Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №204/11116/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/11116/26

Провадження № 2-а/204/78/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого – судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Ярошенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

09 вересня 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій він просив: визнати протиправною та скасувати постанову №R64809 від 08 вересня 2025 року; провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665,60 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 08 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 стосовно позивача було складено постанову №R64809 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. З оскаржуваною постановою позивач ознайомився лише 31 серпня 2026 року в рамках виконавчого провадження № 80302585. Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Наголошує, що у відповідних інформаційно-комунікаційних системах, реєстрах, базах даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, міститься вся інформація про гр. ОСОБА_1 , що необхідна ТЦК та СП для оновлення відповідних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Також звертає увагу, що відповідачем в оскаржуваній постанові взагалі не вказано коли надсилалась повістка позивачу, на яку дату та час позивач мав з`явитися до ТЦК та СП, з якою метою. Також не зазначено номер поштового відправлення. Тобто, вказані обставини свідчать про відсутність вини позивача, а також події адміністративного правопорушення. Також, як зазначив позивач, із самої постанови про адміністративне правопорушення не вбачається наявність належного повідомлення гр. ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення, не зазначено відомостей щодо повідомлення особи про розгляд справи про адміністративне правопорушення саме 08 вересня 2025 року, що свідчить про недодержання відповідачем положень ст. 277-1 КУпАП, а саме, обов`язку повідомити особу про розгляд справи не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи. Крім того зазначив, що як свідчать матеріали справи, у відповідача відсутні докази, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, зокрема, не встановлено вину позивача, отже, відсутні докази наявності складу адміністративного правопорушення в його діях, що є підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року провадження по справі було відкрито та визначено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Сторони повідомлено, що розгляд справи відбудеться 15 жовтня 2026 року.

Ухвалу про відкриття провадження у справі отримано відповідачем у електронному кабінеті 11 вересня 2026 року (а.с. 28).

17 вересня 2026 року від представника відповідача Горбатової Г.А. надійшла заява про продовження строку для подання відзиву.

15 жовтня 2026 року від представника відповідача Сей І.І. надійшла заява про продовження строку для подання відзиву.

Розглянувши заяву в частині продовження строку для подання відзиву суд ухвалив відмовити у її задоволенні, оскільки вона неналежним чином обгрунтована та відповідачем не зазначено жодних поважних причин неможливості подати відзив у встановлений судом строк.

Розглянувши клопотання представника відповідача Сей І.І. від 15 жовтня 2026 року про витребування доказів суд ухвалив відмовити у задоволені клопотання з огляду на наступне.

Представник відповідача просив витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_3 витяги з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів всю інформацію відносно оскаржуваної постанови та адміністративної історії за порушення правил військового обліку Позивачем, за яке винесена оскаржена постанова.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч. 1 ст. 80 КАС України).

В порушення вимог ч. 1 ст. 80 КАС України представником відповідача клопотання подане з пропуском строку визначеного ч. 3 ст. 79 КАС України без обґрунтування неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у його задоволенні.

Надаючи оцінку обгрунтованості та доведеності поданого клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Однак в порушення вимог ч. 2 ст. 80 КАС України представником відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що докази, які він просить витребувати знаходяться у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, не зазначено заходів, яких представник відповідача вживав для отримання цих доказів самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Так само не зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.

Крім того, суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що з 06.09.2026 року позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Враховуючи все вищенаведене суд приходить до переконливого висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення клопотання про витребування доказів у зв`язку з його невідповідністю вимогам процесуального закону та недоведеністю.

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суд розглядає справу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що постановою № R64809 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від 08 вересня 2025 року, на ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн. В мотивувальній частині постанови зазначено, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (а.с. 17-18).

20 лютого 2026 року постановою державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бунаковою С.О. було відкрито виконавче провадження № 80302585 з примусового виконання вищезазначеної постанови № R64809 від 08 вересня 2025 року (а.с. 19-20).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно абзацу першого частини першої ст. 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:

1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;

2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;

3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

4) місце, день і час явки за викликом;

5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;

6) реєстраційний номер повістки;

7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Отже, передумовою виникнення у громадянина обов`язку з`явитися за викликом до ТЦК та СП є факт отримання ним повістки про виклик, який повинен бути доведений відповідними засобами доказування.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивач отримав повістку про виклик та був належним чином обізнаний про дату, час та місце його виклику до ТЦК та СП.

Крім того, суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові відсутні відомості, які б давали змогу належним чином ідентифікувати повістку, згідно якою позивач викликався до ТЦК та СП, зокрема її реєстраційного номера, мети виклику, місця, дня та часу явки. Сама повістка та докази її вручення або належного оповіщення позивача серед матеріалів справи також відсутні.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити, чи було належним чином доведено до відома позивача необхідність прибуття до ТЦК та СП у визначені місце і час.

За правилами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що у відповідності до ч.1,2 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу(прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові(за наявності),дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено (ч.1 ст.285 КУпАП).

З аналізу оскаржуваної постанови № R64809 від 08.09.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, вбачається, що вона не відповідає приписам ст. 283 КУпАП, оскільки не містить опису обставин, установлених під час розгляду справи, у постанові не зазначено коли, згідно якої повістки (дата та номер) позивач повинен був з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 , з якою метою та на яку дату. Відсутність у винесеній постанові чітко визначеного складу адміністративного правопорушення є істотним порушенням процедури притягнення особи до відповідальності.

Отже, невідповідність змісту постанови приписам ст. 283 КУпАП в частині зазначення опису обставин, установлених під час розгляду справи, є достатньою самостійною підставою для висновку про те, що оскаржувана постанова має бути скасована у зв`язку з її невідповідністю обов`язковим вимогам закону.

Суд також зазначає, що згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Таким чином, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, має бути забезпечено право завчасно знати про дату, час та місце розгляду справи, що є гарантією реалізації наданих ст. 268 КУпАП прав, зокрема, на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання пояснень та доказів, заявлення клопотань, здійснення захисту.

За правилами ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення та чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

В контексті даного спору, позивач, як особа щодо якого розглядалось питання про притягнення до адміністративної відповідальності, фактично був позбавлений можливості бути присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надавати пояснення, заявляти клопотання, подавати докази, скористатись правовою допомогою.

Підсумовуючи наведене слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення рішення про притягнення до адміністративної відповідальності має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи.

З цього приводу суд уважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, до адміністративних справ, санкції у яких передбачають покарання значного розміру, які мають окрім запобіжної і каральну мету, застосовуються норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в їх кримінальному аспекті.

Тобто, розгляд адміністративних справ за ч.3 ст.210-1 КУпАП, санкція якої передбачає накладення штрафу у розмірі від 17 000,00 грн. до 25 500,00 грн., що є значним розміром, повинен відбуватися з дотриманням усіх гарантій для особи, яка притягуються до адміністративної відповідальності, як для особи, яка притягується за вчинення кримінального правопорушення. У контексті цього обов`язку, забезпечуючи право на справедливий судовий розгляд, особа повинна бути негайно і детально поінформована про характер та причини порушень, мати час та можливість для підготовки до захисту, бути присутньою при розгляді своєї справи та захищати себе особисто чи користуватися юридичною допомогою захисника. Забезпечуючи особі право на захист, у протоколі повинна бути чітко викладена суть адміністративного правопорушення, зазначені конкретні приписи нормативно-правових актів, які були порушені особою, з метою належної підготовки її до захисту. Саме цей обсяг правовідносин та їх кваліфікація (визначення конкретних приписів нормативно-правових актів, які були порушені) повинні бути об`єктом дослідження та перевірки уповноваженою особою під час винесення постанови на підставі протоколу та долучених до нього доказів.

Натомість, опис обставин, установлених під час розгляду справи щодо дій ОСОБА_1 , у постанові не отримали належного та достатнього формулювання, що унеможливлює перевірку судом правильності кваліфікації дій особи, що є істотним порушенням його права на захист. Відтак має місце порушення приписів ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий судовий розгляд).

З урахуванням викладеного суд зазначає, що оскаржувана постанова відповідача прийнята не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а допущені порушення при її прийнятті є суттєвими та мають своїм наслідком її скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду правомірність своїх рішень, дій, бездіяльності з урахуванням критеріїв правомірності поведінки, визначених статтею 2 КАС України. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів того, що позивач був оповіщений належним чином про необхідність явки до відповідача, однак не з`явився та не повідомив про поважні причини неявки, чим порушив ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд доходить висновку про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Отже, відповідачем не доведено наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що дає підстави для висновку про відсутність у відповідача передбачених Законом підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою,з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, аналіз викладених правових норм та обставин справи, з урахуванням встановлених порушень при притягненні до адміністративної відповідальності позивача, дає підстави для висновку про те, що оскаржувана постанова № R64809 від 08 вересня 2025 року підлягає скасуванню.

Підсумовуючи вищенаведене, суд констатує, що під час розгляду даної справи судом було встановлено факт порушення відповідачем прав, свобод та законних інтересів позивача, які підлягають судовому захисту.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за постановою № R64809 від 08 вересня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань слід стягнути судовий збір на користь позивача ОСОБА_1 у розмірі 665,60 грн., сплачений при зверненні до суду з даним позовом.

На підставі ст.ст. 8, 210, 213, 222, 254, 258, 288 КУпАП, ст. 61 Конституції України, та керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 19, 20, 72, 77, 96, 139, 229, 242-246, 262, 286 КАС України,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 08 вересня 2025 року № R64809 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. – визнати протиправною та скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень, 60 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез