Вирок від 20 жовтня 2026 р. у справі №439/2383/26 — Бродівський районний суд Львівської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/2383/26

Провадження № 1-кп/439/291/26

21 жовтня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження - №12026141160000176, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 серпня 2026 року

про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків Харківської області, українець, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , із середньою спеціальною освітою, неодружений, раніше несудимий, майстер 1 рухомої майстерні безпілотних авіаційних комплексів взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем 2 ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 , солдат військової служби за призовом під час мобілізації,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

встановив:

ОСОБА_3 таємно викрав чуже майно (вчинив крадіжку), повторно та в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.4 ст.185 КК України.

Злочин вчинено за таких обставин.

13.07.2026, близько 15 год. 40 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , отримав від свого знайомого ОСОБА_5 належну йому банківську картку N? НОМЕР_2 , відкриту в АТ «ПУМБ», 3 проханням зняти з неї грошові кошти в сумі 10 000 грн. та передати їх ОСОБА_5 . Цього ж дня, солдат ОСОБА_3 після виконання прохання ОСОБА_5 та зняття домовлених грошових коштів, не повернув ОСОБА_5 його банківської картки N? НОМЕР_2 , відкритої в АТ «ПУМБ». Та у подальшому, 13.07.2026, о 15 год. 47 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаному місці, скориставшись тим, що ОСОБА_5 не спостерігав за його діями, умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, таємно зняв для себе з банківського рахунку N? НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ПУМБ», належному ОСОБА_5 , у банківському терміналі АТ КБ «Приватбанк», грошові кошти у сумі 10 000 грн., та залишаючись у вказаному місці, 13.07.2026 о 15 год. 49 хв., реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, зняв із зазначеного вище банківського рахунку ще грошові кошти у сумі 10 000 грн., після чого розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду.

Крім цього, 28.07.2026, о 15 год. 52 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи у м. Броди Золочівського району Львівської області, достовірно знаючи про наявність у нього банківської картки N? НОМЕР_2 , відкритої в АТ «ПУМЬ», яка належить ОСОБА_5 , та знаючи про наявність на відповідному банківському рахунку грошових коштів, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, повторно, таємно зняв для себе з вказаного банківського рахунку у банківському терміналі АТ КБ «Приватбанк», розташованому за адресою: Львівська область, Золочівський район, м. Броди, вул. Золота, 2, грошові кошти в сумі 20 000 грн., після чого розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду. У результаті своїх умисних протиправних дій ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 40 000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у вчиненні злочину визнав повністю та пояснив, що 13.07.2026 його співслужбовець ОСОБА_5 попросив його зняти грошові кошти у банкоматі, для чого надав йому банківську карту та повідомив ПІН до неї. Кошти у сумі орієнтовано 20 тисяч гривень, він зняв, однак, ні кошти, ні карту в цей день він не повернув. Пізніше, через кілька днів, він ще зняв кошти в сумі 20 тисяч гривень. Банківську карту він потерпілому повернув, однак кошти – ні. Кошти в сумі 40 тисячі гривень були повернуті потерпілому вже після того, як він звернувся у поліцію. Про вчинене шкодує.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 13.07.2026 він передав ОСОБА_3 банківську карту та ПІН код до неї, та попросив його зняти кошти, які ОСОБА_3 мав передати йому – ОСОБА_5 . Однак, в той день ОСОБА_3 ні коштів, ні карти йому не повернув. Пізніше ОСОБА_3 повернув йому банківську карту, однак, при перевірці балансу рахунку коштів на рахунку не було. Після того, як потерпілий звернувся у поліцію, ОСОБА_3 повернув йому кошти у повному розмірі. Претензій до ОСОБА_3 він не має. Просить суд його суворо не карати.

Згідно із положенням ч. 3 ст. 349 КПК України, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються. Проти цього учасники судового провадження будь-яких заперечень не висловили. При цьому судом з?ясовано в учасників судового провадження, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, а також у добровільності їхньої позиції. Судом роз?яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжу) повторно, в умовах воєнного стану.

При визначенні виду і розміру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом?якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_3 свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

Вказані обставини визнаються судом як такі, що пом`якшують покарання обвинуваченого.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, немає.

При визначенні виду і розміру покарання обвинуваченому за вчинене кримінальне правопорушення, суд, беручи до уваги обставини, що пом?якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, враховуючи особу обвинуваченого, посередню характеристику з місця служби, добровільне відшкодування потерпілому шкоди, заподіяної злочином, суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі.

Однак, враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченого, його посткримінальну поведінку, а саме: добровільне відшкодування потерпілому шкоди, заподіяної злочином, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_3 можливе без відбування покарання, шляхом звільнення його від відбування покарання з випробуванням згідно із ст. 75 КК України.

Таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень у майбутньому як ним, так і іншими особами.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ч. 1, 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 виконання наступних обов`язків:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч.4 ст.76 КК України нагляд за ОСОБА_3 у період іспитового строку покласти на командира військової частини за місцем проходження ОСОБА_3 військової служби, а у випадку звільнення ОСОБА_3 із військової служби - на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання ОСОБА_3 .

Речові докази, а саме: цифровий носій DVD-R, на якому зберігаються 42 фото - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Бродівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1