на думку відповідача, свідчить про те, що позивач надав суду документ, який він сам не визнає як свій актив у офіційній звітності перед державними реєстрами.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , обґрунтовано виходив з того, що відповідач не навела жодної підстави, визначеної законом, для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами. Наведені ОСОБА_1 у заяві обставини не є нововиявленими у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, оскільки вони існували на час розгляду справи та були предметом розгляду у цій справі у суді першої інстанції. Зміст поданої ОСОБА_1 заяви свідчить, що її вимоги фактично зводяться до незгоди з результатом розгляду справи, переоцінки доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи. Наведене свідчить, що зазначені обставини у розумінні наведених правових норм не є нововиявленими.
Зважаючи на те, що відповідач не навела нововиявлених обставин, які б давали суду підстави скасувати чи змінити судове рішення, а доводи відповідача, на які вона посилається, як на нововиявлені обставини, до таких відповідно до ст. 423 ЦПК України не відносяться і не є підставами для перегляду і скасування рішення суду, тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Локачинського районного суду Волинської області від 03 березня 2026 року за нововиявленими обставинами у цій справі.
Таким чином, висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом розгляду суду першої інстанції, яким суд надав належну правову оцінку, а тому не потребують повторної оцінки апеляційним судом.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Локачинського районного суду Волинської області від 31 серпня 2026 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua