Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №522/2581/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/624/26

Справа № 522/2581/22

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.

за участю секретаря судового засідання – Губаря Д.В.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

треті особи - ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Стейдж Девелопмент»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 19 червня 2024 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Стейдж Девелопмент», про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Стейдж Девелопмент» про стягнення грошових коштів у розмірі 141 590,00 грн, що еквівалентно 5 000 доларів США.

Позов обґрунтований тим, що 07.04.2021 року між ОСОБА_3 , яка діяла від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності № 238, 239 посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мазаратій І.В. 01.03.2021 року, та ОСОБА_1 укладено Попередній договорів, за умовами якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується купити об`єкт нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , загальною площею 208,8 кв.м та житловою площею 82,9 кв.м.

Відповідно до умов Попереднього договору від 07.04.2021 року вартість об`єкта узгоджена в сумі 3027150 (три мільйони двадцять сім тисяч сто п`ятдесят) гривень 00 копійок, що еквівалентно 108500 (сто вісім тисяч п`ятсот) доларів США. В рахунок оплати об`єкта на момент підписання Договору ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 отримала аванс в розмірі 139500 (сто тридцять дев`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, що еквівалентно 5000 (п`ять тисяч) доларів США.

За умовами Договору, Основний договір купівлі-продажу об`єкта має бути укладений в термін до «23» квітня 2021 року.

Пунктом 8 Договору передбачена відповідальність Продавця за порушення умов Договору. Так, у разі якщо Продавець відмовиться від укладення Основного договору або вчинить дії, через які укладення Основного договору у встановлений строк стане неможливим, за першою вимогою Покупця, в день отримання такої вимоги, Продавець оплачує штраф, в розмірі, який відповідає розміру авансу, переданого Покупцем в рахунок оплати об`єкта та повертає Покупцю аванс, отриманий Продавцем.

Однак, після настання терміну укладення Основного договору купівлі-продажу представник Продавця не з`явився до нотаріуса для укладення договору. Після того як Позивач звернувся безпосередньо до Відповідача як власника об`єкта та пред`явив йому Договір Відповідач відмовився від укладення Основного договору, мотивувавши тим, що не мав наміру продавати об`єкт.

Оскільки Відповідач не виконав зобов`язання щодо укладення Основного договору купівлі-продажу Об`єкта та не повернув Позивачу аванс, який Позивач передав на виконання Договору, Позивач вимушений звернутися до суду за захистом порушених прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 19 червня 2024 року ухвалено у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Стейдж Девелопмент», про стягнення коштів - відмовлено.

Суд першої інстанції керувався тим, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, а право на заміну неналежного відповідача на належного належить виключно позивачу, що останнім зроблено не було.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.06.2024 року у справі № 522/2581/22 та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Стейдж Девелопмент», про стягнення коштів - задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 141590,00 грн (сто сорок одна тисяча п`ятсот дев`яносто гривень нуль копійок), що еквівалентно 5000 (п`ять тисяч) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що з попереднього договору незрозуміло від імені кого діяла ОСОБА_3 як продавець об`єкту, а тому, не вбачається, що при укладанні попереднього договору від 07.04.2021 року ОСОБА_3 діяла саме від імені ОСОБА_2 , отже, судом невірно оцінено докази та прийнято неправильне рішення стосовно того, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі, а тому, позов не підлягає задоволенню.

Скаржник зазначає, що за змістом довіреності № 238, 239 посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мазаратій І.В. 01.03.2021 року, що діяла до 01.03.2024 року, громадянин Грецької Республіки, ОСОБА_2 , уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси, зокрема: з питань керування та розпорядження усім своїм майном, у чому б воно не полягало і де б воно не знаходилося, а саме: купувати, продавати тощо. На час укладення попереднього договору, довіреність відповідача на ОСОБА_3 була чинною, ОСОБА_3 володіла достатнім обсягом повноважень, щоб розпоряджатися належним відповідачу майном та отримувати кошти на його користь.

Також, стверджує, що за загальним правилом та, керуючись презумпцією правомірності довіреності як правочину, ОСОБА_3 мала передати довірителю все одержане у зв`язку із виконанням його доручення та представництвом його інтересів у даному попередньому договорі. Судом першої інстанції не встановлювалось чи було ОСОБА_3 повернуто передані апелянтом в рахунок виконання майбутнього зобов`язання кошти, а тому висновок щодо неналежності відповідача є необґрунтованим.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Від скаржника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, вимоги та обставини, викладені в апеляційній скарзі підтримує, просить її задовольнити в повному обсязі.

Судові повістки надіслані Папаніколау Ніколаосу, ТОВ «Стейдж Девелопмент» повернулася на адресу суду без вручення адресату з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Тому, з огляду на положення п.4 ч.6 ст. 272 ЦПК України особи вважається такими, що отримали цю поштову кореспонденцію, а відтак і повідомлені про розгляд справи.

Судова повістка-повідомлення, надіслана ОСОБА_3 повернулась з відміткою про вручення, що підтверджується повідомленням про вручення № R068119460550 та розпискою.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

07.04.2021 року між ОСОБА_3 (Продавцем) та ОСОБА_1 (Покупцем) укладено Попередній договорів, за умовами якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується купити об`єкт нерухомості «Об`єкт», а саме квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 . Договір було укладено в агентстві нерухомості, до якого звернувся представник Продавця - ТОВ «СТЕЙДЖ ДЕВЕЛОПМЕНТ».

Згідно п. 2. Договору продавець розпоряджається «Об`єктом» на підставі довіреності від 01.03.2021 року.

Відповідно до умов Попереднього договору (п.4.) від 07.04.2021 року (далі - Договір) вартість об`єкта узгоджена в сумі 3 027 150 (три мільйони двадцять сім тисяч сто п`ятдесят) гривень 00 копійок, що еквівалентно 108500 (сто вісім тисяч п`ятсот) доларів США. В рахунок оплати об`єкта на момент підписання Договору ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 отримала аванс в розмірі 139500 (сто тридцять дев`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок), що еквівалентно 5000 (п`ять тисяч) доларів США.

За умовами п.1. Договору Основний договір купівлі-продажу об`єкта має бути укладений в термін,проте конкретний строк в договорі не визначено.

Згідно п.7. Договору інші умови «Основного договору», не встановлені даним Попереднім договором, узгоджуються сторонами у «Основному договорі».

Пунктом 8 Договору передбачена відповідальність Продавця за порушення умов Договору. Так, у разі якщо Продавець відмовиться від укладення Основного договору або вчинить дії, через які укладення Основного договору у встановлений строк стане неможливим, за першою вимогою Покупця, в день отримання такої вимоги, Продавець оплачує штраф, в розмірі, який відповідає розміру авансу, переданого Покупцем в рахунок оплати об`єкта та повертає Покупцю аванс, отриманий Продавцем.

На час укладення Договору, ОСОБА_5 належали Відповідачу ОСОБА_2 на підставі:

- договору купівлі продажу квартири, посвідченого 23.09.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кузішеною І.Д. за № 4057-квартира № 485;

-договору купівлі продажу квартири, посвідченого 23.09.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кузішеною І.Д. за № 4060-кватрира № 485/1;

-договору купівлі продажу квартири, посвідченого 23.09.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кузішеною І.Д. за № 4063-квартира № 485/2;

-договору купівлі продажу квартири, посвідченого 23.09.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кузішеною І.Д. за № 4066 –квартира № 485/3.

За змістом довіреності № 238, 239 посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мазаратій І.В. 01.03.2021 року, що діє до 01.03.2024р., громадянин Грецької Республіки, ОСОБА_2 , уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси, зокрема: з питань керування та розпорядження усім своїм майном, у чому б воно не полягало і де б воно не знаходилося, а саме: купувати, продавати; з питань виконання ремонтних робіт, перепланування, переобладнання, будівництва, оформлення проектної та дозвільної документації на будівництво, прийняття в експлуатацію, оформлення та реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань ведення Його справ в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, незалежно від форми власності, галузевої приналежності та відомчого підпорядкування, в органах державної влади та місцевого самоврядування, в їх виконавчих органах, в нотаріальних конторах (нотаріусів), органах технічної інвентаризації, у суб`єктів державної реєстрації речових прав (державних реєстраторів), органах житлово-комунального господарства (зокрема щодо водо-, тепло-. енерго- і газопостачання, каналізації тощо), у відповідних органах (центрах) надання адміністративних послуг, (зокрема щодо здійснення реєстрації / зняття з реєстрації місця проживання/перебування), у суб`єктів оціночної діяльності, перед фізичними особами тощо, з питань відкриття та закриття на ім`я довірителя рахунків у національній та іноземних валютах, оренди та користування індивідуальними депозитними сейфами (сейфовими скриньками). отримання усіх інших банківських послуг тощо, з правом здійснення без обмежень усіх банківських операцій, розпорядчого підпису, внесення та отримання готівки тощо.

Для цього довіреній особі надано право представляти інтереси довірителя та виступати від його імені з усіма необхідними повноваженнями, укладати та підписувати усі передбачені законом угоди та договори (з правом визначення умов та ціни самостійно на власний розсуд), підписувати договори про зміни до договорів, договори по розірвання договорів, проводити розрахунки по укладеним договорам, отримувати належні довірителю гроші, а також витрачати самостійно на власний розсуд належні довірителю кошти без обмеження сум таких коштів, а також вчиняти всі інші дії та формальності, пов`язані з цією довіреністю.

На час укладення попереднього договору, довіреність відповідача на ОСОБА_3 № 238, 239 посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мазаратій І.В. 01.03.2021 року була чинною, ОСОБА_3 володіла достатнім обсягом повноважень, щоб розпоряджатися належним Відповідачу майном та отримувати кошти на його користь.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 297525133 від 02.02.2022 року судом встановлено, що на підставі Висновку ТОВ «Аналог БТІ експерт, оцінка, землеустрій» № 2 від 09.04.2021 року щодо можливості об`єднання об`єкта нерухомості приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Яковлевою О.М. було проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 208,8 кв.м. та житловою площею 82,9 кв.м.

