Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №299/3668/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3668/26

Номер провадження 2/299/1793/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Онисько С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Лапчак І.Я., звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності в цілому на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач, як спадкоємець за законом першої черги спадщину після смерті матері прийняв, однак приватним нотаріусаом Берегівського районного нотаріального округу йому відмовлено в оформленні спадщини, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документа на спадкове майно.

Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, однак представник позивача подав до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи належним чином, у судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву, згідно якої вимоги позивача визнає, заперечень проти позовних вимог не має та просить суд розглянути справу у її відсутність.

Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов`язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4 . Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 видане 21.02.2011 року Виконавчим комітетом Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, актовий запис №7.

Батько позивача ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Витягом з ДРАЦС громадян про державну реєстрацію смерті №00059352207 від 27.06.2026.

Померла мати позивача ОСОБА_4 , залишила заповіт, посвідчений 17.08.2009 року секретарем виконкому Теківської сільської ради. Згідно заповіту, все майно належне їй на момент смерті заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є її внучкою та відповідачем по справі. Разом з цим, відповідач не оформляла спадщину в нотаріальному порядку.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч 1. Ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За приписами ч. 1 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки відповідач, як спадкоємець за заповітом спадщину не прийняла, спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_4 здійснюється за законом.

Єдиним спадкоємцем за законом першої черги є позивач, як син спадкодавця.

Інших спадкоємців по закону немає. Син померлої, ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Витягом з ДРАЦС громадян про державну реєстрацію смерті №00059352597 від 27.06.2026. При житті, ОСОБА_7 відмовився від належної йому частки у спадковому майні матері, про що ним була подана відповідна заява від 17.08.2011 року, посвідчена секретарем Теківської сільської ради.

Родинні відносини між позивачем та померлою підтверджуються свідоцтвом про народження позивача НОМЕР_2 виданого 20.05.1959 року Теківською сільською радою Виноградівського району Закарпатської області.

Після смерті спадкодавця — ОСОБА_4 , відкрилася спадщина на належне їй майно. Спадщина складається з: житлового будинку АДРЕСА_1 , згідно рішення Виноградівського районного суду від 07.11.2008 року у справі №2-13677/2008.

Право власності на будинок зареєстровано Виноградівським БТІ, Витяг №2123065 від 10.12.2008 року, номер запису 221 в книзі 1.

Згідно Довідки Королівської селищної ради №74 від 28.07.2025, померла ОСОБА_4 на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно Довідки Королівської селищної ради №75 від 28.07.2025, на день смерті ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані та проживали: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Позивач прийняв спадщину. На момент смерті матері він не був зареєстрований, але проживав з померлою в її будинку.

Відповідач на спадкове майно не претендує, про що подала до суду відповідну заяву.

Згідно положень ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

В зв`язку з необхідністю прийняття спадщини, що залишилася після смерті спадкодавця, позивач звернувся до приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу, де йому було надано лист — відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, виданих на ім`я спадкодавця.

Разом з тим оригінал правовстановлюючих документів втрачено.

Таким чином позивач не має можливості оформити спадщину через нотаріальну контору із-за відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до п. 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Технічну інвентаризацію спадково майна проведено.

Згідно відомостей Технічного паспорту, виданого 25.07.2025, сертифікованим інженером ФОП ОСОБА_9 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами а житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальна площа будинку складає 66,6 м.кв., житлова - 37,1 м.кв.

Відповідно до довідки, виданої сертифікованим інженером ФОП ОСОБА_9 , інвентаризаційна вартість будинку складає 257399 гривень.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК). Разом з тим, у разі відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, або відсутності державної реєстрації права власності необхідно з`ясувати причини відсутності правовстановлюючих документів, державної реєстрації права власності або документів на забудову. У разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до правової позиції, висловленої ВССУ у своєму листі № 24- 753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Відповідно до правової позиції, висловленої ВССУ у своєму листі № 24- 753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч. 1). Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4).

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 18, 81, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 5, 16, 328, 392, 1216, 1220, 1223, 1261, 1268, 1270, 1273, 1274 ЦК України, Постанови ПВС України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

Визнати за ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності в цілому на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальна площа 66,6 м.кв., житлова - 37,1 м.кв.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.10.2026.

ГоловуючийЛевко Т. Ю.