Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №686/8636/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/8636/25

Провадження № 22-ц/820/82/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Ярмолюка О.І.

секретар судового засідання Дубова М.В.

розглянув у відкритому судового засіданні цивільну справу № 686/8636/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2025 року у складі судді Карплюка О.І. у цивільній справі за позовом Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

У березні 2025 року АТ «А-Банк» звернулося до суду з позовом, в якому банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № A262T155101075351 від 20.01.2021 року у розмірі 134030,46 грн, яка станом на 30.03.2025 року складається з: 78786,61 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 55243,85 грн - загальний залишок заборгованості за процентами.

На підтримання заявлених позовних вимог банк посилався, що 20.01.2021 року ОСОБА_1 , будучи клієнтом банку, уклала з АТ «Акцент-Банк» кредитний договір A262T155101075351, згідно якого відповідачці було надано кредит в розмірі 100 000 грн, строком на 40 місяців, тобто до 19.05.2024 року зі сплатою процентів у розмірі 50 % щорічно.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, тому станом на 30.03.2025 року має заборгованість в розмірі 134030,46 грн, яку банк просив стягнути з відповідачки на свою користь.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитний договір A262T155101075351 в сумі 134030,46 грн, 78786,61 грн - заборгованості за наданим кредитом та 55243,85 грн - заборгованості за процентами та 2422,40 коп судового збору.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилається на незаконність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вказує, що вона не отримувала жодних судових документів, їй не було відомо про розгляд справи в суді першої інстанції, що призвело до порушення її права на захист, оскільки працівниками поштового відділення конверти з позначками «судова повістка» поверталися раніше третього дня, після невдалої спроби вручення. Про оскаржуване судове рішення вона дізналася в березні 2025 року, вже після розгляду справи. Апелянтка вказує, що банк подав повторний позов до неї про стягнення кредитної заборгованості, оскільки рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 30 вересня 2024 року у справі № 686/16083/24, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 грудня 2024 року з неї вже стягнуто заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 11.02.2014 року в сумі 13 599,24 грн, а банк не погодився з таким судовим рішенням і знову подав позов про стягнення кредитної заборгованості вже в сумі 134 030,46 грн. Апелянтка зазначає, що долучені до матеріалів справи докази не підтверджують обставин на які посилається банк щодо кредитування, адже Анкета-заявавід 18.09.2019 року підписана нею не відповідає даті підпису Заяви клієнта № А262T155101075351 та паспорту споживчого кредиту, 20.01.2021 року, що свідчить про те що вона не могла бути ознайомлена з умовами кредитування, що в свою чергу спростовує умови п 9 та п 10 заяви про те що між сторонами дійсно був укладений договір. Також банком не надано докази, що вона зверталася до банку за випуском платіжної картки та докази безпосередньої їй платіжної картки НОМЕР_1 , з якої нібито вона зняла 100 000 грн. виписка по рахунку надана банком не підтверджує у який спосіб їй було видано кредит та не є належним доказом на підтвердження видачі та погашення кредиту, адже таким доказом є виключно первинні документи, а саме виписка по рахунку клієнта виконана за день до операції і має відображати зарахування суми кредиту. Апелянтка вважає, що докази надані позивачем не містять достовірної інформації щодо видачі їй кредиту, оскільки як вбачається з виписки по платіжній картці НОМЕР_1 , кредитний ліміт - 0 грн, заборгованість станом на 19.09.2025 року - 0 грн, сума витрат 111 400 грн, що дорівнює сумі зарахувань 111 400 грн. Крім того, номер вказаної банківської картки прив`язаний до банківського рахунку № НОМЕР_2 , що суперечить номеру рахунка, який вказаний в меморіальному ордері від 20.01.2021 року № НОМЕР_3 , який наданий позивачем як доказ зарахування коштів.

З огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

АТ «Акцент-Банк» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається, що відповідачка в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 18.09.2019 року в А-Банку підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг, приєдналася до них та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до Умов та Правил, викладеними на сайті Банку. В подальшому, перебуваючи клієнтом банку відповідачка скористався додатковою послугою Банку - «Швидка готівка». Відповідно до умов даної послуги, вона за допомогою сервісу «А24» уклала в електронній формі з банком додатковий кредитний договір № A262CT155101075351 від 20 січня 2021 року на суму в розмірі 100 000 грн строком на 36 місяців зі сплатою процентів у розмірі 50% на рік, про що також зазначено і самому позові і в додатках до нього. Даний договір не є встановленням кредитного ліміту на картку та не має відношення до справи № 686/16083/24, де предметом позову був картковий договір б/н (SAMAB00000001693333) від 11.02.2014 року. Договір (Заява) про надання послуги «Швидка готівка» № A262CT155101075351 від 20.01.2021 року, в якій зазначені всі умови договору, у тому числі і процентна ставка, підписана Відповідачем електронним підписом.

Надані позивачем виписки по рахункам позичальника по даній справі повністю відповідають вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять абсолютно всі необхідні реквізити та відповідно є належними та допустимими доказами по справі. Також виписки по рахункам та розрахунок заборгованості свідчить про тривале виконання зобов`язань за кредитним договором позичальником і активне користування кредитом, що вчергове підтверджує отримання позичальником кредиту та наявну заборгованість. Також на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів до позову було додано меморіальний ордер зі значенням відповідної суми кредиту, яка була перерахована, тому доводи ОСОБА_1 що таких доказів не надано є безпідставні, ордер було вилучено з електронного реєстру, тому він не містить позначень, а тому надають додатково меморіальний ордер, підписаний Банком. У п.7 Заяви Клієнта №A262CT155101075351 від 20.01.2021 року зазначено номер карти клієнта на який було зараховано кошти кредиту, що підтверджується випискою по картці НОМЕР_1 , з якої, крім надходження кредитних коштів на картку, також вбачається і їх використання - всі кошти були зняті готівкою через касу банку.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 18.09.2019 року відповідачка звернулася до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписала Анкету-Заяву про приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Підписавши вказану заяву відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг», тарифами та правилами користування, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

20 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «А-Банк» з заявою №А262СТ155101075351 про надання кредиту в розмірі 100 000 грн., строком на 36 місяців зі сплатою процентів у розмірі 50% річних.

Номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту НОМЕР_1. Рахунок для внесення платежів - НОМЕР_5.

Договір підписано електронним підписом позичальника, у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Також 20.01.2021 року між сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому обумовлено всі істотні умови кредитування.

Відповідно до меморіального ордера № TR16429045.30512.69417 від 20.01.2021 року ОСОБА_1 видано кредит згідно договору №А262СТ155101075351 від 20.01.2021 року в сумі 100 000 грн.

Також відповідно до Заяви на видачу готи віки від 20 січня 2021 року в цей день о 15.47 хвилин ОСОБА_1 в касі бану отримувала готівкою 100 000 грн, про що свідчить її особистий підпис на даній заяві.

За розрахунком заборгованості станом на 30.03.2025 року за договором №А262СТ155101075351 від 20.01.2021 року, укладеним між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , а також виписки по кредиту вбачається, що у відповідачки існує заборгованість в загальному розмірі 134 030,46 грн, 78 786,61 грн - заборгованості за наданим кредитом та 55 243,85 грн - заборгованості за процентами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як передбачено ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В силу ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

АТ «Акцент-Банк» обґрунтовувало свій позов про стягнення заборгованості за тілом та відсотками тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит, однак не виконала зобов`язання за цим договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин АТ «Акцент-Банк» надало суду: Анкету-заяву при приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банк, заяву клієнта про надання кредиту №А262СТ155101075351 від 20.01.2021 року, поспорт споживчого кредиту, розрахунок заборгованості, момеріальний ордер, заяву на видачу готвіки від 20.01.2021 року, виписку по рахунку.

Позичальник підтвердила та погодилася, що до укладення цієї угоди ознайомився з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщені за посиланням: www.a-bank.com.ua/terms. Також у п. 9 даної заяви від 20.01.2021 року вказано, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір.

Заява про надання послуги «Швидка готівка» від 20.01.2021 року підписана відповідачем простим електронним підписом за ідентифікатором за номером мобільного телефона НОМЕР_4 свідчить, що вона ознайомлена з дійсними Умовами і правилами надання банківських послуг.

Кредитний договір містить персональні дані відповідачки, зокрема, номер картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, номер банківського рахунку, на який перераховуватимуться грошові кошти.

У кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів та строк дії.

Отже, все в сукупності свідчить про те, що відповідачка ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним факт укладення кредитного договору між відповідачкою з АТ «А-Банк», оскільки цей правочин підписаний сторонами у відповідності із Законом України «Про електронну комерцію».

За розрахунком заборгованості станом на 30.03.2025 року за договором №А262СТ155101075351 від 20.01.2021 року, укладеним між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , а також виписки по кредиту вбачається, що у відповідачки існує заборгованість в загальному розмірі 134 030,46 грн, 78 786,61 грн - заборгованості за наданим кредитом та 55 243,85 грн - заборгованості за процентами.

Вказаний розрахунок позичальник не спростований, власного контрозрахунку заборгованості суду не надано.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних доказів на підтвердження укладення кредитного договору на умовах, зазначених у позові, зокрема, щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами, не знайшли свого підтвердження, тому судом апеляційної інстанції відхиляються.

При цьому судом правильно встановлено, що позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню.

Щодо доводів апеляційної скарги, про відсутність доказів укладення кредитного договору на тих умовах на які посилався банк, оскільки Анкета-заява від 18.09.2019 року підписана нею не відповідає даті підпису Заяви клієнта № А262T155101075351 та паспорту споживчого кредиту, 20.01.2021 року і не свідчить про те що вона не могла бути ознайомлена з умовами кредитування, то такі доводи слід відхилити.

Під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції достеменно було встановлено, що кредитні кошти в сумі 100 000 грн були отримані ОСОБА_1 готівкою в касі банку 20.01.2021 року, що підтверджується дослідженим оригіналом заявки на видачу готівки, яка містить особистий підпис ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 заперечувала факт отримання кредитних коштів та стверджувала, що підпис на заявці про видачу готівки їй не належить, тому просила призначити судову почеркознавчу експертизу.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 13 травня 2026 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено наступне питання: «Чи виконано підпис у графі: «ПІДПИС ОТРИМУВАЧА» у Заяві на видачу готівки, від 20 січня 2021 року, відповідно до якої проведена касова операція 20.01.2021 року о 15:47, з видачі готівки в сумі 100 00 грн., ОСОБА_1 чи іншою особою?».

Справу разом з відповідними матеріалами було направлено до Хмельницького відділення Київського НДІ, оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 .

Однак, ухвала суду залишилася без виконання, через відсутність оплати з боку ОСОБА_1 .

Таким чином, апелянткою не спростовано факт отримання нею кредитних коштів в сумі 100 000 грн, що підтверджується оригіналом заявки про видачу готівки та меморіальним ордером № TR16429045.30512.69417 від 20.01.2021 року.

З огляду на те що кредитні кошти були отримані ОСОБА_1 готівкою в касі банку, відтак доводи апелянта про відсутність доказів, що вона зверталася до банку за випуском платіжної картки та що платіжна картка НОМЕР_1 справді їй належить, номер вказаної банківської картки прив`язаний до банківського рахунку № НОМЕР_2 , що суперечить номеру рахунка, який вказаний в меморіальному ордері від 20.01.2021 року № НОМЕР_3, який наданий позивачем як доказ зарахування коштів, також слід відхилити.

Також, не приймає до уваги колегія судддів твердження апелянтки, що Анкета-заява від 18.09.2019 року, підписана нею, не відповідає даті підпису Заяви клієнта № А262T15510107535, оскільки анкета заява підверджує що ОСОБА_1 є клієнтом банку та отримує банківські послуги в АТ «А-Банк», натомість кредитні кошти готівкою нею були отримані вже на підставі Заяви клієнта № А262T15510107535 про видачу кредиту.

З цих підстав, не заслуговують на увагу доводи апелянтки, що банк подав повторний позов до неї про стягнення кредитної заборгованості, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 30 вересня 2024 року у справі № 686/16083/24, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 грудня 2024 року з неї вже стягнуто заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 11.02.2014 року в сумі 13 599,24 грн, а банк не погодився з таким судовим рішенням і знову подав позов про стягнення кредитної заборгованості вже в сумі 134 030,46 грн, оскільки кредитні правовідносина у справі № 686/16083/24, між ОСОБА_1 та АТ «А-Банк» виникли на підставі підписання нею Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 11.02.2014 року, тобто за іншим кредитним договором, відтак обставини, встановлені у справі № 686/16083/24, не стосуються обставин даної справи, а саме стягнення кредитної заборгованості на підставі Анкети-заява від 18.09.2019 року та Заяви клієнта № А262T15510107535 про отрмання кредиту готівкою.

Також ОСОБА_1 посилається, що вона не отримувала жодних судових документів, їй не було відомо про розгляд справи в суді першої інстанції, що призвело до порушення її права на захист, однак такі доводи спростовуються матеріалами справи, оскільки судом першої інстанції на адресу місця проживання та реєстрації відповідачки було направлено рекомендоване повідомлення з відповідними судовими документами, однак конверт повернувся без вручення з відміткою «Адресат відсутній», що підтверджує виконання судом першої інстанції свого обов`язку щодо належного повідомлення відповідачки про розгляд справи та є належним повідомленням сторони відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 та ч. 4 ст. 130 ЦПК України , за якими днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, і у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

О.І. Ярмолюк