Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №403/146/26 — Устинівський районний суд Кіровоградської області

Суд: Устинівський районний суд Кіровоградської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №403/146/26

Суддя: Атаманова С. Ю.

Справа №403/146/26 провадження № 2/403/348/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Атаманової С.Ю., при секретарі судового засідання Карпяк Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення з останнього, як батька, аліментів на утримання їх повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подачі заяви до суду і до закінчення навчання, але не більше, як до досягнення дочкою двадцяти трьох років. Позовна вимога обгрунтована тим, що спільна дочка сторін по справі ОСОБА_3 навчається в Центральноукраїнському державному університеті імені Володимира Винниченка на першому курсі денної форми навчання на комерційному місці, стипендії не отримує, потребує належного харчування, одягу, коштів на підручники та проїзд до навчального закладу, внаслідок чого потребує матеріальної допомоги, а відповідач, враховуючи, що він є військовослужбовцем та отримує заробітну плату, має змогу брати участь в утриманні своєї дочки.

В судове засідання по розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 не з’явилась. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином у передбаченому ст.128 ЦПК України порядку. Згідно з поданою до суду заявою прохала цивільну справу розглянути без її участі. Позовні вимоги підтримує та прохає суд їх задоволити. Додатково зазначила, що станом на 14 жовтня 2026 року спір між нею та відповідачем ОСОБА_2 щодо аліментів в позасудовому порядку не вирішено (а.с.42).

В судове засідання по розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_2 не з’явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у передбаченому ст.128 ЦПК України порядку. Згідно з поданою до суду заявою прохав цивільну справу розглянути без його участі з огляду на проходження ним військової служби за призовом по мобілізації. Проти задоволення позову про стягнення з нього аліментів не заперечує жодним чином (а.с.32).

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (ч.2 ст.247 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.223 ЦПК України, з огляду на письмові заяви сторін, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутності та, з урахуванням визнання відповідачем позову, вирішення питання про ухвалення судового рішення в першому судовому засіданні.

Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони по справі є батьками повнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).

27 жовтня 2011 року заочним рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області, ухваленого у цивільній справі №2-183/11, шлюб між сторонами був розірваний (а.с.12).

Внаслідок проведення 17 листопада 2012 року державної реєстрації шлюбу з гр-ном ОСОБА_4 прізвище позивача змінилось із « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » (а.с.7).

17 листопада 2011 року Устинівським районним судом Кіровоградської області виданий виконавчий лист №2-199/2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 31 жовтня 2011 року і до досягнення сином ОСОБА_8 повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 , а після цього на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.13).

Зі змісту довідки №2634 від 16 лютого 2026 року вбачається, що дочка сторін по справі ОСОБА_3 є студенткою І курсу економічного факультету денної форми навчання Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка. Термін навчання з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2029 року. Комерційне місце (а.с.14).

14 серпня 2025 року та 19 січня 2026 року позивачем ОСОБА_1 були здійснені оплати вартості навчання ОСОБА_3 в сумах по 17473,00 грн. кожна (а.с.15).

Відповідач по справі ОСОБА_2 є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 на посаді медичного брата медичного пункту з 18 листопада 2025 року (а.с.33).

Виконуючи приписи ч.1 ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, а також доказам, якими вони підтверджуються, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.

Згідно положень ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом п.2 ч.2 ст.18 Сімейного кодексу України (далі - СК України) суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. При цьому способом захисту сімейних прав та інтересів є, крім іншого, примусове виконання добровільно не виконаного обов’язку.

Відповідно до ч.1 ст.121 СК України права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Батьки та діти, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства (ч.1 ст.9 СК України).

Згідно положень ст.201 СК України до відносин щодо обов’язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

На дату розгляду судом справи по суті наявності між сторонами домовленості щодо надання ОСОБА_2 , як батьком, своїй дочці ОСОБА_3 утримання у зв’язку з досягненням нею повноліття та продовженням навчання, за відсутності наданих сторонами відповідних письмових заяв з цього приводу, судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (ст.200 СК України).

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до роз’яснень, викладених в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Умовою стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, є недостатність забезпечення коштами як для навчання, так і для інших необхідних потреб, зокрема, побутових (харчування, одяг, користування транспортом, придбання навчальної літератури тощо).

З огляду на викладене судом встановлено, що дочка сторін по справі ОСОБА_3 на день звернення позивача до суду досягла 18-річного віку та продовжує навчання у вищому навчальному закладі - Центральноукраїнському державному університеті імені Володимира Винниченка на денній формі навчання, комерційне місце, що обумовлює наявність у неї витрат, пов’язаних з оплатою вартості навчання та її проживання в м.Кропивницькому.

