Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №184/1634/26 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 184/1634/26

1-кп/171/1129/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Апостолове Дніпропетровської області

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 62025050010014124 зареєстрованому до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.04.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Орджонікідзе, Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за призивом підчас мобілізації, який проходив військову службу на посаді кулеметника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «молодший сержант», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

В провадженні Апостолівського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 263 КК України.

19.10.2026 року до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області звернувся прокурор Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону з клопотанням про продовження щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки на теперішній час існують ризики того, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового слідства та суду, впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, тому, вважає, що менш суворі запобіжні заходи ніж тримання під вартою не достатні для забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків.

Прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, оскільки раніше встановлені ризики, відповідно до п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просив обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вказував на необґрунтованість ризиків, просив обрати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання обвинуваченого, що у тому числі дозволить спростити процес його спілкування з представниками військових частин з питань отримання згоди на подальше проходження військової служби.

Заслухав думку сторін кримінального провадження, дослідив докази додані до клопотання, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, суд дійшов до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України - нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану; ч. 1 ст. 263 КК України незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Установлено, що відповідно до ухвали Покровського міського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 року застосовано до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 30.08.2026 року.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 24.08.2026 року запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою прожовжено на строк 60 днів, тобто до 22.10.2026 року включно.

Розгляд кримінального провадження триває.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 , 3 ст 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Суд вважає, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

ОСОБА_4 на даний час обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів.

Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, у сторони обвинувачення виникла необхідність у продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого покладається необхідність запобігання спробам:

- ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Усвідомлюючи суворість можливого покарання, у разі доведення його вини, обвинувачений може намагатися переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та призначеного покарання. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 не одружений, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність у нього сталих соціальних зв`язків, та, як наслідок, відсутність факторів, які б могли його стримувати від переховування від органу досудового розслідування, прокурора, суду, або від втечі.

-ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений, перебуваючи на волі без належних процесуальних обмежень, може незаконно впливати на свідків з метою зміни ними показів.

Свідками є у тому числі військовослужбовці тієї ж військової частини або особи, з якими обвинувачений ОСОБА_4 проходив службу, перебував у відносинах підпорядкованості чи товариських відносинах, що полегшує можливість впливу шляхом: умовлянь, психологічного тиску, схиляння до надання вигідних для обвинуваченого показань, узгодження позицій.

Умови військової служби передбачають підвищений рівень дисциплінарної та психологічної залежності між військовослужбовцями, що об`єктивно посилює ризик впливу на свідків з метою уникнення відповідальності або пом`якшення її наслідків.

Обвинувачений усвідомлює тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень та можливі правові наслідки, що об`єктивно спонукає його до спроб вплинути на свідків для формування вигідної версії подій.

-ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років в період інкримінованого йому злочину також обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Вже маючи негативну кримінальну історію, обвинувачується у вчиненн тяжкого злочину, що вказує на стійку антисоціальну поведінку.

Також установлено, що обвинувачений ОСОБА_4 не має постійного місця роботи та легальних джерел доходу, що унеможливлює забезпечення його існування у законний спосіб. Відсутність фінансових ресурсів може спонукати його до вчинення нових кримінальних правопорушень корисливого характеру з метою здобуття коштів для власного утримання, у разі перебування на волі.

Таким чином існує високий ризик повторного вчинення злочинів, у тому числі тяжких чи особливо тяжких, з огляду на стійку злочинну спрямованість поведінки обвинуваченого.

Враховуючи вищевикладене, наявна обґрунтована необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для ОСОБА_4 ..

Запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, неможливо, оскільки:

- застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України;

- на адресу суду не надійшло жодних звернень про передачу ОСОБА_4 комусь на поруки, що виключає передачу його на поруки.

Окрім цього, продовження щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, можливо, враховуючи те, що за вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 263 КК України, у разі визнання його винним, йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, отже дотримується обов`язкова умова призначення даного запобіжного заходу, передбачена п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України.

З урахуванням вищенаведеного, а також шляхом перевірки всіх обставин, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, суд доходить висновку про необхідність продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 176-184, 186-187, 193-194, 196-197, 369-372,376, 309 КПК України, суд,

постановив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів, тобто до 17 грудня 2026 року включно.

Тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Копію ухвали направити до гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 . для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її постановлення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, обвинуваченим, який тримається під вартою-в той же строк з дня вручення копії ухвали.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

Повний текст ухвали суду оголошено о 16 год. 00 хв. 20 жовтня 2026 року.

Суддя: ОСОБА_1