Крім того з матеріалів справи № 522/2581/22 вбачається, що ОСОБА_2 є громадянином Грецької Республіки.

Рух справи:

05.08.2024 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 19 червня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Стейдж Девелопмент», про стягнення коштів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 06.08.2024 року, по даній справі визначено склад суду, а саме: головуючий суддя: ОСОБА_6 , судді учасники колегії: Назарова М.В., Коновалова В.А.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.08.2024 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відкрито апеляційне провадження та надано строк для подання відзиву.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 2518/0/15-24 від 20.08.2024 року суддю Стахову Н.В. звільнено, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024 року, головуючим суддею по справі визначено Карташова О.Ю..

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.09.2024 року підготовка справи до апеляційного розгляду закінчена, справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

У статтях 3,6,203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів, в тому числі, вільне волевиявлення учасника правочину.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Положення частини другої статті 635 ЦК України містять спеціальну норму, якою передбачено перелік правових наслідків порушення попереднього договору.

Цією нормою встановлено обов`язок сторони, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 635 ЦК України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позов пред`явлено до ОСОБА_2 , який є громадянином Грецької Республіки.

Згідно ч. 2 ст. 496 ЦПК України іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно ч. 1 ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» п. 1 Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до п.п. 4, 5, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначення, право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом, є правом учасників правовідносин (вибір права). Автономією волі є принцип, згідно з яким учасники правовідносин з іноземним елементом можуть здійснити вибір права, що підлягає застосовуванню до відповідних правовідносин. Правовою кваліфікацією є визначення права, що підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Зі змісту позову вбачається, що позивач посилається як на підставу стягнення коштів з ОСОБА_2 на те, що після настання терміну укладення основного договору купівлі-продажу представник продавця не з`явився до нотаріуса для укладення договору, окрім того позивач звернувся безпосередньо до відповідача як власника об`єкта та пред`явив йому Договір.

Судом було встановлено, що відповідач відмовився від укладення Основного договору, мотивувавши тим, що не мав наміру продавати Об`єкт, а представник за довіреністю вчинила, щодо нього кримінальне правопорушення та на даний час проводиться досудове розслідування.

Таким чином, підставою позовних вимог до відповідача позивач вказує на те, що він не виконав умови попереднього договору, який було укладено від його імені третьою особою по довіреності.

Згідно зі ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Отже, стаття 241 ЦК України презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим віл імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц).

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 5 п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Відповідно до статті 50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Співучасть - це обумовлена матеріальним правом множинність осіб на тій чи іншій стороні в цивільному процесі внаслідок наявності загального права або загального обов`язку. Важливою ознакою співучасті є наявність у декількох позивачів чи відповідачів у справі однакових за спрямованістю матеріально-правових вимог чи юридичних обов`язків. Ця ознака дозволяє відрізняти процесуальну співучасть від інших видів участі множинності заінтересованих осіб, зокрема, від участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Згідно з частиною першою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом наведеної норми цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 309/2340/15 (провадження № 61-16776св20) касаційний суд виснував, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача. […] Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Отже, належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.

Подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18), Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 757/31237/18.

Предметом позову у цій справі є, зокрема, матеріально-правові вимоги позивача про не виконання зобов`язань, щодо укладення основного договору купівлі-продажу об`єкта та не повернення авансу, який було передано на виконання Договору.

На підтвердження своїх позовних вимог, позивачем було надано попередній договір, укладений між покупцем ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_3 .

При цьому лише в п. 2. Договору зазначається, що продавець розпоряджається «Об`єктом» на підставі довіреності від 01.03.2021 року, але від імені кого саме вона діяла у цьому Договорі не вказано. І згідно Попереднього договору продавцем «Об`єкту», а саме квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , 485/2, АДРЕСА_4 , є ОСОБА_3 ,

З наданих позивачем доказів, не вбачається, що при укладанні попереднього договору від 07.04.2021 року ОСОБА_3 діяла саме від імені ОСОБА_2 .

Таким чином, у рамках даного спору ОСОБА_1 пред`явлені вимоги до ОСОБА_2 , який не являється належним відповідачем.

Клопотань про заміну про залучення до участі у справі іншої особи як відповідача або співвідповідача позивач не заявляв.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Твердження скаржника, що судом невірно оцінено докази та прийнято неправильне рішення стосовно того, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі, апеляційним судом відхиляються, оскільки довіреність сама по собі не доводить, що в попередньому договорі ОСОБА_3 підписалася саме як представник ОСОБА_7 , а тому суд першої інстанції правильно визнав Папаніколау неналежним відповідачем.

Щодо обсягу повноважень і «презумпції правомірності довіреності як правочину» на які посилається скаржник то вони не мають законодавчого підґрунтя, оскільки довіреність дає право вчиняти правочини, але не переносить автоматично відповідальність за договором на особу, яку представляють.

Позивач не довів ні належного представництва при підписанні, ні отримання коштів Папаніколау Ніколаос. Твердження про «презумпцію» не має законодавчого підґрунтя.

Загалом наведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 19 червня 2024 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

М.В. Назарова