Судом також враховується, що навчаючись на денній формі навчання повнолітня ОСОБА_3 позбавлена можливості працювати, однак потребує грошових коштів для забезпечення власних потреб, зокрема у придбанні засобів особистої гігієни, одягу, продуктів харчування, що є звичайними витратами, супутними по відношенню до витрат, пов’язаних з оплатою вартості навчання, без яких нормальний навчальний процес є неможливим, тобто загальновідомими обставинами, які свідчать про наявність у повнолітньої дочки сторін по справі дійсної потреби в наданні матеріальної допомоги у зв’язку з навчанням.

Згідно з положеннями ч.9 ст.7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Ст.141 СК України закріплено принцип рівності прав та обов’язків батьків щодо своїх дітей.

З огляду на викладене, у разі продовження повнолітніми дочкою, сином навчання та потребою у зв’язку з цим в наданні їм матеріальної допомоги, брати участь у витратах зобов’язані обоє з батьків, за умови, що вони можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Судом по справі встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 приймає участь у витратах, пов’язаних з навчанням її дочки ОСОБА_3 , що безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій про оплату нею вартості навчання за 1-ий семестр в сумі 17473,00 грн. (14 серпня 2025 року) та в подальшому за 1-ий курс – 17473,00 грн. (19 січня 2026 року).

Відповідач по справі ОСОБА_2 перебуває на військовій службі та отримує грошове забезпечення військовослужбовця, що свідчить про отримання ним систематичного щомісячного доходу та наявність можливості, як батька, здійснювати матеріальне забезпечення своєї дочки ОСОБА_3 в межах наявних у нього фінансових можливостей.

Суд також констатує, що відповідачем під час розгляду справи не було надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження його неспроможності надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній дочці, яка продовжує навчання, як взагалі, так і в межах певної частини від його заробітку (доходу).

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно з довідкою Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка термін навчання повнолітньої дочки сторін по справі ОСОБА_3 становить з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2029 року і на вказану дату вона ще не досягне віку 23-х років.

Отже, стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів слід рахувати до закінчення його дочкою ОСОБА_3 навчання, тобто до 30 червня 2029 року.

З огляду на викладене, враховуючи наведені вище обставини та визнання відповідачем позову, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_2 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 13 березня 2026 року (день пред`явлення позову до суду) і до закінчення дочкою навчання 30 червня 2029 року.

При цьому суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині визначення розміру аліментів на дочку, яка продовжує навчання, виходячи із розміру, не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, оскільки за змістом ст.6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, тобто дитина у віці до 18-ти років.

З огляду на досягнення дочкою сторін по справі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на дату звернення позивача до суду з цим позовом повноліття, положення ст.183 СК України щодо визначення розміру аліментів на дитину з урахуванням положень ч.2 ст.182 СК України ( не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) та ч.5 ст.183 СК України (не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку) застосуванню до спірних правовідносин сторін не підлягають, оскільки ОСОБА_3 після 11 лютого 2026 року вже не має статусу дитини.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд вважає на необхідне допустити негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч.1 ст.133, ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати, складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно положень п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закону) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

За змістом ч.1, п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. За подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3328 грн. 00 коп..

Отже, судовий збір, від сплати якого при поданні позовної заяви до суду звільнена позивач, становив 1331 грн. 20 коп..

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги часткове задоволення позову ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, та те, що відмова в задоволенні частини позовних вимог не стосується самого способу захисту порушеного права, а також наведені вище положення ч.1 ст.142 та ч.6 ст.141 ЦПК України, які передбачають у разі ухвалення рішення на користь сторони, звільненої від сплати судових витрат, стягнення їх з другої сторони пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог та компенсацію іншої частини за рахунок держави, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача по справі ОСОБА_2 на користь держави судових витрат у виді 50% судового збору в розмірі 665,60 грн., від сплати якого при поданні позовної заяви до суду звільнена позивач, та компенсацію судового збору в іншій частині в сумі 665,60 грн. за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.2, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, як платника аліментів, щомісячно, починаючи з 13 березня 2026 року і до закінчення дочкою навчання, тобто до 30 червня 2029 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави в порядку розподілу судових витрат судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Судовий збір в іншій частині в розмірі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок) компенсувати за рахунок держави.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання даного рішення суду щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Повне ім`я сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса місця проживання, вказана в позовній заяві: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя С.Ю.Атаманова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua