Суд: Ізяславський районний суд Хмельницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 08 жовтня 2026 р.
Справа: №675/1873/25
Суддя: Пашкевич Р. В.
Справа № 675/1873/25
Провадження № 2/675/210/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"09" жовтня 2026 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді - Пашкевича Р. В., за участю: секретаря судового засідання – Гедзенюк В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду в м.Ізяслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя, який в подальшому нею уточнений, та в обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 16.10.2005 перебувала з ОСОБА_2 у шлюбі, від якого в них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В період шлюбу, за спільні кошти, подружжя придбало: транспортний засіб - автомобіль марки «VOLKSWAGEN», моделі «TOURAN», рік випуску – 2006, дата державної реєстрації 19.02.2022, ринкова вартість автомобіля, з урахуванням його технічного стану на дату проведення експертизи, складає 207 112,49 грн, який зареєстрований за відповідачем.
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17.05.2024, яке набрало законної сили 18.06.2024, шлюб між сторонами розірвано. Згоди щодо поділу спільного нажитого майна подружжя мирним шляхом не досягли. Шлюбний договір між сторонами не укладався.
З врахуванням зазначеного, в порядку поділу майна подружжя, просила суд стягнути з відповідача грошову компенсацію за 1/2 частки вартості автомобіля, в сумі 103 556,00 грн.
Ухвалою судді від 14.11.2025 прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі. Запропоновано сторонам по справі подати відзив та відповідь на відзив. Також, роз`яснено порядок пред`явлення зустрічного позову по справі.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 08.04.2026 призначено по справі судову оціночну автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, та зупинено провадження в справі.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26.05.2026, у зв`язку з надходженням клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення дослідження, поновлено провадження у даній цивільній справі.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02.06.2026 розглянуто клопотання експерта та на час проведення експертизи призначеної на підставі ухвали Ізяславського районного суду Хмельницької області від 08.04.2026, провадження у справі зупинено.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01.07.2026, у зв`язку з надходженням висновку виконаної автотоварознавчої експертизи, поновлено провадження у цивільній справі.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29.07.2026, прийнято до розгляду заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10.09.2026 закрито підготовче провадження за вказаним позовом та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Горщар Б. А. в судове засіданні не з`явилися, хоча про час та день розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
Представник відповідача – адвокат Мукомел Л. А. звернулася до суду із заявою про розгляд справи у її та відповідача відсутності, щодо задоволення позовних вимог заперечень не мають.
Дослідивши надані докази, з`ясувавши позицію сторін по справі та їх представників, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення із наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 16.10.2005 відділом РАЦС Славутського міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 252.
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня 2024 року, вказаний шлюб було розірвано. Рішення суду набрало законної сили 18.06.2024.
Від даного шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 26.02.2007 року та серії НОМЕР_2 від 08.12.2010 року, відповідно.
В період шлюбу подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали транспортний засіб – автомобіль марки «VOLKSWAGEN», моделі «TOURAN», рік випуску – 2006, номер кузова НОМЕР_3 , державний реєстраційний номерний знак: НОМЕР_4 , дата державної реєстрації 19.02.2022, який був зареєстрований на ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 411/26-26 від 18.06.2026, ринкова вартість автомобіля марки «VOLKSWAGEN», моделі «TOURAN», рік випуску – 2006, номер кузова НОМЕР_3 , державний реєстраційний номерний знак: НОМЕР_4 , зареєстрований за ОСОБА_2 , з урахуванням його технічного стану на дату проведення експертизи, складає 207 112,49 грн.
Положеннями ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18).
Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Як передбачено ч. 4 ст. 65 СК України договори купівлі-продажу створюють обов`язки для обох з подружжя і після розлучення.
За ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою відповідно до ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що: «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».
Згідно із ч. 1 ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього Кодексу.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, про спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до п.п. 57-63 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року по справі № 752/18272/18 тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (ст. 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (ст. 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18 (провадження № 61-5919сво22) вказано, що «спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна». Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється (див. постанову Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц (провадження № 61-42813св18)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) вказано, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)).
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання. Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року справі №522/1528/15-ц (пункт 82)).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що приписи ч. ч. 4 та 5 ст. 71 СК України і ст. 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі ст. 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.
Як роз`яснено у постанові Верховного Суду у справі № 299/2587/15, за системним тлумаченням ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 522/17831/20 вказано, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.
Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.
Суд приймає до уваги, що, відповідно до припису ч. 2 ст. 183 ЦК України, вказаний автомобіль належать їм на праві спільної сумісної власності, оскільки набутий ними за час шлюбу, є неподільною річчю, позивач бажає поділити таке майно шляхом стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки вказаного автомобіля.
Виходячи із положень ч. 1 ст. 71 СК України, враховуючи ту обставину, що спірний автомобіль перебуває у володінні і користуванні ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 не бажає залишати за собою цей транспортний засіб, суд приходить до переконання про задоволення позову та поділ майна подружжя у спосіб, запропонований ОСОБА_1 , шляхом виділення у приватну власність ОСОБА_2 транспортного засобу автомобіля марки «VOLKSWAGEN», моделі «TOURAN», рік випуску – 2006, номер кузова НОМЕР_3 , державний реєстраційний номерний знак: НОМЕР_4 , а ОСОБА_1 сплату компенсації вартості частки автомобіля ОСОБА_2 .
Отже, підлягає припиненню право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на автомобіль марки «VOLKSWAGEN TOURAN» (2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , дата державної реєстрації 19.02.2022 р.). Зазначений транспортний засіб, ринкова вартість якого згідно з висновком експерта становить 207 112,49 грн, підлягає поділу шляхом виділення його в особисту приватну власність ОСОБА_2 . Водночас із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню грошова компенсація замість її 1/2 частки у майні в розмірі 103 553,00 грн відповідно до заявлених позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання даної позовної заяви позивач виходячи з ціни первісного позову сплатила судовий збір у розмірі 1262,40 грн, що підтверджується квитанцією АТ «ТАСКОМБАНК» №4325-3537-9895-1309 від 11 листопада 2025 року.
Водночас під час розгляду справи позивачем було зменшено розмір позовних вимог до ціни позову 103 556,00 грн.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2025 становив 3028,00 грн. Таким чином, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою повинна становити мінімум 1211,20 грн, що відповідає ціні позову після зменшення позовних вимог.
Відтак судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 1211 грн 20 коп.
При цьому суд роз`яснює, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сума судового збору, внесена в більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 60, 61 ,63, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 319, 364, 368, 372 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 263-265, 267, 268, 273, 354 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд -
У Х В А Л И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , в порядку поділу майна подружжя, грошову компенсацію за 1/2 частки вартості автомобіля, марки «VOLKSWAGEN», моделі «TOURAN», рік випуску – 2006, номер кузова НОМЕР_3 , державний реєстраційний номерний знак: НОМЕР_4 , в сумі – 103 556 (сто три тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2026 року.
Суддя Р. В. Пашкевич
Оригінал: reyestr.court.gov.ua