Суд: Тернопільський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: надання послуг
Дата: 11 жовтня 2026 р.
Справа: №601/540/26
Суддя: Костів О. З.
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 601/540/26Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М.
Провадження № 22-ц/817/1069/26Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 жовтня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №601/540/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 червня 2026 року, ухвалене суддею Мочальською В.М., повний текст якого складено 12 червня 2026 року, у справі за позовом державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2026 року державне підприємство «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» звернулося до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування заявлених вимог зазначали, що ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2025 року скасовано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за період з грудня 2023 року по жовтень 2025 року у розмірі 9339.65 грн та судового збору у розмірі 302.80 грн, що слугувало підставою для їх звернення до суду з позовною заявою.
Вказували, що ОСОБА_2 є споживачем природного газу. 14 січня 2016 року на підтвердження даного факту відповідачем було підписано заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу.
Стверджували, що відповідач не належним чином виконує обов`язок щодо вчасної оплати наданої послуги з розподілу природного газу. Станом на жовтень 2025 року загальна сума заборгованості за надану послугу з розподілу природного газу становить 9339.65 грн за період з грудня 2023 року по жовтень 2025 року.
На підставі вищенаведеного, просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 9339.65 грн та 3328.00 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 червня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» 4339.22 грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу та 1546.19 грн судового збору.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Зокрема зазначає, що відповідно до Розділу VI, глави 6, пункту 2 Кодексу газорозподільних систем річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Згідно з Розділом I, главою 1 (Визначення термінів) вказано, що газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
Апелянт вважає, що суд дійшов необґрунтованого висновку про правильність розрахунку Позивачем вартості розподілу природного газу щодо домоволодіння Відповідача. Зокрема, суд першої інстанції не дослідив первинні дані та саму методологію, за якою Позивач нарахував плату за замовлену потужність на 2024 рік. Надана Позивачем довідка про фінансовий стан споживача починається лише з грудня 2023 року. Таким чином, Позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які б підтверджували обсяг споживання газу Відповідачем за попередній період, що унеможливлює математичну та правову перевірку правильності нарахувань.
Зазначає, що для визначення розміру щомісячної плати на 2024 рік Позивач зобов`язаний був виходити з фактичного обсягу споживання Відповідача за газовий рік, що тривав з 01 жовтня 2022 року по 30 вересня 2023 року. Оскільки Позивач не надав суду жодних даних про обсяг споживання газу за цей період, суд першої інстанції не мав процесуальної та правової можливості встановити, чи відповідає зазначений у розрахунку «обсяг замовленої потужності на 2024 рік» вимогам закону.
Звертає увагу на те, що сторона Відповідача в судовому засіданні надала письмові пояснення з розрахунком заборгованості за отримані послуги з розподілу природного газу з врахуванням обсягу спожитого природного газу за 2024 рік. Однак, дані твердження суд визнав необґрунтованими, оскільки вони, на думку суду, не підтверджені жодними доказами. Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про правильність розрахунку заборгованості Позивача, не маючи в матеріалах справи бази для цього розрахунку. Без інформації про споживання за 2023 газовий рік неможливо встановити, звідки взялася цифра замовленої потужності на 2024 рік.
Зазначає, що суд першої інстанції фактично переклав на Відповідача обов`язок спростовувати цифри, походження яких сам Позивач не довів, чим порушив стандарт доказування та принцип змагальності сторін (ст.ст.12, 81 ЦПК України), згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Суд першої інстанції обмежився лише формальним переглядом наданої Позивачем довідки про фінансовий стан споживача, фактично надавши їй беззаперечну перевагу, та не здійснив належної правової оцінки її змісту. Суд не звернув уваги, що у матеріалах справи немає даних про споживання за попередній газовий рік, на підставі якого формується плата за розподіл природного газу на 2024 рік.
Відповідач надав письмові пояснення у справі з обґрунтуванням невідповідності суми заборгованості наявним в матеріалах справи доказам та надав власний розрахунок заборгованості з долученням довідки про фінансовий стан споживача з врахуванням обсягів споживання газу за 2022-2023 рік.
Зокрема, вказує, в довідці про фінансовий стан споживача від 11 грудня 2024 року було зазначено, що за газовий рік з 01 жовтня 2022 року по 30 вересня 2023 року, на основі якого визначався обсяг замовленої потужності на 2024 рік, було спожито 1627 м.куб. газу. Тобто обсяг замовленої потужності на 2024 рік повинен становити щомісячно 135.58 м.куб. (1627:12). Окрім того, до даних письмових пояснень було долучено квитанцію про погашення Відповідачем заборгованості за послугу з розподілу природного газу в розмірі 5000 гривень. Проте, суд першої інстанції відхилив дані пояснення та вказав у рішенні, що надання даних документів не передбачено ЦПК України. Водночас, відхиливши довідку про фінансовий стан споживача від 11 грудня 2024 року, суд прийняв до уваги доказ – квитанцію про сплату заборгованості за спожиту послугу Відповідачем.
Вважає, що суд першої інстанції порушив принцип рівності сторін та право на захист, оскільки відповідно до ч.1 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав письмові пояснення, до яких долучив докази, що безпосередньо спростовують розрахунок заборгованості, наданий Позивачем (зокрема, довідку про фінансовий стан споживача від 11 грудня 2024 року із зазначенням реальних обсягів споживання газу за газовий рік).
Вказує, що суд відхилив ці пояснення та документи, зазначивши, що їх надання «не передбачено ЦПК України». Таке твердження суду вважає безпідставним, оскільки ст.43 ЦПК України гарантує право учасників справи подавати заяви по суті справи, відзиви, пояснення, а також надавати докази на спростування вимог іншої сторони. Відхиливши ці документи, суд позбавив Відповідача права на справедливий розгляд та доведення своєї позиції.
Крім того звертає увагу на те, що суд першої інстанції, констатувавши у рішенні, що подання письмових пояснень та доданих до них документів «не передбачено законом», одночасно прийняв і поклав в основу рішення один із додатків до цих самих пояснень - а саме платіжну інструкцію АТ КБ «ПриватБанк» №0.0.4801566399.1 від 15 березня 2026 року про сплату 5000.43 грн. Таким чином, на думку апелянта, суд застосував подвійні стандарти до оцінки одного і того ж процесуального документа.
Також вказує, що після надання письмових пояснень Відповідачем Позивач представив суду під час засідання 08 червня 2026 року довідки про фінансовий стан споживача від 11 травня 2026 року та від 04 червня 2026 року, знову ж таки з інформацією про обсяг спожитого газу, починаючи лише з січня 2024 року. Однак, Кременецький районний суд прийняв дані докази та долучив до матеріалів справи, чим порушив принцип рівності учасників судового процесу.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
З урахуванням вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Даним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Судом встановлено наступні обставини.
Відповідач є споживачем природного газу, об`єкт споживання - житловий будинок по АДРЕСА_1 , що підтверджується заявою-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) та не заперечується відповідачем.
Зокрема, відповідно до заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) від 14 січня 2016 року об`єктом споживання є житловий будинок по АДРЕСА_2 , підключений до газової мережі. Споживачу присвоєно персональний ЕІС-код 56ХМ43А08501745Q.
Із долученої позивачем довідки про фінансовий стан споживача ОСОБА_2 від 05 березня 2026 року вбачається, що заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за період з грудня 2023 року по жовтень 2025 року складає 9339.65 грн.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем частково сплачено заборгованість в сумі 5000.43 грн, а тому до стягнення підлягає решта суми — 4339.22 грн.
Однак, колегія суддів з таким висновком суду не погоджується, виходячи з наступного.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовано ЦК України та Кодексом газорозподільних систем, який затверджено постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30 вересня 2015 року.
Розподіл природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Типовий договір розподілу природного газу, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 138427829.
Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (згідно з пунктом 1.1 Договору).
Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу ГРМ (згідно з пунктом 1.2 Договору).
Договір розподілу природного газу побутовим споживачем укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору розподілу природного газу, що розміщений на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Відповідно до п.7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ та п.1.3 договору передбачено, що фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до нього) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в іншій спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (зміни до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до п.2.1 Типового договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послуги з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку визначені договором.
Згідно з положеннями пунктів 6.1, 6.2 розділу VI договору розподілу природного газу оплата вартості послуг Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф встановлений згідно з п.6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
Згідно з вимогами п.1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послуги розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу здійснюється виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та сплачується споживачем рівномірними частинами протягом календарного року.
Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ (п.6.6 договору).
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є споживачем житлово-комунальної послуги, яка надається позивачем як оператором газорозподільної системи, а тому зобов`язаний своєчасно оплачувати їх вартість. Такий висновок узгоджується з положенням ЦК України, Кодексом газорозподільних систем, який затверджено постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30 травня 2015 року та типовим договором розподілу природного газу, який затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №138427829, відповідно до яких споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, визначені договором.
Зазначені обставини не заперечуються апелянтом.
Разом з тим, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що заборгованість за відповідачем за надані позивачем послуги станом на момент подання позову становила саме 9339.65 грн.
Так, відповідно до Розділу VI, глави 6, пункту 2 Кодексу газорозподільних систем річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою. Згідно з Розділом I, главою 1 (Визначення термінів) вказано, що газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження суми заборгованості позивачем надано довідку про фінансовий стан споживача ОСОБА_2 від 05 березня 2026 року, згідно з якою заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за період з грудня 2023 року по жовтень 2025 року складає 9339.65 грн.
Відповідно до вказаної Довідки обсяг замовленої потужності м.куб. на 2024 рік становить 4534.44 м.куб., тобто 377.87 м.куб. на місяць, а за період з січня по жовтень 2025 року, тобто за 10 місяців — 1188.30 грн (118.83 грн на місяць).
Апелянт у своїй апеляційній скарзі фактично заперечує наведений позивачем розрахунок на 2024 рік, вважаючи, що нарахування такої кількості метрів кубічних газу є необґрунтованим та недоведеним.
Колегія суддів погоджується з такими доводами, оскільки для визначення розміру щомісячної плати на 2024 рік позивач зобов`язаний був виходити з фактичного обсягу споживання Відповідача за газовий рік, що тривав з 01 жовтня 2022 року по 30 вересня 2023 року, у відповідності до наведених вище вимог Кодексу газорозподільних систем.
Разом з тим, позивачем не долучено до матеріалів справи розрахунок спожитого газу за вказаний вище період.
В свою чергу відповідач 14 квітня 2026 року надав письмові пояснення у справі з обґрунтуванням невідповідності суми заборгованості наявним в матеріалах справи доказам та надав власний розрахунок заборгованості, долучивши при цьому довідку про фінансовий стан споживача з врахуванням обсягів споживання газу за 2022-2023 рік.
Зокрема, в довідці про фінансовий стан споживача від 11 грудня 2024 року зазначено, що за газовий рік з 01 жовтня 2022 року по 30 вересня 2023 року, на основі якого визначався обсяг замовленої потужності на 2024 рік, було спожито 1627 м.куб. газу. Тобто обсяг замовленої потужності на 2024 рік повинен становити щомісячно 135.58 м.куб. (1627:12).
Крім того, у вказаних поясненнях відповідач навів детальний розрахунок за спірний період з грудня 2023 по жовтень 2025 років, згідно з яким загальна сума заборгованості за цей період складає 4849.46 грн.
Оскільки відповідач здійснив оплату за вказаний спірний період в сумі 5000.43 грн, колегія суддів вважає таку заборгованість погашеною.
В свою чергу позивач не спростував розрахунку, поданого відповідачем, також не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Так, Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у такий спосіб, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги вагоміших доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17, від 31 березня 2021 року у справі №923/875/19).
З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає недоведеним позивачем розрахунок заборгованості за 2024 рік, протягом якого, на думку позивача, щомісячний обсяг замовленої потужності повинен був становити 377.87 м.куб.
При цьому, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги подані відповідачем зазначені вище письмові пояснення, вказавши, що такі не передбачені нормами ЦПК України, оскільки, відповідно до ч.1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Тобто місцевий суд не прийняв їх до уваги в порушення норм ЦПК України.
Більше того, про наведені в письмових поясненнях обставини, представник відповідача також зазначав і безпосередньо в судовому засіданні, однак суд першої інстанції, в порушення норм ст.263 ЦПК України, не навів жодних аргументів на спростування доводів відповідача, безпідставно та всупереч доводам відповідача зазначивши, що останній не спростував поданий позивачем розрахунок, що не відповідає дійсності.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду в частині задоволення позовних вимог в сумі 4339.22 грн з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки суд апеляційної інстанції за результатом розгляду апеляційної скарги дійшов висновку про її задоволення, то у відповідності до ст.141 ЦПК України з позивача підлягає до стягнення судовий збір, сплачений відповідачем в сумі 3993.60 грн.
Крім того, відповідно до частини 1 та 2 статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи суд апеляційної інстанції може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє відповідну ухвалу.
Враховуючи, що апеляційне провадження відкрито ухвалою Тернопільського апеляційного суду 03 серпня 2026 року і шістдесятиденний строк розгляду справи сплив 02 жовтня 2026 року, колегія суддів вважає за необхідне продовжити такий строк, однак не більше ніж на 15 днів.
Керуючись ст.ст.141, 367, 368, 371, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 червня 2026 року в частині задоволених позовних вимог — скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні.
Стягнути з державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» (ЄДРПОУ: 39460902) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений останнім судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанцій в сумі 3993,60 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua