Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №595/1245/26 — Тернопільський апеляційний суд

Суд: Тернопільський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №595/1245/26

Суддя: Сарновський В. Я.

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 595/1245/26Головуючий у 1-й інстанції Созанська Л.І.

Провадження № 33/817/579/26Доповідач - Сарновський В.Я.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 — адвоката Рекуша О.Р. на постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 18 вересня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Згідно постанови, 12 серпня 2026 року о 21:20 год. в с Сновидів по вул. Зелена ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Булат» без номерного знаку з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота; тремтіння пальців рук. Огляд проводився на місці за допомогою приладу газоаналізатора Драгер 6810, водій відмовився їхати в медичний заклад, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 — адвокат Рекуш О.Р. просить скасувати постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 18 вересня 2026 року, а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що:

матеріалах справи не містять відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки;

ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 були відсутні;

працівниками поліції зроблено хибний висновок про те, що ОСОБА_1 імітував продування приладу Драгер 6810 на місці зупинки, так як ОСОБА_1 страждає на хронічне обструктивне захворювання легень ІІ ступеня, фаза нестійкої ремісії, базальний пневмофіброз, легеневу недостатність ІІ ступеня;

в матеріалах справи відсутні сертифікат якості та свідоцтво про повірку робочого засобу і вимірювальної техніки;

копії відеофайлів фіксації події не підписані електронним цифровим підписом уповноваженої посадової особи, а тому не можуть слугувати допустимими доказами вини;

у працівників поліції були відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу, визначені вичерпним переліком ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»;

сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним чи беззаперечним доказом вини у розумінні ст. 251 КУпАП і обов`язково має підтверджуватися іншими належними доказами.

Заслухавши доводи захисника Рекуша О.Р., який просив проводити розгляд у відсутності ОСОБА_1 і задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.

Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об`єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 744096 від 12 серпня 2026 року; рапорті старшого інспектора чергового відділення поліції № 2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Шуї В.С. від 12 серпня 2026 року; акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеного стосовно ОСОБА_1 ; направленні водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, адресованого КНП «Бучацька міська лікарня» Бучацької міської ради від 12 серпня 2026 року; відеозаписах долучених до матеріалів справи.

Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведений належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Виходячи з вищенаведеного, доводи апеляційної скарги про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним чи беззаперечним доказом вини у розумінні ст. 251 КУпАП і обов`язково має підтверджуватися іншими належними доказами, суд апеляційної інстанції оцінює критично. Окрім того, вирішуючи справу суд першої інстанції взяв до уваги не тільки протокол про адміністративне правопорушення, а й інші докази, наявні у матеріалах справи.

Твердження апелянта про те, що у працівників поліції не було законних підстави для зупинки транспортного засобу, визначені вичерпним переліком ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» є безпідставні, так як спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 744096 від 12 серпня 2026 року, який узгоджується з відеозаписами із реєстратора службового автомобіля, а також відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції.

Так, даними відеозапису із реєстратора службового автомобіля (файл WhatsApp Video 2026-08-30 at 11.17.23.mp4) на одній з вулиць населеного пункту зафіксовано рух транспортного засобу марки «Булат» без світловідбиваючих елементів у вечірню пору та його зупинку на вимогу патрульної поліції.

Також, даними відеозапису із нагрудної камери працівника поліції (файл export-rq7n4.mp4) зафіксовано, що підставу зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 було йому оголошено, а саме що останній керував транспортним засобом у відсутності світловідбиваючих елементів на причепі та мотоблоці (п.7.2.ПДР), на що останній, під час спілкування з працівниками поліції, не висловлює будь яких заперечень щодо порушення ним ПДР України.

Таким чином, твердження апелянта про недоведеність законної підстави для зупинки транспортного засобу спростовується об`єктивними даними відеозаписів події, наявними у матеріалах справи.

Твердження апелянта про те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки суд апеляційної інстанції оцінює критично, так як вбачається із матеріалів справи, зокрема даних відеозапису (файл export-rq7n4.mp4 з 21:31:25 год), під час розмови з ОСОБА_1 працівник поліції зазначив, що у водія вбачаються ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та запропонував йому пройти огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння на що ОСОБА_1 погодився. Однак, в подальшому, під час продуття газоаналізатора для визначення стану алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 неодноразово імітував видих повітря в мундштук пристрою через ротову порожнину, хоча до проходження огляду працівниками поліції водієві доступно було роз`яснено, яким чином він повинен здійснити видих повітря в алкотестер. Після кількох спроб імітації видиху повітря під час огляду працівник поліції правильно розцінив дії ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, після чого останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у найближчому медичному закладі, однак ОСОБА_1 у категоричній формі відмовився від проходження огляду в найближчого закладу охорони здоров`я (файл export-rq7n4.mp4 з 21:44:51 год).

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги твердження апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, оскільки відповідно до п.2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

З наявних у справі доказів, зокрема акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також направлення на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в КНП «Бучацька міська лікарня» Бучацької міської ради від 12 серпня 2026 року (а.с. 3, 4) вбачається, що працівник поліції виявив у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, які визначені підставою направлення на відповідний огляд.

Безпідставними є твердження апеляційної скарги про те, що копії відеофайлів фіксації події не підписані електронним цифровим підписом уповноваженої посадової особи, а тому не можуть слугувати допустимими доказами вини.

Так, відповідно до статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали, відрізняються один від одного тільки часом та датою їх створення. Записаний на оптичний диск носій інформації, електронний файл у вигляді відеозапису, є оригіналом (відображенням) електронного документу, який не потребує додаткового завіренням електронним підписом, з огляду на що, поліцейські діяли відповідно до Наказу МВС України №1026 від 18.12.2018 «Про затвердження Інструкції з застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису» та будь-яких порушень не допустили.

На переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні останнім вимог п. 2.5 ПДР України, та як наслідок вчинення ним правопорушення за ст.130 КУпАП.

Твердження захисника про те, що працівниками поліції зроблено хибний висновок щодо імітації ОСОБА_1 продування приладу Драгер 6810 на місці зупинки, так як ОСОБА_1 страждає на хронічне обструктивне захворювання легень ІІ ступеня, фаза нестійкої ремісії, базальний пневмофіброз, легеневу недостатність ІІ ступеня, було предметом дослідження суду першої інстанції і в оскарженій постанові суду отримало належну правову оцінку, з якою суд апеляційної інстанції погоджується. Зокрема, суд першої інстанції правильно зазначив, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості, зважаючи на стан свого здоров`я, пройти огляд на визначення стану сп`яніння у медичному закладі, однак відмовився від такого огляду. Окрім того, працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 проїхати у лікарню для проходження огляду, однак останній категорично відмовився. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі, не впливають на законність постанови суду доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні сертифікат якості та свідоцтво про повірку робочого засобу і вимірювальної техніки, на якому пропонувалося пройти огляд.

Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Рекуша О.Р. залишити без задоволення, а постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 18 вересня 2026 року відносно ОСОБА_1 — без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua