Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №308/5361/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/5361/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів: Кожух О.А., Мацунича М.В.

з участю секретаря судового засідання: Авдєєвої К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Печунка Віктор Омелянович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2025 року та на додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2025 року у складі судді Чепка В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Єгер Наталії Дмитрівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребування майна,-

встановив :

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Єгер Наталії Дмитрівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребування майна.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 протиправно набув у власність будинок та земельну ділянку, що знаходяться в АДРЕСА_1 , які були предметом іпотеки за договором іпотеки від 03.01.2023, укладеного між ОСОБА_2 (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець), яка є майновим поручителем щодо забезпечення виконання позичальниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зобов`язань з повернення позики, які випливають з Договору позики від 19.09.2019, укладеного між ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з іншої сторони та посвідченого 19.12.2019 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. за № 2275.

Позивачка вказує, що відповідачем не було дотримано належної процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, порушено п. 5.6 - 5.7 Договору Іпотеки, відповідно до яких у випадках, зазначених в п.п. 5.4 цього договору іпотеки, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та Позичальникам повідомлення, оформлене згідно до ст.35 ЗУ «Про іпотеку». Проте звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося без повідомлення позивача ОСОБА_1 , як Іпотекодавця, тобто повідомлення від відповідача ОСОБА_2 про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, у позасудовий спосіб.

Крім цього, у порушення п. 6.2 Договору Іпотеки Іпотекодержателем не надіслано Іпотекодавцю та Позичальникам письмову вимогу про усунення порушення.

У порушення п. 6.3 цього ж Договору, звернення стягнення на Предмет іпотеки відбулося без належної оцінки вартості майна, визначеної на момент такого набуття на підставі оцінки Предмета іпотеки суб?єктом оціночної діяльності. Про наведене свідчить те, що у Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта №404626830 від 20.11.2024 року, у графі «Документи, подані для державної реєстрації» зазначений тільки Договір Іпотеки, без будь-яких інших додаткових документів - повідомлення боржників та Іпотекодавця про усунення порушень, оцінки майна тощо.

Відтак, вважає наявними підстави для скасування рішення і запису приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Єгер Наталії Дмитрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67774859 від 26.05.2023 року, права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,1339 га, кадастровий номер 2124887402:01:002:0078, на якій розташований вищезазначений будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за цією ж адресою, а також витребування вказаного майна з незаконного володіння ОСОБА_2 .

За вказаних обставин, позивач ОСОБА_1 просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення і запис приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Єгер Наталії Дмитрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67774859 від 26.05.2023 року, права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,1339 га, кадастровий номер 2124887402:01:002:0078, на якій розташований вищезазначений будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за цією ж адресою;

- витребувати від незаконного заволодіння майном ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 нерухоме майно - будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1339 га, кадастровий номер 2124887402:01:002:0078, на якій розташований вищезазначений будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за цією ж адресою.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2025 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ігнатенка С.С. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, задоволено.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16761 (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят одну) гривню 00 копійок.

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Печунка В.О., просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлений позов, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявленого позову, не дав їм належної правової оцінки, та безпідставно відмовив у заявленому позові.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Печунка В.О., просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлений позов, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції було проігноровано той факт, що представником відповідача не було заявлено про намір подати відповідні докази, які підтверджують витрати понесені відповідачем на професійну правничу допомогу в суді і оплату послуг за професійну правничу допомогу, та не подано відповідної заяви до закінчення судового розгляду у справі, як це передбачено ч. 8 ст.141 ЦПК України та ст. 246 ЦПК України. Також, з матеріалів даної справи вбачається, що стороною відповідача, в жодному судовому засіданні, а також ні в будь-яких інших поданих заявах та клопотаннях, не робилася заява про відшкодування витрат на правову допомогу та необхідність подання доказів на підтвердження таких витрат. Стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 16 761 гривень є явно безпідставно завищеним, а з врахуванням того, що до закічення судових дебатів не було зроблено представником відповідача відповідну заяву, то у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід було відмовити.

У відзиві на апеляційні скарги представник відповідача Ігнатенко С.С. просить рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2025 року та додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 24 жовтня 2025 року залишити без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Печунка В.О. без задоволення, посилаючись на необґрунтованість апеляційних скарг. Окрім того вказує, що позивач очікує понести витрати на правову допомогу орієнтовний розмір яких становить 15 000,00 грн.

В судове засідання апелянт Боднар І.В., її представник ОСОБА_5 , а також приватний нотаріус Єгер Н.Д., треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не з`явилися. Про дату,час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Представник апелянта Печунка В.О. надіслав суду чергове клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що він перебував на лікуванні та на даний час проходить реабілітацію, а третя особа ОСОБА_3 після перенесеної хвороби не може з`явитися у судове засідання.

З приводу неявки учасників процесу та заявленого клопотання слід зазначити наступне.

Згідно з ч.3 п.п.10,11 ст.ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: розумність строків розгляду справи; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що апеляційне провадження у даній справі відкрито 13 листопада 2025 року, розгляд справи раніше уже відкладався за клопотанням апелянта (позивача) та її представника із значними проміжками між судовими засідіннями, апеляційний суд дійшов висновку, що процесуальна поведінка апелянта та його представника спрямована на затягування і перешкоджання розгляду справи, суперечить завданню цивільного судочинства і є зловживанням процесуальними правами, а тому відхиляє клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи, та вважає за можливий розгляд даної справи на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України у відсутності нез`явившихся вище вказаних осіб.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Ігнатенко С.С. просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення адвоката Ігнатенка С.С., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, суд вважає, що такі не підлягаєють задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову суд першої інстанції виходив з його безпідставності та недоведеності.

З даними висновками погоджується і колегія суддів, оскільки такі ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

У відповідності до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 19 грудня 2019 року між ОСОБА_2 (далі - Позикодавець, Іпотекодержатель, Позивач) та ОСОБА_3 (далі - Позичальник або Відповідач-1), ОСОБА_4 (далі - Позичальник або Відповідач-2) укладено договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Наталією Дмитрівною та зареєстрований в реєстрі за № 2275 (далі - Договір позики).

Згідно з пунктами 1 та 2 цього Договору, Позивач передав Відповідачам у власність грошові кошти у розмірі 8 077 514 гривень 67 копійок, що є еквівалентом за курсом Національного банку України на дату підписання цього Договору 345 000 доларів США (сума позики), а Відповідачі зобов`язалися повернути Позивачеві до 19.12.2024року суму позики, розмір якої розраховується як еквівалент 345 000 доларів США в гривнях згідно з курсом Національного банку України, що діятиме на день повернення.

Грошові кошти, які є предметом цього договору, передані позикодавцем позичальникам в момент підписання Договору, що підтверджується виданою позичальниками нотаріально посвідченою розпискою від 19.12.2019.

Відповідно до пункту 3 Договору позики Позичальники зобов`язуються повернути позику до 19.12.2024 року, а в разі вимоги позикодавця про дострокове повернення позики —у строк визначений відповідно до п. 7 даного Договору. Сума, що підлягає поверненню, визначається виходячи з її еквіваленту в доларах США за офіційним курсом НБУ на день здійснення платежу.

Згідно п. 7 Договору позики, Позичальник має право вимагати дострокове повернення позики в повному обсязі за умови письмового попередження Позичальників не менше ніж за 2 місяці до терміну дострокового повернення.

Скориставшись своїм правом визначеним п.3 Договору позики, враховуючи вимоги п.7 вказаного договору, відповідач 30.12.2022 через нотаріуса, передав третім особам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заяву - вимогу про дострокове повернення позики, яке має відбутись 03 березня 2023 року о 11 годині у приміщенні офісу приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Наталії Дмитрівни за адресою: м.Ужгород, вул.Ракоці, буд.10, офіс 3. Вказані вимоги надіслані відповідачам рекомендованими листами та були вручені адресатам 11.01.2023 особисто під підпис.

03 січня 2023 року, з метою забезпечення виконання зобов`язання за Договором позики між відповідачем ОСОБА_2 (Іпотекоержатель) та позивачем ОСОБА_1 (далі - Іпотекодавець) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Наталією Дмитрівною та зареєстрований в реєстрі за № 5.

Відповідно до п.1.2. Договору іпотеки, ОСОБА_1 передала, а позивач прийняв в іпотеку нерухоме майно (надалі - Предмет іпотеки), а саме: - житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який належить їй на праві власності на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.06.2008 року по справі 2п-3053/08, яке набуло законної сили 13.06.2008 року, та земельну ділянку площею 0,1339 га, з кадастровим номером 2124887402:01:002:0078, на якій розташований житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 079696, виданого 10.12.2009 року Холмківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області на підставі рішення 21 сесії 5 скликання Холмківської сільської ради від 10.04.2009 року.

Згідно з п. 1.3. Договору іпотеки, за взаємною згодою сторін, станом на дату укладання цього Договору заставна вартість Предмету іпотеки становить 12 616167,00 грн. Предмет іпотеки за цим Договором передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, у тому числі тими, що не можуть бути відокремлені від Предмету іпотеки без його пошкодження або зниження його вартості.

Відповідно до п. 2.1.7. Договору іпотеки, Іпотекодавець засвідчує, що в разі, коли в момент настання терміну виконання Позичальниками будь-якого зобов`язання, яке випливає з Договору позики, вказане зобов`язання виконано не буде, а також у разі виникнення інших підстав для звернення стягнення на Предмет іпотеки, передбачених цим Договором, Іпотекодержатель отримає право звернути стягнення на Предмет іпотеки, його реалізувати та одержати задоволення своїх вимог з вартості Предмету іпотеки на свій розсуд (з урахуванням умов цього Договору) переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця.

Відповідно до п. 3.1.5 Договору іпотеки Іпотекодержатель, зокрема, за умови невиконання Позичальниками зобов`язань за Договором Позики, може звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його, або вимагати від Позичальників дострокового виконання зобов`язань, що випливають з договору позики.

Пунктом 5.2. Договору іпотеки передбачено право Іпотекодержателя на звернення стягнення на Предмет іпотеки та його реалізацію у наступних випадках, зокрема, незалежно від настання строку виконання Позичальниками будь-яких зобов?язань за Договором позики - при виникненні підстав, вказаних у п. 3.1.5 цього Договору.

Звернення стягнення на Предмет іпотеки можливе шляхом: вчинення виконавчого напису нотаріусом; звернення до суду; позасудового задоволення вимог Іпотекодержателя (п. 5.3 Договору іпотеки).

Згідно пп. 5.3.3 Договору іпотеки, задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися на власний розсуд Іпотекодержателя шляхом: продажу Іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі купівлі-продажу у порядку, встановленому cт.38 Закону «Про іпотеку». Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється на підставі незалежної оцінки майна; прийняття Іпотекодержателем Предмета іпотеки у власність в рахунок виконання Основного зобов`язання відповідно до cт.37 Закону України «Про іпотеку».

Пунктом 5.4. Договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення здійснюється Іпотекодержателем, крім іншого, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальниками зобов?язань за договором позики.

Водночас згідно п. 6.3 цього ж Договору, звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладене в цьому розділі Договору, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду.

Пункт 6.4. Договору Іпотеки є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог Іпотекодержателя за своїми правовими наслідками та надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на Предмет іпотеки, на підставі цього Договору, зокрема, шляхом набуття права власності на Предмет іпотеки у порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому це застереження визначається Сторонами, як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке передбачає передачу Іпотекодержагелю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов?язання та є правовою підставою для державної реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є Предметом іпотеки. Іпотекодержатель набуває Предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки Предмета іпотеки суб?єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для його виконання сторонами.

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Стаття 572 ЦК України передбачає, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» передбачає право сторін іпотечного договору вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

У п.5.6.-5.7 Договору іпотеки передбачено, що у випадках, зазначених в п.п. 5.4. цього договору іпотеки Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та Позичальникам повідомлення, оформлене згідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку". У разі невиконання Іпотекодавцем та/або Позичальниками вимог, зазначених в повідомленні, Іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Крім цього, у п. 6.2 Договору Іпотеки передбачено, що у разі порушення Позичальниками умов договору Позики або умов цього Договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та Позичальникам письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов?язань, вимога про виконання у тридцятиденний строк порушеного зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. В зазначеній вимозі Іпотекодержатель також може вказати спосіб, в якому буде здійснено стягнення. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки.

За приписами ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Судом першої інстанції правильно встановлено та доведено матеріалами справи, що на виконання пунктів 5.6.-5.7 Договору іпотеки та вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», відповідач 31.03.2023 через нотаріуса, передав позивачу ОСОБА_6 та третім особам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимогу про усунення порушення за договором позики грошей від 19.12.2019 (повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя згідно договору іпотеки від 03.01.2023) з вимогою усунути порушення зобов`язань за договором позики від 19.12.2019, повернути суму позики в повному обсязі у тридцяти денний термін з моменту отримання даної вимоги, з дня наступного за днем отримання даної вимоги. Водночас відповідач попередив позивача та третіх осіб, що у разі невиконання (не усунення) порушених зобов?язань за договором позики від 19.12.2019 року щодо повернення позики в повному обсязі у тридцятиденний термін з дня наступного за днем отримання даної вимоги, згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та п. 5. Договору іпотеки від 03.01.2023 року ним, ОСОБА_2 , буде здійснено звернення стягнення на Предмет іпотеки на підставі застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, встановленого п. 6.4. цього Договору іпотеки, шляхом набуття Іпотекодержателем права власності на Предмет іпотеки.

Вказані вимоги про усунення порушень були надіслані позивачу та третім особам рекомендованими листами та були вручені адресатам 12.04.2023, що підтверджується матеріалами справи.

А саме, наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень із штрих-кодовими ідентифікаторами № 8801709391218, № 8801709391200 та № 8801709391226, а також листом AT «Укрпошта» №100010-637-23 від 19.05.2023 року підтверджується, що позивач та треті особи отримали надіслані їм вимоги про усунення порушення особисто 12 квітня 2023 року, а тому останнім днем наданої їм 30-денного строку для усунення порушень була дата 12 травня 2023 року включно.

Окрім того, позивач про факт їй вручення 12 квітня 2023 року вищевказаного поштового відправлення особисто розписалася у Книзі обліку поштових відправлень, поштових переказів, соціальної допомоги, що видаються листоношам для доставки адресатам села Концово, що підтверджується доданою копією витягу з цієї книги обліку поштових відправлень за квітень 2023.

Таким чином, що відповідачем ОСОБА_2 виконано умови 5.6.-5.7 Договору іпотеки, а також вимоги ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надіслання іпотекодавцю та боржнику письмової вимоги про усунення порушення.

Вказане спростовує посилання позивача на те, що вона не була повідомлена про намір позивача звернути стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними і не заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 5.9. Договору іпотеки звернення стягнення по застереженню про задоволення вимог Іпотекодержателя здійснюється відповідно до розділу 5 цього Договору іпотеки та відповідно до ст. 36 Закону України "Про іпотеку".

Частина восьма статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація права власності (спеціального майнового права) на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов`язанням:

за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність (набуття спеціального майнового права) іпотекодержателем);

за покупцем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі).

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості), яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності (спеціальне майнове право) іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають, серед інших, право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості.

Відповідно до ст. 27 вказаного Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі , зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Оскільки надіслані позивачу ОСОБА_6 та третім особам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимоги про усунення порушення за договором позики грошей від 19.12.2019 (повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя згідно договору іпотеки від 03.01.2023) виконані у встановлений строк не були, сума позики залишилася неповернутою, відповідач відповідно до пунктів 5.3.3, 6.4. Договору іпотеки, ст. 37 Закону України «Про іпотеку», України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реалізував своє право та 24 травня 2023 року зареєстрував у Державному реєстрі речових прав право власності на Предмет іпотеки, а саме: на житловий будинок та земельну і ділянку з кадастровим номером 2124887402:01:002:0078, які знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав від 26.05.2023 року за індексними номерами 333733289 та 333732246.

Згідно з ч. 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність або спеціальне майнове право на нього за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

У пункті 6.4. Договору Іпотеки передбачено, що Іпотекодержатель набуває Предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки Предмета іпотеки суб?єктом оціночної діяльності.

Матеріалами справи доведено, що представником відповідача ОСОБА_2 долучено до відзиву на позовну заяву висновки про вартість об`єктів оцінки від 08 травня 2023 року, згідно якого станом на вказану дату ринкова вартість переданого в іпотеку житлового будинку становить 6 975 134,17 грн., а земельної ділянки – 344 533,00 грн., які підтверджують, що проведення оцінки предмету іпотеки передувало державній реєстрації права власності на майно за відповідачем. (дата державної реєстрації – 24 травня 2023 року). Наявними у матеріалах справи витягами з Державного реєстру речових прав від 26.05.2023 року за № 333732246 та за № 333732246 (розділ «Ціна нерухомого майна») підтверджується, що саме за ринковою вартістю, визначеною у висновку про вартість об`єктів оцінки від 08 травня 2023 року, відповідач ОСОБА_2 набув у власність Предмет іпотеки.

З врахуванням наведеного безпідставними є доводи апеляційної скарги стосовно відсутності на дату звернення стягнення на предмет іпотеки експертної оцінки вартості відповідного об`єкту нерухомого майна.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що приватним нотаріусом Єгер Н. Д. правомірно прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1339 га, кадастровий номер 2124887402:01:002:0078, на якій розташований зазначений будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за відповідачем ОСОБА_2 .

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у заявленому позові.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Щодо додаткового рішення суду від 24 жовтня 2025 року.

Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ігнатенка С.С., про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, задоволено.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16761 (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят одну) гривню 00 копійок.

Задовольняючи подану заяву суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведності витрат на професійну правничу допомогу у вказаній сумі.

З таким висновками суду погоджується колегія суддів, з врахуванням наступного.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Єгер Наталії Дмитрівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання протиправним, скасування рішення і запису про реєстрацію права власності і витребування майна.

При ухваленні судового рішення у справі №308/5361 від 01.10.2025 року судом не було вирішено питання про витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати;

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Статтею 30 Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.

Згідно з правилами п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Матеріалами справи встановлено, що 04 грудня 2023 року Адвокатське об`єднання «Греца і Партнери», в особі керуючого партнера - Греци Ярослава Васильовича, що діє на підставі Статуту (надалі — Об`єднання або Виконавець), з однієї сторони, та ОСОБА_2 (надалі - Клієнт), з іншої сторони, уклали цей договір про надання правничої допомоги, відповідно до якого виконавець зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним Договором, а Клієнт зобов`язується прийняти (отримати) та оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного Договору.

Згідно з п. 5.1 договору за послуги згідно з цим Договору Клієнт сплачує Виконавцю гонорар в наступних розмірах: 1800 грн за одну годину роботи старшого партнера Об`єднання; 1500 грн за одну годину роботи партнера Об`єднання; 1200 грн за одну годину роботи адвоката Об`єднання; 1000 грн за одну годину роботи помічника адвоката Об`єднання. Пунктом 5.3. та 5.4 договору передбачено, що надані послуги оформляються актами виконаних робіт, що готуються Виконавцем або щомісячно протягом дії цього договору, або по факту виконання конкретного замовлення (послуги) чи участі в конкретній судовій справі. Такі акти Клієнт негайно зобов`язаний підписувати, та направляти на адресу Виконавця. Послуги вважаються прийнятими клієнтом без зауважень та у повному обсязі у разі надання (надіслання) клієнту підписаного виконавцем акту наданих послуг, якщо клієнт не надав письмових обґрунтованих заперечень про факт, обсяг та якість наданих послуг протягом 3 робочих днів з моменту отримання відповідного акту.

Згідно з детальним описом робіт (послуг), адвокат надав такі послуги та поніс витрати:

-складання і подання через підсистему "Електронний суд" заяви про ознайомлення із матеріалами справи №308/5361/25 в електронному вигляді;

-аналіз позовної заяви ОСОБА_1 у справі № 308/5361/25, а також складання і подання до суду через підсистему "Електронний суд" відзиву на цю позовну заяву;

- поштові витрати: Надіслання копію відзиву на позов з додатками учасникам справи №308/5361/25;

- складання і подання до суду через підсистему "Електронний суд" заяви про проведення підготовчого засідання, призначеного на 13.06.2025 року у справі №308/5361/25, без участі відповідача;

- представництво інтересів у суді;

- отримання нарочно примірника судового рішення у справі № 308/5361/25.

- підготовка проекту заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи №308/5361/25 в суді першої інстанції.

Згідно з детальним описом робіт (послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги загальна їх вартість складає 16761 грн. 00 коп.

До поданої заяви додано рахунки, акти виконаних робіт та квитанції до платіжних інструкцій на переказ готівки.

Так, згідно з згідно квитанціями до платіжних інструкцій на переказ готівки № 1873з7 від 19.06.2025 та 1873з3 від 02.10.2025 ОСОБА_2 оплатив адвокатські послуги на суму 12486 грн та 4275 грн відповідно.

Судом першої інстанції правильно встановлено та доведено матеріалами справи, що представником відповідача Травницького С.Т. підтверджено належними й допустимими доказами витрати на професійну правничу допомогу, а розмір витрат є співмірним зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, зазначеними у відповідному звіті. Витрати безпосередньо пов`язані з розглядом даної справи.

Позивач з клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не зверталася, а тому суд, з врахуванням відмови позивачу у задоволенні заявленого позову, обгрунтовано стягнув з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16761 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо неможливості подання позивачем до суду першої інстанції письмового клопотання про зменшення заявлених витрат на правничу допомогу через те, що ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції здійснювалося без виклику сторін є безпідставними, оскільки заява відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судом першої інстанції судових витрат була завчасно надіслана цінним листом з описом вкладення на поштову адресу позивача, яку остання зазначила у позовній заяві та зазначає у своїй апеляційній скарзі (дата надіслання заяви – 02.10.2025, дата ухвалення додаткового рішення – 24.10.2025), а тому позивач мала процесуальну можливість здійснити свої права щодо зменшення заявлених витрат на правничу допомогу.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги, що відповідач ОСОБА_2 не заявив суду до закінчення судових дебатів у справі про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, а також не подав із першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на правничу допомогу, оскільки такі спростовуються змістом другого абзацу на сторінці 7 відзиву на позовну заяву від 30.05.2025 року, де відповідачем письмово заявлено: «докази розміру витрат на професійну правничу допомогу будуть подані у строки визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України (докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву)», а також у цьому відзиві відповідач повідомив: «у зв`язку із розглядом даної справи Відповідач-1 очікує понести судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 20 000,00 грн в суді першої інстанції, 10 000,00 грн в суді апеляційної інстанції та 10 000,00 грн. в суді касаційної інстанції».

Враховуючи, що ЦПК України не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про намір подати докази понесення судових витрат, то зазначення відповідачем у відзиві на позовну заяву про те, що докази понесення судових витрат будуть надані у строки, що визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, і є заявою відповідача, про яку йдеться у частині 8 статті 141 ЦПК України.

Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2025 року у справі № 914/1493/24, від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 20.01.2025 у справі № 907/16/23.

Додаткове рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а судових рішень суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Печунка Віктор Омелянович, залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2025 року та додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Головуючий :

Судді: