Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №464/3999/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3999/26

пр.№ 2/464/4001/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.10.2026 Сихівський районний суд м.Львова в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.

секретаря судових засідань Лазар Д.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання на підставі наявних у суду матеріалів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

в с т а н о в и в :

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором № 126591404 від 17.01.2025 в розмірі 26078 грн 90 коп. та понесених судових витрат.

Обґрунтовує позов тим, що 17.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою укладено кредитний договір, за цим договором первісний позикодавець передає відповідачці грошові кошти шляхом перерахування на картковий рахунок відповідачки, а остання зобов`язується повернути позичені кошти у строк, а також сплатити відсотки.

В подальшому 15.04.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон плюс» укладений договір факторингу № МВ-ТП/31, відповідно до умов якого до ТзОВ «Таліон плюс» перейшли права грошової вимоги до боржника за вказаним кредитним договором.

31.03.2026 між ТзОВ «Таліон плюс» та позивачем укладений договір факторингу № 31/0326-02, відповідно до умов якого до ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли права грошової вимоги до боржника за вказаним кредитним договором. Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 31.03.2026 до Договору факторингу позивач набув право вимоги до відповідачки в сумі 26078,90 грн, з яких: 7349,75 грн – заборгованість за основним боргом, 15054,27 грн – заборгованість за відсотками, 3674,88 - неустойка. Оскільки відповідачка свої зобов`язання за вказаним договором не виконала, тому просить позов задовольнити та стягнути вказану суму боргу та відшкодувати судові витрати.

Матеріали позову надійшли до суду через систему «Електронний суд» 03.06.2026, протоколом автоматизованого розподілу визначено суддю Жилу С.В.

Ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 30.06.2026 матеріали позову передані для розгляду за підсудністю до Миколаївського районного суду Львівської області.

Ухвалою судді Миколаївського районного суду Львівської області від 13.08.2026 матеріали позову передані для розгляду за підсудністю до Сихівського районного суду м.Львова.

Матеріали позову надійшли до Сихівського районного суду м.Львова 04.09.2026, протоколом автоматизованого розподілу визначено суддю Горбань О.Ю.

Ухвалою від 07.09.2026 позов прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У наданий відповідачці 15 денний строк з дня вручення ухвали остання правом на подання відзиву не скористалась. Будь-яких заяв від відповідачки до суду не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити її правову позицію щодо предмета спору. Зважаючи на те, що відповідачка належним чином повідомлена про розгляд справи і незалежно від того чи отримав вона адресовану їй кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо відповідачки дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Установлено, що 17.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою укладено договір кредитної лінії №126591404, за цим договором первісний позикодавець передає відповідачці грошові кошти в розмірі 7350 грн шляхом перерахування на картковий рахунок відповідачки, а остання зобов`язується повернути позичені кошти у строк, а також сплатити відсотки. Цей договір підписаний в електронній формі у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання відповідачкою електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора, 9868, CFRD.

При цьому, суд зважує на приписи п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», згідно яких електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У вказаному кредитному договорі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою ОСОБА_1 погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним, відповідає презумпції правомірності правочину, у зв`язку з чим він у силу положень ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання.

Фінансова установа свої зобов`язання за договором кредиту виконала в повному обсязі, надавши відповідачці кредит в розмірі, встановленому договором і відповідачці на її картковий рахунок 17.01.2025 надійшли кошти в розмірі 7350 грн, що підтверджується довідкою первісного позичальника, платіжним дорученням (а.с.20, 21) Отже, факт виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» своїх зобов`язань по наданню відповідачці обумовленої кредитним договором суми фінансових ресурсів у загальній сумі 7350 грн та порушення відповідачкою умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів підтверджується також і розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

З огляду на зазначене судом встановлено, що відповідачкою підписано кредитний договір, отримано кредитні кошти у визначеному договором розмірі, що є підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.

Суд звертає увагу, що у кредитному договорі прописані усі істотні умови договору, відповідачка належним чином ознайомлена з такими умовами.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Також, згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник (у даному випадку - відповідач) вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Відповідно до ч. 1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 статті ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Встановлено, 15.04.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон плюс» укладений договір факторингу № МВ-ТП/31, відповідно до умов якого до ТзОВ «Таліон плюс» перейшли права грошової вимоги до боржника за вказаним кредитним договором.

31.03.2026 між ТзОВ «Таліон плюс» та позивачем укладений договір факторингу № 31/0326-02, відповідно до умов якого до ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли права грошової вимоги до боржника за вказаним кредитним договором.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 31.03.2026 до Договору факторингу позивач набув право вимоги до відповідачки в сумі 26078,90 грн, з яких: 7349,75 грн – заборгованість за основним боргом, 15054,27 грн – заборгованість за відсотками, 3674,88 - неустойка.

Відповідачкою не надано суду жодних розрахунків, котрі б спростовували правильність розрахунків заборгованості по тілу кредиту та по відсотках, долучених до матеріалів справи позивачем.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, відповідачкою підписано з первісним кредитодавцем кредитний договір, отримано від первісного кредитодавця кредитні кошти у визначеному договором розміром. Суд звертає увагу, що у договорі прописані усі істотні умови договору, відповідачка належним чином ознайомлена з такими умовами, підписала такі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Вирішуючи дану справу, суд переконаний, що позивачем доведено належними, достатніми й достовірними доказами перерахування первісним кредитором позичальнику обумовленої кредитним договором суми фінансових ресурсів, також доведено про порушення з боку відповідачки умов кредитного договору і не повернення тіла кредиту з нарахованими процентами.

Також позивач просить стягнути на його користь з відповідача неустойку в розмірі 3674,88 грн, які задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова ВП ВС від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), постанова ВП ВС від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78) та постанова ВП ВС від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі №362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Тому суд застосовує положення з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, з якого вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на те, що з 24.02.2022 і дотепер на всій території України запроваджено воєнний стан, вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки не ґрунтується на законі, тому не підлягає задоволенню судом.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачка порушила умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути заборгованість в розмірі 22404,02 грн, у позовній вимозі щодо стягнення неустойки слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.141, 142 ЦПК України, задовольняючи позовні вимоги частково (85,9%) з відповідачки в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2287 грн (2662,40 грн х 85,9% :100%).

На підставі статей 525, 526, 527, 530, 610, 634, 639, 1048, 1054 ЦК України, керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 247, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №126591404 від 17.01.2025 в загальному розмірі 22 404 (двадцять дві тисячі чотириста чотири) грн 02 коп., з яких тіло кредиту – 7349 грн 75 коп., проценти – 15054 грн 27 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати в розмірі 2287 грн.

В решті позовних вимог про стягнення неустойки – відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: Київська область, м.Бровари, вул.Лісова, 2, ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Олена ГОРБАНЬ