Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №607/4575/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/4575/26Головуючий у 1-й інстанції Грицай К.М.

Провадження № 22-ц/817/1181/26Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №607/4575/26 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 травня 2026 року, ухвалене суддею Грицай К.М., дати складення повного тексту не зазначено, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс», позивач, апелянт) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 24 травня 2024 року сторони уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії №1399-5283 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 1400.00 грн, строк кредитування 365 днів із датою повернення кредиту 23 травня 2025 року, базовим періодом сплати процентів 30 календарних днів, сплатою комісії за видачу кредиту - 15.00 % від суми кредиту; процентами за користування кредитом протягом базового періоду: знижена % ставка - 1.45 % в день; стандартна % ставка - 1.45 % в день.

Через неналежне виконання своїх зобов`язань за договором станом на 13 січня 2026 року утворилась загальна заборгованість на суму 10577.00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становила 2000.00 грн та за процентами - 8577.00 грн.

Крім того, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосувати до позичальника програму лояльності для споживачів, а саме часткового списання заборгованості позичальникові за нарахованими процентами у загальній сумі 3891.20 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 6685.80 грн.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1399-5283 від 24 травня 2024 року у розмірі 6685.80 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 2000.00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 4685.80 грн, а також понесені судові витрати.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 3505.80 грн заборгованості за кредитним договором №1399-5283 від 24 травня 2024 року та 1396.07 грн понесених витрат на сплату судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині відмовлених позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Не заперечуючи щодо встановлених судом першої інстанції обставин справи про укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та часткового погашення заборгованості, апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми Закону України «Про споживче кредитування», що призвело до невірного визначення суми заборгованості.

Зокрема зазначає, що на дату укладення Кредитного договору №1399-5283 - 24 травня 2024 року - діяли законодавчі обмеження, згідно з якими максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1.50%. Договір було укладено саме в цей перехідний період (з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року включно), тому встановлена в договорі денна процентна ставка відповідала чинним вимогам законодавства та не перевищувала передбаченого граничного значення.

Таким чином, вважає, що суд першої інстанції помилково застосував денну процентну ставку у розмірі 1% за період з 21 серпня 2024 року по 16 липня 2025 року, як наслідок позбавив Позивача законного права на отримання процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов укладеного Договору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Зазначає, що суд першої інстанції належним чином дослідив обставини справи, надав вірну оцінку доказам та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про можливість нарахування відсотків за ставкою, яка перевищує встановлені законом граничні межі, оскільки договірні умови не можуть суперечити імперативним нормам спеціального закону, що захищає права споживачі фінансових послуг.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

З урахуванням вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Даним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом встановлено наступні обставини.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії ІК № 116 від 01 серпня 2013 року, виданим Національним банком України.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 24 травня 2024 року в електронній формі уклали договір про відкриття кредитної лінії №1399-5283.

Пунктом 3.12 договору передбачено, що сторони узгодили таке: Кредитодавець надсилає (повторно надсилає) Позичальнику підписаний Договір в Особистий кабінет Позичальника та на його електронну адресу.

Відповідно до умов договору відповідач 24 травня 2024 року отримав кредит у розмірі 1400.00 грн, строк кредитування - 365 днів, дата повернення кредиту - 23 травня 2025 року, перший базовий період сплати відсотків - 30 календарних днів, останній календарний день першого базового періоду - 22 червня 2024 року, стандартна денна процентна ставка становить 1.45% (п.п.2.3, 4.1, 4.2, 4.8, 4.10, 4.13, 4.16, 5.3.1 договору).

Порядок та умови надання кредиту, сплати процентів та комісії за видачу кредиту визначені в п.п.4.1-4.20 договору. Згідно з п.4.10 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за такою ставкою: стандартна процентна ставка - 1.45 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за винятком строку використання права користування кредитом за промоставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою). Знижена процентна ставка - 1.45% (п.10.1 договору).

Згідно з пунктом 5.1 договору позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю отриманий кредит та нараховану кредитодавцем неустойку (якщо така буде нарахована) в останній календарний день строку кредитування, вказаного у п.4.13 цього договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному в правилах.

У договорі, відповідно до вимог ч.1 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», передбачені істотні умови, встановлені в таких пунктах:

8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни та сплати процентів (п.п.4.7, 4.15, 10.1);

9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит (п.п.4.14, 4.15, 4.16, 4.17, 4.19);

15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії зі споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості (п.12.9).

Позичальник ОСОБА_2 підписав договір за допомогою одноразового ідентифікатора С9929 24.05.2024, який був направлений на електронну адресу відповідача baranovski1994@gmail.com.

Крім цього, відповідно до п.12.1, цей договір та Правила складають єдиний договір та визначають усі істотні умови надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що уважно ознайомився з Правилами відкриття кредитної лінії на вебсайті кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір і бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Паспорт споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови; Додаток 3 - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача (Графік платежів за договором) були також підписані позичальником ОСОБА_2 за допомогою одноразового ідентифікатора.

Крім того, 17 липня 2024 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до договору, згідно з п.п.2.1, 2.5, 3, 4 умов якої позичальнику надано 600.00 грн додаткових грошових коштів, сума кредиту становить 2000.00 грн, кількість днів користування кредитом, що залишається після укладення цієї додаткової угоди - 365 календарних днів, денна процентна ставка - 1.508 %. Дана Додаткова угода підписана позичальником ОСОБА_2 за допомогою одноразового ідентифікатора А0137.

З квитанцій про виплату вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay здійснив видачу відповідачу коштів за кредитним договором № 1399-5283 від 24 травня 2024 року на платіжну картку НОМЕР_1 в сумі 1400.00 грн 24 травня 2024 року та в сумі 600.00 грн 17 липня 2024 року.

Зі складеного ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розрахунку заборгованості за кредитним договором №1399-5283 від 24 травня 2024 року вбачається, що станом на 31 січня 2026 року заборгованість відповідача по тілу кредиту становить 2000.00 грн та за процентами - 8577.00 грн, сума платежів - 3314.00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що розмір заборгованості за відсотками, який підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 1505.80 грн, оскільки позивач нараховував відповідачу відсотки за користування кредитом в період з 21 серпня 2024 року по 16 липня 2025 року за ставкою 1.45% всупереч вимогам Закону України «Про споживче кредитування», який передбачав обмеження денної процентної ставки 1%.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листівках, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується в апеляційній скарзі, між сторонами укладено кредитний договір № 1399-5283 від 24 травня 2024 року в електронній формі та погоджено усі його істотні умови.

Відповідач отримав передбачені кредитним договором кредитні кошти та частково сплатив заборгованість, що також не заперечується сторонами.

Що стосується суми нарахованих відповідачу відсотків, які підлягають до стягнення, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Указаним Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою такого змісту «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %».

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17), тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2.5 %; протягом наступних 120 днів - 1.5 %.

Поряд з цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» частиною 2 розділу 2 Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, встановивши, що спірний кредитний договір укладено 24 травня 2024 року, тобто після набрання чинності змін, внесених в Закон України «Про споживче кредитування», статтею 8 якого визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті не може перевищувати 1 %, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що в період з 24 травня по 20 серпня 2024 року позивачем правомірно нараховувались відсотки за користування кредитом саме за ставкою 1.45%.

Колегія суддів звертає увагу на те, що частина 17 Розділу 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо перехідного періоду у 240 днів стосуються договорів, які укладені до набрання чинності вказаних вище змін, однак строк дії таких договорів було продовжено після набрання чинності нової редакції ст. 8 цього Закону.

В даному ж випадку, спірний кредитний договір укладено після набрання чинності наведеним Законом, а тому денна процентна ставка не може перевищувати 1 %.

Неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (п.83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18).

У зв`язку із цим суд, з`ясувавши в розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх і застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (п.7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження №12-15гс19).

З огляду на наведене вище, сума відсотків, яка підлягала до стягнення за період з 24 травня 2024 року по 16 липня 2025 року повинна була становити 8056.00 грн.

З урахуванням сплаченої відповідачем суми 3314,20 грн, а також часткового списання позивачем боргу в сумі 3891.20 грн, загальна сума заборгованості за тілом кредиту та відсотками повинна була становити 2850.60 грн, з яких 2000.00 грн - заборгованість за тілом кредиту, та 850.60 грн - за відсотками, тобто меншою, ніж стягнуто оскаржуваним судом рішенням.

Таким чином, колегією суддів встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело до невірного розрахунку заборгованості за кредитним договором на корись позивача.

Однак, враховуючи, що апеляційну скаргу подано лише позивачем і суд апеляційної інстанції переглядає рішення лише в межах і доводів апеляційної скарги, а тому позбавлений процесуальної можливості ухвалити рішення, яке погіршує становище позивача, який є апелянтом у даній справі.

Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23), постанов Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22)).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 травня 2026 року - без змін.

Керуючись статтями 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді